Вплив на довкілля господарської діяльності людини

Надходження в повітря великої кількості продуктів згоряння, особливо у великих промислових центрах, різко змінює його склад, наближаючи концентрацію токсичних речовин до межі допустимих норм. Паливна та видобувна галузі «постачають» велику кількість диму, сажі, залишкові частки продуктів, що не згоріли при спалюванні вугілля, дров, інших видів твердого й рідкого палива, сірчистого ангідриду тощо.

Значна кількість забруднювачів утворюються внаслідок переробки нафти чи при використанні систем обігріву нафтопродуктами. Близько 60% від їх загального числа припадає на автомобільний транспорт.

Небезпеку для навколишнього середовища становлять газові викиди при переробці нафтопродуктів. При згорянні сірковмісних нафтопродуктів утворюється оксид сірки (IV), що є причиною виникнення кислотних дощів та дощів зі вмістом сірчаної кислоти, сульфітів і сульфатів амонію.

У вугільно–паливному циклі дія на довкілля загалом обумовлена:

- викидами в атмосферу на етапіспалювання палива, для якого характерні широкі та різноманітні спектри факторів впливу на людину, і масштаби їх дії;

- наступні етапи циклу - видобутку, переробки і транспортування вугілля обумовлюють вплив локальної дії на навколишнє середовище.

Вплив виробництва гірничо-видобувної галузі на природне середовище починається ще на етапі геологорозвідувальних робіт. Тут виділяютьнаступні види змін стану довкілля:

• геомеханічні (зміни природної структури гірського масиву, рельєфу місцевості, поверхневого шару землі, ґрунтів, у тому числі вирубування лісів, деформація поверхні);

• гідрогеологічні (зміна запасів, режиму руху, якості та рівня ґрунтових вод, водного режиму ґрунтів, винесення у ріки та водойми шкідливих речовин з надр землі);

• хімічні (зміна складу і властивостей атмосфери та гідросфери, в тому числі й підкислення, засолення, забруднення вод, збільшення фітотоксичних елементів у воді та повітрі);

• фізико-механічні (забруднення повітря, його підігрів, зміна властивостей ґрунтового покриву та інше);

• шумове забруднення, вібрація ґрунту та гірського масиву, викиди породи при вибухах; погіршення прозорості атмосфери та інші можливі явища, які супроводжують гірничі розробки, негативно впливаючи на навколишнє середовище.

З інтенсивним відкачуванням підземних вод, нафти, газу пов'язане значне просідання земної поверхні, що нерідко супроводжується деформацією споруд, заболочуванням місцевості, затопленням прибережних територій. Відкачування підземних вод викликає зниження їх рівня на всій прилеглій території, що призводить до знищення лісів, зниження родючості ґрунтів.

Вплив на стан навколишнього середовище відбувається на всіх стадіях видобутку, використання палива, перетворення та передачі енергії.

Продукти згоряння на ТЕС (теплові електростанції), передають основну частину теплоти робочому тілу енергетичної установки, частина теплоти розсіюється в навколишнє середовище, а частина виноситься з продуктами згоряння крізь димову трубу в атмосферу. Продукти згоряння, що викидаються в атмосферу, містять оксиди азоту NOх, вуглецю COх, сірки SOx, вуглеводні, пару води та інші речовини у твердому, рідкому та газоподібному стані.

Серед факторів впливу вугільних ТЕС на повітряне середовище виділяють:

- викиди систем складування, транспортування палива, його пилоприготування. Відбувається як забруднення пилом, так і виділення продуктів окислення палива;

- об’ємне збільшення споживання повітря, необхідного для спалювання палива.

Взаємодія ТЕС з гідросферою визначається споживанням води системами технічного водопостачання, в тому числі необоротним водокористуванням. Промивка поверхонь нагріву котлоагрегатів призводить до утворення розбавлених розчинів соляної кислоти, натрію, аміаку, солей амонію, заліза, інших речовин. Основним фактором впливу ТЕС па гідросферу є теплове забруднення, наслідками якого можуть бути: постійне локальне підвищення температури у водоймищі; тимчасове підвищення температури; зміна умов льодоставу, зимового гідрологічного режиму; зміна умов паводків; зміна розподілу залишків, випаровувань, туманів. Окрім порушення клімату, теплові викиди призводять до заростання водойм, порушення кисневого балансу тощо. Усе зазначене є загрозою для життя мешканців рік та озер.

