Вимоги до санітарно-побутового обслуговування працівників

1. Улаштування і устаткування приміщень санітарно-побутового призначення повинні відповідати діючим санітарно-гігієнічним вимогам і прийматися згідно з СНиП 2.09.04-87. Утримання санітарно-побутових приміщень повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарного утримання приміщень і устаткування виробничих підприємств.

2. На виробничих ділянках термічних цехів слід обладнати санітарні пости, оснащені аптечками з медикаментами та іншими засобами для надання працівникам першої (долікарської) допомоги при нещасних випадках.

На внутрішній стороні дверцят аптечки повинні бути зазначені застосування медикаментів за призначенням.

3. Побутові приміщення термічних цехів, їх склад, розміри і кількість санітарно-технічних пристроїв (залежно від груп виробничих процесів) повинні задовольняти вимоги СНиП 2.09.04-87.

4. Побутові приміщення слід розташовувати в прибудові до виробничого будинку або в будинку, що стоїть окремо і з'єднується з виробничим будинком теплим переходом.

Допускається розміщати побутові приміщення і в основному корпусі, але при цьому вони повинні бути ізольовані від виробничих приміщень тамбуром або коридором з виходом назовні.

5. При ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн повинні бути спеціальні санітарно-побутові приміщення, що сполучаються з цими ділянками і ізольовані від інших приміщень.

Умивальники в цих приміщеннях повинні обладнуватися педальними або ліктьовими пусковими пристроями.

6. У складі побутових приміщень термічних цехів слід передбачати: гардеробні, їдальні (кімнати прийому їжі), кімнати відпочинку, душові, умивальні, туалети, приміщення для знешкодження спецодягу і, у залежності від кількості працівників, пункт здоров'я та кімнату гігієни жінок.

Прийом їжі на робочих місцях не дозволяється.

7. Гардеробні спеціального одягу на ділянках групи 3б виробничих процесів повинні бути ізольовані від гардеробних інших груп згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.

Гардеробні вуличного і домашнього одягу можуть бути загальними для всіх груп виробничих процесів.

Кількість відділень у шафах повинна дорівнювати обліковому числу працівників. Кількість місць на вішалках для окремого зберігання вуличного одягу повинна дорівнювати числу працівників у двох найбільше численних змінах.

8. Розрахунок площі всіх побутових приміщень (крім гардеробних) і кількості санітарно-технічних пристроїв здійснюється, виходячи з числа працівників у зміні, що одночасно закінчують роботу, згідно із СНиП 2.09.04-87. При цьому повинна враховуватися можливість збільшення кількості працівників.

9. Системи водопостачання і каналізації термічних цехів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" (далі - СНиП 2.04.01-85), СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" і СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения" (далі - СНиП 2.04.03-85). При експлуатації і ремонті водопровідних і каналізаційних мереж слід дотримуватись вимог ГОСТ 12.3.006-75 "Система стандартов безопасности труда. Эксплуатация водопроводных и канализационных сетей. Общие требования безопасности".

10. Для забезпечення термічних цехів питною водою, що відповідає гігієнічним вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" необхідно передбачати фонтанчики і сатураторні установки, з'єднані з водогінною мережею і розташовані не далі 75 м від робочого місця (бажана температура води - 8-12 град.С).

11. Працівники гарячих ділянок цеху повинні забезпечуватися підсоленою газованою водою з умістом 0,5% повареної солі з розрахунку 4-5 л на людину в зміну, а також іншими напоями.

12. Пристрої питного водопостачання повинні утримуватися в чистоті, мати зливальні раковини або спеціальні приймачі для зливання води.

13. Не дозволяється установка пристроїв питного водопостачання на ділянках ціанування, рідинного азотування і свинцевих ванн.

14. У виробничих приміщеннях термічних цехів, де проводяться роботи зі шкідливими речовинами (кислотами, лугами та ін.), для промивання очей і шкіри слід передбачити душі і фонтанчики в кількості та у місцях, що забезпечують користування ними не пізніше ніж через 6-12 секунд після ураження.

