Алгоритми пошуку інформації 4 страница

Також при вивченні даного питання слід звернути увагу на особливості застосування пільгового оподаткування порядок обчислення плати за землю, строк сплати даного податку.

Екологічний податок є непрямим податком, який справляється з обертів, що при їх використанні можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 1) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
стаціонарними джерелами забруднення; 2) скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 3) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; 4) утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 5) тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Також, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні
особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність,
бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та
організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих,
які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких
нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди
забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення
у разі використання ними палива.

Зі складу платників податку виключено окремі суб’єкти діяльності в сфері використання ядерної енергії та операцій з радіоактивними відходами.

Податок що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: 1) здійснюють оптову торгівлю паливом; 2) здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які
реалізують паливо, придбане у даних податкових агентів).

Об'єктом та базою оподаткування є: 1) обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; 2) обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються
безпосередньо у водні об'єкти; 3) обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях
(об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; 4) обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами; 5) обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; 6) обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Ставки податку визначаються на основі таблиць за кожним об’єктом оподаткування, з врахуванням платників та корегуючи коефіцієнтів.

В ході вивчення даного питання також необхідно звернути увагу на порядок обчислення податку, подання податкової звітності і сплати податку.

 

Тема № 5

«Спеціальні податкові режими»

План:

1. Єдиний податок.

2. Особливості нарахування і сплати єдиного податку.

3. Фіксований сільськогосподарський податок.

4. Порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

5. Збір у вигляді цільової надбавки на електричну і теплову енергію, крім електроенергії виробленої кваліфікованими когенераційними установками.

6. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Література: 1, 2, 3, 8, 38, 40-41, 45, 49, 52-53, 55, 56-58, 67-75.

Методичні вказівки

 

Єдиний податок є найбільш поширеним податком у спеціальних податкових режимах також він одночасно належить до місцевих податків.

Правове регулювання даного податку здійснюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» з врахуванням особливостей передбачених підрозділом розділу ХХ Податкового кодексу України:

1) Платники єдиного податку не є платниками таких податків і
зборів, визначених Податковим кодексом України: а) податок на прибуток підприємств; б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців); в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків; г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; ґ) плата за користування надрами; д) збір за спеціальне використання води; е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

3) Розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

Платниками єдиного податку є: 1) фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; 2) юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Об’єктом оподаткування виступає вид діяльності для фізичних осіб – підприємців, та обсяг виручки для юридичних осіб.

Ставка податку теж диференційована. Так, Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва
здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне
свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує
встановленої максимальної ставки. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного
податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 1) 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість; 2) 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Дія єдиного податку не поширюється на: 1) довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; 2) суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва,
перевищують 25 відсотків; 3) фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; 4) спільну діяльність.

Також, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва не поширюється на: 1) суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін
іноземної валюти; 2) суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; 3) суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності".

При вивченні даного питання слід звернути увагу на сплату і розподіл податку, порядок подання звітності, ведення обліку.

Слід відмітити, що поряд із єдиним податком діє і фіксований податок, проте він не передбачений як обов’язків платіж Податковий кодексом України і тому скоріше всього він носить тимчасовий характер.

Особливості нарахування і сплати єдиного податку полягають у тому, що він призначений зменшувати податковий тиск і спрощувати податкову звітність. Відповідно для платників даного податку діє спрощений порядок його нарахування (фіксовані ставки або єдина відсоткова ставка + єдиний соціальний внесок) на підставі ведення лише формального обліку для фізичних осіб чи спрощеного податкового та бухгалтерського для юридичних осіб. Сплата податку теж спрощена проте з 2011 року вона ускладнена необхідністю для фізичних осіб – підприємців сплачувати додатково єдиний соціальний внесок.

Фіксований сільськогосподарський податок є складовою спеціальних податкових режимів і застосовується до сільськогосподарських товаровиробників.

Платниками податку, з урахуванням встановлених обмежень, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом
злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на: 1) усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються; 2) кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу; 2) особу, утворену шляхом перетворення.

Не може бути зареєстрований як платник податку: 1) суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра; 2) суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції; 3) суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських
товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і
багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року.