Основними факторами впливу ТЕС на літосферу є осадження па її поверхні твердих часток та рідких розчинів продуктів викидів в атмосферу, споживання ресурсів літосфери, в тому числі вирубування лісів, добування палива, вилучення з сільськогосподарського обороту орних земель та луків під будівництво ТЕС та золовідвалів. Наслідком цих перетворень є зміна ландшафту.

Характерні забруднення ТЕС: золові поля, теплові та хімічні забруднення водних басейнів, шумовий вплив на житлові райони, електромагнітне випромінювання та ін.

При нормальній експлуатації атомні електростанції (АЕС) значно менше за ТЕС забруднюють атмосферу. Оскільки робота АЕС грунтується не на органічному паливі, отже, і не впливає на вміст кисню і вуглекислого газу в атмосфері, не змінює її хімічного складу. Радіоактивність, обумовлена активністю продуктів корозії контуру ядерного реактора і проникнення продуктів ядерного розпаду в теплоносії - основний фактор забруднення. Це стосується майже всіх речовин, які взаємодіють з радіоактивним випромінюванням. Прямий вихід радіоактивних відходів попереджується багатоступеневою системою захисту. Найбільшу небезпеку становлять аварії АЕС і неконтрольованість наслідків розповсюдження радіації.

Теплове забруднення – ще одна проблема експлуатації АЕС. Значне тепловиділення відбувається в конденсаторах паротурбінного устаткування. Скид охолоджувальної води ядерних енергетичних установок не виключає їх радіаційного впливу на водне середовище.

Важливими особливостями впливу АЕС на довкілля є переробка радіоактивних відходів, необхідність їх демонтажу і захоронення та, власне, елементів обладнання, задіяного у роботі.

Гідротехнічне будівництво (ГЕС), окрім позитиву щодо енергетичного забезпечення життєдіяльності суспільства, призводить й до негативних наслідків, які завдають непоправної шкоди водним екосистемам: порушують природні умови їх функціонування, погіршують якість води, знижують біопродуктивність. Зміни водного режиму, гідродинамічних та морфометричних характеристик, термічного режиму, а також об'єму та вмісту різних речовин, що надходять з водами, які охолоджують теплові та атомні енергооб'єкти - діють на абіотичні параметри та біоту водних екосистем.

Використання відновлюваних джерел енергії обумовлює необхідність переробки сировини для виробництва великої кількості високоякісних матеріалів (вилучення рідкісних елементів для сонячних батарей тощо) та потребують значних капіталовкладень. Зазвичай відновлювані джерела характеризуються нерівномірністю робочого циклу, тому необхідні пристрої для акумуляції енергії чи співвідносні традиційні енергетичні джерела.

Металургійний комплекс складається із сталеплавильного виробництва, чорної та кольорової металургії і на всіх стадіях впливає на довкілля:

- с талеплавильне виробництво - одне з основних джерел забруднення атмосфери. В ливарному виробництві повітря забруднюється пилом, окисом вуглецю та сірчаним ангідридом.

При утворенні коксу побічним продуктом є коксовий газ, який потрібно попередньо очистити.

3 усіх пилогазових викидів із сталеплавильних агрегатів найбільша кількість припадає на мартенівські печі. Гази містяться оксид та діоксид вуглецю, оксиди азоту та сірки, кисень, водень, азот, водяна пара та інші речовини, а мартенівський пил складається в основному з оксидів заліза.

Очистка доменного газу, гідравлічне збирання осадженого пилу та просипи в підбункерному приміщенні, грануляція доменного шлаку та розлив чавуну є джерелами забруднення стічних вод від доменного виробництва. Доменне виробництво утворює 1% брухту та відходів від усього металургійного виробництва. Джерелами утворення брухту та відходів головних переробок доменного виробництва є випуск та розлив чавуну на канавах та в чавуновізних ковшах (залишки, брак). Окрім цього ґрунт забруднюється промисловими твердими відходами (чорний метал, шлак, окалина, зола, шлами, флюси).

- чорна металургія. Коксохімічне виробництво забруднює атмосферу оксидом та діоксидом вуглецю, оксидом сірки. Завдяки цехам сіркоочнстки коксохімічних заводів в атмосферу потрапляють сірчаний газ, сірководень, діоксид азоту, аерозоль сірчаної кислоти. Окрім газів, коксохімічне виробництво викидає в атмосферу велику кількість пилу, що виділяється при розвантаженні вугілля.

