Поняття про допуски та припуски на обробку

Припуском на обробку називають шар металу, що знімається із заготовки в процесі механічної обробки для отримання готової деталі.

Призначення правильного припуску та допуску на заготовку має велике народногосподарське значення. Завищенні припуски на обробку призводять до великих втрат металу в стружку, збільшенню трудомісткості обробки та собівартості деталі. Зниження припусків на обробку застосуванням прогресивних способів виготовлення заготовок (наприклад, виготовлення литих заготовок колінчастих валів замість штампованих) зменшує витрати металу, трудомісткість та вартість виготовлення деталі. Однак недостатні припуски на обробку небажані, оскільки не забезпечують видалення поверхневого дефектного шару та потрібної точності і чистоти поверхні, збільшують брак та підвищують вартість обробки.

Припуски розділяють на загальні та міжопераційні (проміжні), що видаляються на окремих технологічних операціях.

Загальним припуском називають шар металу, що видаляється із заготовки при виконання всіх технологічних переходів, що визначається різницею розмірів заготовки та готової деталі. Для зовнішніх поверхонь загальний припуск:

Ζ₀ = a_з – а_д,

та для внутрішніх поверхонь:

Ζ₀ = а_д – a_з .

Проміжним (міжопераційним) припуском називається шар металу, що видаляється при виконанні одного технологічного переходу; припуск визначається різницею розмірів попереднього та наступного переходів. Для зовнішніх поверхонь деталей:

Z_в = a – b,

та для внутрішніх поверхонь:

Z_в = b – а.

Загальний припуск на обробку буде рівний сумі проміжних припусків за всіма переходами процесу обробки від чорнової заготовки до готової деталі: .

Розрізняють симетричні та асиметричні припуски. Симетричні припуски мають місце при обробці зовнішніх та внутрішніх поверхонь обертання, а також при паралельній обробці протилежних плоских поверхонь. Асиметричні припуски мають місце при обробці протилежних поверхонь незалежних одна від одної. Окремим випадком асиметричного припуску являється односторонній припуск, коли одна з протилежних поверхонь не підлягає обробці. Припуск залежить від багатьох факторів: матеріалу та розмірів заготовки, способу її виготовлення, від термічної обробки (зневуглецювання поверхневого шару чи деформації заготовки), від способу встановлення деталі на верстаті та пружних деформацій, від її закріплення та сили різання.

При виготовлені та обробці заготовок задані (номінальні) розміри не можуть бути точно виконані, тому на припуски необхідно призначати допуски. Допуск δ_z на припуск Z визначається різницею максимального Z_max та мінімального Z_min припусків:

δ_z = Z_max– Z_min.

Допуск на загальний припуск є допуском на відповідний розмір заготовки. Проміжний допуск – допуск на проміжний (операційний) припуск – визначає як допустимі коливання припуску, так і розмір на даній стадії обробки, за якою слідує ще одна чи декілька інших стадій обробки поверхні. Допуски на проміжні (операційні) розміри призначають в “тіло” деталі від номінального розміру, за яким для валів приймають найбільший розмір (допуск зі знаком мінус) і для отворів найменший (допуск зі знаком плюс). Згідно з допусками розрізняють операційні припуски – номінальний, максимальний та мінімальний.