Вимоги до опалення, вентиляції і кондиціонування

Вимоги до виробничих будинків і приміщень

Загальні вимоги

1. Виробничі будинки термічних цехів, що стоять окремо, а також термічних цехів і ділянок у загальному комплексі з іншими цехами слід розміщати відносно житлової забудови з підвітряної сторони для вітрів переважного напрямку і будувати з вогнестійкого матеріалу на відстані від житлової забудови, визначеній розрахунком розсіювання шкідливих речовин, але не менше 50 м.

2. Термічні цехи, як правило, повинні розташовуватися в одноповерхових будинках із заскленими вікнами і світлоаераційними ліхтарями і відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*).

Допускається розміщення термічних цехів, ділянок на нижньому або проміжному поверсі багатоповерхового будинку. У цьому випадку міжповерхові перекриття повинні бути розраховані на дію відповідних статистичних і динамічних навантажень, передбачена теплоізоляція перекриття для зменшення тепловіддачі. Повинний бути також передбачений надійний відвід шкідливих виділень з цих цехів і забезпечена відповідна вентиляція приміщень, розташованих над ними.

Розміщення термічних цехів або ділянок на верхньому поверсі багатоповерхового будинку допускається тільки у виняткових випадках.

3. Виробничі приміщення для термічної обробки деталей можуть займати весь будинок або розміщуватися в будинку з іншими цехами (ділянками), при цьому вони повинні розташовуватися біля зовнішньої стіни з віконними прольотами і відокремлюватися від інших цехів (ділянок) капітальною стіною.

4. Безпечність будинків, споруд та приміщень забезпечується дотриманням чинних нормативних документів під час проектування, будівництва та експлуатації відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76), СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.11.01-85 "Складские здания", ДБН В.1.1.7-2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва, затвердженого наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 (із змінами), СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

5. Висота цеху залежить від кількості наявних прольотів, габаритів використовуваного устаткування та оброблюваних деталей і повинна бути не менше 8 м.

Для окремих термічних цехів, за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, допускається зменшення висоти приміщень, але не менше ніж до трьох метрів.

У багатопрогонових будинках термічних цехів висота "гарячих" прольотів, де встановлено устаткування з великими тепло- і газовиділеннями, повинна бути збільшена за рахунок світлоаераційних ліхтарів.

Ширина світлоаераційних ліхтарів повинна складати не менше 30% ширини прольоту.

6. Ширина прольоту цеху повинна бути не менше 12 м. Ширина будинку і його планування повинні забезпечувати вільний доступ свіжого повітря в "гарячі" прольоти.

7. У цехах і на ділянках термічної обробки слід передбачати проходи і проїзди для руху людей і транспортних засобів.

Ширина проїздів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і встановлюється в залежності від максимальних габаритів транспортних засобів з вантажем і при однобічному русі підлогового колісного безрейкового транспорту повинна бути 2,5-3 м, при двосторонньому русі підлогового колісного безрейкового транспорту і вантажних машин вантажопідйомністю до 3 т ширина проїзду повинна бути 4 м.

Границі проходів і проїздів повинні бути відзначені контрастними світлими смугами шириною не менше 50 мм або іншими технічними засобами.

Захаращення проходів і проїздів або використання їх для складування вантажів не допускається.

8. Висота в'їздних воріт цеху повинна бути не менше 5,4 м, ширина - не менше 4,8 м (для залізничного транспорту).

У цеху обов'язкова наявність мінімум двох евакуаційних виходів.

Двері повинні мати ширину не менше 0,8 м і висоту - не менше 2,0 м.

Ворота, двері та інші прорізи в капітальних стінах, зроблені для різних потреб, повинні бути утеплені та обладнані тамбурами або тепловими повітряними завісами. Двері повинні мати пристосування для примусового закривання. Відкриття і закриття важких і великих воріт повинні бути механізовані, для унеможливлення їх мимовільного відкриття або закриття повинні бути фіксатори.

9. Улаштування і утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях організації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80 "Система стандартов безопасности труда. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

10. Стіни, стелі і внутрішні конструкції приміщень термічних цехів повинні бути пофарбовані згідно з СН 181-70 "Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственных зданий промышленных предприятий" (далі - СН 181-70).

