Вплив Реформації на Україну

Реформація як церковно-релігійна і політично-соціальна течія почалася наприкінці XIV століття і тривала кілька століть у Західній Європі (звідки поширилася й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток культури окремих народів та створивши низку протестантських церков.

Реформація була спрямована однаково як проти догм і устрою, так і проти економічного і політичного становища католицької церкви (секуляризація церковних земель тощо). На відміну від понаднаціонального характеру католицької церкви, що вживала у богослужбі латинську мову, діячі Реформації вводили живі мови у церкві, а тим самим і в літературу багатьох народів, зміцнюючи їхню національну свідомість і культурний розвиток. Реформація охопила різні соціальні верстви і цілі держави, а також спричинила між ними гострі зудари, що виявилися у довготривалих війнах.

В Україну Реформація проникла спочатку в незначній мірі у XVI ст. з Чехії, через студентів з України, на яких впливали наука Яна Гуса і гуситські війни, а також через гуситських емігрантів у Польщі й Литві, де у XVI ст. реформаційні течії дуже поширилися серед магнатів і шляхти. Чимала кількість магнатів і шляхти: Радзівіли, Воловичі, Кишки, Любинецькі, Морштини, Фірлеї, Сапіги, Гойські, Ходкевичі, Сенюти, Холоневські, Чапличі, Войнаровські, Немиричі та ін. були захоплені ідеями Реформації.

Реформаційні рухи особливо сильно почали проникати в Україну після Люблінської унії 1569 року, проте вони не охопили усього обширу українських земель і всіх прошарків населення. Однак, поруч з іншими чинниками, Реформація певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво й духовенство, для яких загрожена католицьким наступом, особливо після Берестейської унії 1596 року, «руська» віра набрала ознак національної ідентичності. Провідник православної опозиції до унії, князь:Василь-Костянтин Острозький схилявся до зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами у 1595, 1596 та особливо у Вільні у 1599 році.

Чималий відгук Реформація мала у церковно-культурній ділянці. Чеські переклади Св. Письма були знані на українських землях у XVI ст., з’явилися перекладені на тогочасну літературну українсько-білоруську мову такі твори, як Новий Заповіт (переклад В. Негалевського, 1581 р.), Євангеліє (переклад В. Тяпинського у кінці XVI ст.), Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), базовані переважно на протестантських текстах. Ці переклади вживалися не тільки для приватного читання, але й при богослужбах («Тріодіон», 1664 р.).

Одночасно ширилася проповідь живою мовою, а у релігійній полеміці тією ж мовою брали участь не тільки католики й православні, але й протестанти. Таким чином, під впливом Реформації, поряд із традиційною в Україні церковнослов’янською та з новопоширюваною серед вищих верств польською, почала вживатися книжна українсько-білоруська мова, як мова письменства. Особливо характерні були публікації католиків руською мовою (як «Катехизм или наука всім православним христіяном…», 1585) та двомовні паралельні публікації окремих творів, — українсько-білоруською і польською мовами.

У освітній ділянці визначилася низка реформаційних шкіл, що іноді перевищували своїм рівнем католицькі, і в них охоче вчилася українсько-білоруська молодь (наприклад, соцініанські й аріанські школи на Волині).

Реформація посилила традиційну рису української церкви — її соборноправність, що особливо виявилося у діяльності церковних братств (XVI-XVIІ ст.). Братчики практикували читання Св. Письма не тільки на сходинах, але і вдома, стежили за поведінкою своїх членів, мали нагляд над церковними справами, контролювали діяльність священиків і єпископів, аж до виступів проти декого з них, як «ворога істини» («Статут Львівського братства»,1588). Єпископи не погоджувалися з такими широкими повноваженнями світського елементу, і їхній перехід на унію з Римом був у деякій мірі спричинений реформаційними впливами у православних громадах.

У царині соціально-політичній Реформація в Україні позначилася також зростанням національної свідомості й політичної активності козаччини, яка, переймаючи у першій половині XVIІ ст. провід українсько-національного життя, ставила щораз більший опір польському пануванню в Україні й активно підтримувала православну церкву проти наступу католицизму. Шукаючи союзників проти Польщі, козаччина у своїй зовнішній політиці почала орієнтуватися також на допомогу протестантських держав (Швеція, Трансільванія, Бранденбурґ).

Але вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими. Пов’язана з прогресивними релігійними течіями, Реформація опинилася між двох протилежних сил — католицькою Польщею й православною Україною, ворожих між собою, але й ворожих до протестантизму. Успішна боротьба католицької церкви (особливо ордену єзуїтів) і польського уряду проти протестантизму й негативне ставлення православної церкви до «люторів», зокрема до поширеного в шляхетських колах Правобережжя антитринітаризму та інших радикальних протестантських течій, позбавили Реформацію певної соціальної бази, а перемога української національної визвольної революції у середині XVIІ ст.відкривала в Україні шлях іншим культурно-політичним течіям та впливам (бароко).

