Визначення інвестиційних потреб

Дана схема зводиться до простих логічних міркувань. Слідом за бізнес-ідеєю проекту необхідно визначитися з тим, яким складом і обсягом засобів (основних і оборотних) можна реалізувати цю ідею, тобто, що необхідно купити, щоб реалізувати проект. Потім необхідно відповісти на наступне не менш важливе питання: де взяти гроші, щоб придбати необхідні основні й оборотні кошти. Нарешті, варто проаналізувати, як будуть працювати витрачені гроші, тобто яка буде віддача від інвестування зібраної суми коштів у придбані основні засоби. Важливість останнього питання найбільш істотна, тому що, якщо підприємство змогло зібрати деяку суму грошей, у нього може існувати альтернативна можливість інвестування цих грошей, і бути твердо упевненим у тому, що обраний інвестиційний проект найбільш ефективний.

Виходячи з вищевикладеної логіки, весь інвестиційний аналіз умовно можна розділити на три послідовних блоки.

1. Встановлення інвестиційних потреб проекту.

2. Вибір і пошук джерел фінансування і визначення вартості залучено капіталу.

3. Прогноз фінансової віддачі від інвестиційного проекту у виді грошових потоків і оцінка ефективності інвестиційного проекту шляхом порівняння спрогнозованих грошових потоків з вихідним обсягом інвестицій.

Надалі пропонований навчальний посібник буде дотримуватися даної схеми. У цьому розділі розглядається перше питання і досліджуються інвестиційні потреби проекту. У наступних розділах детально вивчені всі питання, які пов’язанні з джерелами інвестування, оцінкою вартості капіталу і загальною оцінкою ефективності інвестиційного проекту.

Структура і характеристика необхідних інвестицій. Всі інвестиційні потреби підприємства можна поділити на три групи:

· прямі інвестиції;

· супроводжуючі інвестиції;

· інвестування виконання науково-дослідних робіт.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них відносяться інвестиції в основні засоби (матеріальні і нематеріальні активи) і оборотні кошти. Інвестиції в основні засоби включають:

· придбання (або виготовлення) нового обладнання, включаючи витрати на його доставку, установку та пуск,

· модернізацію діючого устаткування;

· будівництво і реконструкцію будинків і споруд;

· технологічні пристрої, що забезпечують роботу устаткування;

· нове технологічне оснащення і модернізація наявного устаткування.

Інвестиції в оборотні кошти припускають забезпечення:

· нових і додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;

· нових і додаткових запасів готової продукції;

· збільшення рахунків дебіторів.

Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, автоматично повинні бути збільшені товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих елементів і готової продукції. Крім того, через збільшення обсягу виробництва і продажу збільшується дебіторська заборгованість підприємства. Усе це - активні статті балансу, і позитивне збільшення цих статей повинно фінансуватися додатковими джерелами.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з придбанням нової технології (патенту або ліцензії) і торгової марки.

Супутніми інвестиціями вкладення в об'єкти, що пов'язані територіально і функціонально з прямим об'єктом:

· вкладення в об'єкти, безпосередньо технологічно не пов'язані з забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні колії, лінії електропередачі, каналізація, і т. п.)

· вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

Інвестиції в науково-дослідні роботи забезпечують і супроводжують проект. Це, насамперед, матеріальні засоби (устаткування, стенди, комп'ютери і різноманітні прилади), необхідні для проведення передпроектних досліджень, а також оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності дослідної установи або вищого навчального закладу за замовленням підприємства.