Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕочаток –еформац≥њ в Ќ≥меччин≥




ѕричини

ѕрот€гом усього —ередньов≥чч€ церква в≥д≥гравала визначальну роль у житт≥ сусп≥льства, ≥деально вписуючись в пан≥вний на «аход≥ феодальний лад. ÷ерковна ≥Їрарх≥€ була повним в≥ддзеркаленн€м св≥тськоњ ≥Їрарх≥њ, под≥бно до того, €к у св≥тському феодальному сусп≥льств≥ вибудовувались р≥зн≥ категор≥њ сеньйор≥в ≥ васал≥в Ч в≥д корол€ (верховного сеньйора) до лицар€, так ≥ члени кл≥ру сходили вниз за феодальними ступен€ми в≥д ѕапи(верховного первосв€щеника) до параф≥€льного кюре.

як великий феодал, церква в р≥зних державах ™вропи волод≥ла до 1/3 обс€гу вс≥Їњ оброблюваноњ земл≥, на €к≥й використовувала працю кр≥пак≥в, застосовуючи т≥ ж методи й прийоми, що й св≥тськ≥ феодали [1]. ”зурпувавши таким чином готов≥ форми феодального сусп≥льства, отримуючи в≥д них незл≥ченн≥ плоди, €к орган≥зац≥€, церква одночасно формувала ≥деолог≥ю феодального сусп≥льства, маючи завданн€м обірунтуванн€ законом≥рност≥, справедливост≥ та богоугодност≥ цього сусп≥льства. ћонархи ™вропи, у свою чергу, йшли на будь-€к≥ витрати, щоб отримати в≥д кл≥рик≥в вищу санкц≥ю на своЇ пануванн€.

‘еодальна католицька церква, що була ≥дейною санкц≥Їю середньов≥чного сусп≥льства, могла ≥снувати й процв≥тати доти, доки панувала њњ матер≥альна основа Ч феодальний лад. јле вже в XIV-XV стол≥тт€х, спочатку в —ередн≥й ≤тал≥њ ≥ ‘ландр≥њ, а з к≥нц€ XV стол≥тт€ Ч ≥ по вс≥й ™вроп≥, почав формуватис€ новий соц≥альний клас, що поступово захопив у своњ руки економ≥ку, а пот≥м почав прагнути до пол≥тичноњ гегемон≥њ, Ч буржуаз≥€. Ќовому класу, що претендував на пануванн€, потр≥бна була нова ≥деолог≥€. ¬ласне, вона не була такою вже й новою: буржуаз≥€ не збиралас€ в≥дмовл€тис€ в≥д христи€нства, але њй було потр≥бне зовс≥м не те христи€нство, €ке обслуговувало старий св≥т; нова рел≥г≥€ повинна була в≥др≥зн€тис€ в≥д католицизму перш за все простотою та дешевизною: меркантильн≥й буржуаз≥њ грош≥ були потр≥бн≥ не дл€ того, щоб кидати њх на в≥тер, будуючи величн≥ собори ≥ провод€чи пишн≥ церковн≥ служби, а дл€ того, щоб, вкладаючи њх у виробництво, створювати й примножувати своњ п≥дприЇмства.

¬≥дпов≥дно до цього ставала не т≥льки непотр≥бною, а й просто шк≥дливою, вс€ дорога орган≥зац≥€ церкви з њњ ѕапою, кардиналами, Їпископами, монастир€ми й церковним землеволод≥нн€м. ” тих державах, де склалас€ сильна корол≥вська влада, що йшла назустр≥ч нац≥ональн≥й буржуаз≥њ (наприклад, в јнгл≥њ чи ‘ранц≥њ), католицька церква особливими декретами була обмежена у своњх претенз≥€х ≥ цим на де€кий час вр€тована в≥д загибел≥. ” Ќ≥меччин≥, наприклад, де центральна влада була примарною, ≥ –имська кур≥€ отримала можлив≥сть господарювати, €к у своњй вотчин≥, католицька церква з њњ неск≥нченними поборами ≥ здирництвом викликала загальну ненависть, а непристойна повед≥нка первосв€щеник≥в багаторазово цю ненависть посилювала, адже њхн≥ настанови дл€ простих людей, повТ€зан≥ з невибаглив≥стю та утриманн€м в≥д розкош≥, йшли в розр≥з з њхн≥м власним житт€м. Ќе останню роль в≥д≥грала також торг≥вл€ ≥ндульгенц≥€ми, безсоромний продаж €ких викликав обуренн€ щирих в≥р€н.