Обробка поверхонь виробничих приміщень повинна виключати можливість накопичення пилу, поглинання парів і газів і допускати систематичне прибирання поверхонь вологим способом.

11. У приміщеннях ділянок травління, ціанування, рідинного азотування і свинцевих печей, а також ділянок, де установлені вакуумні печі, лазерні, плазмові та електронно-променеві установки, стіни на висоту 2 м від підлоги повинні бути облицьовані кахельними або скляними плитками.

Стіни і перегородки приміщень, де розміщаються лазерні пристрої III-IV класів безпеки, повинні виготовлюватися з негорючих матеріалів з матовою поверхнею згідно із Санітарними нормами и правилами будови і експлуатації лазерів (СанПиН 5804-91).

12. Тип покриття підлоги при проектуванні термічних цехів (ділянок) слід вибирати згідно із СНиП 2.03.13-88 "Полы".

У термічних цехах підлоги слід виконувати з рифленої чавунної плитки або іншого матеріалу, що відповідає вимогам вогнестійкості і поверхневої міцності. Вони повинні бути рівними, неслизькими, волого- і непроникними для масла та легко очищатися від бруду.

Підлога в проїздах, проходах, на ділянках складування вантажів повинна мати міцне і тверде покриття. На ділянках промивання деталей покриття підлоги повинно бути водонепроникненим. На ділянках травління, ціанування, рідинного азотування та інших, де можливе застосування лугів, кислот, солей, нафтопродуктів та ін., покриття підлоги повинно бути стійким до впливу хімічно активних речовин і не допускати їх усмоктування. Підлога на цих ділянках повинна мати ухил не менше 1:200 у бік трапів для відводу стічних вод.

13. Усі поглиблення в підлозі (колодязі, приямки, тунелі комунікацій) повинні перекриватися плитами, що зручно знімаються, необхідної міцності з рифленою поверхнею.

14. Рейки внутрішньоцехового транспорту повинні бути виконані на одному рівні з підлогою. Поворотні круги повинні мати надійні фіксатори, що автоматично замикаються.

15. Ділянки травління металів, ціанування, рідинного азотування, ціаністих і свинцевих печей-ванн, дифузійної металізації, борування, плазмової, електронно-променевої, лазерної обробки, підготовки твердого карбюризатора повинні розміщатися в ізольованих один від одного приміщеннях із прорізами, що закриваються, для вантажопотоків.

На вікнах повинні бути встановлені металеві ґрати.

16. На ділянках травління металу в перекриттях, стінах, колонах і інших конструктивних елементах приміщення для запобігання корозії при взаємодії з агресивним середовищем не повинно бути незахищених виступаючих металевих частин.

17. У приміщеннях для складування і розфасування ціаністих солей з'єднання стін з підлогою повинні бути закруглені і не мати вибоїв, тріщин, щілин, у яких можуть накопичуватися залишки солей.

Не дозволяється влаштування плінтусів, дерев'яних полиць, стелажів та ін. Підлога повинна бути гладкою, покритою метласькими плитками, лінолеумом або іншим водонепроникним матеріалом з улаштуванням ухилів для стоку рідини.

18. Ширина проходів у приміщеннях для складування і розфасування ціаністих солей повинна бути не менше 1 м.

Підлогу в приміщеннях підмітати не можна, її необхідно мити гарячою водою, що містить 1% залізного купоросу для нейтралізації пилу ціаністих солей, або гарячим содовим розчином. У неробочий час склад повинний бути опломбований.

19. Ділянки термообробки в ціаністих ваннах, де проводяться роботи, які належать до групи 3а виробничих процесів за СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), повинні сполучатися зі спеціальними ізольованими санітарно-побутовими приміщеннями.

