Новітні інформаційні технології та їх класифікація.

План

1. Суть і принципи нової інформаційної технології.

2. Функціональні і забезпечуючі інформаційні технології.

3. Класифікація інформаційних технологій.

4. Інтегровані та спеціалізовані ППП для розв'язання задач в

управлінських інформаційних системах.

5. Системи підтримки прийняття рішень (СППР).

6. Технології експертних систем.

7. Інформаційно-пошукові системи.

8. Захист інформаційних систем.

 

 

Під інформаційною (комп'ютерною) технологією розуміють сукупність

засобів і методів збору, реєстрації, обробки і доведення до користувача

інформації в системах організаційного управління.

Усі інформаційні технології мають ґрунтуватися на однакових принципах.

Найважливішими серед них є такі.

1. Зручність виконання операцій для користувача.

2. Мінімальні витрати ручної праці, пов'язані з обробкою інформації.

3. Можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ.

4. Мінімальні витрати часу при потребі поновити інформацію в разі її

втрати (коли навмисне чи ненавмисне пошкоджено або знищено інформацію).

5. Забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.

Інформаційні технології в своєму розвитку пройшли кілька етапів — від ручної інформаційної технології до комп'ютерної. Сучасні інформаційні технології організаційно реалізовані у двох варіантах.

1. Централізована обробка інформації.

2. Розподілена обробка інформації.

В умовах розподіленої обробки інформації інформацію обробляють працівники функціональних підрозділів підприємства, їх професійна підготовка не вимагає глибоких знань комп'ютерних технологій. Обробка інформації на ЕОМ лиш допомагає їм виконувати свої професійні обов'язки. Користувачі, частіше за все, працюють на автоматизованих робочих місцях. Тут технології притаманні гнучкість, можливість переривання технологічного процесу після закінчення окремих дій, зручність для користувача. У технологічному процесі чітка послідовність операцій звичайно не задається, хоча деякі, пов'язані між собою операції, можуть виконуватися примусово.

Розподілена обробка інформації ґрунтується на застосуванні персональних ЕОМ, які можуть бути локальними або пов'язаними у локальну чи глобальну мережу. Застосування мереж ЕОМ дозволяє використовувати окремі ПЕОМ для зберігання даних — це, так звані, файл-сервери або мережі ЕОМ, які працюють за технологією клієнт-сервер. Файл-сервери призначені для зберігання загальних даних на окремих Е'ЗМ мережі. У технології клієнт-сервер серверна машина признана не тільки для зберігання загальних даних але й для виконанню окремих операцій з даними. Користувачеві після попередньої обробки інформації на сервері передаються результати обробки даних.

За наявності великих і складних мереж ЕОМ окремими питаннями обробки інформації займається спеціально підготовлений в галузі комп'ютерної техніки персонал. До його функцій належить підтримка мереж у дієздатному стані, баз даних — актуальними та, в окремих випадках, — зведена обробка інформації.

В умовах централізованої обробки; спеціально підготовлені працівники, до функцій яких належить лише обробка інформації. Кожний такий працівник, частіше за все, не є фахівцем у предметній галузі, але може виконувати штучні додаткові дії, пов'язані із забезпеченням достовірності даних. За таких умов технологічні операції виконують у чітко заданій послідовності, починаючи з прийому інформації і закінчуючи передачею результатних зведень замовнику.

Особливості сучасних ЕОМ дозволяють і в разі централізованої обробки інформації створювати автоматизовані робочі місця. але працюють на них не економісти, а спеціалісти з обчислювальної техніки.

У сучасних умовах централізовані обробка інформації притаманна великим спеціалізованим організаціям (наприклад, регіональним обчислювальним центрам) або організаціям, де є небагато обчислювальної техніки але потреба в ній велика. Такі організації змушені створювати спеціалізовані підрозділи, які здійснюють обробку інформації на ЕОМ, або централізовано використовувати обчислювальну техніку, розподіливши час роботи на ЕОМ між окремими фахівцями.

 

 

Функціональною частиною або предметною областю інформаційної системи називається сфера людської діяльності, в який розробляється, впроваджується й експлуатується інформаційна система, наприклад, промислове підприємство, банківська установа, податкова служба, страхова компанія, тощо.