15. Вентилі, які регулюють температуру і подавання води в душові кабіни, повинні бути встановлені в місцях, що унеможливлюють опіки гарячою водою під час користування душем.

Рекомендується установлення вентилів і змішувальних пристроїв із зовнішньої сторони кабіни або біля входу в кабіну.

5. Вимоги до знешкодження стічних вод

1. Виробничі і господарсько-побутові стічні води підлягають обов'язковому знешкодженню до їх скидання в централізовану або місцеву каналізацію.

2. Для будинків термічних цехів слід передбачати кілька систем каналізації, призначених для відводу вод, що вимагають попереднього очищення або обробки і відрізняються за складом, агресивністю та іншими показниками, з урахуванням яких змішання цих стічних вод не допускається.

3. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.03-85, а також ДСанПіН 2.2.7.029-99.

4. Насосні станції розташовуються в окремих будинках. Резервуар для приймання стічних вод розміщається поза будинком насосної станції.

5. Виробничі стічні води перед їх скиданням на біологічні очисні споруди або в каналізацію піддаються первинному очищенню шляхом обробки реагентами, відстоювання, а при необхідності, і фільтрування. Скидання виробничих стічних вод можливо тільки після їх очищення до допустимих меж і витягання для можливої утилізації нафтопродуктів, токсичних, шкідливих і коштовних речовин.

6. Каналізаційні труби, розташовані в каналах під підлогою і підвалах, повинні прокладатися нижче водопровідних труб не менше ніж на 10 см.

7. Трубопроводи для кислих розчинів слід виконувати з кислотостійких матеріалів (наприклад, кераміки, вініпласту та ін.); для ціаністо-лужних розчинів - зі сталі і чавуну.

8. Спускання кислих і лужних розчинів повинно здійснюватися по окремих каналах або трубопроводах.

9. Воду з баків промивання деталей після їх обробки в розплавах і відпрацьованих лужних розплавах слід періодично зливати в спеціальну ємність і відправляти для нейтралізації на локальні очисні споруди.

10. Стічні води, в яких можуть знаходитися ціаністі сполуки або інші шкідливі речовини, повинні піддаватися очищенню на локальних очисних спорудах за технологією, розробленою роботодавцем.

11. Знешкодження стічних вод ділянок ціанування, так само як і знешкодження відходів ціаністих солей, устаткування, інструмента, пристосувань, тари, спецодягу та ін., повинно здійснюватися під контролем центральної заводської лабораторії і проводитися за спеціальною інструкцією, розробленою роботодавцем та погодженою з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду і з екологічними службами населеного пункту, де знаходиться організація.

12. Спускання забруднених виробничих вод у поглинальні колодязі і свердловини не допускається.

13. Не допускається об'єднання різних потоків стічних вод, під час змішування яких можуть утворюватися і виділятися вибухонебезпечні гази або випадати в осад тверді речовини.

Технічна естетика - це наука, що вивчає виробничу середовище з метою її гармонізації, поліпшення, зручності та краси. Технічна естетика є теоретичною основою дизайну. Технічна естетика вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища, що створюється різними товарами, для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Отже, предметом технічної естетики є вивчення естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини. Саме тому вона становить теоретичні засади художнього конструювання (дизайну), вивчає закономірності розвитку, принципи та методи професійної творчої діяльності художника-конструктора (дизайнера). Створюючи складний товар, дизайнери розробляють спеціальні макети або моделі, за допомогою яких визначають раціональні форми виробу та його складових, підбирають необхідний колір, забезпечують інші естетичні вимоги відповідно до запитів споживачів. Таким чином, дизайн формує товар як споживчу цінність і робить його корисним, зручним, красивим. Дизайн усе частіше визнають за комплексну науково-практичну діяльність з формування гармонічного, естетично-повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об'єктів матеріальної культури.