20. Для розміщення допоміжного устаткування (трубопроводів, охолоджувачів масла, насосів, електродвигунів вентиляторів та ін.), транспортних і комунікаційних засобів можуть бути використані підвали і напівпідвали, обладнані ефективною вентиляцією. Висота цих приміщень від підлоги до виступаючих конструкцій перекриття (покриття) повинна бути не менше 2,2 м. Нижні виступаючі частини комунікацій і устаткування повинні бути розташовані на висоті не менше 1,8 м. Ширина проходів у підвали і напівпідвали повинна бути не менше 1 м.

21. Для періодичного обслуговування устаткування, заглибленого в підлогу, повинні передбачатися тунелі, обладнані ефективною вентиляцією. Ширина тунелю повинна бути такою, щоб у місцях обслуговування тепловипромінювального устаткування (печей, ванн) проходи складали не менше 1,5 м. Розміри транспортних і комунікаційних тунелів повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.

22. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати не менше двох виходів, улаштованих у місцях, найбільше зручних для виходу обслуговувального персоналу.

Відстані від найбільше віддалених робочих місць до найближчого евакуаційного виходу і між виходами повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.

23. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати надійні залізобетонні або металеві перекриття на міцних опорах.

Канали комунікацій повинні перекриватися металевими або залізобетонними плитами необхідної міцності, що легко знімаються. Над місцями розташування вентилів повинні установлюватися відкидні кришки.

24. Приміщення для складування деталей, ємностей для рідин, а також хімічних речовин і інших матеріалів повинні обладнатися стелажами. Стелажі повинні бути розраховані на відповідні навантаження, справні і закріплені. На кожному стелажі повинні бути зазначені граничнодопустимі навантаження.

Скляна тара великих обсягів повинна встановлюватися на підлозі складу.

Ширина проходів між стелажами і штабелями штучних вантажів установлюється не менше 0,7 м. Підлога в складських приміщеннях повинна бути гладкою.

25. Розміщення складських приміщень в одному будинку з виробничими приміщеннями не повинно суперечити умовам технологічного процесу, санітарним і протипожежним вимогам.

Складські приміщення, віднесені до вибухопожежонебезпечних приміщень, повинні розташовуватися в окремо розташованих одноповерхових будинках або одноповерхових приміщеннях, які примикають до виробничого будинку.

26. Побутові і допоміжні приміщення повинні бути відділені від виробничих приміщень глухими стінами або перегородками і складати не більше 60% зовнішнього периметра будинку термічного цеху. Розміщення прибудов і розриви між ними повинні забезпечувати можливість улаштування прорізів для природного припливу повітря у приміщення термічного цеху.

27. Сталеві конструкції, стіни виробничих приміщень, повітроводи вентиляції повинні очищатися від пилу таким чином, щоб кількість зваженого в повітрі пилу не могла утворювати вибухонебезпечну пилоповітряну суміш (більше 1% обсягу приміщення).

Повітроводи (трубопроводи), що транспортують пилоповітряну суміш, повинні бути захищені від впливу статичної електрики і заземлені.

28. Прибирання робочих місць, проїздів і проходів повинно здійснюватися протягом усього робочого дня і після кожної зміни.

29. Необхідно у міру забруднення (але не рідше одного разу на місяць) робити прибирання та очищення приміщень, металоконструкцій, зовнішніх поверхонь повітроводів вентиляційних систем і іншого устаткування. На час прибирання електротермічні пристрої і термічні агрегати з розплавами повинні бути укриті.

30. Стекла вікон і світлоаераційних ліхтарів повинні регулярно очищатися від пилу і бруду (у міру забруднення), але не рідше одного разу в три місяці. Під час очищення стекол повинні бути прийняті заходи захисту працівників від можливого падіння осколків скла.

Очищення заскленої поверхні світлоаераційних ліхтарів слід здійснювати з площадки обслуговування.

31. Побілку стін і стель приміщень термічних цехів рекомендується робити регулярно, не рідше одного разу на рік.

Вимоги до опалення, вентиляції і кондиціонування

1. Виробничі і допоміжні приміщення термічних цехів і ділянок повинні бути обладнані системами опалення, вентиляції і кондиціонування відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.

2. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування під час проведення основних і ремонтно-допоміжних робіт повинні забезпечувати оптимальні або допустимі мікрокліматичні умови в робочій зоні відповідно до вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), а також зниження вмісту в повітрі шкідливих речовин до значень, що не перевищують граничнодопустимі концентрації (далі - ГДК), регламентованих ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки при їх виробництві, застосуванні і зберіганні приведені в ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.007-76).

3. У кабінах кранівників, у приміщеннях пультів керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні підтримуватися оптимальні значення температури повітря (22-24 град.C), його відносної вологості (40-60%) і швидкості руху (не більше 0,1 м/с) згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

4. У виробничих приміщеннях, де неможливо забезпечити значення показників мікроклімату в межах норм, необхідно передбачати заходи для захисту працівників від перегрівання, охолодження та інших шкідливих факторів.

5. Термічні цехи повинні бути обладнані повітряними системами опалення, які поєднуються з припливною вентиляцією без рециркуляції.

При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається застосування повітряно-опалювальних агрегатів і місцевих нагрівальних приладів. Місцеві нагрівальні прилади опалення повинні мати гладку поверхню, легкодоступну для очищення від пилу.

Не дозволяється у виробничих і допоміжних приміщеннях застосування побутових і саморобних електронагрівальних приладів.

6. Рециркуляція припливного повітря для опалення допускається в робочий час лише в складах металу.

На виробничих ділянках рециркуляція може бути використана для потреб чергового опалення в неробочий час.

7. У робочу зону згідно з СНиП 2.04.05-91 припливне повітря слід подавати з повітророзподільників:

горизонтальними струменями, що випускаються в межах або вище робочої зони;

похилими (униз) струменями, що випускаються на висоті 2 м і більше від підлоги;

вертикальними струменями, що випускаються на висоті 4 м і більше.

При незначних надлишках теплоти припливне повітря допускається подавати з повітророзподільників, розташованих у верхній зоні, струменями: вертикальними, спрямованими зверху вниз, горизонтальними або похилими (униз).

8. У приміщеннях термічних цехів повинна використовуватися як природна, так і штучна вентиляція.

9. Аерацію виробничих приміщень слід здійснювати шляхом відкривання вікон і світлоаераційних ліхтарів, отворів вентиляційних шахт. Відкривання слід здійснювати за спеціально розробленою в організації інструкцією з урахуванням пори року і напрямків вітрів, а також з урахуванням виключення можливості попадання шкідливих речовин з одного приміщення в інше.

10. Світлоаераційні ліхтарі повинні бути обладнані пристроями для дистанційного відкривання фрамуг і рам з підлоги або спеціальної площадки в приміщенні цеху.

Стулки віконних плетінь нижніх ярусів засклення, які доступні для відкривання з підлоги або робочої площадки, повинні мати ручки для відкривання вручну.

11. Приміщення термічних цехів повинні бути обладнані механічною загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією. Вибір системи вентиляції повинний обґрунтовуватися розрахунком.

Вентиляційні системи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 "Система стандартов безопасности труда. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75).

12. Необхідний повітрообмін у приміщеннях слід розраховувати окремо для теплого і холодного періоду року, виходячи з рівня шкідливості даного виробництва.

Припливною вентиляцією повітря розсіяно подається в робочу зону, а витяжною вентиляцією видаляється з верхньої зони приміщення. В зимовий період припливне повітря повинно підігріватися.

13. У зимовий період з розрахунковою середньою температурою зовнішнього повітря мінус 20 град.С і нижче ворота виробничих приміщень, що знаходяться відкритими не менше ніж 40 хвилин за зміну, повинні бути обладнані тамбурами або шлюзами; при відсутності такої можливості у воріт повинні влаштовуватися повітряні завіси. Уключення і вимикання вентиляційних установок повітряних завіс повинно бути автоматизовано.

14. На постійних робочих місцях для створення необхідних мікрокліматичних умов згідно з ДСН 3.3.6.042-99 необхідно застосовувати повітряне душування в таких випадках:

при тепловому опроміненні працівника з інтенсивністю 350 Вт/кв.м і більше;

при нагріванні повітря в робочій зоні до температури, вище встановленої СНиП 2.04.05-91 та ДСН 3.3.6.042-99.

