Суб'єкти авторського права та суміжних прав

Суб’єктами авторських прав є особи, яким належить суб’єктивне авторське право відносно твору. Власниками цих прав можуть бути автори, їх спадкоємці, інші правонаступники.

Найважливішими суб’єктами авторських прав є автори творів науки, літератури, мистецтва. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторами визнаються і автори похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва. Але поняття автор твору і суб’єкт авторського права не тотожні як за змістом так за значенням. Оскільки, як уже наголошувалося, автором твору завжди буде його творець, тобто тільки фізична особа, незалежно від її віку, а суб’єктами авторських прав можуть бути і юридичні особи, які є правонаступниками авторів творів, власниками похідного авторського права.

У більшості випадків твори науки, літератури і мистецтва створюються однією особою, але іноді двома або кількома, тобто спільною творчою працею кількох співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називають співавторством. Розрізняють два види співавторства: нероздільне – коли неможливо виділити працю кожного співавтора, роздільне – коли складові частини чітко визначені і відомо, хто із співавторів написав ту чи іншу частину. При роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину і одночасно він є співавтором твору в цілому. При нероздільному співавторстві твір може використовуватися лише за спільною згодою всіх співавторів і право опублікування та ін. використання твору належить однаковою мірою всім співавторам.

Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за якого кілька авторів беруть участь у створені колективної праці (енциклопедій, енциклопедичних словників, збірок, журналів тощо). Автори двох різних статей, вміщених в одному номері журналу чи збірки не стають співавторам. Вони не можуть вимагати визнання за ними будь-якого авторського права на весь номер журналу чи збірку. Кожен має авторське право на власну статтю.

Суб’єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Успадкування авторських прав здійснюється або згідно із законодавством або за заповітом. Оскільки у нас заповіт досить рідкісне явище, то авторське право здебільшого переходять до спадкоємців за законом (в першу чергу спадкоємцями за законом є дружина (чоловік) померлого, його діти (зокрема і усиновлені) та батьки). Всі успадковують права у рівних частинах. Правонаступниками є спадкоємці, юридичні особи, видавництва, театри, кіностудії тощо, які оформили з автором договірні відношення щодо використання його твору. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнаються і охороняються на рівні з правами самих авторів.

Суб’єктами авторських прав визнаються також видавці енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірок, колективних наукових праць, газет, журналів та ін. періодичних видань. Зазначеним суб’єктам авторських прав належать виключні права на використання таких видань в цілому. Однак самі видавці, безумовно, авторами творів, що включені до колективного твору не визнаються.

Нове законодавство про авторське право визнало право на інтерв’ю. Вважається, що інтерв’ю – це спільний твір особи, що дала його і особи, що взяла інтерв’ю. Авторське право на запис інтерв’ю належить їм обом, якщо інше не передбачено угодою між ними. А опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згоди особи, що дала його.

Охорона авторських прав обмежена у часі: авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора і ще 70 років післясмерті. Однак є деякі нюанси у охороні авторського права.

Суб’єктами суміжним прав є виконавці, виробники фонограм, організації ефірного та кабельного мовлення.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи, а також інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи у будь-який ін. спосіб виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору. Тобто виконавцями визнаються також особи, які хоча і не є офіційно артистами, співаками тощо, але виконують їх функції. Виконавцями визнаються також особи, які здійснюють таку саму творчу діяльність, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку.

Виробниками фонограм можуть бути фізичні чи юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Фонограма – це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонічні платівки, диски, магнітофонні касети та ін. носії записів є примірниками фонограм (примірник – це результат будь-якого відтворення твору).

До суб’єктів суміжних прав Закон відносить також організації мовлення, тобто тільки юридичні особи. Це організації радіо- і телебачення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефір, так і по кабелю. Безумовно, до суб’єктів суміжних прав належать організації як державного так і приватного чи ін. форм власності.

Усі суб’єкти суміжних прав мають використовувати свої суб’єктивні права (особисті немайнові і майнові) в такий спосіб, щоб не порушити прав авторів, чиї твори використовуються. Зокрема виконавці мають здійснювати свої суб’єктивні права за умови дотримання прав авторів, виробники фонограм і організацій мовлення – прав авторів і виконавців. Організації мовлення – прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Закон не передбачає процедури закріплення виникнення і здійснення суміжних прав. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Проте виробники фонограм і виконавці з метою інформування про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми, можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав: è та ім’я (найменування) особи, що має суміжні права і зазначення року першої публікації фонограми.