Для уніфікації понять об'єктів і процесів у процесі розробки інформаційної системи вводять термін "Документальний об'єкт" – документ на основі якого відображується окреме явище інформаційного процесу, тобто

замість процесу одержання товарів від постачальників у інформаційну базу предметної області можна увести документальний об'єкт під назвою „Прибуткові накладні”.

Забезпечувальна частина інформаційних технологій містить сукупність основних та прикладних компонентів, що забезпечують функціонування інформаційної системи.

Технічне забезпечення – це комплекс технічних засобів (КТС), що використовуються в інформаційній системі. До КТС належить: комп’ютерна техніка; периферійне обладнання; засоби оргтехніки; технічні лінії зв’язку.

Програмне забезпечення містить комплекс програм для управління технічними засобами та вирішення функціональних задач інформаційної системи.

Програмне забезпечення поділяється на системне та прикладне.

До системного програмного забезпечення належать:

Операційні системи (Windows, UNIX, OS/2, MAC), що вирішують функції управління технічними засобами та зв’язку з користувачем;

Програми-утілити для виконання додаткових функцій, наприклад, архівація, пошук вірусів, тощо;

Програми тестування обладнання та технічного обслуговування.

Технологічне забезпечення – це сукупність заходів та процедур по обробці інформації для вирішення функціональних задач інформаційної системи.

Математичне забезпечення – це набір методів та алгоритмів, що використовуються в ІС, наприклад, алгоритми оптимізації, прогнозування, аналізу, тощо.

Організаційне забезпечення – це сукупність робіт та заходів щодо розробки, впровадження та експлуатації інформаційних систем.

Лінгвістичне (мовне) забезпечення – це засоби інтерфейсу між користувачем та програмними засобами інформаційної системи. Лінгвістичне забезпечення поділяють на: командний інтерфейс – коли в якості взаємодії між користувачем і системою ви користуються команди та відповіді; графічний інтерфейс користувача – коли засобом взаємодії є візуальні об’єкти (меню, панелі інструментів, діалогові вікна, тощо).

Ергономічне забезпечення – це сукупність заходів, пристроїв та обладнання, необхідних для сприйняття нормальних умов функціонування персоналу та обладнання інформаційних систем та забезпечення умов техніки безпеки.

Кадрове забезпечення – вимоги до персоналу відповідних категорій, що займаються розробкою, впровадженням та експлуатацією інформаційних систем.

Правове забезпечення – сукупність нормативних документів, що регламентують створення та експлуатацію інформаційних систем.

 

Інформаційні технології можна класифікувати по різних ознаках.

Класифікація по сфері (області) використання програмних продуктів:

• апаратна частина автономних комп'ютерів і мереж ЕОМ;

• функціональні задачі різних предметних областей;

• технологія розробки програм

У цих областях виділяють відповідно три класи інформаційні технології:

• системне програмне забезпечення;

• пакети прикладних програм;

• інструментарій технології програмування.

Системне програмне забезпечення спрямоване:

• на створення операційного середовища функціонування інших програм;

• на забезпечення надійної й ефективної роботи самого комп'ютера й обчислювальної мережі;

• на проведення діагностики і профілактики апаратури комп'ютера й обчислювальних мереж;

• на виконання допоміжних технологічних процесів (копіювання, архивирование, відновлення файлів програм і баз даних і т.д.). Даний клас програмних продуктів тісно зв'язаний з типом комп'ютера і є його невід'ємною частиною.

Програмні продукти в основному орієнтовані на кваліфікованих користувачів-професіоналів у комп'ютерній області: системного програміста, адміністратора мережі, прикладного програміста, оператора.

Програмні продукти даного класу носять загальний характер застосування, незалежно від специфіки предметної області. До них пред'являються високі вимоги по надійності і технологічності роботи, зручності й ефективності використання.

Системне програмне забезпечення - сукупність програм і програмних комплексів для забезпечення роботи комп'ютера і мереж ЕОМ.

Пакети прикладних програм (application program package) – комплекс взаємозалежних програм для рішення задач визначеного класу конкретної предметної області. Вони є самим численним класом програмних продуктів. У даний клас входять програмні продукти, що виконують обробку інформації різних предметних областей. Установка програмних продуктів на комп'ютер виконується кваліфікованими користувачами, а безпосередню їхню експлуатацію здійснюють, як правило, кінцеві користувачі – споживачі інформації.