Системи, що подають повітря для душування, не слід поєднувати із системою припливної вентиляції.

15. У випадку тривалого перебування працівників біля джерел інтенсивного опромінення (більше 350 Вт/кв.м) на робочі місця слід подавати зосереджене чисте припливне повітря зі швидкістю не більше 3,5 м/с (1-3,5 м/с) залежно від інтенсивності опромінення.

16. У приміщеннях термічних цехів з великим тепловиділенням (у тому числі, що супроводжується виділенням вологи і шкідливих речовин) подача припливного повітря системами вентиляції і кондиціонування повинна здійснюватися в робочу зону так, щоб не порушувалася робота місцевих відсмоктувачів (безпосередньо на тіло працівника).

17. Повітрозабірні пристрої систем вентиляції слід розміщувати в найменш забрудненій зоні, при цьому нижній край патрубка повинен знаходитися на висоті не менше 2 м від рівня землі, а при розміщенні їх у зеленій зоні - на висоті не менше 1 м. Вхідні отвори повітрозабірних пристроїв повинні бути надійно захищені від влучення в них сторонніх часток, предметів та ін.

18. Обсяг повітря, що подається на ділянки ціанування, травлення, очищення і гідрополірування, установок для приготування контрольованих атмосфер, установок випарного азотування та у місця зберігання балонів з газами для азотування, повинен бути на 5% менше обсягу, що видаляється, щоб не було підсмоктування повітря з більше забруднених приміщень у менш забруднені.

Забруднене повітря при видаленні не повинно проходити через зону дихання працівника.

19. Виробниче устаткування і місця розкриття тари, пов'язані з застосуванням або утворенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, слід оснащувати самостійними системами місцевої витяжної вентиляції.

Місцеві відсмоктувачі повинні бути розташовані таким чином, щоб повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працівника.

20. Індукційні електротермічні установки повинні мати місцеву витяжну вентиляцію у вигляді зонта. Швидкість руху повітря біля гартівного контуру повинна бути достатньою для відсмоктування шкідливих гарячих газів (визначається розрахунком).

21. У нагрівальних печей над завантажувальними вікнами необхідно встановлювати зонти-козирки або витяжні комбіновані зонти. Козирки передбачаються як у печей, що працюють на газоподібному і рідкому паливі (і мають відведення продуктів згоряння в димовий лежак), так і в камерних електропечей опору. Комбіновані зонти встановлюють у печей, що не мають лежаків для відведення продуктів згоряння.

22. Круглі ванни і шахтні термічні печі рекомендується обладнати кільцевими відсмоктувачами.

23. Місцеві відсмоктувачі та укриття повинні бути невід'ємною частиною виробничого устаткування, надійно кріпитися і не створювати незручності для працівників.

24. Місцеві відсмоктувачі, які видаляють шкідливі речовини від виробничого устаткування, слід блокувати з цим устаткуванням для відключення його роботи при відключеній місцевій витяжній вентиляції.

25. На ділянках, де застосовуються речовини 1 класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76), системи місцевих відсмоктувачів повинні бути оснащені звуковою сигналізацією, яка автоматично включається при зупинці вентилятора.

26. Повітря, що видаляється з виробничих приміщень і від устаткування, перед викидом в атмосферу підлягає очищенню від шкідливих речовин відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ГОСТ 12.4.021-75, Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), та Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затвердженого наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.99 N 4425-87.

27. Патрубки, що викидають забруднене повітря від місця його забору, повинні бути на відстані не менше 20 м по горизонталі і не менше 6 м по вертикалі при концентрації шкідливих викидів у зоні забору повітря не більше 1/3 ГДК.

28. Отвори патрубків для викиду забрудненого повітря від ціаністих і свинцевих ванн повинні бути розміщені на висоті не менше 5 м над найбільше високою частиною даху будинку термічного цеху. Викид повітря повинний бути факельним.

29. Викид в атмосферу повітря, що містить вибухонебезпечні речовини, не повинний здійснюватися в місця, поблизу яких викидаються в атмосферу продукти згоряння.

