Для успішного залучення інвестицій в інноваційні проекти необхідно сформувати таку інвестиційну стратегію на підприємствах, яка дасть змогу створити умови для використання інвестицій із забезпеченням максимального економічного та соціального ефекту від їхньої реалізацій за дотримання встановленого рівня ризику.
Основні джерела фінансування інноваційних проектів класифікують за такими ознаками:
• за рівнем формування фінансових ресурсів - централізовані та децентралізовані фінансові кошти;
• за належністю фінансових ресурсів - власні та позикові фінансові кошти;
• за формою залучення власних фінансових ресурсів - фінансові кошти, що залучаються з внутрішніх джерел, та фінансові кошти, що залучаються із зовнішніх джерел.
В Україні сьогодні склалася така ситуація, що за джерелами фінансування інноваційних проектів найбільшу питому вагу посідають власні кошти підприємств та організацій. В умовах, коли більшості підприємств доводиться покладатися на власні кошти в процесі інвестування в виробництво, інноваційна активність визначається реальною їх прибутковістю.
Незважаючи на те, що інвестиції є необхідною умовою інновацій, вони автоматично не забезпечують інноваційні процеси. Ефект досягається тільки за ефективного використання інвестицій. Тому, щоб визначити оптимальні напрями вкладень капіталу і виявити найефективніші способи його використання протягом доволі тривалого періоду зі стабільною віддачею, необхідне розроблення стратегії інвестування й успішна її реалізація.
Під інноваційно-інвестиційною стратегією необхідно розуміти систему довгострокових цілей інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, що визначається довгостроковими завданнями його розвитку та інвестиційною ідеологією, а також передбачає вибір найефективніших шляхів досягнення поставлених цілей.
Інноваційно-інвестиційна стратегія відіграє велику роль у діяльності підприємства, зокрема:
• забезпечує механізм реалізації довготривалих цілей підприємства;
• дає змогу реально оцінити інвестиційні можливості підприємства, забезпечити максимальне використання його внутрішнього потенціалу та можливість активно маневрувати інвестиційними ресурсами;
• забезпечує можливість швидкої реалізації перспектив підприємства;
• дає можливість мінімізувати негативні наслідки, що сталися внаслідок шкідливого впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства;
• відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності перед його конкурентами;
• забезпечує чіткий взаємозв'язок усіх рівнів управління підприємством (від стратегічного до оперативного);
• є однією з базових передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління та організаційної культури підприємства.
Згідно з обраною стратегією інвестор оцінює альтернативні інноваційні проекти, проводить їх техніко-економічне обґрунтування, селекціонує їх, відбираючи найперспективніші, і формує з останніх відповідні інвестиційні портфелі.
На вибір інноваційно-інвестиційної стратегії підприємства впливає багато чинників. До них належить загальна стратегія розвитку, що передбачає:
• проникнення на ринок та забезпечення виживання збиткової діяльності;
• закріплення на ринку та забезпечення беззбиткової діяльності;
• істотне розширення свого сегменту на ринку та забезпечення систематичного зростання прибутку з виходом на оптимальний рівень;
• диверсифікованість діяльності та забезпечення збалансованого зростання прибутку на оптимальному рівні;
• забезпечення стабілізації обсягу діяльності за допомогою збереження прибутку, платоспроможності та фінансової стійкості;
• відновлення форм та напрямів діяльності, забезпечення умов щодо високих темпів зростання прибутку.
Інноваційно-інвестиційна стратегія підприємства повинна формуватися з використанням таких принципів:
• розгляд підприємства як відкритої системи, що здатна до самоорганізації;
• врахування базових стратегій операційної діяльності підприємства;
• забезпечення охоплення усіх рівнів управління інвестиційною діяльністю підприємства;
• забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до змін чинників зовнішнього середовища;
• забезпечення альтернативності стратегічного інвестиційного вибору;
• врахування рівня інвестиційного ризику в процесі прийняття стратегічних інвестиційних рішень;
• орієнтація на професіоналізм інвестиційних менеджерів підприємства у процесі реалізації інвестиційної стратегії підприємства;
• забезпечення розробленої інвестиційної стратегії підприємства відповідною організаційною структурою та відповідним рівнем організаційної культури.
Процес формування інноваційно-інвестиційної стратегії підприємства доцільно здійснювати за такими етапами:
1. Формування стратегічних цілей інноваційно-інвестиційної діяльності. Основні цілі інвестиційної стратегічної політики мають відображатися у відповідних критеріальних показниках: нормативних значеннях мінімальних темпів зростання капіталу, максимальному рівні поточної дохідності, мінімальному рівні інвестиційного ризику тощо.
2. Визначення загального періоду формування інноваційно-інвестиційної стратегії. Цей період залежить від тривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії підприємства, передбачуваності розвитку економіки, галузевої належності підприємства, його розміру, потужності й темпів розвитку.
3. Аналіз макроекономічного середовища та зовнішніх умов. На цьому етапі аналізується кон'юнктура інвестиційного ринку і чинники, що її визначають, а також розробляється прогноз кон'юнктури в перерізі окремих сегментів цього ринку, пов'язаних з майбутньою інвестиційною діяльністю підприємства.
4. Дослідження чинників внутрішнього середовища підприємства та особливостей, притаманних його інноваційно-інвестиційній діяльності. Цей етап передбачає виконання об'єктного аналізу, який передбачає такі напрями: аналіз і оцінку фінансового стану, аналіз і оцінку виробничого потенціалу, аналіз і оцінку ринкових позицій, інтегральну оцінку підприємства.
5. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегічних напрямів і форм інноваційно-інвестиційної діяльності. На співвідношення форм інвестування впливають такі чинники, як загальний стан економіки та кон'юнктури інвестиційного ринку, функціональна спрямованість підприємства, залежність від життєвого циклу підприємства, розмір підприємства. Під час вибору інноваційно-інвестиційних проектів проводиться оцінка їхньої ефективності з урахуванням чинника ризику та стратегічних напрямів формування інвестиційних ресурсів підприємства. Найважливішими аспектами інвестиційного добору проектів є: оптимізація співвідношення прибутковості та ризику, досягнення швидшої окупності інвестицій за максимальної ліквідності проекту, забезпечення мінімального ступеня ризику за максимальної керованості проектом.
6. Розроблення системи організаційно-економічних заходів із забезпеченням реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії. У системі цих заходів передбачається формування на підприємстві нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю; створення «центрів інвестицій» різних типів; упровадження нових принципів інвестиційної культури; створення ефективної системи стратегічного інвестиційного контролінгу тощо.
7. Моніторинг та коригування розробленої інноваційно-інвестиційної стратегії. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення коштів або припинення чи заморожування фінансування.
Отже, розроблення стратегії інвестування та успішна її реалізація мають ґрунтуватися на оптимальних напрямах вкладення капіталу та визначення найефективніших шляхів його використання у майбутньому. Розроблена інвестиційна стратегія покликана забезпечити: безперебійну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах; найефективніше використання власних, і особливо, позикових коштів; фінансову стійкість підприємства у довготривалій перспективі.