До складу газів - викидів аглофабрик - входять оксиди сірки та вуглецю, пил містить залізо і його оксиди, оксиди марганцю, магнію, фосфору, кальцію, іноді частинки титану, міді, свинцю.

Виробництво сталі супроводжується виділенням в атмосферу значної кількості газів та пилу, що містить сполуки марганцю, заліза, міді, цинку, кадмію, свинцю та ін. При виплавці високо- та складнолегованих сталей в пил потрапляють також діоксиди кремнію, сполуки сірки, фосфору, оксиди ванадію, сполуки хрому, нікелю, молібдену, селену, телуру та ін. Кількість газів, що утворюються, і вміст в них твердих часток залежить від способу виробництва сталі.

Стічні води металургійних заводів мають приблизно однаковий якісний склад забруднення, однак концентрація забруднюючих речовин змінюється залежно від видів та особливостей технологічних процесів. Містять механічні домішки органічного походження, гідрооксиди металів, стійкі та легкі нафтопродукти, розчинені токсичні сполуки органічного та неорганічного походження.

Технологічні процеси чорній металургії супроводжуються утворенням значної кількості твердих відходів, складування яких потребує великих площ та шкідливо впливає на усі компоненти біосфери. Шламопилові відходи утворюються практично па всіх стадіях металургійного виробництва.

- виробництво алюмінію – це галузь кольорової металургії, що виробляє алюміній, кристалічний кремній, алюмо-кремнієві сплави, содові продукти, мінеральні добрива, цемент, п'ятиокис ванадію, металевий галлій.

у викидах:

- при виробництві глинозему міститься велика кількість сірчаних сполук та пилу;

- алюмінієвої промисловості містяться токсичні пиловидні речовини, миш'як, свинець та ін.;

- виробництва металевого алюмінію спостерігається виділення анодних газів, збагачених пилом, глиноземом і кріолітом.

Значне забруднення води у виробництві алюмінію відбувається через поверхневий стік з території підприємств. Підприємства з виробництва алюмінію належать до таких, де неможливо виключити надходження у стік специфічних домішок з токсичними властивостями.

Особливістю виробництва є накопичення на території алюмінієвих заводів промислових відходів у вигляді червоних шламів. Вони зберігаються на відкритих площадках у спеціальних шламонакопичувачах, поверхні яких висихають і вітер розносить пил на прилеглі території. Відходи також інфільтрують у ґрунт і потрапляють у підземні води.

Хімічна промисловість. Масові отруєння, що трапляються на хімічному виробництві, залежать від характеру виробництва. Передусім, це важкі ураження значної кількості людей, які перебувають в безпосередній близькості до осередку ураження, у закритому приміщенні та навколо нього. Через відсутність вентиляції забруднених приміщень створюються так звані не вентильовані зони. Концентрація токсичних речовин у цих зонах завищена, що призводить до сильного отруєння працюючих. Виведення токсичних речовин у навколишнє середовище призводить до масових уражень населення та біоти.

До особливо токсичних промислових отрут відносяться:

• свинець, тетраетилсвинець, ртуть, марганець, берилій.

• подразнюючі гази.

• органічні розчини.

• анілін, нітробензол, тринітротолуол, двохядерні аміносполуки та поліциклічні вуглеці.

Найчастіше трапляються випадки масових отруєнь хлором, аміаком, чадним газом, іншими типовими токсичними реагентами подразнюючої, задушливої та загальнотоксичної дії. Переважна більшість хімічних речовин широко використовується в народному господарстві. Вони мають тривалий латентний період дії, що негативно впливає на раннє розпізнавання отруєння та надання невідкладної медичної допомоги.

Лісова та целюлозно-паперова промисловість. Виробництво паперу і паперової продукції – складний процес, що протікає в дві чітко розрізнені фази, перетворення деревини в пульпу і виробництво паперу.

Викиди в атмосферу при приготуванні пульпи містять і газоподібні, і дисперсні матеріали. Головні газові компоненти – сполуки відновленої сірки, дисперсний матеріал викидів складається з сульфату натрію з регенераційної печі, солі натрію і сполук кальцію з печі випалу вапняку, а також сполук натрію з резервуарів для розплаву.

