Тема 4. Трансформації на пострадянському просторі: державотворчі процеси та етнополітичні конфлікти

План

1. Дезінтеграційні процеси в СРСР. «Парад суверенітетів».

2. Серпневий заколот 1991 року в Москві. Проголошення незалежності України.

3. Економічні реформи у пострадянських державах: вибір моделей розвитку.

4. Проблема націоналізму та сепаратизму в колишніх радянських республіках. Збройні конфлікти (1991-2006 рр.).

Основні поняття: суверенітет, незалежність, приватизація, ринкова економіка, нацменшини, незаконні збройні формування.

 

Системні зміни, що почалися 1985 року в Радянському Союзі, викликали численні рухи за розширення прав союзних республік. Союзна влада втрачала авторитет на місцях, поширювалися відцентрові тенденції. Влітку 1990 р. починається проголошення державного суверенітету республіками СРСР. Першою проголосила суверенітет Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, у липні того ж року – Українська Радянська Соціалістична Республіка. Їхній приклад наслідували й інші союзні республіки.

Спроба врятувати СРСР від розпаду шляхом введення в країні надзвичайного стану була здійснена у серпні 1991 р. групою консервативно налаштованих вищих партійних функціонерів. Події в Москві 19-21 серпня 1991 р., які прийнято називати «серпневим заколотом», остаточно підштовхнули керівництво союзних республік до виходу із складу СРСР. Так, 24 серпня Верховна рада УРСР проголосила державну незалежність України. На референдумі 1 грудня 1991 р. переважна більшість мешканців республіки підтримала це рішення. Було обрано першого президента незалежної України – ним став Л. М. Кравчук. 8 грудня президенти Білорусії, Росії та України у Біловезькій пущі заявили про створення Співдружності Незалежних Держав і про припинення існування СРСР.

У всіх колишніх радянських республіках було проголошено курс на ринкові реформи. Лібералізація цін, розрив традиційних зв’язків і приватизація на початку 1990-х рр. призвели до кризових явищ в економіці та загострення соціальної напруженості в новоутворених державах. У деяких країнах ринкові реформи мали обмежений характер, як наприклад у Білорусії. Однак більшість нових держав пішло шляхом «шокової терапії», зокрема Росія, Україна, країни Балтії. У більшості середньоазійських республік, де при владі залишалися колишні радянські високопосадовці, встановилися авторитарні режими.

За роки «перебудови» та під час боротьби за незалежність в союзних та автономних республіках набули значної популярності різноманітні націоналістичні рухи. В подальшому вони мали великий вплив на внутрішню і зовнішню політику пострадянських держав. Некорінне населення багатьох незалежних держав та автономних республік відчувало дискримінацію за національними та релігійними ознаками. У 1990-ті рр. на пострадянському просторі виникали численні збройні конфлікти: у Придністров’ї, у Південній Осетії, в Абхазії, у Нагірному Карабасі, у Чечні, Дагестані, Таджикистані, на осетино-інгушському адміністративному кордоні. Крім того мали місце збройні сутички під час боротьби за владу в столицях новоутворених держав, наприклад у Тбілісі, Москві, Баку.

 

Теми для рефератів

1. Економічні реформи початку 1990-х років в Україні.

2. Загострення міжконфесійної ситуації в Україні в перші роки незалежності.

3. Екстремістські організації в країнах СНД.

4. Проблема невизнаних державних об’єднань (Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія).

5. Миротворчі операції на території СНД.

 

Питання для дискусій

1. Чи була альтернатива розпаду Радянського Союзу в грудні 1991 року? Відповідь аргументуйте.

2. Зробіть порівняльний аналіз подій серпня 1991 р. в Москві з подіями на майдані Тяньаньмень у Пекіні у 1989 році.

3. Яких успіхів і невдач зазнало реформування економіки України в перші роки незалежності? Наведіть для порівняння приклади з історії економічного реформування в інших країнах пострадянського простору.

4. Які, на Вашу думку, головні причини виникнення збройних конфліктів на території деяких колишніх республік СРСР? Чому Україні вдалося уникнути подібного розвитку подій?

5. У чому полягають причини утвердження націоналізму як державної ідеології в Латвії та Естонії?

6. Чому, на Вашу думку, після демократичних перетворень часів «перебудови» стало можливим встановлення культу особи С. Ніязова у Туркменістані та утвердження авторитарних режимів в Узбекистані, Таджикистані, Казахстані?

Додаткова література

1. Бжезинский З. Великая шахматная доска. – М.: Международные отношения, 2005. – 256 с.

2. Буховец О. Г. Постсоветское «великое переселение народов»: драма в зеркале статистики // Социс. – 2001. – № 1. – С. 82-91.

3. Вилинская Э. В., Дидоренко Э. А., Розовский Б. Г. Постсоветское реформирование: западные образцы и украинские реалии. – Луганск: РИО ЛИВД, 1998. – 119 с.

4. Глазьєв С. Ю., Кара-Мурза С. Г., Батчиков С. А. Белая книга. Экономические реформы в России 1991-2001 гг. – М.: Эксмо, 2003. – 368 с.

5. Пряхин В. Ф. Региональные конфликты на постсоветском пространстве (Абхазия, Южная Осетия, Нагорный Карабах, Приднестровье, Таджикистан). – М.: Гномик, 2002. – 312 с.

6. Столяров К. Распад: от Нагорного Карабаха до Беловежской пущи. – М.: Олма-пресс, 2001. – 320 с.

7. Трагедия великой державы. Национальный вопрос и распад Советского Союза. – М.: Социально-политическая мысль, 2005. – 600 с.

 

Інтернетресурс

Офіційний сайт «Русского журнала». – Режим доступу вільний: www.russ.ru/politics/kontur/20000927.html

Хронологія перебудови
http://www.hrono.ru/1984ru.html