Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності.
Діяльність – специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.
Діяльність людини, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає в прихованому, неявному характері прояву за певних, нерідко важко передбачуваних умов. Сутність небезпеки полягає в тому, що можливий такий вплив на людину, котрий призводить до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших небажаних наслідків.
Небезпека – поняття стохастичне, випадкове, котре залежить від багатьох факторів. Вона може бути кількісно оцінена таким поняттям як ризик.
Ризик визначається як відношення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто це ймовірність реалізації потенційної небезпеки. Ризик смерті від дії різних небезпечних факторів на людину за рік становить: від автомобілів - 2,5´10-4; падіння – 1,0´10-4; пожежі – 4,0´10-5; повітряного транспорту – 1,0´10-5; електричного струму – 6´10-6; блискавки – 5,0´10-6. У деяких країнах введена в практику концепція допустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він має значення 10-6 на людину за рік.
Небезпека – це такий стан умов праці, коли людина з певним ступенем ймовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих факторів.
Безпека – це стан умов праці, при якому з визначеною ймовірністю виключена небезпека, тобто можливість пошкодження здоров'я людини.
Безпека – головна мета охорони праці. Отже, охорона праці – це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.
Шкідливі виробничі фактори - фактори, які при контакті з організмом людини можуть викликати захворювання або зміни стану здоров'я.
Небезпечні виробничі фактори – фактори, дія яких на працюючого при певних умовах призводить до травми або несподіваного різкого погіршення здоров'я.
Небезпечні виробничі фактори поділяються на:
§ явні, коли їх небезпека очевидна та для їх усунення необхідні відповідні заходи;
§ потенційні, які можуть стати об’єктом небезпеки лише внаслідок ненормальної поведінки людини.
Небезпечні і шкідливі виробничі фактори можуть бути класифіковані ще за рядом ознак. Основною ознакою є характер взаємодії з людиною: активні, пасивно-активні і пасивні.
До активних факторів належать фактори, що містять в собі енергетичний ресурс. За видом енергії ця група факторів поділяється на наступні підгрупи:
Ø механічні факторі, що характеризуються кінетичною та потенційною енергією і механічним впливом на людину;
Ø термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою;
Ø електричні фактори;
Ø електромагнітні фактори;
Ø хімічні фактори;
Ø біологічні фактори;
Ø психофізіологічні фактори.
До активно-пасивних факторів, які активізуються за рахунок енергії, носієм котрої є людина (гострі нерухомі елементи, нерівні або з малим тертям поверхні, по яких пересувається людина та машина в процесі діяльності, ухили та підйоми.).
До пасивних належать фактори, що діють опосередковано, побіжно (корозія, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищене навантаження на обладнання). Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи та інші види аварій.
За характером впливу на людину фактори поділяються на:
ü прості (електричний струм, підвищена забрудненість повітря тощо);
ü похідні, які викликаються взаємодією простих факторів (вибухи, пожежі).
За наслідками розрізняють фактори, котрі викликають
ü втому людини (нервово-психічне та фізичне перевантаження);
ü захворювання (загальні та професійні);
ü травматизм;
ü аварії;
ü пожежі.
За збитком розрізняють фактори:
ü соціального збитку (погіршують здоров'я, знижують тривалість життя, перешкоджають гармонійному розвитку особи тощо);
ü економічного збитку (зниження продуктивності праці, невиходи на роботу, оплата листків тимчасової непрацездатності.
Носіями небезпечних та шкідливих факторів є предмети праці, засоби виробництва, продукти праці, енергія, природно-кліматичне середовище, флора, фауна, люди, навколишнє середовище.
Небезпечні та шкідливі фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, ймовірність появи, розмірами зони дії.
Потенціалом визначається виробничий фактор з кількісного боку, наприклад, рівень шуму, сила електричного струму, концентрація газів у повітрі, дисперсність пилу. Якість фактора відбиває його специфічні особливості, які впливають на організм людини (частотний спектр шуму, дисперсність пилу, рід електричного струму). Простір, де постійно діють або періодично виникають небезпечні й шкідливі фактори, які можуть діяти на людину, називають небезпечною зоною.
Небезпечні зони можуть бути постійними або тимчасовими. Вони характеризуються геометричними розмірами, а змінні зони – ще і ймовірністю виникнення.
Небезпечні зони можуть бути локальними і розгорнутими.
Локальною називається зона, розміри якої сумірні з розмірами людини. Розгорнутою називається зона, що суттєво перевищує розміри людини.
Важливим поняттям в охороні праці є поняття про небезпечну ситуацію. Умови, за яких складається можливість дії на людину шкідливих і небезпечних факторів, визначає небезпечну ситуацію (небезпечний момент). Небезпечна ситуація пов'язана з просторовим і часовим суміщенням людини і небезпечної зони. Для характеристики небезпечних моментів і небезпечних ситуацій вводяться часовий і імовірнісний параметри. Часовий параметр – це можливий або фактичний час існування небезпечної ситуації.
Також на виникнення нещасних випадків впливає можливість виникнення екстремальної небезпечної ситуації, пов'язаної з порушенням ритму праці. Більшість нещасних випадків виникає не при стабільному виробничому процесі, а при порушеннях нормального ритму праці. Ступінь фізіологічних і психологічних змін у людини в екстремальній ситуації залежить від зовнішніх умов, характеру небезпечного фактора, нервово-психологічного й емоційного стану робітника.
Екстремальна дія – раптова шкідлива дія техногенних факторів, які загрожують життю і здоров'ю працівників.
Небезпечні і шкідливі виробничі фактори на підприємствах виникають при порушенні вимог охорони праці.
На працівників, які виконують роботи по обслуговуванню та експлуатації обчислювальної техніки справляють негативне значення наступні фактори технологічних процесів:
ü електромагнітні поля,
ü статична електрика,
ü вібрація,
ü шум,
ü електричний струм,
ü несправність обладнання тощо.
Нижче перераховані основні розлади здоров'я, що формуються під впливом роботи за комп’ютером.
Зоровий дискомфорт
При роботі з ПК основне навантаження припадає на всі елементи зорового аналізатора. Ще в перші роки експлуатації комп'ютерів з'явились масові скарги на порушення зору, під яким розуміють здатність сприймати величину, форму та колір предметів, їх взаємне розміщення та відстань між ними. Проведені у 70-ті роки обстеження у США встановили, що майже у половини професійних операторів ПК є різноманітні порушення зорової функції. Були проведені дослідження, але результати їх різняться: одні стверджують, що робота за комп’ютером може привести до порушень зору, інші – що ні.
Сучасні медичні обстеження кількох десятків тисяч професійних користувачів комп'ютерів, проведені у Німеччині та Італії показали, що частота порушень зору в них на 15—20% більша ніж серед працівників, які в своїй діяльності не використовують ПК. Наукова група Національної ради наукових досліджень США сформувала термін "астенопія", який визначається "як будь-які суб'єктивні зорові симптоми чи емоційний дискомфорт, що є результатом зорової діяльності". Симптоми астенопії були класифіковані на "очні" (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очних яблук, ломоти у надбрівній частині та ін.) та "зорові" (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи та ін.). Більшість досліджень показує, що у операторів ВДТ "очні" симптоми зустрічали частіше, ніж "зорові", причому частота проявів астенопії вища у жінок, ніж у чоловіків. Відмічено також, що порушення функцій зору корелюють з віком операторів ПК. Астенопія більш виражена у операторів старшого та середнього віку.
Ряд досліджень присвячено вивченню особливостей впливу різноманітних видів робіт, що виконуються користувачами комп'ютерів на зоровий аналізатор. Виявлено, що астенопічні симптоми частіше зустрічаються в операторів, які в силу специфіки своєї роботи більше часу працюють у діалоговому режимі, проводять введення та відлагодження програм, здійснюють редагування тексту. Заслуговує на увагу той факт, що чим тривалішою та інтенсивнішою була праця за відеотерміналом комп'ютера протягом робочого дня, тим швидше з'являлися і ставали більш вираженими функціональні порушення органів зору.
Хорст Майєр, керівник наукового проекту федерального міністерства Німеччини, який має назву "Працювати і бачити" висловив припущення, що робота з ВДТ може призвести до розвитку короткозорості, так як у користувачів комп'ютерів, в основному, "працює" ближній зір.