30. Не допускається поєднувати повітроводи витяжних систем від термічних печей і від гартівних масляних баків і ванн (через можливе загоряння масла), а також від ціаністих і кислих травильних ванн (щоб уникнути утворення ціаністого водню).

31. Охолоджувати вироби, нагріті в процесі термічної обробки, необхідно в місцях, оснащених ефективною витяжною вентиляцією, або в спеціальних охолоджувальних приміщеннях (пристроях).

32. У виробничих приміщеннях термічних цехів, де можливо раптове виділення в повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин, повинна бути передбачена аварійна вентиляція згідно з СНиП 2.04.05-91.

33. Патрубки аварійної вентиляції не слід розміщати в місцях постійного перебування людей і розміщення повітрозабірних пристроїв систем вентиляції і кондиціонування повітря.

Уключення аварійної вентиляції повинно бути дистанційним.

34. Вентиляційне устаткування, трубопроводи і повітроводи, розташовані в приміщеннях з агресивним середовищем або призначені для транспортування повітря з агресивними газами, парами і пилом, повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів або захищені відповідним покриттям.

35. Приміщення термічних цехів, термічне устаткування і комунікації повинні оснащуватися контрольно-вимірювальними приладами.

36. До систем керування процесами термічної і хіміко-термічної обробки повинний бути вільний і безпечний доступ для обслуговування і ремонту.

37. При використанні газів з небезпечними і шкідливими властивостями необхідно здійснювати контроль роботи витяжних вентиляційних пристроїв і систем сигналізації за графіком, затвердженим головним інженером організації, але не рідше одного разу в квартал.

38. З метою перевірки ефективності роботи вентиляції і стану повітряного середовища необхідно систематично проводити аналіз повітряного середовища на наявність пилу і шкідливих газоподібних речовин відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Місця узяття проб повинні бути погоджені з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

39. Для зниження температури поверхонь обладнання і зменшення ступеня нагріву повітря на робочих місцях слід передбачати теплоізоляційні пристрої.

Температура на поверхні обладнання не повинна перевищувати 43 град.С відповідно до ДСТУ EN 563-2001 Безпечність машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (далі - ДСТУ EN 563-2001).

40. У приміщеннях для розчину ціаністих солей загально обмінну витяжну вентиляцію передбачають з нижньої зони приміщення.

Вимоги до освітлення

1. Природне і штучне освітлення в приміщеннях термічних цехів повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).

2. Не дозволяється захаращувати світлові прорізи технологічним устаткуванням, деталями, інструментами, матеріалами, тарою та іншими предметами. Для вікон, звернених на сонячну сторону, рекомендується передбачати сонцезахисні пристрої (жалюзі, екрани, козирки, штори та ін.).

3. У термічних цехах для робочого освітлення, як правило, використовується система загального освітлення. Комбіноване освітлення потрібно лише на робочих місцях, де для якісного і безпечного виконання виробничих операцій необхідно додаткове освітлення.

4. Улаштування і експлуатація освітлювальних установок (світильників) повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 з доповненнями і змінами, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.02.2000 N 26, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.04.2000 за N 213/4434 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 15597 "Светильники для производственных зданий. Общие технические требования", а також Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), відносно параметрів електромагнітних випромінювань на робочих місцях.

5. Для освітлення робочих приміщень слід використовувати світильники з люмінесцентними лампами, а також з газорозрядними лампами інших типів. Лампи розжарювання можуть застосовуватися для освітлення проходів, для місцевого освітлення робочих місць, а також для аварійного або евакуаційного освітлення.

6. При проектуванні штучного освітлення термічних цехів коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації установок (забруднення світильників, старіння ламп та ін.), повинний прийматися рівним: для люмінесцентних ламп - 1,7, для ламп розжарювання - 1,5 за умови очищення світильників не рідше одного разу на три місяці.

7. Освітленість робочих поверхонь (у тому числі підлоги в зонах ванн нагрівання та охолодження деталей у повітряних і рідких середовищах) повинна становити не менше 200 лк.

