Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Загальна схема ветеринарної медицини України




Організації, установи і спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу Організації і установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби
Організації та установи державної ветеринарної медицини Науково-дослідні установи (інститути, лабораторії)
Організації та спеціалісти відомчої ветеринарної медицини Ветеринарна біологічна промисловість
Спеціалісти приватної ветеринарної медицини Промисловість і товаропровідна система органів ветеринарного постачання
  Ветеринарні навчальні заклади

До першої групи належать:

1) організації та установи державної ветеринарної медицини;

2) спеціалісти та організації (служби) відомчої ветеринарної медицини;

3) спеціалісти приватної ветеринарної медицини. Другу групу установ і організацій складають:

1) науково-дослідні інститути, зональні спеціалізовані лабораторії з хвороб тварин, міжобласні спеціалізовані лабо­раторії з хвороб птиці;

2) ветеринарна біологічна промисловість;

3) промислові підприємства і товаропровідна система корпорації «Укрзооветпромпостач», державного підприємства «Укрветпромпостач», асоціації «Украгробіовет»;

4) установи з підготовки кадрів — вищі та середні навчальні заклади ветеринарної медицини.

Державна ветеринарна мережа — це сукупність державних ветеринарних підприємств і організацій, які безпосередньо виконують практичну ветеринарну роботу.

За призначенням та напрямком роботи розрізняють нас­тупні установи і організації державної ветеринарної медицини в Україні:

1) лікувально-профілактичні установи: районні державні лікарні ветеринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, міські лікарні ветеринарної медицини;

2) діагностичні установи: центральна лабораторія ветери­нарної медицини, районні державні лабораторії, міські дер­жавні лабораторії, зональні спеціалізовані державні лабораторії з хвороб тварин, державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

3) ветеринарно-санітарні установи й організації: регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними пунктами державного ветеринарного контролю; обласні госп­розрахункові ветсанзагони з відділеннями в районах, відділи відомчої міліції;

4) протиепізоотичні установи й організації: станції по боротьбі зі сказом; протиепізоотичні експедиції, їх загони; експедиції по заходах боротьби з окремими хворобами тварин.

Перераховані вище лікувально-профілактичні установи є закладами загального профілю. Вони виконують різноманітні ветеринарні заходи, лікування хворих тварин, надають хірур­гічну та акушерську допомогу, організовують і проводять вете­ринарно-санітарні заходи тощо.

Інші установи й організації державної мережі ветеринарної медицини виконують спеціальні функції.

Діяльність організацій і закладів державної ветеринарної медицини відбувається в трьох формах:

1. Ветобслуговування — проведення ветеринарно-санітар­них профілактичних, протиепізоотичних заходів у всіх госпо­дарствах відповідного регіону.

2. Ветеринарно-санітарний контроль та нагляд у всіх госпо­дарствах, організаціях незалежно від відомчої належності і підпорядкованості.

3. Загальне методичне керівництво ветеринарною меди­циною (настанови, інструкції, облік і звітність, семінари, мето­дична література тощо).

Для всіх закладів і організацій державної ветеринарної меди-. цини затверджені типові положення, в яких сформульовані завдання, визначені функції і права.

Організації і установи державної ветеринарної медицини відіграють головну роль у розробці, організації і проведенні ветеринарних заходів. Вони виконують функції міжвідомчої загальнодержавної ветеринарної служби. Спеціалісти держав­ної ветслужби мають право виступати в якості організаторів ветсправи, уповноважених органами виконавчої влади, керу­вати ветслужбою в районі, місті, області, республіці, а також контролювати ветеринарні заходи у всіх господарствах неза­лежно від форми власності.

Державна ветеринарна медицина незалежна від господарств, підприємств, міністерств і відомств, тому вона завжди може дати об'єктивну оцінку епізоотичного стану господарства, району, що особливо важливо для забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва й охорони здоров'я населення від заразних хвороб, спільних для людини і тварин.

Ветеринарне обслуговування і ветеринарно-санітарний контроль та нагляд організується за територіальним прин­ципом. Організаційна структура державної ветеринарної медицини відповідає адміністративному поділу України.

Відомча ветеринарна медицина — це сукупність ветеринар­них організацій і установ, які знаходяться в підпорядкуванні відповідного міністерства або відомства, які не відносяться до державної ветеринарної мережі.

До відомчої ветеринарної медицини відносяться спеціалісти, які працюють у господарствах, комплексах, на птахофабриках, відгодівельних господарствах, у заготконторах, кооперативних організаціях, на підприємствах з переробки продуктів і сиро­вини тваринного походження тощо.

Органи і працівники відомчої служби не користуються міжві­домчими правами. їхні функції і права обмежені рамками даного міністерства, відомства (господарства, підприємства, органі­зації). Вони працюють під загальним керівництвом і контролем організацій та установ державної ветеринарної медицини.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-06; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 640 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Студент может не знать в двух случаях: не знал, или забыл. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2806 - | 2372 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.