 р≥м економ≥чного ≥ нац≥онального гн≥ту передумовою –еформац≥њ послужили гуман≥зм ≥ зм≥нене ≥нтелектуальне середовище ™вропи.  ритичний дух епохи ¬≥дродженн€ дозволив по-новому погл€нути на вс≥ €вища культури, в тому числ≥ й на рел≥г≥ю. јкцент ¬≥дродженн€ на ≥ндив≥дуальн≥сть ≥ особисту в≥дпов≥дальн≥сть допом≥г критично перегл€нути церковну структуру, а мода на давн≥ рукописи та першоджерела звернула увагу людей на суперечност≥ м≥ж першохристи€нством ≥ сучасною церквою. Ћюди з пробудженим розумом ≥ мирським св≥тогл€дом ставали критично налаштованими до тод≥шнього рел≥г≥йного житт€ в особ≥ католицькоњ церкви.

ѕопередники

≈коном≥чний тиск, помножений на утиски нац≥ональних ≥нтерес≥в, викликав ще в XIV стол≥тт≥ протест проти ав≥ньйонських пап в јнгл≥њ.

¬иразником невдоволенн€ мас тод≥ став ƒжон ¬≥кл≥ф, професор ќксфордського ун≥верситету, що проголосив необх≥дн≥сть знищенн€ вс≥Їњ папськоњ системи ≥ секул€ризац≥њ монастирсько-церковноњ земл≥ [2]. ¬≥кл≥ф з огидою ставивс€ до Ђполонуї та розколу ≥ п≥сл€ 1379 року почав виступати проти догматизму римськоњ церкви з революц≥йними ≥де€ми.

” 1379 роц≥ в≥н заз≥хнув на авторитет ѕапи –имського, висловивши у своњх творах ≥дею про те, що ’ристос, а не ѕапа –имський, Ї главою церкви. ¬≥н стверджував, що Ѕ≥бл≥€, а не церква, Ї Їдиним авторитетом в≥р€нина, ≥ що церкву треба будувати за образом Ќового «ав≥ту.

ўоб п≥дкр≥пити своњ погл€ди, ¬≥кл≥ф зробив Ѕ≥бл≥ю доступною люд€м њхньою р≥дною мовою. ƒо 1382 року в≥н завершив перший повний переклад Ќового «апов≥ту англ≥йською мовою. ћиколай √ерфордський завершив переклад б≥льшоњ частини —тарого «апов≥ту англ≥йською мовою в 1384 роц≥. “аким чином, вперше англ≥йц≥ мали повний текст Ѕ≥бл≥њ своЇю р≥дною мовою.

¬≥кл≥ф п≥шов ще дал≥ ≥ в 1382 роц≥ виступив проти догмату про перед≥снуванн€, хоча римська церква вважала, що сутн≥сть елемент≥в зм≥нюЇтьс€ при незм≥нн≥й зовн≥шн≥й форм≥. ¬≥кл≥ф стверджував, що речовина елемент≥в залишаЇтьс€ незм≥нною, що ’ристос Ї духовно присутн≥м п≥д час цього тањнства ≥ його можна в≥дчути в≥рою. ѕрийн€ти погл€д ¬≥кл≥фа означало визнати, що св€щеник не може впливати на спас≥нн€ людини шл€хом заборони њй приймати т≥ло ≥ кров ’риста п≥д час Ївхарист≥њ.

’оча погл€ди ¬≥кл≥фа були засуджен≥ в Ћондон≥ й у –им≥, його вченн€ про р≥вн≥сть у церкв≥ було застосоване до економ≥чного житт€ сел€нами ≥ спри€ло сел€нському повстанню 1381 року. —туденти з „ех≥њ, що навчалис€ в јнгл≥њ, перейн€ли його вченн€ й привезли до себе на батьк≥вщину, де воно стало п≥дірунт€м дл€ ≥дей яна √уса [3].

„ех≥€ тод≥ переживала засилл€ н≥мецького духовенства, €ке прагнуло придбати д≥л€нки на  уттенберзьких копальн€х [4]. ян √ус, пастор ¬≥флеЇмськоњ каплиц≥, що навчавс€ в ѕразькому ун≥верситет≥ ≥ близько 1409 року став його ректором, читав твори ¬≥кл≥фа ≥ засвоњв його ≥дењ. ѕропов≥д≥ √уса припали на час п≥дйому чеськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥, виступ≥в проти влади —в€щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ в „ех≥њ.