Примітки

1. Гобрій, І. Лютер — С. 5-18.

2. Лозинський С. Г. Історія папства. — С. 165.

3. Керні, Е. Дорогами християнства. Історія церкви. — С. 145-146.

4. Лозинський С. Г. Історія папства. — С. 187.

5. Керні, Е. Дорогами християнства. Історія церкви. — С. 146.

6. Лозинський С. Г. Історія папства. — С. 192.

7. Ермолаев, В. А. Гейльброннская программа: Программа немецкого радикального бюргерства в крестьянской войне 1525 года. — 262 с.

8. Лютер називає («До християнського дворянства …») суму 300 тис. гульденів, які папський двір щороку одержував з Німеччини.

9. Смирин, М. М. История средних веков в двух томах. — 2-е изд. — 325 с.

10. Кернс Э. Дорогами христианства. — С. 168.

11. Geoffrey Elton,Reformation Europe: 1517-1559,London: Fontana, 1963, 53; Diarmaid MacCulloch,Reformation: Europe’s House Divided, 1490-1700,London: Allen Lane, 2003, 132.

12. Голубкіна, Ю. А. Соціально-політичні погляди та позиція Мартіна Лютера під час другого періоду ранньобуржуазної революції в Німеччині (1521-1524 рр.). — 26 с.

13. Керні, Е. Дорогами християнства. Історія церкви. — С. 171.

14. Бенгт Хегглунд, «Історія теології», СПб, «Светоч», 2001, стор. 234-239.

15. Історія середніх віків / За ред. Сказкіна. — М.: Вища школа, 1977. — С.246.

16. Danmarks historie. Kopenhavn, 1963. Bd 6 S 195.

17. О. В. Чернишова, Ю. Д. Комаров. Церква в скандинавських країнах. — М., 1988. — С. 79-82.

18. О. В. Чернишова, Ю. Д. Комаров. Церква в скандинавських країнах. — М., 1988. — С. 121.

19. Murray R. Svenska kyrkans historia. Stockholm, 1978, р. 26.

20. О. В. Чернишова, Ю. Д. Комаров «Церква в скандинавських країнах», Москва, Наука, 1988, стор. 9-12.

21. Albert, Duke of Prussia

22. Реформація в Лівонії

23. Євангелічно-Лютеранська Церква Латвії

24. Мартінас Мажвідас — творець

25. Сказкин, С.Д., Чістозвонов, О.М.Історія середніх віків у двох томах. — 2-е вид.. — 325 с.

26. Історія середніх віків у двох томах. Т. 2. /Под ред. Карпова. — М.: Изд-во Моск. ун-ту.: Наука, 2005. — С. 131-132.

27. Історія середніх віків у двох томах. Т. 2. / Под ред. Карпова. — М.: Изд-во Моск. ун-ту.: Наука, 2005. — С. 134-135

28. KirkDictionary of Scottish Church History and TheologyWright DF et al (eds) Edinburgh 1993 p 694.

29. Чістозвонов, А. Н. Нідерландська буржуазна революція XVI століття. — 191 с.

30. Кернс Ерл, «Дорогами Християнства», Москва, Протестант, 1992, стор. 267.

31. [Реформація / / енциклопедії].

32. Павло Юстен. Посольство в Московію 1569-1572 рр.. СПб., 2000.

33. Пустозерск проза, Москва, Московський робочий, 1989.

34. Кернс Ерл. Дорогами Християнства. — М., 1992. — С. 286.

35. Ковальський Ян Веруша, «Папи і Папство», Москва, ІПЛ, 1991, стор. 182.

36. Ковальський Ян Веруша, «Папи і Папство», Москва, ІПЛ, 1991, стор. 184.

37. Кернс Ерл, «Дорогами Християнства», Москва, Протестант, 1992, стор. 292.

38. Кернс Ерл, «Дорогами Християнства», Москва, Протестант, 1992, стор. 299.

39. Макс Вебер. «Протестантська етика і дух капіталізму», М. 2003.

Джерела

1. Реформація в Україні — матеріал на сайті «Культура України».

2. Enzyklopedie Brockhaus. 6. Aufl. in 12 Bde. — Bd. 9., S. 604-606.

3. Lexikon der Weltreligionen. Voltmedia: Paderborn, 2005.

4. Bulowski, J. Dzieje reformacji w Polsce. I-II, 1883 — 86.

5. Грушевський М. Культ.-нац. рух на Україні в XVI-XVII віці. К. 1912.

6. Koch H. Ukraine und Protestantismus Ostdeutsche Wissenschaft. Мюнхен 1954.

7. Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя; Львів; Київ: Глобус, 1955 — 2003.

8. Алістер Мак-Ґрат. Інтелектуальні витоки європейської Реформації / Пер. з англ. Миколи Климчука і Тараса Цимбала. — К.: «Ніка-Центр», 2008. — 344 с.

Джерело: wikiwand.com