Ставки податку (їх розмір) з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень,
розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах
та на поліських територіях, - 0,03;

ґ) для земель водного фонду - 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності
сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на
виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на
закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на
умовах оренди, - 1,0.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку не є платниками таких податків і
зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку включає подання встановленого переліку документів, видачу довідок, взяття на облік платника. При цьому, реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується: 1) у разі подання платником податку письмової заяви
щодо добровільного зняття з такої реєстрації; 2) за рішенням органу державної податкової служби: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Збір у вигляді цільової надбавки на електричну і теплову енергію, крім електроенергії виробленої кваліфікованими когенераційними установками є обов’язковим податковим платежем, який належить до спеціальних податкових режимів і передбачає його застосування через включення у тариф на електроенергію.

Платниками збору є оптовий постачальник електричної
енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на
право здійснення підприємницької діяльності з виробництва
електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної
енергії, та теплової енергії.

Об'єктом оподаткування збором є: а) для оптового постачальника електричної енергії - вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість; б) для юридичних осіб - вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії, зменшена на вартість електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, а для гідроенергії - виключно у частині виробленої
малими гідроелектростанціями без урахування податку на додану вартість.

Ставка збору становить 3 відсотки від вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування податку на додану вартість.

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є аналогом вищерозглянутого збору, що належить до спеціальних податкових режимів.

Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів

Об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу

Ставки збору. Збір справляється у розмірі 2 відсотків на обсяги
природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів: а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, зокрема блочні (модульні) котельні (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої
води); б) бюджетні установи; в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ. На обсяги природного газу, що постачається для
населення, збір справляється у розмірі 4 відсотків.

При вивченні питань справляння вказаних зборів слід також звернути увагу на порядок їх обчислення і сплати.

 

Тема № 6

«Місцеві податки та збори»

План:

1. Поняття і види місцевих податків і зборів та порядок їх запровадження.

2. Місцеві податки (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок).

3. Місцеві збори (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір).

4. Порядок нарахування і сплати місцевих податків та зборів.

Література: 1, 2, 3, 8, 23, 38, 40-41, 49, 53, 55, 56, 84.

Методичні вказівки

 

Місцеві податки і збори є обов’язковими податковими платежами, які справляються в межах територіальних громад і надходять до місцевих бюджетів. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,
визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на
території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать: 1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2) єдиний податок (одночасно є складовою спеціальних податкових режимів).

До місцевих зборів належать: 1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2) збір за місця для паркування транспортних засобів; 3) туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Також вони в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до його вимог щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. При цьому, встановлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.

Податок на нерухоме майно є місцевим податком, який справляється з факту володіння житловою нерухомістю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. Не є об'єктом оподаткування: а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку; ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю; д) гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової
нерухомості.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості: 1) для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня
звітного (податкового) року; 2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного
(податкового) року.

Податкові пільги полягають в тому, що база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи – платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в
установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності

При вивченні даного податку потрібно також звернути увагу на порядок його обчислення та сплати.

Єдиний податок, який одночасно є спеціальним податковим режимом та місцевим податком був розглянутий у попередній темі (див. Тему № 5).

Збір за місця для паркування транспортних засобів передбачає оподаткування таких місць даним місцевим збором.

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - п.ідприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Слід звернути увагу на те, що ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою, а також на порядок обчислення та строки сплати збору.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є місцевим збором, який справляється з фактів здійснення підприємницької діяльності за її окремими видами.

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за
переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Поряд з цим, передбачено цілий ряд виключень щодо окремих суб’єктів господарювання.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів (незалежно від країни їх походження): а) товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні
та інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; б) товарів військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; в) насіння та посадкового матеріалу овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; г) сірників; ґ) термометрів та індивідуальних діагностичних приладів.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва: а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та
зв'язку, і фурнітура до них; б) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури; в) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів; г) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське; ґ) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях; д) проїзні квитки; е) зошити.

З придбанням пільгового торгового патенту провадиться торговельна діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України.

Ставки збору. Ставка збору за провадження торговельної діяльності
(крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах: а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; в) на території інших населених пунктів - до 0,1 розміру
мінімальної заробітної плати. У разі якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.