Політична свідомість Громадянське життя суспільства

проявляється регулюють

Політичні дії Політичні інститути

породжують викликають

Політичні відносини

Тобто, все починається з появи політичних інтересів, які відбиваються на політичній свідомості індивіда та проявляються у політичних діях. Політичні дії окремих індивідів породжують політичні відносини, поступове впорядкування та закріплення яких веде до формування політичних інститутів. Останні в подальшому регулюють громадянське життя суспільства, завдяки якому відбувається відтворення політичних інтересів.

Добре, якщо елементи політики рівнозначні та пов’язані між собою саме в такій послідовності. Однак в різних політичних системах співвідношення й послідовність їх складових елементів може різнитися. Так, наприклад, у тоталітарному суспільстві на перше місце після політичних інтересів виходять політичні інститути, які формують та контролюють політичні відносини, політичну свідомість та дії, активно втручаючись у життя суспільства.

Окрім частин та складових елементів, в політиці прийнято виділяти ще й рівні. Зазвичай їх виокремлюють три: мегарівень, макрорівень та мікрорівень.

Мегарівень – це сфера діяльності міжнародних організацій, це світовий політичний процес з усіма взаємозв’язками, міждержавні відносини та міжнародна політика. Макрорівень – це у національно-державний вимір функціонування політики, діяльність центральної та місцевої влади. Мікрорівень охоплює окремі організації – партії, профспілки, корпорації, фірми тощо, у межах яких спостерігаються такі ж самі процеси, як і на більших за масштабом рівнях – висунення колективної мети, прийняття рішень, розподіл посад та благ тощо. Центральне місце серед них займає макрорівень, який охоплює державу як ціле, владу та її устрій в центрі та на місцях. Політика, що проводиться на цьому рівні, суттєво впливає на інші рівні.

Очевидно, що політика є досить обширним поняттям. Більш детальне його вивчення можливе у межах певних типів. В цьому допомагає метод типологізації, який передбачає виокремлення не унікальних, а найбільш загальних та типових властивостей об’єкта дослідження, які не змінюються за будь-яких обставин. Роль та корисність будь-якої типології тісно пов’язана з науковим підходом, у рамках якого вона сформульована.

Першим кроком до виокремлення типів об’єктів є визначення критерія типологізації. Так, в залежності від того, в якій сфері життя суспільства проявляється політика, вона може бути економічною, соціальною, культурною, національною, військовою, аграрною тощо.

В залежності від сфери проявлення та масштабів політику можна поділити на внутрішню (національну-регіональну-локальну) та зовнішню (міжнародну-блокову-двосторонню).

Якщо за критерій типологізації взяти суб’єкт діяльності, то політика може бути наступних типів: державна, партійна, суспільно-групова та конкретно-особистісна.

Отже, політика виступає об'єктом політології як науки. Політика - це самостійний світ, відмінний від інших сфер громадського життя. Він охоплює державні й інші суспільно-політичні організації, механізми державної влади, правові інститути, партійні системи, політичну структуру суспільства й багато чого іншого, що пов'язане із прийняттям і реалізацією політичних рішень.

У цьому різноманітному світі політичного життя політологія знаходить свій предмет дослідження. Його становлять проблеми сутності й специфіки політики як особливої області діяльності й суспільних відносин, організації й інститути, об'єктивні закони, можливості, цілі й засоби їх реалізації.