Національна безпека держави та її складові

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний економічний університет

Юридичний факультет

Кафедра фінансово-економічної безпеки

Та інтелектуальної власності

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни:

 

“ІНФОРМАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА”

 

Тернопіль: ТНЕУ

 

ТЕМАТИКА КУРСУ

Змістовий модуль 1. Концептуально-методологічні засади економічної безпеки держави

Тема 1. Концептуальні основи безпеки як категорії у науці

1.1. Генезис поняття безпека

1.2. Національна безпека держави та її складові

1.3. Об’єкти та суб’єкти національної безпеки України

1.4. Принципи забезпечення національної безпеки. Пріоритети національних інтересів України

Тема 2. Сутність та структура поняття економічної безпеки держави

2.1. Зміст та структура економічної безпеки держави

2.2. Характерні особливості економічної безпеки

2.3. Національні економічні інтереси та критерії економічної безпеки

2.4. Чинники та загрози економічній безпеці держави

Тема 3. Оцінка рівня економічної безпеки держави

3.1. Класифікація показників економічної безпеки

3.2. Теоретичні підходи до визначення рівня економічної безпеки

3.3. Індикативний аналіз як один з найефективніших методів діагностики рівня економічної безпеки

3.4. Оцінка порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки

3.5. Моніторинг економічної безпеки держави

Змістовий модуль 2. Інформаційна безпека як вагома складова економічної безпеки держави

Тема 4. Теоретичні аспекти інформаційної безпеки

4.1. Концепція інформаційної безпеки України

4.2. Класифікація і характеристика різних видів інформації

4.3. Джерела загроз інформаційної безпеки

Тема 5. Інформаційна безпека як індикатор економічної безпеки держави

5.1. Сутність інформаційна безпека держави

5.2. Система управління інформаційною безпекою

5.3. Комплексні проблеми інформаційної безпеки

5.4. Методи забезпечення захисту інформації

5.5. Напрямки та шляхи покращення інформаційної безпеки

Тема 6. Специфіка особливостей захисту інформації в сучасних трансформаційних умовах

6.1. Організація і функції підрозділів технічного захисту інформації

6.2. Організаційно-економічні заходи служби захисту інформації

6.3. Специфіка технічного захисту інформації

6.4. Особливості захисту електронної корпоративної інформації

6.5. Особливості захисту інформації в різних сферах діяльності

6.6. Особливості захисту інформації під час розслідування кримінальних справ

Тема 7. Економічний механізм електронної комерції

7.1. Захист інформації в мережі Internet

7.2. Загальні принципи та передумови е-комерції в Україні

7.3. Використання пластикових карт у е-комерції

7.4. Віртуальний гаманець покупця—vWallet

7.5. Віртуальний платіжний термінал продавца—vPOS

7.6. Шлюз із фінансовими системами—vGate

Змістовий модуль 1. Концептуально-методологічні засади економічної безпеки держави

Тема 1.

Концептуальні основи безпеки як категорії у науці

1.1. Генезис поняття безпека

1.2. Національна безпека держави та її складові

1.3. Об’єкти та суб’єкти національної безпеки України

1.4. Принципи забезпечення національної безпеки. Пріоритети національних інтересів України

 

Генезис поняття безпека

Феномен безпеки на всіх етапах розвитку людського співтовариства ніколи не втрачав своєї актуальної практичної значущості, маючи не тільки різні форми прояву, але і різний зміст і сенс.

Сьогодні поняття “безпека” міцно увійшло в життя сучасного суспільства. Будь-яка суверенна і незалежна держава дбає про збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей особистості, суспільства та держави у різних сферах життєдіяльності. У сучасному світі безпека розвитку будь-якої держави становить ключову складову її політики. Найактуальнішою вона є для країн, які перебувають у процесі складних трансформацій.

У 21 столітті основними викликами національній безпеці більшості країн стали:

· Радикальні організації, що використовують терористичні методи;

· Імовірність появи нових ядерних держав;

· Боротьба за сфери впливу, передусім у енергетичному секторі.

· Продовольча криза

· Схильність до солових методів розв’язання конфліктів.

Проблеми забезпечення безпеки беруть свій початок з моменту появи людини розумної, зародження суспільства та держави. Національна безпека держави тісно пов’язані із проблемами забезпечення її суверенітету, конкурентоспроможності економіки, обороноздатності, підтримання соціальної злагоди в суспільстві, органічного входження країни в систему світогосподарських зв’язків.

Термін “безпека” почав вживатися з 1190 р. і означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні він не прижився в лексиці народів Західної Європи і до XVII ст. вживався досить рідко.

Порівняно непоширене вживання терміна "безпека" протягом майже шести століть пояснюється, зокрема, тим, що із середини XII ст. більше поширення отримав інший феномен — поліція. Значення його було надзвичайно широким: він трактувався як державний устрій, державне управління, мета якого — всезагальне благо та безпека.

