Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Застосування принципів публічного управління




Виявлення і опис принципів публічного управління стано­вить складну інтелектуальну проблему. Не менше складностей ви­никає на шляху застосування принципів у практиці публічного управління. Реально в житті вони діють як тенденції. як об'єктив­на передумова, можливість, які для свого дійсного втілення вима­гають активної, цілеспрямованої і організаційної діяльності.

Раціональне і дієве застосування принципів публічного управ­ління відчутне в разі дотримання таких передумов:

1) за постійного і глибокого дослідження закономірностей, відношень і взаємозв'язків публічного управління, їх змісту, вимог до суб'єктивної діяльності, проявів у ситуації, що змінилась;

2) в разі існування і постійного покращення механізму засто­сування принципів публічного управління, що передбачає єдність теорії і практики управління, безперервність процесу вдоскона­лення публічного управління;

3) наявності системи стимулів, гарантій і захисних заходів, які забезпечують практичну реалізацію принципів публічного управ­ління, що безпосередньо пов'язано з їх нормативним закріпленням.

Головним є діалектичне розуміння принципів публічного управління. Це передбачає застосування цих принципів відповідно до конкретних ситуацій. При різноманітності суспільних і управ­лінських факторів один і той самий принцип публічного управлін­ня проявляє себе по-різному. Саме тому не можна застосовувати принцип публічного управління абстрактно, адже кожний раз по­трібно враховувати особливість місця і часу проходження відповід­ного управлінського процесу.

Залежність ролі принципів публічного управління від знань, умінь і дій суб'єктивного фактора зумовлює організацію з боку державних органів цілеспрямованої роботи щодо пошуку засобів, які утворюють реальні передумови для правильного і повного вияв­лення закладених у кожному принципі регулюючих можливостей.

Принципи публічного управління взаємопов'язані між со­бою. І для практики управління є актуальним знання того, який кінцевий результат їх сукупного застосування, адже застосування одного принципу, взятого ізольовано, суттєво відрізняється від його застосування у взаємозв'язку з іншими принципами. У соці­альній реальності всі принципи застосовуються одночасно і необ­хідне цілісне уявлення щодо їх застосування. Щодо системності застосування принципів публічного управління не рідко забува­ють про це і прагнуть застосувати один чи два принципи. Відомо, що принципи законності застосовують вибірково, адже у нас над­звичайно сильне суб'єктивне свавілля, за якого прагнення до ово­лодіння і утримання влади превалює над прагненням досягнути належного публічного управління суспільними процесами.

Для розв'язання цієї проблеми актуальним є розвиток прак­тичних навичок у державних службовців, особливо в посадових осіб керівного складу. Потрібно постійно порівнювати власні вчинки і дії з відповідними принципами публічного управління, а у світлі їх вимог приймати і виконувати управлінські рішення.

Критерієм ефективності застосування принципів публіч­ного управління є перш за все досягнення системності публічного управління, а за її посередництвом - гармонічності і комплексності суспільного життя в цілому і її окремих сфер та галузей. Проблема принципів публічного управління ще раз підтверджує одну и" ту саму думку: все зосереджено в руках людей, залежить від розу­му і, головне, його організаційному застосуванні в кожній справі.

Серед загальносистемних принципів є принцип публіч­ності державного управління. Він відтворює демократичну, правову державність і забезпечує зв'язок публічного управління із суспільством і громадянами. Цей принцип нагадує принцип глас­ності і врахування суспільної думки. Але він ширше останнього за обсягом відтворених явищ, адже включає в себе:

1) доступність публічного управління для громадян, що по­в'язано з їх правом вибору складу відповідних органів і участі в їх діяльності;

2) відкритість функціонування органів публічної влади і місцевого самоврядування;

3) суспільний контроль, зокрема через СМІ, за основними публічними управлінськими процесами;

4) судовий контроль за дотриманням у процесах публічного управління конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Не можна не звернути увагу на той факт, що держава за до­помогою правових норм і використання "легітимного насилля" встановлює і підтримує в країні необхідний порядок, але й сама підпорядковується суспільству, служить йому і обирається ним. Інакше кажучи, в будь-якому суспільстві між ним і державою існує взаємозв'язок, якість і рівень якого визначається ефективністю політики у сфері управління.

Теорія публічного вибору суттєво вплинула на характер і зміст діяльності державного сектору. Як відмічає один з представ­ників цієї теорії У.Бомол: "Нас мало турбує, чим займається уряд. Основна проблема, якій ми приділяємо увагу, є аналіз обставин, в яких діяльність уряду може принести вигоду тим, ким він управляє".

В економіці, як і в інших суспільних сферах, існують свого роду межі, в яких можуть існувати державні і ринкові механізми, що ефективно працюють з точки зору цілевих функцій. Йдеться, зокрема, про приватні і державні освіту, охорону здоров'я, послуги зв'язку, транспорту тощо. Сюди можна віднести і соціальні про­грами приватних корпорацій, які співіснують із державними про­грамами, значною мірою доповнюючи їх.

Бізнес у цілому і корпорації зокрема діють у певному соці­альному і політико-культурному середовищі, через що не можуть ігнорувати інтереси суспільства, з якими вони повинні співвіднес­ти свої інтереси. Взаємодія держави і бізнесу в соціальній сфері перш за все охоплює:

1) формування, функціонування і розвиток системи соці­ального партнерства, враховуючи національні й історичні особ­ливості розвитку даної країни;

2) побудову раціональної інфраструктури, яка забезпечує загальні умови ефективної підприємницької діяльності.

Сам вираз "змішана, чи соціально орієнтована ринкова економіка " передбачає наявність діалогу і консенсусу суспільних сил, особливо держави і підприємництва, не лише в економічній, а й у соціальній сфері. Це насамперед стосується напрацювання кон­цепції і механізму реалізації соціальних функцій держави, які по­в'язані з перерозподілом прибутків і багатств, корекцією розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту для забез­печення суспільства товарами і послугами. Що стосується бізнесу, то оскільки стабільність суспільства є необхідною умовою ефектив­ного функціонування бізнесу, він просто змушений розробляти і здійснювати заходи, здатні забезпечити таку стабільність. Розви­ток і покращення соціального середовища відповідають довго­строковим інтересам бізнесу і корпорацій.

Суспільство має право чекати від бізнесу того чи іншого рівня соціальної відповідальності в питаннях охорони природ­ного середовища, забезпечення безпеки транспорту, матеріальне забезпечення бідних тощо. Однак технічні, фінансові та й інші мож­ливості бізнесу в цьому плані не безмежні.

Не випадково, починаючи з кінця XIX ст. і протягом усього XX ст. поряд з ідеями соціального ринкового господарства і держави благоденства сформувались також ідеї соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством у цілому і найманими працівниками зокрема. Всі ці ідеї в сукупності сприяли формуванню і утверджен­ню теорії і практики, які отримали назву соціальний контракт, яка передбачає тісне співробітництво суспільства, держави і бізнесу у вирішенні багатьох суспільних проблем, реалізація багатьох з яких неможлива без такого партнерства.

Соціальні програми стають невід'ємною частиною право­вої держави. На цій основі відбувається розширення функцій дер­жави, у багатьох випадках доповнюючи, а в низці випадків заміня­ючи функції інституцій громадянського суспільства. В умовах пра­вової держави і ринкової економіки на перший план виходить соці­альна захищеність людини в суспільстві, що передбачає гаран­тію її прав на певний рівень життєвих благ, вона захищає її від життєвих незгод та негараздів.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 460 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Есть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © Аристотель
==> читать все изречения...

2251 - | 2203 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.