Теоретичні основи дослідження родини й шлюбу.

Питання до заліку ПС

1. Специфіка вивчення наукової дисципліни "Психологія сім’ї"

Існує ряд хибних уявлень стосовно предмета психології сім’ї:1. Уявлення про містичний характер того, що відбувається в родині (бог, доля, гороскоп…).2. Уявна легкість оволодіння предметом, його доступність і зрозумілість, і, як наслідок, натовп дилетантів у цій сфері. (Спитайте на вулиці як будувати сім’ю і знайдеться куча порадників).Ю. Б. Гіппенрейтер вказує, що повсякденні психологічні знання легко доступні, але скористатися ними важко. Таким чином, існують розходження між життєвою й науковою психологією. - Об'єктом життєвої психології завжди виступають конкретні люди. Індивідуальний психологічний досвід в основному складається з досвіду спілкування й взаємин з найближчим оточенням. Об'єкт наукової психології історично змінювався й містив у собі різноманітні прояви людської психіки.- Знання життєвої психології пов'язані з конкретними ситуаціями й конкретними людьми й тому ситуативні й мало узагальнені. Часто вони виражаються образно, метафорично.- Знання наукової психології фіксують факти й закономірності поведінки, спілкування, взаємодії людей. Як правило, виражені в поняттях.- Життєві знання про психологію людини здобуваються шляхом безпосереднього спостереження за іншими людьми й самоспостереження. Наукова психологія для одержання нових знань й їхнього логічного структурування використає цілий арсенал методів.Отже, з одного боку - істотні розходження між життєвим і науковим підходами, а з іншого боку - неможливість і непотрібність заміни науковою психологією життєвого досвіду вимагають взаємозалежного дослідження еволюції сімейних відносин.3. Молодість наукової проблематики: на початку формувався практичний запит, а потім виникали й впроваджувалися в цю сферу наукові дослідження. Не рідким випадком було відношення до проблем сімейних відносин як до "ненауковї" або "напівнаукової" області. Для фундаментальної науки займатися дослідженнями сімейних відносин було несерйозно.4. Заповнення терапевтичного вакууму, що мав місце у вітчизняній прикладній і практичній психології протягом десятиліть, шляхом прямого запозичення закордонних методик і технік породжує чимало негативних результатів. В 90-і роки "бум" психотерапії викликав сплеск інтересу до проблеми сімейних відносин. Поряд з позитивними моментами такої ситуації виявляється упередженість, а часом просто одержимість дослідників, що випливають західної традиції, забуття історичних і крос-культурних розходжень як у вивченні родини, так й у роботі з нею.5. Складність сімейних відносин як предмета вивчення, що зберігається відсталістю психологічної термінології в даній області. Важкоприступність вивчення сімейних відносин пов'язана а) з проблемою розробки й впровадження методичного інструментарію, що не наносить збитку респондентам й їхнім сімейним відносинам; б) з впливом самого факту впливу участі випробуваних у дослідженні на їхні взаємини й психічний стан; в) з характером впливу експериментатора на спосіб життя в родині, близькість й інтимні відносини.(Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. С. 17-19).

Теоретичні основи дослідження родини й шлюбу.

