Діяльність користувачів комп'ютерів характеризується тривалою багатогодинною (8 год. і більше) працею в одноманітному напруженому сидячому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях, що припадають лише на кисті рук. Такий характер роботи може призвести до появи низки хворобливих симптомів, що об'єднані загальною назвою — синдром довготривалих статичних навантажень (СДСН). Узагальнюючи статистичні дані можна зробити висновок про те, що СДСН може проявлятись втомою, скутістю, болем, судомою, онімінням та ін., локалізуватись у різних частинах тіла (шия, спина, руки, ноги та ін.) і виникати індивідуально з різною частотою (ніколи, рідко, епізодично, щоденно).
Робоче положення "сидячи" забезпечується статичною працею значної кількості м'язів, що дуже втомлює. При такому положенні тіла м'язи ніг, плечей, шиї та рук довгий час перебувають у скороченому стані. Оскільки м'язи не розслабляються, в них погіршується кровообіг. Поживні речовини, що переносяться за допомогою крові, надходять до м'язів недостатньо швидко, зате в м'язових тканинах нагромаджуються продукти розпаду (наприклад, молочна кислота). В результаті таких явищ можуть виникнути больові відчуття.
У наукових працях, що присвячені даному питанню вказується на те, що оператори по введенню даних частіше скаржились на біль у руках, шиї та у верхній частині ніг, тоді як оператори діалогового режиму — на біль спини (частіше у поперековому відділі хребта) та плечового суглоба.
Дослідники показали, що зі збільшенням часу роботи за комп'ютером зростала частота скарг на кістково-м'язовий дискомфорт. Встановлено також, що жінки частіше, ніж чоловіки скаржились на появу болю у м'язових тканинах різних частин тіла. Дослідники пояснюють це меншою витривалістю їх м'язової системи та більшими навантаженнями у побутовій сфері.
Необхідно відмітити, що тривала робота за комп'ютером при неправильному, з фізіологічної точки зору, положенні тіла може викликати такі вади постави, як сутулість, викривлення хребта (сколіоз) та ін. Особливо це стосується дітей та підлітків, які все більше вільного часу проводять за комп'ютерними іграми на необладнаних відповідним чином місцях, не знаючи про ті негативні наслідки, які можуть при цьому виникнути.
До найбільш частих симптомів, що характерні для таких захворювань належить:
ü больові відчуття різної сили у суглобах та м'язах кистей рук;
ü оніміння та повільна рухливість пальців;
ü судоми м'язів кисті;
ü поява ниючого болю в ділянці зап'ястка.
В США — країні з найбільшою кількістю комп'ютерів на одного жителя швидкими темпами розвивається "комп'ютерне" захворювання, яке отримало назву Repetitive Strain Injury (RSI, хронічне розтягнення м'язів травматичного характеру). За даними Національного інституту охорони праці і профілактики професійних захворювань (NIOSH) нині RSI належить до професійних захворювань, що найбільш часто зустрічаються в США.
В Європі також з кожним роком зростає кількість користувачів комп'ютерів, які потерпають від RSI-захворювання. Так, при обстеженні працівників редакції лондонської газети "Financial Times" виявилось, що більше третини редакторів, які працюють за комп'ютером страждають симптомами RSI.
Праця за клавіатурою є інтенсивною динамічною роботою кістково-м'язового апарату кистей, одночасно зі статичним напруженням м'язів передпліччя і плеча. Виконання однотипних фізично неважких рухів кистей, що здаються зовсім необтяжливими можуть призвести до поступових функціональних змін, які непомітно розвиваються протягом кількох років. Підступним при цьому є також і те, що в результаті концентрації уваги на екрані дисплея, заглушується своєчасне попередження про біль, який слугує своєрідним сигналом для занепокоєння.
Працюючи за клавіатурою, користувачі комп'ютерів з високою швидкістю повторюють одні й ті ж висококоординовані рухи, що виконуються лише кистями. Кожний натиск на клавішу супроводжується скороченням м'язів, при цьому сухожилля ковзають вздовж кісток, внаслідок чого можуть розвинутись запальні процеси, що викликають біль.
