Ой штрамуйси, моя нентьо, штрамуйси

 

Ой штрамуйси, моя нентьо, штрамуйси

У червонії чоботи обуйси.

Озми свої воріженьки під ноги,

Щоби тобі молодєта здорові.

 

Р-1).: І тут уже молода припадає там так на поріг, їк входите, їк ви входили до хати, то вона припадає на поріг і тато кладе колачі їй на голову, і вона ті колачі бере з рук і приходит і кладе на стів. І далі то. І зараз зачинаєси чистовані.

З-1).: Угу. А шо співають, коли частують?

Р-1).: А-а, співают. Співают, а їк сирота дружитси, знаєте? Тепер у нас має бути весілє. Коли? У …?... шестого серпня чи шо, тутво женитса хлопец. І в него вмер тато.

З-1).: Ага, і то буде інша після для нього?

Р-1).: Так-так, так-так.

З-1).: Ага, а яку співають так?

Р-1).: Співають, що… Він, цей хлопчик, називаєсі Мирось. А його тато вмер молодий, лиш си мама лишила.

 

11. На кого ти, молоденький, чикаїш

 

1. На кого ти, молоденький, чикаїш?[1]

На кого ти, молоденьтя, чикаїш?

Ти дєдика рідненьтього не маїш,

Ти дєдика рідненьтього не маїш.

2. Післали би ми сиву зазульку

Дати дєдови знати.

Післали би ми сиву зазульку

Дати татови знати.

3. А ще зазулька не долетіла,

А татко уже знаїт.

– Дружиси, синку, щисливу днинку,

Най ти Бог помагає.

4. Ой рад би же я, рідний синочку,

Та й до тебе прибути.

Та сира земля ручки прив’яла,

Не можу ї здвигнути.

5. А в нас люди не татари,

А в нас люди не татари.

Певни, мого сина вбрали,

Певни, мого сина вбрали.

6. Ой їк то знашно, єк то пізнашно,

Де си сирота дружит.

Ой їк то знашно, єк то пізнашно,

Де си сирота дружит.

7. Двір не метений, стів не стелений,

Родинка засмучена.

Двір не метений, стів не стелений,

Родинка засмучена.

­­­­­­­­­­­­_________________________________________________________________

[1] Р-1).: Чи молоденька, чи молоденький.

 

 

Р-1).: Тако співают.

З-1).: Угу. Угу.

Р-1).: Їк сирота, тай то. Тепер їк іде в село, знаїш, це як в село йде. А там уже, уже далі співают. То то веселої, то сумної. А їк чистуют, я тобі казала, їк уже молода сідає за стів, ну то вже зачинают, співают ще:

 

12. Ой роде мій, роде

 

1. Ой роде мій, роде,

Ой роде мій, роде.

Даруй мене добре

Щоби’с ми гаразд мала,

Аби вам дєкувала (2 р).

 

 

Р-1).: Ну і чистуют, там вже шо кидают. В вас також чистуют? Чи то в вас нема такого?

З-1).: Не-не, в нас при тому не співають. Просто йдуть гості, там шось дають, якийсь конверт.

Р-1).: Но-но-но, то вже й тепер не співают. То вже й тепер не співают. А, то вже хто співає? То вже таких пару бабів є їк я молодших, бо таких уже нема багато. Та й шо тепер так не співают. Но а відтак уже перед вечером, вже молодий за молодов до молодої і вже, вже там берут ті деревце з собов, сідают на фіру і їдут за молодов. Кладут посаг, там кладут (тепер так нема, а то колис клали) варені, подушки, всьо шо було, то всьо туво…

З-1).: Давали молодій.

Р-1).: Давали молодій, та й вже там, вже ті зараз старости (молода ще, молода ще там на дворі), а старости вперед заходют, берут то деревце і стают перед хату, перед двері, та й кажут:

 

Ой на гребли, на ставку

 

1. Ой на гребли, на ставку,

Спіймав голуб ластівку.

2. А нащо він спіймає,

Єк він хати на має.

3. – Поведу вас в чужую,

Заки свою збудую.

 

Р-1).: «Сюда нам дорога?» - кажут. А то кажут: «Нє!». А вони знов цеї самої. Так три рази. І нарешт вже за третий раз кажут, що «сюда», туди вони заході і, так ніби за стів, і так три рази з тим деревцем обході, і нарешті то деревце кладут, і… А тепер заводитси молодий. Молода покрита так рантухом таким, і заводіт ї за стів, і вже співают також, як вона прийшла до того. Так, вже заивают.

 

14. Ой літо-літо, не зима

 

1. Ой літо-літо, не зима,

Посіїла чорнобривку – не зійшла.

Посіїла чорнобривку ще в літі,

Вже завиют головочку на віки.

 

Р-1).: Та й вже зави… зара то. Та й пішла до свекрухи і вже, шо молода їк бриже… Чекай-чекай.

 

15. Ой прийшла я до свекрухи

 

1. Ой прийшла я до свекрухи,

Та не встигла я сісти,

А свекруха посилає:

– Неси в поле їсти (2 р).

2. А її запитала:

– Та де то то поле?

– Їк, невісточко, не знаїш,

Най ті колька вколе (2 р).

3. Но невістка була вчена

Уміла відповісти:

– Та най то ту колька вколит,

Що варила їсти (2 р).

 

Р-1).: Е таке, співают собі тут уже такво. Та й таке- то весілє в нас.

З-1).: Ага. А ше так як за столами, там люди, може, якісь теж співають такі?

Р-1).: Шо-шо?

З-1).: Ну як люди вже там собі гуляють…

Р-1).: Гуляють. Там є баття, матка. Берут тіво гості підоймают баття, матку, хочут, би дав горівки, та й то співают матці: