Повені: причини виникнення, можливість прогнозування, вплив на навколишнє середовище, запобіжні заходи.

Лекція №2

ТЕМА: Природні загрози, характер їхніх проявів та дія на людей,

Тварин, рослин, об’єкти економіки

 

Загальна характеристика стихійних лих. Регіональні особливості стихійних лих.

Небезпечні геологічні процеси (причини виникнення, можливість прогнозування, оцінка, наслідки, запобіжні заходи) – землетруси, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, ерозія ґрунту.

Повені: причини виникнення, можливість прогнозування, вплив на навколишнє 4. середовище, запобіжні заходи.

Причини, види, особливості гасіння природних пожеж (лісові, степові, торф’яні).

Небезпечні метеорологічні явища: ураган, смерч, снігопад, мороз: причини, можливість прогнозування, негативний вплив на людей, заходи захисту.

Загальна характеристика біологічних небезпек. Джерела інфекції, шляхи передачі інфекції.

Епідемія, пандемія, епітотії, епізоотії, епіфітотії. Заходи запобігання інфекційним хворобам.

Загальна характеристика стихійних лих. Регіональні особливості стихійних лих.

Стихійні лиха – це природні явища, які призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і знищення матеріальних цінностей. За причиною їх виникнення стихійні лиха поділяють на:

- тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), – землетруси, виверження вулканів;-

- топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), – повені, зсуви, селі;

- метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), – спека, урагани, посуха та інші.

До стихійних лих, які можливі на території України, відносяться: землетруси; повені (паводки, підтоплення, катастрофічне затоплення); селеві потоки, зсуви, сильний вітер (буревій, смерч), снігопад, хуртовина, бурі та інші явища природи, що виникають зазвичай раптово. До них можна також віднести і пожежі, особливо лісові і торф'яні. Вони порушують нормальну життєдіяльність людей, руйнують і знищують матеріальні цінності, а іноді призводять до загибелі людей.

Небезпечні геологічні процеси (причини виникнення, можливість прогнозування, оцінка, наслідки, запобіжні заходи) – землетруси, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, ерозія ґрунту.

Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.

Сила землетрусу вимірюється так званою шкалою Ріхтера, вона градуйована на 12 балів. Незначна кількість землетрусів досягає сили 8–9 балів. Землетруси більшої сили спостерігались двічі за сторіччя. Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу інтенсивність. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд.

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак при зміні характерних властивостей ґрунту, незвичайній поведінці живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Серед ознак близького землетрусу – запах газу, де раніше цього не відмічалось; тривога птахів та домашніх тварин.

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим.

Одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ є зсуви. Зсуви властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів.

Зсуви - це переміщення по схилах униз під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Найбільш дієвим захистом від зсувів є їх запобігання – відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Ерозія ґрунтів – це поширений процес, при якому відбувається руйнування ґрунту і ґрунту потоками і струменями талих, зливових, дощових і поливних вод або вітрами. Шкода від такого впливу величезна. Ерозія ґрунтів вже вивела 2 млрд. га угідь з сільськогосподарського обороту, включаючи орні землі (50 млн. гектарів). Грунт є само відновлювальною системою, однак, для відновлення пошкодженого шару завтовшки 2,5 см буде потрібно 300-1000 років.

Види ерозії ґрунтів – це водна і повітряна (дефляція).

Ерозія утворює промоїни, що утрудняють обробку ґрунту; утворює яри, зменшуючи при цьому площу землі під посіви; руйнує дороги, заливаються сільськогосподарські угіддя. На верхній поверхні коротких схилів значно зменшується або повністю змивається чорноземний шар, що впливає на врожайність.

Причини ерозії На інтенсивність виникнення ерозійних процесів дуже впливає клімат, рельєф місцевості, протиерозійні стійкість ґрунту, рослинність на цих площах, господарська діяльність людей і інші фактори.

Водна ерозія ґрунтів буває яружна (струйчата, лінійна), площинна і поливна.

Якщо взимку зі схилів сніг зноситься сильними вітрами, ґрунт оголюється, промерзає і заважає вбиратися талим водам. Це викликає інтенсивний стік води.

Вітер теж впливає на процес водної ерозії, тому що перерозподіляє сніг по рельєфу, здуває його зі схилів в яри, балки і т. д.

Дефляція залежить від ерозійної сили вітру, починаючи проявлятися при швидкості близько 12 м / с на висоті приблизно 10 м вище поверхні ґрунту. Швидкість вітру залежить і від рослинного покриву. На безлісих просторах, в степу, швидкість вітру іноді досягає 30 м / с, а в лісовій зоні і лісостепу вона менше.

Повені: причини виникнення, можливість прогнозування, вплив на навколишнє середовище, запобіжні заходи.

Повінь - щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води на місцевості, що прилягає до ріки, озера або водосховища, яке повторюється в один і той же період чи сезон року.

Зона затоплення - територія, що покривається водою в результаті перевищення притоку води у порівнянні з пропускною спроможністю русла.

Зона вірогідного затоплення - територія, в межах якої є можливим або прогнозується виникнення зони затоплення.

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються.

Основний напрям боротьби з повенями полягає у зменшенні максимального прибування води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо).

Уражаючим фактором повені є руйнуюча сила мас води.

Основні параметри затоплення швидкісний натиск; максимальний рівень підйому води; тривалість затоплення.

Захист – евакуація із зони затоплення. Повені в Україні трапляються дуже часто (особливо в Закарпатті) і завдають величезної шкоди людям та державі в цілому.