За підрахунками дослідників при інтенсивній роботі за клавіатурою протягом робочої зміни на вказівні пальці рук припадає навантаження, яке можна порівняти з навантаженням на ноги після 40-кілометрової прогулянки. В результаті досліджень було доведено, що виникненню захворювань кістково-м'язового апарату кистей сприяє неправильне положення тіла щодо клавіатури, значне відхилення ліктів від тулуба, нераціональне взаємоспрямування передпліччя та кисті.
Слід зазначити, що деякі дослідники порівнювали захворювання, які є характерними для користувачів комп'ютерів та машиністок, оскільки багатьом пристрасним прихильникам комп'ютерів важко зрозуміти, чому їх сучасне дітище НТП наносить значно більше шкоди здоров'ю, ніж стара механічна друкарська машинка. Спеціалісти з профілактики професійних захворювань стверджують, що хоча у машиністок також виникають захворювання кістково-м'язового апарату кистей, користувачі комп'ютерів піддаються більшому ризику. Це пояснюється тим, що вони здійснюють значно більшу кількість натискувань на клавіші (сучасні клавіатури мають високу швидкодію), а невелика сила ударів майже повністю виключає участь передпліччя. Окрім того, при роботі на друкарській машинці доводиться виконувати більшу кількість різноманітних рухів, наприклад, заправку паперу.
В окремих наукових роботах висловлюється припущення про те, що RSI-захворювання спричинює комплекс несприятливих факторів, до яких належать також нервово-емоційні перенапруження та електромагнітні випромінювання клавіатури (хоч і дуже незначні).
Не лише клавіатура є "зоною небезпеки" щодо виникнення порушень у скелетно-м'язовій системі рук. Як показали дослідження, пристрій типу "миша" також чинить несприятливий вплив на користувача комп'ютера.
Маніпулюючи "мишею" користувач здійснює мілкі однотипні рухи, в той час як кисть, передпліччя та плече не звикли до таких навантажень. Окрім того, часті випадки, коли поверхня для роботи з "мишею" недостатньо велика, до того ж, розташована у незручному для користувача місці. Все це зумовлює появу неприємних, а згодом і болісних відчуттів у ділянці зап'ястка, у ліктьовому та особливо плечовому суглобах. До речі, нова комп'ютерна хвороба має жартівливу назву "миша-рука", хоча для працівника, якого вона уразила це не настільки смішно, скільки боляче.
Таким чином перенапруження скелетно-м'язової системи, в основному, спричинено:
Ø нераціональною позою, яка ускладнюється відсутністю урахування ергономічних вимог до організації робочого місця;
Ø однотипними циклічними навантаженнями, що викликані роботою за клавіатурою або пристроєм типу "миша";
Ø обмеженою загальною руховою активністю (гіподинамією).
Ураження шкіри
В низці наукових праць повідомляється про захворювання шкіри у користувачів комп'ютерів, які проявляються у вигляді папульозної висипки, свербежу та лущення шкіри, еритеми, перорального та себорейного дерматитів, рожевих вугрів.
Деякі дослідники вказують на те, що частота шкірних уражень корелюється з низькою відносною вологістю на робочих місцях операторів та частим виникненням електростатичних зарядів. В зв'язку з цим було висловлено припущення, що електростатичне поле, яке генерується дисплеєм комп'ютера, посилює електростатичний заряд на тілі оператора, а відтак зростає електростатичне поле біля нього. Це сприяє відкладанню аерозольних частинок на обличчі і може у деяких чутливих осіб викликати різноманітні шкірні реакції, залежно від природи забруднених аерозольних частинок.
Деякі дослідження присвячені пошуку засобів та заходів щодо профілактики шкірних захворювань у користувачів ВДТ. Так було встановлено, що підвищення відносної вологості повітря у приміщенні в поєднанні з вилученням килимових покриттів, в яких нагромаджуються статичні заряди, сприяли зниженню шкірних висипань на обличчі. Обладнання заземлення, встановлення сіткового екрана з металевого дроту між дисплеєм і оператором у деяких випадках знижувало частоту захворювань шкіри. Інші засоби та заходи дали низький результат, що не дозволяє стверджувати про їх ефективність.
Як вважають експерти ВООЗ, різноманіття видів уражень шкіри у користувачів ВДТ вказує на те, що поодинокий фактор чи поодинока комбінація факторів не можуть бути причиною шкірних захворювань. Гіпотеза про осідання аерозольних частинок є робочою гіпотезою для пояснення деяких видів шкірних захворювань, тоді як інші факти є підставою для припущення, що деякі ураження шкіри пов'язані також і з дією на організм оператора психоемоційного стресу.
3.4. Розлади центральної нервової системи (ЦНС)
Виробнича діяльність операторів ВДТ має свої особливості, під впливом яких можуть формуватись розлади здоров'я. До найважливіших факторів, характерних для роботи операторів ВДТ, що впливають на погіршення стану їх ЦНС належать:
Ø інформаційне перевантаження мозку в поєднанні з дефіцитом часу;
Ø тривожне очікування інформації, особливо тієї, що викликає необхідність прийняти рішення;
Ø велике зорове та нервово-емоційне напруження;
Ø гіподинамія;
Ø монотонність;
Ø висока відповідальність за кінцевий результат;
Ø тривала ізоляція у спілкуванні, зумовлена індивідуальним характером праці за ВДТ.
Під впливом цих факторів виникають зміни у співвідношенні процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. При цьому функціональна активність ЦНС знижується, а порушення рівноваги основних нервових процесів все більше спрямовано в бік гальмування. В організмі розвивається втома, яка згідно з ДСТУ 3038-85 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять» визначається як сукупність тимчасових змін у фізіологічному, психічному стані людини, які з'являється внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.
В операторів ВДТ більш вираженою є психічна втома, яка виявляється наступними ознаками:
üзниженням здатності концентрувати увагу;
üзниженням сприйняття інформації;
üсповільненням мислення, яке окрім того, певною мірою втрачає гнучкість та широту;
üзниженням здатності до запам'ятовування, важче також згадувати вже відомі речі;
üзмінами в емоційному стані (виникають депресії або роздратування, втрата емоційної рівноваги);
üсповільненням сенсомоторних функцій, в результаті чого час реакції оператора збільшується, а рухи стають неточними.
Необхідно зазначити, що стимулюючі обставини можуть підтримувати на високому рівні функціональну активність ЦНС, хоча при цьому збільшується прихована втома, що проявляється вже після роботи. В той же час, людина, яка не цікавиться роботою і не отримує від неї задоволення, не здатна психологічно правильно налаштуватись і зосередити свою увагу на точному виконанні прийомів та рухів, її поведінка характеризується як невпевнена, а увага — розсіяна. Ці обставини також підвищують імовірність розладів ЦНС. Необхідність обробки великого обсягу інформації в умовах дефіциту часу та високої мотивації праці, є основними причинами розвитку емоційного напруження у операторів ВДТ, що супроводжується активізацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, які змінюють діяльність органів кровообігу, дихання, травлення тощо. Така своєрідна захисна реакція, яка виникає в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх факторів називається стресом (від англ. stress — напруга). Уперше цей термін застосував канадський вчений біолог Г. Сеньє в 1936 році. Він виділив три фази стресу: тривога (мобілізація захисних сил), резистентність (пристосування до важких умов), виснаження (при тривалому стресі). Останню фазу називають також дистресом, коли настає виснаження систем організму, бурхлива витрата резервів, порушується регулювання обміну речовин тощо. Дистрес, як правило, призводить до захворювань, зокрема, неврозів.
У наукових працях повідомляється про вищий відсоток неврозів у операторів ВДТ порівняно з контрольною групою. Основними симптомами неврозів є зниження працездатності, збайдужіння до навколишнього життя, звуження кола зацікавлень. Людина стає метушливою, неуважною, може погіршитись координація рухів. Для неврозів характерні розлад сну, головний біль, мінливий настрій, почуття безпорадності.
Таким чином, праця операторів ВДТ пов'язана з низкою, стрес-факторів, які можуть спричинити розлади ЦНС. Ці фактори належать до умов праці, особливостей трудового процесу, організації робочих місць, мотивації праці, особливостей апаратного та програмного забезпечення, соціальної сфери.