√ус пропонував реформу церкви в „ех≥њ, под≥бну до т≥Їњ, €ку проголошував ¬≥кл≥ф [5]. ѕрагнучи спинити народне невдоволенн€, ≥мператор —иг≥змунд I ≥ ѕапа –имський ћарт≥н V ≥н≥ц≥ювали церковний собор у  онстанц≥, на €кому ян √ус ≥ його сподвижник ≤Їрон≥м ѕразький були проголошен≥ Їретиками ≥ спален≥ на багатт≥. ™ретиком проголосили й ƒжона ¬≥кл≥фа [6].

Ћютеранська реформац≥€

–еформац≥€ в Ќ≥меччин≥

ѕочаток –еформац≥њ в Ќ≥меччин≥

” Ќ≥меччин≥, €ка на початок XVI стол≥тт€ все ще залишалас€ пол≥тично роздробленою, невдоволенн€ церквою под≥л€ли практично вс≥ стани: сел€н розор€ла церковна дес€тина ≥ посмертн≥ побори, продукц≥€ рем≥сник≥в не могла конкурувати з продукц≥Їю монастир≥в, €ка не оподатковувалас€, церква розширювала своњ земельн≥ волод≥нн€ в м≥стах, погрожуючи перетворити город€н у дов≥чних боржник≥в [7].

¬се це, а також величезн≥ суми грошей, €к≥ ¬атикан вивозив з Ќ≥меччини [8], ≥ моральний занепад духовенства, послужило приводом до виступу ћарт≥на Ћютера, €кий 31 жовтн€ 1517 року прибив до дверей ¬≥ттенберзькоњ «амковоњ церкви своњ Ђ95 тезї. ” них доктор богословТ€ виступав проти продажу ≥ндульгенц≥й ≥ влади ѕапи над в≥дпущенн€м гр≥х≥в. ” своЇму вченн≥ в≥н проголошував, що церква ≥ духовенство не Ї посередником м≥ж людиною ≥ Ѕогом. ¬≥н оголосив помилковими претенз≥њ папськоњ церкви на те, що вона може давати люд€м за допомогою тањнства Ђв≥дпущенн€ гр≥х≥вї, Ђпор€тунок душ≥ї шл€хом особливих повноважень в≥д Ѕога, €кими вона н≥бито над≥лена. ќсновне положенн€, €ке висунув Ћютер, наголошувало, що людина дос€гаЇ Ђспас≥нн€ душ≥ї (або Ђвиправданн€ї) не через церкву та њњ обр€ди, а за допомогою в≥ри, дарованоњ њй безпосередньо Ѕогом [9].

“акож Ћютер спростував авторитет —в€того ѕереказу, тобто постанов церкви ≥ папських декрет≥в, в≥двод€чи роль Їдиного джерела рел≥г≥йноњ ≥стини —в€тому ѕисьму [9].

ѕапство спочатку не ви€вило особливоњ занепокоЇност≥ його виступом. —утички м≥ж р≥зними чернечими орденами не були р≥дк≥сним €вищем, а отже й цього разу ѕапа вважав це Ђчернечою сваркоюї. ќднак Ћютер, заручившись п≥дтримкою ‘р≥др≥ха, курфюрста —аксонського, не поступавс€ над≥сланим папським ем≥сарам, у той же час зобовТ€зуючись не поширювати своњ ≥дењ за умови, що мовчанн€ будуть збер≥гати ≥ його противники [10].

ќднак под≥њ на Ћейпцизькому диспут≥ змусили його перервати мовчанн€. ¬исловивши п≥дтримку яну √усу ≥ недов≥ру церковному собору, що засудив його, Ћютер прир≥к себе на прокл€тт€ ≥ розрив в≥дносин з церквою. Ќаступним кроком було те, на що до цього практично н≥хто не наважувавс€: 10 грудн€ 1520 року на очах великого натовпу громад€н Ћютер спалив ѕапську буллу, в €к≥й засуджувалис€ його погл€ди.

“ут у справу втрутилас€ св≥тська влада. Ќовообраний ≥мператор —в€щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ  арл V викликав Ћютера на ≥мперський сейм у ¬ормс≥ з метою переконати його в≥дмовитис€ в≥д своњх погл€д≥в. ÷е нагадувало под≥њ стор≥чноњ давнини, коли под≥бну спробу зробив ≥мператор —иг≥змунд в≥дносно √уса. Ћютеру дали два дн≥, щоб в≥дпов≥сти на питанн€ про те, чи готовий в≥н в≥дмовитис€ в≥д своњх переконань. Ќаприк≥нц≥ другого дн€ Ћютер, сто€чи перед ≥мператором, оточеним верховними св≥тськими ≥ духовними правител€ми Ќ≥меччини, в≥дпов≥в: ЂЌа тому стою. Ќе можу ≥накше. ’ай допоможе мен≥ Ѕогї.