На його ж думку, 17-ти і 19-ти дюймові дисплеї є джерелом небезпеки, оскільки замість того, щоб використовувати на великому екрані шрифти більшого розміру, користувач прагне максимально заповнити екран інформацією, використовуючи при цьому дуже малі символи, а також велику кількість контрастних кольорів, що створює при роботі сучасних дисплеїв додаткові навантаження на зоровий аналізатор.
Більшість дослідників сходяться на тому, що нечітке зображення та мерехтіння на екрані збільшують імовірність порушення функції зору. Користувач може навіть звикнути до незначного мерехтіння тексту чи картинки, однак очі автоматично реагують на нього. Напружуються зорові нерви та відповідні зорові центри кори головного мозку, при цьому гострота зору неминуче знижується. Під час проведення деяких досліджень визначалась критична частота світлових мерехтінь (КЧСМ), тобто найбільша частота, при якій людина помічає мерехтіння залежно від типу люмінофора, роздільної здатності дисплея, яскравості зображення тощо.
У дослідній лабораторії "Северен" були проведені експерименти, при яких на екрані дисплея Samsung 15 Gli в середовищі Windows 95 з роздільною здатністю 1024x768 виводилась спеціальна піктограма — картинка, що дозволяє виявити ефекти мерехтіння. Встановлено, що за суб'єктивними оцінками операторів КЧСМ становила 70 Гц.
Дослідження провідних офтальмологів підтвердили припущення, що напружена зорова робота, якою є робота за ВДТ, викликає помітні зміни у гостроті зору.
Гостротою зору називають здатність ока розрізняти окремо дві точки при мінімальній відстані між ними. Мірилом гостроти зору слугує кут, утворений променями, які йдуть від цих точок. Чим він менший, тим вища гострота зору. Проведені дослідження показали, що у більшості користувачів комп'ютерів гострота зору перед роботою становила в середньому 1 хвилину. Після 4 годин роботи за ВДТ гострота зору вже становить 2 хвилини, а під кінець робочого дня — 3 хвилини.
Професор Джеймс Шіді зі своїми колегами з клініки очних хвороб при школі оптометрії Каліфорнійського університету виявив, що у незвично великої кількості пацієнтів клініки (всі вони професійні користувачі комп'ютерів) було затруднене фокусування зору. Із 150 пацієнтів, що працювали за ПК в середньому по шість годин на день протягом чотирьох років, у 100 (серед них 41 пацієнт у віці 20—40 років) були виявлені проблеми з фокусуванням зору.
Ще одна проблема, на яку вказує Шіді та інші фахівці, полягає в тому, що користувачі ВДТ, як і всі люди, можуть мати дефекти зору (такі, наприклад, як далекозорість), про які вони й не здогадуються. При наявності таких дефектів інтенсивна робота за ВДТ, яка вимагає постійного напруження зору, може призвести до виникнення астенопії чи захворювання очей.
Слід зазначити, що в окремих публікаціях вказується на те, що користувачі комп'ютерів, які носять окуляри більш схильні до розладів функції зору. Це пояснюється тим, що для нормальної роботи користувача за дисплеєм комп'ютера, як правило, необхідні інші окуляри ніж ті, які вони використовують для читання. Останні мають фокусну відстань 30 см, а при роботі за дисплеєм комп'ютера фокусна відстань окулярів повинна бути більшою.
Робота за комп'ютером характеризується також тим, що постійний напружений погляд на екран дисплея зменшує частоту моргання. При цьому погіршується зволоження поверхні очного яблука сльозовою рідиною, яка захищає рогівку ока від висихання, пилюки та інших забруднень. Це може призвести до появи, так званого, синдрома Сікка: рогівка висихає і мутніє, аж до появи сліпоти.
Наслідком напруженої зорової роботи за комп'ютером може бути не лише порушення функції зору, але й виникнення головного болю, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.
Виникнення та розвиток зорового дискомфорту можна пояснити такими особливостями роботи з ВДТ:
1. В природних умовах людина розглядає предмети, які знаходяться поблизу неї і на різних відстанях включно до горизонту (розслабляючи при цьому м'язи ока). Крім того, має місце вільний рух очей у всі боки. Відтак функціонує все поле сітківки ока. Різноманітні м'язи ока і різноманітні ділянки поля сітківки функціонують поперемінне, отримуючи можливість відновлювати свій функціональний потенціал.
Умови зорової роботи при використанні ВДТ набагато жорсткіші, оскільки у користувача комп'ютера "працює" лише ближній зір, тому елементи ока, що його забезпечують знаходяться у постійному напруженні.
2. Робота за відеотерміналом комп'ютера радикально змінює умови, що характерні для традиційного зорового процесу читання, який полягає у сприйнятті темних знаків на світлому фоні при падаючому світловому потоці. ВДТ відтворює яскраві знаки на темному фоні (зворотнє зображення затрудняє адаптацію). Створення зображення шляхом проектування потоку електронів на екран покритий люмінофором за своїми часовими та спектральними характеристиками значно відрізняється від аналогічних характеристик традиційного процесу читання. Зображення демонструється на майже вертикальній поверхні, що випромінює світловий потік, а значить вимагає пониженого загального освітлення на робочому місці.
3. Світлотехнічна різнорідність об'єктів зорової роботи користувачів, що працюють з ПК, пов'язана з наявністю трьох об'єктів (екран, клавіатура, документація), розташованих у різних зонах спостереження, що вимагає багаторазового переведення лінії зору від одного до іншого. Робоча документація розміщена частіше за все на столі у горизонтальній площині на відстані оптимальної зони видимості (приблизно 350 мм), об'єкти розрізнення мають негативний контраст — темні об'єкти на світлому фоні. Об'єкти на клавіатурі відзначаються більшим розміром і розташовані у похилій площині. Яскраві знаки на темному фоні майже вертикально орієнтованого екрана дисплея, розташованого на відстані 500—600 мм, вимагають незвично горизонтальної орієнтації лінії зору.
Ці умови спостереження неусвідомлено асоціюються з "поглядом у далину", коли акомодаційні та конвергуючі м'язові механізми зовсім розслаблені, хоча для досягнення якісного розрізнення знаків на дисплеї вони повинні інтенсивно працювати, щоб забезпечити високу гостроту зору, до того ж за незвичайної відстані до об'єкта. Таким чином, умови роботи з ВДТ ускладнюються необхідністю постійної перебудови апаратів акомодації та конвергенції, не кажучи вже про постійну необхідність переадаптації від яскравих об'єктів з позитивним контрастом на темні — з негативним. Разом узяті всі ці особливості створюють багато незручностей, а також напруження м'язового та світловідчуваючого апарату очей.
4. Робота з пульсуючим самосвітним об'єктом, який постійно знаходиться у центрі поля зору, що не відповідає нормативним вимогам щодо обмеження пульсації та засліпленості. Наявність пульсації яскравості знаків викликає дискомфорт і втому, загальну й зорову.
5. На робочому місці несприятливо розподілена яскравість у полі зору, оскільки освітлені поверхні периферії поля зору (стеля, стіни, меблі тощо) можуть виявитися світлішими, ніж центр поля зору — темний, обмежено освітлений та іноді слабозаповнений знаками дисплей. Такий розподіл яскравості у полі зору сприяє порушенню основних зорових функцій.
6. Засліплююча дія світильників, які освітлюють приміщення на робочому місці з дисплеєм більша, ніж на інших, бо лінія зору користувача при роботі з екраном майже горизонтальна, що призводить до зменшення кута дії різних засліплюючих джерел (світильники, вікна і т. п.) і, відповідно, до зростання засліпленості. Збільшення перешкоджаючої дії прямої блискості, посилене за рахунок адаптації користувача до часто малої яскравості екрана може викликати не тільки астенопічні явища, але й функціональні порушення.
Таким чином, порушення зорових функцій у користувачів комп'ютерів пов'язані, в основному, з трьома групами факторів:
Ø параметрами освітлення робочого місця;
Ø характеристиками дисплея;
Ø специфікою роботи за комп'ютером.
Тому у профілактиці астенопії в першу чергу необхідно звернути увагу на забезпечення раціонального освітлення на робочому місці, використання сучасних дисплеїв з покращеними характеристиками, дотримання режимів праці та відпочинку.