Виробництво будівельних конструкцій та матеріалів являє собою сукупність складних технологічних процесів, пов'язаних з перетворенням сировини у різні стани і з різними фізико-механічними властивостями, а також з використанням різного ступеня складності технологічного обладнання та допоміжних механізмів. У багатьох випадках ці процеси супроводжуються виділенням великої кількості полідисперсного пилу, шкідливих газів та інших забруднень. До технологічних процесів, пов'язаних з підвищеним виділенням пилу та шкідливих газів, відносяться завантаження, перевантаження й розвантаження сипучих матеріалів, їх сортування, подрібнення, транспортування, змішування, формування та пакування.

Підвищене виділення пилу спостерігається при виробництві бетонної суміші у змішувальному відділенні, у надбункерному приміщенні, у відділенні дозування робочої суміші.

Для арматурних цехів, а також цехів з виробництва нестандартних металевих конструкцій характерні пил металів та їх окалин, зварювальні аерозолі двоокису вуглецю та марганцю.

При технологічному процесі виробництва силікатної цегли підвищене виділення пилу спостерігається при завантаженні вапняку та піску кранами, дозуванні їх на стрічковому конвеєрі, транспортуванні, сортуванні, грохоченні, у змішувачах, при пресуванні. У цехах сушіння та випалювання виділяється оксид вуглецю, сірчаний ангідрид.

Виробництво деревоволокнистих плит пов'язане з виділенням газів на дільниці технологічної лінії по обробці щепи парою та деревної маси, у відливній машині, при пресуванні плит, їх гартуванні та зволоженні; при різанні, фрезеруванні, шліфуванні деревини повітря біля робочого місця забруднюється полідисперснім деревним пилом.

Деякі будівельні матеріали впливають на самопочуття людини. Наприклад, бенз-а-пірен, який утворюється внаслідок високотемпературних процесів термічної обробки органічної сировини, неповного згоряння; формальдегід, який виділяють деревостружкові плити, матеріали для покриття типу фарб чи килимових виробів, текстильні товари, піноізоляційні матеріали; азбест, який має ізоляційні та протипожежні властивості, використовують у різноманітній продукції у вигляді термоізоляційного матеріалу, акустичних покриттів та радон.

Агропромисловий комплекс. За обсягом відходів агропромислове виробництво значно випереджає багато галузей. Для більшості галузей, які переробляють сільськогосподарські продукти, об'єм сировини в декілька разів перевищує вихід готової продукції.

Сільське господарство. Ведення сільського господарства вносить небажані зміни до навколишнього середовища, а саме: деградація ґрунтів, забруднення природного середовища залишковою кількістю мінеральних добрив та пестицидів, несприятливі зміни гідрологічного режиму та пов'язані з ними процеси запустелювання та заболочення.

Деградація ґрунту проявляється у виорюванні на ріллі, де посилені ерозійні процеси та знижена родючість ґрунту; випасах на пасовищах, наслідком чого стала їх сильна деградація; ущільнення ґрунту під дією важких с/г машин.

Сільське господарство забруднює природне середовище 3 видами відходів: залишкова кількість добрив; залишкова кількість пестицидів; гній та рідкі стоки тваринництва.

Дефіцит гумусу та родючість землі покривають за рахунок синтетичних мінеральних добрив, частина яких залишається в ґрунті та приникає до ґрунтових вод, чи зі стоками надходить до водойм, або вітром розноситься по великих територіях. Особливо гостро стоїть проблема залишкової кількості азотних добрив, які забруднюють воду нітратами. Але найбільшу екологічну небезпеку становить забруднення природного середовища залишковою кількістю пестицидів, які піддаються розкладанню та трансформації, і продукти таких перетворень виявляються ще шкідливішими.

Серйозним забруднювачем довкілля є с/г тварини. При їх утриманні утворюється велика кількість відходів. Гній та стічні води забруднюють ґрунт та водойми, а аміак та сірководень надходять до атмосфери, в добових водах тваринницьких комплексів знаходиться до 100 видів збудників інфекційних хвороб. Тваринницькі комплекси приводять до забруднення атмосфери пилом, що утворюється при підготовці та транспортуванні кормів.

Харчова промисловість. Промислові комплекси по виробництву м'яса є джерелами забруднення атмосферного повітря. Над територіями, прилеглими до приміщень утримання худоби та птиці, в атмосферному повітрі розповсюджуються на значні відстані аміак, сірководень та інші шкідливі гази.

Також атмосферне повітря забруднюється різними пестицидами, які використовуються для протруювання насіння на складах.