Права виконавців. За виконавцями визнаються як особисті немайнові так і майнові права. Право на ім’я означає можливість виконавця вимагати згадування його справжнього імені чи псевдоніму, яке при цьому не повинно спотворюватися. Це право охороняється безстроково, а будь-які поправки, зміни, доповнення у виконання можуть вноситися тільки за згодою виконавців. Право на захист репутації виконавця це право на захист виконання від будь-якого спотворення або ін. посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності виконавцям.

Майнові інтереси виконавців забезпечуються закріпленням за ними права на використання виконання в будь-якій формі, включаючи право на отримання винагороди за кожний вид використання виконання. Виконавцеві належить право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: передавати в ефір або сповіщати для загального відома по кабелю виконання, якщо використане для такої передачі виконання не було раніше передано в ефір або не здійснюється з використанням запису; записувати раніше не записане виконання; відтворювати запис виконання, тобто виготовляти примірники запису; здавати у тимчасове користування в комерційних цілях фонограму, на які записано виконання за участю виконавця.

Усі виключні права виконавця можуть передаватися за договором будь-яким іншим особам, в ролі яких можуть виступати організації, що управляють майновими правами власників авторських і суміжних прав на колективній основі. Ними можуть бути особи, які спеціалізуються в галузі комерційного використання створених творів і об’єктів суміжних прав.

Виконавцеві не надається охорона від наслідування, тобто естрадний співак, музикант або актор не можуть заборонити будь-кому з інших виконавців запозичити їх манеру і форму виконання.

Права виробників фонограм. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.

Виробнику фонограми належать виключні права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використання. Виключне право на використання фонограми означає право здійснювати або дозволяти здійснювати наступні дії: відтворювати (прямо чи опосередковано)фонограму; переробляти або ін. способом аналогічно змінювати фонограму; розповсюджувати оригінал або примірник фонограми шляхом продажу або ін. передачі права власності; імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники фонограми, виготовлені за дозволом виробника цієї фонограми; доводити до загального відома фонограму, щоб представники публіки могли здійснювати до неї доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.

Якщо примірники правомірно опублікованої введені за дозволом виконавця і виробника фонограми в цивільний оборот шляхом її продажу, то допускається їх подальше розповсюдження на території певної країни без згоди виконавця і виробника і без виплати їм винагороди. При цьому право на прокат належить виконавцю і виробнику фонограми незалежно від належності права власності на оригінал або примірники фонограми. Виключні права виробник фонограми може передавати іншим особам за спеціальним договором.

Права організацій ефірного та кабельного мовлення. Організації мовлення не створюють творів, а лише здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для загального відома. Їх майнові інтереси потребують особливої охорони. На створення передач витрачаються значні кошти, які повинні окуповуватися за рахунок монопольного права на їх використання.

Організації ефірного мовлення стосовно щодо її передачі належать виключні права використовувати передачу у будь-якій формі і давати дозвіл на використання передачі, включаючи право на одержання винагороди за надання такого дозволу. Виключне право організації ефірного мовлення давати дозвіл на використання її передачі означає здійснювати або дозволяти здійснювати наступні дії: передавати в ефір її передачу іншою організацією ефірного мовлення; записувати передачу; відтворювати запис передачі; розповсюджувати серед публіки записи передачі шляхом продажу, прокату або іншої передачі права власності; сповіщати передачу для загального відома у місцях з платним входом.

Дія зазначених прав не поширюється на ті випадки, коли запис передачі було зроблено за згодою організацій ефірного і кабельного мовлення і відтворення передачі здійснювалося з тією ж метою.

Обмеження прав об’єктів суміжних прав (вільне використання) зводяться до того, що: допускається вільне використання (невеликих уривків) виконання, передачі в ефір, відтворення фонограми з метою включення в огляд про поточні події; цитування в інформаційних цілях; навчання або наукові дослідження, або в особистих цілях.