Розвитку життя на Землі
Програма навчальних елементів третього змістового модуля
| № | Навчальні елементи змістового модуля | Форма занять | Кількість годин |
| 1. | Тема: Основні екологічні закони, правила, принципи. | Практичні самостійна | 2 години 1 година |
| 2. | Тема: Раціональне природокористу-вання та охорона природного середовища. | Самостійна Індивідуальна | 3 години 1 година |
| 3. | Тема: Філософсько-екологічна методологія збереження життя на Землі. Ноосфера і стратегія гармонійного розвитку. | Лекції Самостійна Індивідуальна | 2 години 3 години 2 години |
| 4. | Тема: Екологічне право, юридичні аспекти взаємодії суспільства та природи. Державне управління в галузі охорони довкілля. Екологічна освіта та екологічне виховання. | Лекції Самостійна | 2 години 2години |
| В с ь о г о | 18 годин |
Тема: Основні екологічні закони, правила, принципи.
Мета: Допомогти студенту зрозуміти сутність і значення основних екологічних законів, правил, принципів, що діють в природі і виховати відповідне ставлення до довкілля в повсякденній діяльності і побуті.
Семінарське заняття
У 1994 р. М.Реймерс виділив близько 250 законів, закономірностей, принципів і правил, якими користується сучасна екологія. Основні із них:
1. Закон константності живої речовини в біосфері(В.І.Вернадський): кількість живої речовини (біомаса всіх організмів) біосфери для конкретної екологічної епохи є сталою.
2. Закон обмежувальних чинників (закон Лібіха): навіть єдиний чинник за межами свого оптимуму викликає стресовий стан організму, а поза межами стійкості – загибель.
3. Закон мінімуму (Ю.Лібіх): біотичний потенціал (життєздатність, продуктивність організму, популяції, виду) лімітується тим з екологічних чинників середовища, який перебуває в мінімумі, хоча інші умови сприятливі.
4. Закон максимізації енергії та інформації в еволюції: найкращі можливості на самозбереження має та система, яка найбільшою мірою сприяє надходженню, виробленню й ефективному використанню енергії та інформації.
5. Закон необоротності еволюції (Л.Долло): еволюція незворотна; організм, популяція, вид не можуть повернутися до попереднього стану.
6. Закон оптимальності: будь-яка система з найбільшою ефективністю функціонує в певних характерних для неї просторово-часових межах.
7. Закон толерантності (В.Шелфорд): чинники середовища, які мають у конкретних умовах песимальне (несприятливе, як надмірне так і недостатнє) значення обмежують можливості існування виду у даних умовах, всупереч і не зважаючи на оптимальний збіг інших чинників.
8. Закон розвитку системи за рахунок довкілля: будь-яка система може розвиватися лише за рахунок матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток неможливий.
9. Закон біогенної міграції атомів (В.І.Вернадський): міграція хімічних елементів в біосфері та в інших геосферах здійснюється або з безпосередньої участі живої речовини, або ж відбувається в середовищі, геохімічні особливості якого зумовлені живою речовиною, як сучасною, так і тією, що функціонувала на Землі в минулі геологічні періоди.
10. Закон максимуму: для біосфери кількісні зміни екологічних умов не можуть збільшити біологічну продуктивність екосистеми, чи господарську продуктивність агросистеми понад речовинно-енергетичні ліміти, які визначаються еволюційними властивостями біологічних об’єктів та їх співтовариств.
11. Закон послідовності проходження фаз розвитку: для природної екосистеми фази розвитку можуть проходити лише в еволюційно закріпленому порядку, зазвичай від простого до складного.
12.Закон фізико-хімічної єдності живої речовини (В.І.Вернадський): вся жива речовина Землі фізико-хімічно єдина. Шкідливе для однієї частини живої речовини не може бути байдужим для іншої. Будь-які фізико-хімічні агенти смертельні для одних організмів, шкодять і іншим.
Об’єднавши по кілька найважливіших закономірностей і екологічних особливостей природи американський еколог Б.Коммонер (1974) сформулював свої чотири, так звані, закони, або аксіоми:
1. Все пов’язано з усім. Ця аксіома підтверджує всезагальність зв’язків між об’єктами і явищами у природі та в людському суспільстві. Важливі наслідки.
2. Все повинно кудись діватися. Свідчить про кругообіг, про закон збереження в природі.
3. Ніщо не дається задарма. (Ми бачимо якою ціною дається людству науково-технічний прогрес і його втручання в довкілля).
4. Природа знає краще: свідчить про незрівняні переваги природних конструкцій над людськими. Все створене природою пройшло надзвичайно жорсткий конкурс на місце в біосфері впродовж тисяч і мільйонів років природного добору та адаптації. При цьому головним критерієм цього добору була вписаність у глобальний біотичний коло обіг.