Ўл€ху назад б≥льше не було. «г≥дно з ¬ормським едиктом, Ћютер був оголошений поза законом на територ≥њ —в€щенноњ –имськоњ ≥мпер≥њ.

ƒругий етап –еформац≥њ

ѕ≥сл€ ¬ормського едикту почалис€ перш≥ репрес≥њ проти прихильник≥в Ћютера. “ак, папський легат ƒж≥роламо јлеандер, €кий ≥ спри€в прийн€ттю ≥мператором цього р≥шенн€, п≥сл€ сейму попр€мував до Ќ≥дерланд≥в, де за його намовою спалили двох ченц≥в, €к≥ стали першими мучениками –еформац≥њ.

‘р≥др≥х ћудрий вир≥шив не залишати свого професора без захисту. ƒл€ цього група людей курфюрста по дороз≥ з ¬ормса викрала Ћютера, причому сам ‘р≥др≥х не знав, де перебуваЇ Ћютер, щоб не брехати, €кщо ≥мператор  арл V його запитаЇ про це [11]. Ћютера пом≥стили у в≥ддалений замок ¬артбург, де про його перебуванн€ знав т≥льки секретар курфюрста √еорг —палат≥н. ” ¬артбурз≥ Ћютер зайн€вс€ перекладом спершу Ќового «ав≥ту, а пот≥м ≥ вс≥Їњ Ѕ≥бл≥њ н≥мецькою мовою.

–азом з цим у Ќ≥меччин≥ виступ Ћютера на ¬ормському рейхстаз≥ сколихнув широк≥ народн≥ маси, €к≥, виход€чи з≥ своњх станових ≥нтерес≥в, по-р≥зному трактували вченн€ Ћютера.

«а в≥дсутност≥ ћарт≥на в м≥ст≥ ¬≥ттенберз≥ розгорнувс€ бюргерський рух, на чол≥ €кого стали јндреас  арлштадт ≥ √абр≥ель ÷в≥лл≥нг. ”часники цього руху вимагали негайних радикальних перетворень, зокрема засуджували католицьк≥ меси, схвалювали л≥кв≥дац≥ю чернечих об≥тниць ≥ вих≥д ченц≥в з монастир≥в [12], часто при цьому висловлюючи своЇ невдоволенн€ у форм≥ погром≥в католицьких храм≥в. Ќа противагу Ђт≥лесному заколотуї ÷в≥лл≥нга ≥  арлштадта, Ћютер запропонував ≥дею Ђдуховного заколотуї (мирного шл€ху –еформац≥њ), €ка не отримала широкоњ п≥дтримки серед населенн€ [12].

ѕрот€гом цього часу у Ћютера були вагом≥ п≥дстави спод≥ватис€ на вт≥ленн€ своЇњ ≥дењ Ђдуховного заколотуї: ≥мперське правл≥нн€ всупереч папськ≥й булл≥ 1520 року ≥ ¬ормському едикту 1521 року не заборон€ло реформаторськ≥ Ђнововведенн€ї остаточно ≥ безповоротно, перенос€чи остаточне р≥шенн€ на майбутн≥й рейхстаг чи церковний собор. –ейхстаги в≥дкладали розгл€д справи до скликанн€ церковного собору, лише заборон€ючи Ћютеру друкувати нов≥ книги.

ќднак сл≥дом за рухом радикального бюргерського угрупованн€, що супроводжувавс€ стих≥йними виступами народних мас, у крањн≥ в≥дбувс€ виступ ≥мперського лицарства. ” 1523 роц≥ частина лицар≥в на чол≥ з ”льр≥хом фон √уттеном ≥ ‘ранцом фон «≥кк≥нгеном, незадоволен≥ своњм становищем в ≥мпер≥њ, п≥дн€ли повстанн€, проголосивши себе продовжувачами справи –еформац≥њ.

«авданн€ п≥дн€тому –еформац≥Їю руху √уттен бачив у тому, щоб п≥дготувати весь н≥мецький народ до такоњ в≥йни, €ка приведе до п≥днесенн€ лицарства ≥ перетворенн€ його на пан≥вну пол≥тичну силу у визволен≥й в≥д римського засилл€ ≥мпер≥њ [9]. ƒуже швидко лицарське повстанн€ було придушене, але воно показало, що прагненн€ Ћютера зд≥йснити –еформац≥ю мирним шл€хом вже не зд≥йсн€тьс€. ƒоказом цього стала —ел€нська в≥йна на чол≥ з “омасом ћюнцером, що розгор≥лас€ незабаром.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1111 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

503 - | 523 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.