На багатьох харчових виробництвах стоять величезні холодильні установки, в яких використовуються хлорфторвуглеці. Ці сполуки дуже руйнують озоновий шар. Інші хімічні сполуки, які руйнують озоновий шар, використовуються при виготовленні полістиролових стаканчиків і сучасних упаковок для фасовки продуктів та напівфабрикатів.

Підприємства харчової промисловості забруднюють воду. У стічних водах органічна речовина складає 58%, мінеральна речовина – 42%. Тут є мінеральні, органічні, бактеріальні та біологічні забруднювачі. Мінеральні забруднювачі – це пісок, глинисті частки, які потрапляють у воду після миття овочів. Органічні речовини поділяються на рослинні та тваринні. Рослинні органічні забруднення – це залишки рослин, плодів, овочів та злаків, олії тощо. Забруднення тваринного походження – клейові речовини, залишки тканин тварин, фекалії. Бактеріальне та біологічне забруднення вноситься головним чином зі стоками біофабрик і підприємств мікробіологічної промисловості. Воду забруднюють синтетичні поверхнево активні речовини, особливо у складі миючих засобів.

Шкідливий вплив на здоров'я людини мають харчові продукти, які не відповідають нормативним вимогам за санітарно-хімічними показниками.

Транспорт. На довкілля мають вплив усі виду транспорту: наземного (залізничний та автотранспорт), водного та авіаційного.

Забруднення, що спричиняє залізничний транспорт – забруднення повітря; забруднення ґрунту; шумове та вібраційне забруднення. Потяги хоча і впливають негативно, але порівняно з автомобільним транспортом, вплив значно менший.

Одним з негативних факторів, пов'язаних з масовим використанням автомобілів є зростаючий шкідливий вплив їх на навколишнє середовище та здоров'я людини. Це зумовлено викидом значної кількості шкідливих речовин та шумом, що супроводжує роботу автомобіля.

Джерелами викидів шкідливих речовин є відпрацьовані гази автомобільних двигунів, випаровування з системи живлення, підтікання пального і мастил у процесі роботи та обслуговування автомобілів, а також продукти зносу фрикційних накладок зчеплення, накладок гальмівних колодок, шин. Потрапляючи в атмосферу, водойми, ґрунт шкідливі речовини, що викидаються автомобільним транспортом, негативно впливають на біосферу.

До числа шкідливих компонентів відносяться і тверді викиди, що містять свинець і сажу, на поверхні якої адсорбуються циклічні вуглеводні. Джерелом вуглеводневих сполук є шари паливної суміші, прилеглі до стінок камери згоряння, де відбувається гасіння полум'я, частини камери згоряння, в яких через нерівномірний розподіл суміші виникає нестача кисню, а також циліндри, що працюють з пропусками запалювання та згоряння. Оксид вуглецю утворюється в бензинових двигунах при роботі на багатих паливоповітряних сумішах.

Вуглеводні. У відпрацьованих газах міститься кілька десятків різних вуглеводнів, які різняться за токсичністю. Наявність сполук свинцю у відпрацьованих газах є наслідком додавання тетраетилсвинцю в бензини для підвищення октанового числа. Певна кількість сполук свинцю потрапляє в повітря при безпосередньому випаровуванні бензинів з паливного бака та карбюратора. Найхарактернішими для відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згоряння є формальдегід та ацетальдегід. При неповному згорянні палива з відпрацьованими газами викидається сажа. Вона утворюється в камерах згоряння двигунів внаслідок піролізу палива при високих температурах і тиску в середовищі з нестачею кисню. Особливо багато сажі утворюється в дизелях.

Шум також є різновидністю несприятливого впливу автомобільною транспорту на навколишнє середовище. Основними джерелами шуму є процеси всмоктування повітря карбюратором і випуску відпрацьованих газів, робота вентилятора системи охолодження, клапанного механізму трансмісії. Джерелом шум в дизельних автомобілях є система вприску і взаємодія шин з поверхнею дороги.

Забруднення середовища водним транспортом відбувається морськими і річковими суднами, що забруднюють біосферу відходами по двох каналах:

• одержаними в результаті експлуатаційної діяльності,

• викидами у випадках аварій суден з токсичними вантажами, здебільшого нафтою і нафтопродуктами.

В умовах звичайної експлуатації основними джерелами забруднення є суднові двигуни, і насамперед головна енергетична установка, а також вода, використана для миття вантажних танків, і баластна вода, що зливається за борт із вантажних танків.