Даний клас програмних продуктів може бути дуже специфічним для окремих предметних областей.

 

Інтегровані пакети - набір декількох програмних продуктів, що функціонально доповнюють один одного, що підтримують єдині інформаційні технології, реалізовані на загальній обчислювальній і операційній платформі.

Найбільш поширені інтегровані пакети, компонентами яких є:

• СУБД;

• текстовий редактор;

• табличний процесор;

• органайзер;

• засобу підтримки електронної пошти;

• програми створення презентацій;

• графічний редактор.

Компоненти інтегрованих пакетів можуть працювати изолированно друг від друга, але основні достоїнства інтегрованих пакетів виявляються при їхньому розумному сполученні один з одним. Користувачі інтегрованих пакетів мають уніфікований для різних компонентів інтерфейс, тим самим забезпечується відносна легкість процесу їхнього освоєння.

Інтегровані пакети ефективні і при груповій роботі в мережі багатьох користувачів. Так, із прикладної програми, у якій знаходиться користувач, можна відправити документи і файли даних іншому користувачу, при цьому підтримуються стандарти передачі даних у виді об'єктів по чи мережі через електронну пошту.

Спеціалізовані статистичні пакети загального призначення аудитори використовують при проведенні досить складних розрахунків. Вони реалізують набір різних статистичних методів, дають змогу здійснювати обмін з найбільш поширеними СУБД, мають можливість графічного подання даних, зручний для користувача інтерфейс. Сьогодні найбільш популярні з них Mathematics, Statistics, Quick, Statgraphics.

 

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) – це інтелектуальні системи, що призначені для видачі експертних рішень щодо окремих виробничих ситуацій. СППР основані на використанні математичних моделей та алгоритмів та призначені для вирішення задач планування, прогнозування, розподілення ресурсів, тощо.

1. Інформаційно-пошукові системи.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) призначені для збору, нагромадження, збереження і видачі інформації, представленої у виді електронних документів. Основною відмінністю систем даного класу є те, що об'єктом збереження в базі даних є електронний документ, а програма ИПС має розширені можливості пошуку потрібного документа в електронній картотеці за відомим користувачу критеріями. Наприклад, ІПС по законодавчим документам, ІПС глобальної мережі Internet (Rambler, Jandex, Meta-Ukraine, Susanin, і т.і.)

2. Захист інформаційних систем.

Інформаційна безпека досягається шляхом задоволення вимог до чотирьох груп специфічних ресурсів комп'ютерної інформаційної системи підприємства: апаратного забезпечення, програмного забезпечення, обчислювальних потужностей (наприклад, процесорного часу або місця на твердому диску) і даних71.

До апаратного забезпечення у безпечній системі висувається вимога забезпечити безперервну і безпомилкову роботу програмного забезпечення {continuity of operations). Вимоги до програмного забезпечення аналогічні — забезпечити безперервне і безпомилкове виконання передбачених функцій (збір даних, обробка, автоматичне обчислення показників, надання даних користувачу тощо). Обчислювальні потужності мають використовуватися тільки правомірно — для вирішення поставлених завдань.

Найбільш цінним ресурсом інформаційної системи є, безумовно, інформація. Тому до інформації, що міститься в системі, висувають такі специфічні вимоги:

" • конфіденційність — забезпечення надання доступу до інформації тільки уповноваженим на це користувачам;

• цілісність — гарантування точності та повноти інформації та методів обробки;

• доступність — забезпечення того, що уповноважені користувачі на свою вимогу отримають доступ до інформації і пов'язаних з нею ресурсів.

З іншого боку, інформаційну безпеку можна визначити як відсутність порушень в роботі інформаційної системи. 'Гому інколи вимоги до інформації визначаються як нідсутність порушень в роботі системи73:

• конфіденційність — властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого ознайомлення;

• цілісність — властивість інформації бути захищеною під несанкціонованого спотворення, руйнування або знищення;

доступність — властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого блокування.

Профілактичні засоби забезпечення безпеки призначені для зменшення

ризику настання порушення безпеки інформаційної системи.

Моніторингові засоби призначені для виявлення фактів порушення системи безпеки. Сьогодні це є однією з найбільших проблем у забезпеченні інформаційної безпеки підприємства. Особливо складно відстежувати реалізацію пасивних загроз, які не порушують функціонування системи.

 

Лекція №4