Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі методи:
- статистичний;
- топографічний;
- монографічний;
- економічний;
- метод анкетування;
- метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації.
Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму тощо.
Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та важкості.
Коефіцієнт частоти травматизму Кчт визначає число нещасних випадків, які припадають на 1000 працюючих за звітній період:
;
де Кчт – показник частоти травматизму;
n – кількість випадків травматизму за звітний період, які визвали
непрацездатність на 1 добу і більше;
Р – середньоспискова чисельність працівників за звітній період.
Коефіцієнт тяжкості травматизму Квт вказує на середню довготривалість втрати з непрацездатності (в днях), яка припадає на один нещасний випадок:
;
де Кт – показник важкості травматизму;
n – кількість випадків травматизму за звітний період, які визвали непрацездатність на 1 добу і більше;
Д – загальна кількість днів непрацездатності за звітній період.
Показник непрацездатності (загальний травматизм по підприємству) – це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:
.
Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.
Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків для кожного окремого об'єкта.
Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.
Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що викликані виробничим травматизмом.
Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.
Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі вперше виявлені хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.
З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві розраховують показник частоти випадків захворювань Пчз та показник важкості захворюваності Пвз (кількість днів непрацездатності, що припадають на 1000 працюючих)
,
,
де З – кількість випадків захворювань;
Д – кількість днів непрацездатності за звітний період;
Т – загальна кількість працюючих.
Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.
- Основні причини виробничого травматизму та професійної захворюваності та заходи щодо їх попередженню
Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.
Виробничий травматизм характеризується сукупністю травм і нещасних випадків на виробництві.
Професійне захворювання – патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.
Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.
Джерело небезпеки – фактор, що супроводжує виробничий процес і являє собою небезпеку для персоналу та для населення регіону і навколишнього середовища.
Причини виробничого травматизму поділяються на:
· організаційні – відсутність або неякісне проведення інструктажів і навчання, відсутність контролю, порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів, законодавства, невиконання заходів щодо охорони праці, несвоєчасний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання;
· технічні – невідповідність вимогам безпеки праці або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту, конструктивні недоліки обладнання;
· психофізіологічні – помилкові дії внаслідок втоми людини через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливий стан людини, необережність;
· санітарно-гігієнічні – недотримання вимог метеорологічних умов у виробничих приміщеннях (температури, відносної вологості повітря, швидкості пересування повітря, тиску тощо), виробничий шум, вібрація, забруднення навколишнього середовища, недотримання правил особистої гігієни тощо.
