Для цього використовуються такі методи ідентифікації ризиків:
1. Аналіз документації.
2. Досвід експертів.
3. Методи творчої генерації ідей:
- «мозковий штурм» (10-15 чол., 2 години) (декілька зборів при розділенні проекту на частини);
- метод Delphi (учасники не спілкуються, списки питань і відповідей складає і розсилає ведучий);
- метод номінальної групи (7-10 чол., анонімно і таємно формуються списки, обговорюються, анонімно і таємно ранжуються);
- картки Кроуфорда (група 7-10 чол., 10 питань, на які кожен повинен дати відповіді, що розрізняються, 10 разів задається одне і те ж саме питання).
- діаграма спорідненості.
- ТРІЗ.
Для збереження ідей, які виникли в процесі ідентифікації ризиків, варто використовувати метод ментальних карт (з англ., тіпа. — розум, тар — карта), який останніми роками набув широкого розповсюдження. В основі ментальних карт (МК), вперше розроблених відомим англійським психологом Тоні Бузаном, лежить припущення, що для людського мозку природним є: асоціативне мислення, ієрархічне мислення. А також припущення, що для структуризації, розуміння, обробки і запам'ятовування інформації краще всього підходить візуальне мислення.
Ментальні карти — це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.
І навпаки, МК дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на «мові мозку».
Аналіз ризиків
Після того як ризики ідентифіковані, їх треба проаналізувати. Огляд математичних моделей і методів, які використовуються при аналізі ризиків, наведено в табл.7.3. Розглянемо детальніше деякі методи [2]:
Аналіз чутливостірозглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень.
Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як змінити значення КРУ-проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.
Таблиця 7.3.Характеристика методів аналізу ризиків
| Вид методів аналізу | Метод | Характеристика методу |
| Кількіс- ні | Аналіз показників граничного рівня | Визначення ступеня стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов його реалізації |
| Аналіз чутливості проекту | Метод дозволяє оцінити, як змінюються результуючі показники реалізації проекту при різних значеннях заданих змінних, необхідних для розрахунку | |
| Імітаційні методи | Базуються на покроковому знаходженні значення результуючого показника за рахунок проведення багатократних дослідів із моделлю | |
| Якісні | Ймовірнісний аналіз | Вірогідність виникнення втрат визначається на основі статистичних даних, що передували ризикованому періоду, достатності інвестицій, коефіцієнта ризику |
| Експертний аналіз | Метод застосовується в разі відсутності або недостатнього обсягу початкової інформації і полягає в залученні експертів для оцінки ризиків | |
| Метод аналогів | Використання бази даних по здійснених аналогічних проектах для перенесення їх результативності на проект, що розробляється | |
| Аналіз сценаріїв розвитку проекту | Метод передбачає розробку декількох варіантів (сценаріїв) розвитку проекту і їх порівняльну оцінку. Розраховується песимістичний варіант можливої зміни змінних, оптимістичний і найбільш вірогідний варіант | |
| Метод побудови «дерева рішень» | Передбачає покрокове розгалуження процесу реалізації проекту з оцінкою витрат, збитків і вигод |
Якщо порівнюються два проекти, то проект з більш чутливою МРУ розглядається як ризикований, оскільки малі зміни вхідної змінної спричиняють великий розкид значень МРУ довкола очікуваного, тобто більшу невизначеність, а отже і більший ризик.
Аналіз сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість МРУ до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.
Методи Монте-Карло — це загальна назва групи методів для вирішення різних робіт за допомогою випадкових послідовностей. Ці методи (як і вся теорія ймовірностей) з'явились внаслідок спроб людей поліпшити свої шанси в азартній грі. Цим пояснюється і той факт, що назву цій групі методів дало місто Монте-Карло — столиця європейського грального бізнесу.
Імітаційне моделювання по методу Монте-Карло дозволяє побудувати математичну модель для проекту з невизначеними значеннями параметрів і, знаючи ймовірнісні розподіли параметрів проекту, а також зв'язок між змінами параметрів (кореляцію), отримати розподіл досліджуваного ризику проекту (наприклад, прибутковості).
Першим кроком є встановлення закону ймовірнісного розподілу випадкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків. Відтак, за допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться відповідно до відомого закону розподілу вибір значень вхідних даних. Для цих реалізацій випадкових величин розраховують значення змінних, які з ними тісно пов'язані, наприклад, податки. Значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших характеристик.
Матриця ризиків є інструментом для оцінювання пріоритетності ризиків.
Зазвичай організація самостійно встановлює поєднання імовірності і впливу, на основі яких ступінь ризику визначається як «високий», «середній» або «низький», що, в свою чергу, визначає значущість для планування реагування на кожен ризик. Ці поєднання в процесі планування управління ризиками можуть переглядатися і адаптуватися до кожного проекту. На основі цього та аналогічного розподілу для загроз проекту від наслідків дії ризику будується матриця ризиків (табл. 7.4).
Таблиця 7.4 Матриця ризиків
| Ймовірність/наслідок | Низький=1 | Середній=2 | Високий=3 |
| Висока=3 | |||
| Середня=2 | |||
| Низька=1 |
Важливість ризику з таблиці має такі якісні характеристики: 1-2 — низький ризик; 3-4 — середній; 6-9 — високий.
У матриці ризиків розміщують ймовірність і наслідок ризику в двовимірному просторі. Це дає декілька переваг:
1. Ризики високої ймовірності і низького рівня втрат й низької ймовірності і високого рівня втрат розрізняються.
2. Ризики можна візуально порівняти.
3. Ступінь пріоритетності ризиків визначається в послідовності зверху справа, де розміщаються ризики високої ймовірності і високого рівня втрат аж до нижньої лівої частини матриці, де малоймовірні ризики з низьким рівнем втрат.
Після пріоритезації ризиків готується таблиця головних ризиків проекту (табл. 7.5).
Таблиця 7.5. Таблиця головних ризиків
| Пріоритет | Причина | Наслідок | Імовірність | Загроза | Очікувана величина ризику |
| Затягнутий в часі графік проекту | Втрати фінансування в кінці року | 80% | 2.4 | ||
| Відсутність стандартів кодування для нової мови програмування | Випуск продукту з помилками | 45% | 0.9 | ||
| Відсутність специфікації вимог у письмовому вигляді | Деякі вимоги не будуть реалізовані | 30% | 0.6 |
На даному етапі повинен бути вироблений план боротьби з ризиками.
Всі ризики з планом відповіді мають бути введеними в документ План реагування на ризики. Статус ризику вказує на його ідентифікованість. Не варто розробляти безліч антиризикових заходів на кожен можливий і неможливий ризик в проекті. Інакше можна отримати величезний перелік робіт за проектом, що збільшує термін його виконання як мінімум у 2 рази.
Це відволікає увагу від основної мети проекту, зосереджуючи ресурси на запобіганні можливих негативних наслідків.
План реагування на ризики.
Тому при оцінці ризиків і розробці заходів щодо їх запобігання доречний принцип Парето 80/20.