Протягом всієї історії родина була суб'єктом фольклору, релігії, філософії, літератури й щоденних спостережень. Навчання Сократа й Аристотеля, Ісуса, роботи Шекспіра - фактично, всі великі літературні твори - представили людству багато мудрих думок про інтимні взаємини. Можливо, що їхні спостереження достовірні, але жоден із цих мислителів не прагнув до систематичних наукових досліджень. Дійсно, вони були зацікавлені скоріше в описі того, який повинна бути родина, а не яка вона є в дійсності. Наукові дослідження родини почалися із середини XІX століття й були засновані, по-перше, на розвитку емпіричного методу і, по-друге, на роботах Ч. Дарвіна. В 1959 р. англійський натураліст Ч. Дарвін опублікував працю "Походження видів", основну роботові, що припускала, що люди й всі інші складні форми життя виникли з простих організмів. За допомогою процесу "природного добору" вижили ті види, які краще всіх були здатні адаптуватися до навколишнього середовища, що змінюється; менш адаптивні види зникли, вимерли. Ця ідея виражена у фразі "виживає найсильніший".Дарвін був переконаний, що еволюція живих організмів ще незавершений процес. Деякі мислителі прагнули адаптувати еволюційну теорію Ч. Дарвіна до суспільства і його інститутів. Ці соціальні дарвіністи, сконцентрували свою увагу на вивченні еволюції різних соціальних інститутів. Родина стала першим об'єктом їхніх досліджень. Вони намагалися визначити універсальні законі, що управляють розвитком родини, і, використовуючи дані, отримані з ряду джерел, намагалися ідентифікувати фази еволюціонування родини. З погляду сьогоднішніх стандартів, їхні технології були не дуже наукові, Алі ці роботи розбудили інтерес до цієї області досліджень. Французький соціалдарвініст Фредерик Ле Плей живучи серед робочих людей, використав інтерв'ю й свої власні спостереження для збору даних. Ле Плей був серед перших розроблювачів дослідницьких технологій, які використаються соціологами й донині. Розробка статистики на початку XX століття сильно просунула вперед наукове дослідження родини. Статистика дала можливість дослідникам розробити систематичні методи проведення досліджень і направила їх у бік наукових досліджень, а не соціальних реформ. У той же час фокус досліджень перемістився із широких досліджень родини в різних суспільствах і культурах до конкретних аспектів сімейних взаємин, тобто з дослідження родини як "соціального інституту" до досліджень родини як "союзу взаємодіючих особистостей". Провідний представник цієї точки зору був Ернест Берджес із Чиказького університету, що зробив дослідження подружньої адаптації основною соціологічною проблемою. Дослідницькі спроби його самого і його учнів пролили світло на численні аспекти сімейного життя, які й стали відправною крапкою для більш пізніх досліджень таких проблем, як вибір партнера, особливості відносин у родині, вплив розлучення на людей і т.д. Головне досягнення Берджеса і його співробітників полягає в тім, що вони допомогли ідентифікувати велике число даних про родину, що піддаються перевірці. Імовірно, найбільш важливими розробками в області дослідження родини й шлюбу сталиспроби розробити теорії, що пояснюють різні відкриття. Замість простого збору даних, які описують, як взаємодіють члени родини, соціологи намагаються пояснити тепер ці феномени. Теорії. Структурно-функціональна теорія. У рамках даної теорії досліджується питання, як різні соціальні структури соціуму виконують корисні для суспільства функції.Історично цей підхід розвивався із природничих наук. Теоретики даного напрямку припускають аналогію між суспільством і тваринним світом. Вони бачать у суспільстві систему подібну до біологічного організму в тім, що він складається із частин, які перебувають у певних взаєминах один з одним. Одна характерна риса організму в тім, що він самозберігається, тобто виживає за допомогою своїх систем і за рахунок адаптації до навколишнього середовища. Подібним же чином суспільство має підсистеми, що вирішують його виживання. Постійні серед них - родина, економіка, релігія, політика, освітні інститути.Макинтайр визначив три основні категорії функцій родини:1. Функції родини (як соціального інституту) для суспільства.2. Функції родини для самої себе як підсистеми.3. Функції родини для кожного певного члена родини.Найбільш важлива мета родини - створювати нових членів суспільства й забезпечувати їхню соціалізацію.Згідно Талкотту Парсонсу, З Бейлзу й іншим структурним функціоналістам, для будь-якої маленької групи, щоб вона функціонувала ефективно й вижила, у ній повинні бути розподілені ролі. Маленькі групи мають тенденцію спонтанно розвивати структуру змішаних ролей. Родина традиційно породжується сама собою за допомогою сексу. Чоловіка функціонують як годувальники родини, представляючи, що називається інструментальну роль. Жіноча роль - охороняти вогнище - експресивна роль.Деякі дослідники цього напрямку вважають поділ праці способом, за допомогою якого родини здатні забезпечувати стабільність структури й ефективно функціонувати в суспільстві. Теорія конфлікту. Дана теорія прямо протилежна підходу структурного функціоналізму, тому що розглядає конфлікт як центральну й неминучу частину людських взаємин, вона наголошує на його вирішенні.Основні положення теорії конфлікту (по Тернеру):1. Хоча соціальні взаємини демонструють у повному обсязі систематичні характерні риси, самі взаємини пофарбовані суперечливими інтересами.2. Цей факт дає можливість нам уважати, що соціальні системи систематично генерують конфлікт.3. Конфлікт - неминуча характеристика соціальних систем.4. Ці конфлікти проявляються в біполярних протилежних інтересах.5. Конфлікт найчастіше відбувається із приводу розподілу недостатніх ресурсів, найчастіше влади.6. Конфлікт - основне джерело змін соціальних систем.