8. Освітленість столів контролерів відділу технічного контролю повинна становити 1000 лк при системі комбінованого освітлення (у тому числі від загального освітлення - 200 лк) при цьому слід використовувати світильник типу ЛНП 01-2x30 з двома U-образними люмінесцентними лампами потужністю до 30 Вт. Розміщення світильників повинно дозволяти максимально освітлювати шкали вимірювальних приладів і столів, і мінімально - обличчя і очі контролерів для профілактики засліплення і опромінення УФ-випромінюванням при висоті підвісу ламп нижче 3 м.

9. Освітленість шкали вимірювальних приладів повинна бути не менше 200 лк при загальному освітленні і 400 лк - при комбінованому освітленні.

10. Освітленість проходів і ділянок, де роботи не проводяться, повинна становити 25% освітленості, створюваної на робочих місцях світильниками загального освітлення, але не менше 75 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання.

11. Мостові крани слід обладнати підкрановим освітленням, виконаним лампами розжарювання, які забезпечують рівень освітленості в зонах, що затінюються кранами, не менше 150 лк. Світильники на кранах повинні встановлюватися на амортизаційних пристроях. У кабінах мостових кранів повинні бути встановлені екрани, що захищають крановика від сліпучої дії світильників загального освітлення, установлених вище крана.

12. Конструкція кронштейна для світильника місцевого освітлення повинна забезпечувати фіксацію світильника в усіх необхідних положеннях без додаткових операцій щодо його закріплення. Підводка електропроводів до світильника здійснюється усередині кронштейна. Відкрита проводка не допускається. Конструкція вузлів і шарнірів кронштейна повинна виключати перекручування і перетирання проводів і влучення на них рідин (емульсії, масла та ін.), застосовуваних при обробці.

13. Напруга живлення світильників загального, місцевого і переносного освітлення повинна відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 з урахуванням характеру навколишнього середовища у виробничому приміщенні.

14. Аварійне освітлення, що включається автоматично у випадку аварійного відключення робочого освітлення, слід передбачати на робочих місцях, технологічних ділянках, де неможливо негайне припинення роботи (роботи на газових печах, установках приготування контрольованих атмосфер, роботи з ціаністими солями, кислотами), і на ділянках, де раптове припинення технологічного процесу пов'язано з небезпекою для життя людей або великими економічними втратами.

Освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити не менше 10 лк при люмінесцентних лампах і 7 лк при лампах розжарювання.

15. Світильники робочого освітлення і світильники аварійного освітлення повинні живитися від різних, незалежних джерел.

16. Евакуаційне освітлення (для евакуації людей із приміщення цеху) при аварійному відключенні робочого освітлення повинно забезпечувати освітленість підлоги основних проходів і сходів не менше 0,5 лк.

17. Живлення світильників при напрузі до 42 В повинно здійснюватися від трансформаторів з роздільними обмотками первинного і вторинного напрямків. Трансформатори повинні бути захищені з боку високої напруги апаратами захисту з номінальним струмом, по можливості близьким до номінального струму трансформатора. Захист у вигляді заземлення або автоматів повинен бути передбачений також на лініях, що відходять з боку низької напруги.

Застосування автотрансформаторів не дозволяється.

18. Виходи з приміщень площею більше 150 кв.м повинні бути позначені покажчиками, що світяться.

19. Не рідше одного разу на три місяці світильники загального освітлення повинні очищуватися від пилу і бруду. Перегорілі лампи, розбита або ушкоджена арматура повинні негайно замінятися.

Робота повинна здійснюватися електротехнічним персоналом при відключеній напрузі з дотриманням Санітарних правил при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.04.88 N 4607-88.

20. Обслуговування освітлювальних установок (проведення оперативних переключень, ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт, очищення від пилу і бруду) повинно здійснюватися електротехнічним персоналом відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.

21. При роботі на висоті повинні використовуватися спеціальні пристосування (сходи-драбини, пересувні підйомники та ін.), які забезпечують безпеку.

22. Перевірка освітленості на робочих поверхнях, допоміжних площах приміщень і в проходах повинна проводитися не рідше одного разу на рік.