Енергетичні установки суден забруднюють відпрацьованими газами атмосферу, звідки токсичні речовини потрапляють у води морів, річок, океанів.

Нафта і нафтопродукти є основними забруднювачами водного басейну при роботі водного транспорту. Негативний вплив водного транспорту на гідросферу пов'язаний з тим, що на танкерах, що перевозять нафту і її похідні, перед кожним наступним завантаженням, робиться промивка ємностей (танків) для видалення решток раніше перевезеного вантажу. Промивна вода, а з нею і залишки вантажу звичайно скидалися за борт. Крім того, після доставки нафтовантажів у порти призначення танкери направляються до пункту нового завантаження без вантажу.

В цьому випадку для забезпечення належної осадки і безпечності плавання нафтові танки судна заповнюються баластною водою, що забруднюється нафтовими залишками.

В міру зростання перевезень нафтоваитажів і паливного тоннажу все більша кількість нафти стала потрапляти в океан і при аваріях. Нафта потрапляє у моря з бурових установок.

Повітряний транспорт має великий вплив на атмосферу Землі. Особливості впливу повітряних суден на довкілля пов'язані, по-перше, з тим, що сучасний парк літаків та гелікоптерів має газотурбінні двигуни. Літаки з поршневими двигунами залишилися лише у сільськогосподарській та спортивній авіації. По-друге, газотурбінні двигуни працюють на авіакеросни, хімічний склад якого дещо відрізняється від автомобільною бензину та дизельного палива кращою якістю з меншим вмістом сірки та механічних домішок. По-третє, головна маса відпрацьованих газів викидається повітряними суднами безпосередньо у повітряному просторі на відносно великій висоті, при високій швидкості та турбулентному потоці, і лише невелика частка – у безпосередній близькості від аеропортів та населених пунктів.

Основними компонентами, які забруднюють довкілля є окис вуглецю, неспалені вуглеводні, окиси азоту та сажа.

Комунальне господарство. Вплив комунального господарства на екологію найнегативніший. Обумовлено це, перш за все вилученням великої кількості природних вод (поверхневих і підземних) для потреб господарського, питного та промислового водопостачання; скидом у водні об'єкти неочищених чи недостатньо очищених стічних вод, а також поверхневих стоків з урбанізованих територій.

Суттєвий внесок в забруднення атмосфери вносять котельні централізованих систем теплопостачання. Служби ЖКГ, що займаються вивезенням побутових відходів, збільшують площі звалищ (організованих і неорганізованих).

 

3. Види забруднення навколишнього середовища та напрямки його охорони

Втручання людини у природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень (рис.1.4):

 

 

Рис. 1.4 Види антропогенних забруднень

 

До 60-х років нашого століття під охороною природою розуміли переважно захист тваринного та рослинного світу від знищення. Відповідно і формами цього захисту було створення територій, які охоронялися, обмеження промислу окремих тварин тощо. Вчених та громадськість турбували, перш за все, біоценотичний та частково стаціально-деструкційний вплив на біосферу. Інгредієнтне та параметричне забруднення існувало також, але воно не було настільки багатогранним та масовим, як тепер і природа з таким забрудненням справляється самостійно. В річках з непорушеним біоценозом під впливом переміщування, окислення, осадження, поглинання та розкладання редуцентами, дезинфекції сонячним випромінюванням забруднена вода повністю відновлювала свої властивості на відстані 30 км від джерела забруднення. Сьогодні темпи інгредієнтного і параметричного забруднень зросли і їх якісний склад змінився настільки різко, що на значних територіях здатність природи до самоочищення була втрачена. Тобто, в нинішній час класифікація видів забруднення навколишнього середовища значно розширилась (рис. 1.5).

Здатність ґрунту самоочищатися підривається різким зменшенням у ньому кількості редуцентів, що відбувається під впливом застосування пестицидів та мінеральних добрив, вирощування монокультур, повного прибирання з полів всіх частин вирощених рослин тощо. А відтак новим змістом наповнилося і поняття охорони природи. Основні зусилля тепер скеровано на зниження рівня її матеріального та енергетичного забруднення. Нижче подано схему обміну речовинами, що забруднюють довкілля (рис 1.6).

 

 

Рис. 1.5. Класифікація шкідливих речовин за ознаками очищення та використання

Вчені вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи й біоугрупувань у обсягах, які забезпечують стійкість довкілля. Ми маємо прагнути до гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи, що можливо лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного мислення.