Призначення процесу Risk Identification & Quantification — визначення, які ризики можуть впливати на проект та докумен­тування їх характеристик.

Для цього використовуються такі методи ідентифікації ризиків:

1. Аналіз документації.

2. Досвід експертів.

3. Методи творчої генерації ідей:

- «мозковий штурм» (10-15 чол., 2 години) (декілька зборів при розділенні проекту на частини);

- метод Delphi (учасники не спілкуються, списки питань і від­повідей складає і розсилає ведучий);

- метод номінальної групи (7-10 чол., анонімно і таємно фор­муються списки, обговорюються, анонімно і таємно ранжуються);

- картки Кроуфорда (група 7-10 чол., 10 питань, на які кожен повинен дати відповіді, що розрізняються, 10 разів задається одне і те ж саме питання).

- діаграма спорідненості.

- ТРІЗ.

Для збереження ідей, які виникли в процесі ідентифікації ри­зиків, варто використовувати метод ментальних карт (з англ., тіпа. — розум, тар — карта), який останніми роками набув широкого розповсюдження. В основі ментальних карт (МК), вперше розроблених відомим англійським психологом Тоні Бузаном, лежить припущення, що для людського мозку природним є: асоціативне мислення, ієрархічне мислення. А також припущення, що для структуризації, розуміння, обробки і запам'ятовування інфор­мації краще всього підходить візуальне мислення.

Ментальні карти — це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.

І навпаки, МК дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на «мові мозку».

Аналіз ризиків

Після того як ризики ідентифіковані, їх треба проаналізувати. Огляд математичних моделей і методів, які використовуються при аналізі ризиків, наведено в табл.7.3. Розглянемо детальніше деякі ме­тоди [2]:

Аналіз чутливостірозглядає зміну окремих змінних проекту, ви­являючи величину їх критичних значень.

Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як змінити значення КРУ-проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

Таблиця 7.3.Характеристика методів аналізу ризиків

Вид методів аналізу	Метод	Характеристика методу
Кількіс- ні	Аналіз показників граничного рівня	Визначення ступеня стійкості проек­ту по відношенню до можливих змін умов його реалізації
	Аналіз чутливості проекту	Метод дозволяє оцінити, як зміню­ються результуючі показники реалі­зації проекту при різних значеннях заданих змінних, необхідних для роз­рахунку
	Імітаційні методи	Базуються на покроковому знаход­женні значення результуючого показ­ника за рахунок проведення багато­кратних дослідів із моделлю
Якісні	Ймовірнісний аналіз	Вірогідність виникнення втрат ви­значається на основі статистичних даних, що передували ризикованому періоду, достатності інвестицій, кое­фіцієнта ризику
	Експертний аналіз	Метод застосовується в разі відсут­ності або недостатнього обсягу почат­кової інформації і полягає в залученні експертів для оцінки ризиків
	Метод аналогів	Використання бази даних по здійсне­них аналогічних проектах для перене­сення їх результативності на проект, що розробляється
	Аналіз сценаріїв роз­витку проекту	Метод передбачає розробку декількох варіантів (сценаріїв) розвитку проек­ту і їх порівняльну оцінку. Розрахо­вується песимістичний варіант мож­ливої зміни змінних, оптимістичний і найбільш вірогідний варіант
	Метод побудови «де­рева рішень»	Передбачає покрокове розгалуження процесу реалізації проекту з оцінкою витрат, збитків і вигод

 

 

Якщо порівнюються два проекти, то проект з більш чутливою МРУ розглядається як ризикований, оскільки малі зміни вхідної змінної спричиняють великий розкид значень МРУ довкола очікува­ного, тобто більшу невизначеність, а отже і більший ризик.

Аналіз сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість МРУ до зміни вхідних змін­них, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Методи Монте-Карло — це загальна назва групи методів для вирішення різних робіт за допомогою випадкових послідовностей. Ці методи (як і вся теорія ймовірностей) з'явились внаслідок спроб людей поліпшити свої шанси в азартній грі. Цим пояснюється і той факт, що назву цій групі методів дало місто Монте-Карло — столиця європейського грального бізнесу.

Імітаційне моделювання по методу Монте-Карло дозволяє побудувати математичну модель для проекту з невизначеними значеннями параметрів і, знаючи ймо­вірнісні розподіли параметрів проекту, а також зв'язок між зміна­ми параметрів (кореляцію), отримати розподіл досліджуваного ризику проекту (наприклад, прибутковості).

Першим кроком є встановлення закону ймовірнісного розподілу випадкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків. Відтак, за допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться відповідно до відомого закону роз­поділу вибір значень вхідних даних. Для цих реалізацій випадкових величин розраховують значення змінних, які з ними тісно пов'язані, наприклад, податки. Значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших характеристик.

Матриця ризиків є інструментом для оцінювання пріоритет­ності ризиків.

Зазвичай організація самостійно встановлює поєднання імовірнос­ті і впливу, на основі яких ступінь ризику визначається як «високий», «середній» або «низький», що, в свою чергу, визначає значущість для планування реагування на кожен ризик. Ці поєднання в процесі плану­вання управління ризиками можуть переглядатися і адаптуватися до кожного проекту. На основі цього та аналогічного розподілу для загроз проекту від наслідків дії ризику будується матриця ризиків (табл. 7.4).

 

 

Таблиця 7.4 Матриця ризиків

Ймовірність/наслідок	Низький=1	Середній=2	Високий=3
Висока=3
Середня=2
Низька=1

 

Важливість ризику з таблиці має такі якісні характеристики: 1-2 — низький ризик; 3-4 — середній; 6-9 — високий.

У матриці ризиків розміщують ймовірність і наслідок ризику в двовимірному просторі. Це дає декілька переваг:

1. Ризики високої ймовірності і низького рівня втрат й низької ймовірності і високого рівня втрат розрізняються.

2. Ризики можна візуально порівняти.

3. Ступінь пріоритетності ризиків визначається в послідовності зверху справа, де розміщаються ризики високої ймовірності і високого рівня втрат аж до ниж­ньої лівої частини матриці, де малоймовірні ризики з низьким рівнем втрат.

Після пріоритезації ризиків готується таблиця головних ризиків проекту (табл. 7.5).

Таблиця 7.5. Таблиця головних ризиків

Пріо­ритет	Причина	Наслідок	Імовір­ність	Загроза	Очікувана величина ризику
	Затягнутий в часі графік проекту	Втрати фінан­сування в кінці року	80%		2.4
	Відсутність стан­дартів кодування для нової мови програмування	Випуск про­дукту з помил­ками	45%		0.9
	Відсутність спе­цифікації вимог у письмовому ви­гляді	Деякі вимоги не будуть реа­лізовані	30%		0.6

 

На даному етапі повинен бути вироблений план боротьби з ризи­ками.

Всі ризики з планом відповіді мають бути введеними в документ План реагування на ризики. Статус ризику вказує на його ідентифікованість. Не варто розробляти безліч антиризикових захо­дів на кожен можливий і неможливий ризик в проекті. Інакше можна отримати величезний перелік робіт за проектом, що збільшує термін його виконання як мінімум у 2 рази.

Це відволікає увагу від основної мети проекту, зосереджуючи ре­сурси на запобіганні можливих негативних наслідків.

План реагування на ризики.

Тому при оцінці ризиків і розробці заходів щодо їх запобігання доречний принцип Парето 80/20.