Теоретики конфлікту схильні досліджувати більші соціальні суспільства й намагаються знайти конфліктуючі сили, які пояснюють поводження індивідів і родини. Цей акцент на соціальних силах у конфлікті змушує їх фокусувати увагу на руйнівних аспектах суспільства й на соціальних проблемах. Почуття відчуження або самітності в сучасному індустріальному суспільстві - одна з подібних проблем. Невдоволення якістю життя через неправильне використання певних засобів - інша. Символічний інтеракціонізм. У цій теорії робиться акцент на динамічному, на даний момент процесі соціальної взаємодії, за допомогою якого приходять до розуміння соціальної поведінки. Символічний аспект цієї перспективи стосується символів - слів, дій, поз і виразів, які використаються людьми для спілкування й угоди. Мова розглядається як один з основних способів, у якому різні символи значно розрізняються в різних суспільствах. Теоретики переконані, що за допомогою вивчення інтеракції двох або більше людей, дослідник може довідатися щось про цінності й очікування цілого суспільства. З їхнього погляду, суспільство складається головним чином з людських інтеракцій один з одним. Символічний інтеракціонізм розвинувся з соціальної психології. Через інтерес до міжособистісної взаємодії, представники символічного інтеракціонізму сконцентрувалися на динаміці соціальних відносин, особливо на процесі соціалізації й розвитку особистості.Основні принципи:1. Людські істоти, на відміну від нижчих тварин, наділені розумовою здібністю.2. Розумова здібність формується соціальною взаємодією.3. У соціальній інтеракції люди засвоюють значення й символи, що дозволяють їм реалізовувати розумові здібності, властиві людині.4. Значення й символи дозволяють людям діяти й взаємодіяти характерним для них способом.5. Люди здатні модифікувати й змінювати значення й символи, що використовуються ними в дії й взаємодії, на основі своєї інтерпретації ситуації.6. Люди здатні здійснювати ці модифікації й зміни в силу здатності взаємодіяти із собою, що дозволяє їм досліджувати можливі напрямки дії, оцінювати їхні порівняльні переваги й недоліки, а потім вибирати один з варіантів.7. Взаємозалежні епізоди дії й взаємодії становлять групи й суспільства.У дослідженнях родини й шлюбу інтеракционісти звертаються до внутрішніх процесів родини. Вони намагаються аналізувати як, зовнішню поведінку, так і відносини й очікування членів родини один від одного. Вони розглядають символи, які використаються в міжособистісній комунікації, значення цих символів для різних членів родини.Область найпильнішої уваги теоретиків інтеракціонізму - роль і статус. Теоретики рольового підходу впевнені, що люди виконують ролі, як актори на сцені. Але, як різні актори будуть відігравати однакову роль по-різному, так і дві людини - навіть якщо в них однакова роль і статус - не будуть поводитися однаково, що відбувається частково через особистісні розходження в тих, з ким вони спілкуються, а частково через їхні власні розходження. Девелопменталісти - поводження родини можна пояснити стадіями її розвитку в кожній крапці її життєвого циклу.Основні положення:1. Родини розвиваються й змінюються приблизно по одній схемі й послідовно.2. Люди взаємодіють не тільки, коли захочуть цього самі, Алі їм також доводити реагувати на тиск середовища.3. Родина і її члени повинні виконувати певні відповідного години завдання.4. Індивід - основна автономна одиниця. Життєвий цикл родини. Родина подібна до людського організму своїми процесами народження, дозрівання й смерті. Послідовники Дарвіна зосереджують увагу на тім, що родина має кар'єру[1] чи історію, тобто зміни ролей і рольових сукупностей у часі, від формування до розпаду. Специфічні періоди сімейного життя, що характеризуються певним розвитком і завданнями, називаються стадіями розвитку. Теорія соціального обміну. Її розвиток як соціологічної теорії приписується головним чином Джорджу Хомансу (1961) і Питеру Блау (1964).Базове положення цієї: індивіди в процесі інтеракцій намагаються максимізувати вигоди й мінімізувати збитки при досягненні найбільш вигідних результатів (результати = вигода - збитки). Наприклад, коли чоловік пропонує жінці повечеряти в ресторані, він вкладає в неї гроші й час, що, як він сподівається, буде оплачено жінкою у вигляді приємної компанії, задоволення й, можливо, поглиблення взаємин. Якщо він вважає, що вечір пройшов успішно, що вигода, отримана їм, дорівнює або перевищує збитки - тобто результат перевищує його - він, швидше за все, захоче продовжити взаємини. Якщо ні, то він, імовірно, відразу їх завершить. Так само, якщо жінка вважає, що вечір скоріше вигідний і задовольняє її, чим збитковий, то вона, швидше за все, захоче продовження, а ймовірно й поглиблення взаємин. Ліббі й Карлсон звернули увагу, що в соціальних взаєминах люди не завжди шукають негайної вигоди. Вони можуть очікувати винагороди не короткострокової, а довгостроковової. Сканзоні й Сканзоні звернули увагу, що часто це все взагалі відбувається неусвідомлено. Люди, залучені в ці відносини обміну, можуть лише слабко усвідомлювати або не усвідомлювати взагалі, що має місце обмін.Серед впливів, які були визначені як важливі фактори в обміні в родині й у шлюбі, виділяють наступні:1. Нормативні орієнтації пари (очікування що до ролі своєї й партнера).2. Когнітивні орієнтації пари.3. Основні патерни взаємодії.4. Сприйняття ними сталості інституту шлюбу взагалі і їх конкретного зокрема.У більшості сучасних західних суспільств, наприклад, люди засвоюють такі норми й очікування, що люди одружуються по любові, і їхня основна роль - роль люблячого подружжя. Так само в результаті соціалізації люди здобувають певне бачення ролі чоловіка й ролі дружини. Ці культурні очікування впливають на обміни, які мають місце в шлюбі. Таким чином, якщо чоловік і жінка соціалізувалися з орієнтацією на традиційне бачення шлюбу, характер обміну в їхній родині буде головним чином управлятися цими очікуваннями.Як недоліки цієї теорії часто відзначається те, що люди не настільки раціональні, як це бачиться теоретикам даного підходу.