У XVII—XVIII ст. практично в усіх країнах панувала думка, що головна мета держави — всезагальний добробут та безпека, тому термін "безпека" отримав у цей час нове трактування: стан, ситуація спокою, коли немає реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють утворенню такої ситуації.

Появу терміна “національна безпека” приписують 26-му президенту США Т. Рузвельту, який на початку XX ст. визначив її як сукупність умов, що надійно забезпечують національний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров’я усіх його громадян. Таке визначення увійшло в світову політику і науку.

В Україні термін безпека вперше офіційно наводиться у “Положенні про заходи щодо охорони державного порядку та громадського спокою” від 14 серпня 1881 р. і ототожнюється з “громадською безпекою”. Проте вже через деякий час у законодавстві було закріплено поняття “охорони громадської безпеки” як діяльності, спрямованої на боротьбу з державними злочинами.

В період існування СРСР поняття “державна безпека” набуло широкого поширення і стало основою та ознакою побудови командно-адміністративної економіки. Такий підхід до проблем державної безпеки об'єктивно призводив до послаблення безпеки суспільства, що й стало одним із вирішальних факторів розпаду СРСР. Сучасний стан суспільного розвитку має досить суперечливий характер. Поряд із масштабними досягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти; результати людської діяльності не лише шкодять навколишньому середовищу, а й часто ставлять під загрозу добробут і навіть життя людини. За цих умов кожна держава задля існування, самозбереження та прогресу вирішує питання національної безпеки.

Національна безпека держави та її складові

У теорії безпеки розрізняють три рівні: безпека особи, суспільства і держави. Їх місце і роль досить динамічні і визначаються характером суспільних відносин, політичним устроєм, ступенем внутрішніх та зовнішніх загроз. Авторитарні та тоталітарні режими висувають на перший план безпеку держави за рахунок безпеки особи. Для демократичної країни безпека держави і суспільства є не самоціллю, а функцією забезпечення свободи та безпеки людини.

Безпека особи полягає у формуванні комплексу правових та моральних норм, суспільних інститутів та установ, які надавали б їй змогу розвивати і реалізовувати свої здібності й забезпечувати потреби, не відчуваючи протидії з боку держави та суспільства.

Безпека суспільства передбачає наявність суспільних інститутів, норм, розвинутих форм суспільної свідомості, що дають змогу реалізувати права і свободи всіх груп населення та протидіяти розколу суспільства.

Національна безпека — це багатопланове поняття, до складу якого входять оборонна, екологічна, енергетична, демографічна, інформаційна безпеки.

У ст. 17 Конституції України зазначається, що “захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”, а в ст. 3 підкреслюється, що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

В загальному розумінні, поняття безпека слід розглядати як стан і ступінь захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави у різних сферах життєдіяльності від внутрішніх та зовнішніх загроз, що є необхідною умовою існування та розвитку нації, збереження та примноження її матеріальних та духовних цінностей. При цьому під “життєво важливими інтересами” розуміється сукупність потреб, задоволення яких забезпечує можливості перспективного розвитку особистості, суспільства, держави. Тому, поняття безпеки тісно пов’язане з поняттям сталого розвитку.

Ще одне визначення розглядає безпеку як конкретний стан і ступінь захищеності будь-якої держави (суб’єкта господарської діяльності, людини) та її спроможність протистояти змінам умов функціонування.

Поняття “безпека” часто ототожнюється із стабільністю.

Стабільність розуміється як можливість виживання і вільний саморозвиток, та є одним з найважливішим критеріїв існування будь-якої системи.

З погляду стабільного і стійкого розвитку України, поняття безпеки в сучасних умовах включає:

· збереження національно-культурної своєрідності;

· забезпечення територіальної цілісності, державній самостійності;

· захист пануючого соціально-політичного ладу;

· підтримка способу життя, фундаментальних цінностей і ідеалів, стимулюючу згуртованість і силу духу народу;

· створення умов для особистого розвитку, морально-психологічного благополуччя громадян незалежно від національності.

З погляду історичної значущості, людська цивілізація зафіксувала для себе збереження і захист п’яти головних узагальнених цінностей: держава, релігія, економіка, наука, мистецтво. Які і означають ту або іншу безпеку: політичну (збереження певної еліти); економічну (захист матеріальної приватної власності) і духовну (збереження етнонаціональних традицій). Проте реалії сучасного часу висувають на перший план не узагальнені цінності, а безпеку і збереження конкретних людей, що реально живуть, груп, суспільств незалежно від їх політичних, економічних і національних відмінностей.

Надаючи належне місце забезпеченню національної безпеки в усіх її аспектах, Верховна Рада України в січні 1997р. схвалила Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. У червні 2003р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про основи національної безпеки України”, який набрав чинності з 30 липня 2003 р.

Відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року N 964-IV, національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Отже, національна безпека – це властивість держави, що дозволяє їй не допускати ситуацій, небезпечних для людей і навколишнього середовища.

Структура Національної безпеки складна і багатогранна. До її складу входять: військова, геополітична, економічна, демографічна, екологічна та інформаційна безпека.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм.