Спільності та відмінності.

Крах в кінці ХХ століття комуністичної ідеології породив у багатьох людей прагнення познайомитися і сприйняти інші ідейно-релігійні системи. У 90-ті роки ХХ століття до нас хлинув потік різних ідейно-релігійних вчень: від лібералізму до тоталітарних і екзотичних теорій. Знову почали набувати вплив характерні для дореволюційної України християнство, іслам і буддизм. Проявився також інтерес до дохристиянського слов'янського світорозуміння. В силу багатосотлітнього придушення слов'янського ведичного світогляду самодержавно-християнською, а потім і радянсько-комуністичною владою багато слов'янських знань, обрядів і традицій виявилися забутими і перекрученими. В зв'язку з цим в даний час відновлення слов'янського ведичного світобачення є дуже важкою, але все ж цілком здійсненною справою. Вже видано чимало статей, брошур і книжок, які в тій чи іншій мірі вирішують цю задачу. Проте ці статті, брошури і книги мають різний рівень висвітлення проблеми. Є видання, в яких, копіюючи християнство, в ранг Верховного Бога зводитися один із слов'янських Богів (Рід, Дажбог, Сварог і т. д.). Є видання, в яких слов'янське світорозуміння представляється в примітивному вигляді, як поклоніння Природі і Ярилові-Сонцю. Є чимало видань, що зосереджують увагу на містично-міфологічних аспектах слов'янського світобачення, що мало зрозумілі переважній більшості людей. На цій базі з'явилося чимало ініціативних практиків, які займаються активним насадженням псевдослав’янских традицій, що призводить до створення різноманітних і різноспрямованих релігійних організацій і груп. Все це, поряд з психічними особливостями наших людей, не охочих, в своїй більшості, що-небудь серйозно вивчати, але неодмінно бажаючих що-небудь очолити, породжують непримиренність поглядів і ворожнечу різних слов'янських течій. У зв'язку з цим назріла пора вичленувати з наявних творів та інших джерел те головне, що як раз дозволяє відновити цілком достовірне знання про слов'янське ведичне світорозуміння як основу слов'янського ведичного способу життя. Традиційно і по праву Веди пов'язують з Індією. У деяких людей виникають моменти напруги в розумі, пов'язані з тим, що вони виростали в рамках певної культури. Люди звикли вважати себе українцями, росіянами і т. д. Люди переносять свою національність на все, на знання, на культуру, на віру, на всі сфери життя. Коли вони стикаються з яким-небудь новим поворотом у їх пізнанні або розумінні світу, в них виникає питання – «а це взагалі наше чи не наше?» У знання насправді немає національних ознак. Як фізичні закони є загальними для всіх людей, так само закони в духовній сфері є універсальними. Веди - це джерела, де знання зібрано цілісним чином. Якщо ми візьмемо сучасний стан освіти, ми побачимо дуже багато галузей знання, різні науки, абсолютно не пов'язані галузі і сфери, і представник однієї науки не може розуміти представника іншої науки. Не дивлячись на те, що зараз дуже велика інформованість, можна сказати інформаційний бум, у людей, як і раніше, як не було, так і немає, цілісного розуміння світу. Такі речі, як духовність і наука на Заході між собою не дружать. Західна наука виросла на протесті проти релігії, яка визначала духовне знання. Від релігії залишилися віра і догми. Веди відрізняються від цього західного знання принципово тим, що вони представляють з себе цілісну картину, де є струнке раціональне розуміння. Ведам немає аналогу на Заході, тому що західне знання розрізнене, має багато суперечок, багато непорозумінь. Один говорить одне, інший говорить інше. Але Веди являють собою дивовижний синтез науки і релігії, де духовність і розум не протистоять один одному.

Західна цивілізація більше орієнтована на раціоналізм. «Або ти сентиментальний віруючий, нічого не знаєш і віриш у якісь догми, або ти інтелектуал. А якщо ти інтелектуал, ти не повинний пускатися в сентиментальні міркування про незрозуміло якого бога». Але Веди якраз органічно всі ці речі з'єднують. Під словом Веди ми розуміємо не просто індійську культуру. Веди - це єдина, цілісна система знання, яка збереглася не тільки в Індії, але і в інших країнах.

Слово "веда" означає знання. Такі слова як "відати", "сповідь", "проповідь", "ведмідь" (відаючий мед) походять з того ж кореня. Однак слово Веди означає ще й назву найдавніших на нашій планеті писань. В зв’язку з тим, що сьогодні людство має відкритий доступ до ведичних знань або Вед, в порівнянні з минулим століттям, ми маємо великий перечень книг, особливо це стосується нещодавно виданого церквою православних старовірів-інглінгів збірником «Славяно-Арийские Веды», що засвідчують той факт, що колись на Землі була одна цивілізація і було одне знання - Ведичне. Досі ми можемо зустріти залишки Ведичного знання, що збереглися в багатьох країнах, і в першу чергу в Індії і Росії. Недарма так схожі ці культури і мови. Немає сумніву в тому, що на Русі ведична культура була, і була не просто в книгах, а була віросповіданням всіх і кожного. Можна навести багато паралелей між слов’янськими землями і Індією в різних сферах життя, як воно було на Русі і як воно було в Індії. Якщо розглядати «Книгу Велеса», то ця книга трохи спірна в тому сенсі, що в наукових колах сперечаються про її авторитетність.

Можна підробити книгу, але неможливо підробити ідеї, оскільки ідеї – це те, що живе в етносі, живе в культурі довгі роки і ми не можемо підробити самі ці ідеї. Більше того, ця книга є частиною і не єдиним джерелом, тому, навіть якщо вона підроблена, є інші джерела, які говорять приблизно про одне й те ж саме. Питання про те, підроблена книга Велеса чи непідроблена, по суті не так вже й важливе. Вважається, що вона була написана в 9-му столітті нової ери новгородськими волхвами. Записана вона була на дощечках, і розповідає вона про бога Велеса. Велес вважався божеством, яке сприяє сільському господарству, тваринництву і т. д. Описує ця книга історію народів Русі та Євразії в цілому в період з 20-го століття до нової ери і першу тисячу років нової ери, приблизно проміжок у 3 тисячі років. Є ще багато інших різних писань, які цікаві за назвою та містять в собі ведичну філософію – це Глибинна книга; Зоряна книга Коляди; Пісня птиці Гамаюн. Перше, що відразу ж привертає увагу в традиціях Індії і Русі – це те, що духовне знання завжди має певну традицію передачі. Духовність завжди означає, що знання отримано від вищих сил, або від Всевишнього.

Якщо взяти християнську традицію – там також є одкровення, яке передається з покоління в покоління. Загальний принцип передачі духовного знання з глибини століть, з початкового джерела. Якщо взяти індійські джерела – Рігведу, то там прямо описано, звідки це знання йде. Якщо простежити ланки обох традицій, то вони дуже схожі одна на одну. Наприклад в індійських Ведах вершиною або Джерелом знань є Вішну. Вішну – це той, кого Веди описують як Верховного і на Русі Його називають Вишень. Наступна ланка з ведичної системи – Сур'я. Сур'я - це той, кого називають богом Сонця. На Русі фарба оранжевого кольору називається сурик. Квас, напій, який настоювали на сонці раніше називався «суриця», тобто сонячний напій. Є ще така особа, в слов’янських казках відома як Жар-птиця. Вона летить і ронить свої золоті пера і ці пір'я не що інше, як знання. Та ж сама птиця в Рігведі згадується як Матрі-Сва.

Наступне, це в індійській традиції «Ману». Звідси походить латинський корінь «ман», «мен» - людина. Ману вважається прабатьком людських рас. На Русі його також називали «ман». Наступна ланка: в Індії його називали Бхрігу. На Русі його називали Браг. Потім вже йдуть священики. В Індії їх називали брамани, на Русі їх називали волхви. Так це знання потрапляє в людське суспільство і поширюється тут за традиціями передачі духовного знання. Далі в обох традиціях говориться про існування Північного царства, Північної землі, в тому районі, де зараз знаходиться Північний льодовитий океан. По іншому цей континент історики називають Гіпербореєю. На Русі це місце називали сонячним царством. Відомий провісник Мішель Нострадамус у своїх віршах назвав російський народ гіперборейським, який прийшов з крайньої півночі. У книзі Велеса описана історія, як приблизно 20 тисяч років тому на півночі сталася катастрофа і ця північна земля перестала існувати, опустилася під води океану, змінився клімат. Вони перебралися в район, який зараз відповідає північному Уралу Російської Федерації. Якийсь час вони були там, потім похолодання і т. д. Через 10 000 років вони дійшли до індійського штату Пенджаб. Цей штаб Пенджаб у Велесовій книзі названо словом Пенджа.

В древніх билинах північних народів Русі збереглися цікаві розповіді про те, що в далекі часи з Півночі прилітали люди, не припливали, а саме прилітали. В стародавніх індійських писаннях є розділ під назвою «Віманика-шастра», в якому описані різні види повітроплавання, як можна пересуватися по повітрю, і там описані різні види повітряних кораблів від механічних до метафізичних, які рухаються на енергії сонячного світла, або на енергії магнітних полів, на енергії мантр, заклинань, за допомогою яких люди можуть спілкуватися, пересуватися і т. д. В індійських Ведах можна знайти інформацію про Сушумни, це щось схоже на космічні траси, прокладені в космосі. Там також йдеться про те, що контакти з іншими цивілізаціями і з іншими планетами - справа досить давня. Більше того, раніше вони здійснювалися постійно, а зараз вони досить проблематичні, тому що в нинішню епоху, згідно Вед, Земля закрита на карантин, тому складається таке враження, що космос взагалі мертвий, що ми єдина заселена планета, хоча Веди кажуть про те, що весь космос населений.

В слов'янській традиції говориться про існування землі на півночі, і схожа інформація є в Ріг-Веді. Доктор Тілак наводить цитати з древнього джерела – Ріг-Веди, де говорить, що у нас над головою сяє сузір'я Великої Ведмедиці, що називається на санскриті «саптаріши», що означає сім мудреців. Дійсно це сузір'я Великої Ведмедиці складається з 7-ми зірок. Цікавий факт полягає в тому, що для того, щоб побачити Велику Ведмедицю прямо у себе над головою, потрібно бути тільки на північному полюсі. Якщо ми знаходимося в Індії, то Велика Ведмедиця буде не над головою, а над горизонтом, тому що Індія набагато південніше [16, c. 73]. Звідси виникає питання – звідки в Ріг-Веді, яка нібито належить Індії, таке дивне твердження, що сузір'я 7-ми мудреців або Велика Ведмедиця перебуває у нас прямо над головою. Це може говорити про те, що ведична культура охоплювала не тільки індійський субконтинент, але вона була поширена на північному районі і була відома і там. Також це говорить про те, що це була цілісна цивілізація, яка пізніше розкололася на якісь царства. Це говорить про те, що існувала протокультура, яка була спільною і для слов'ян і для інших народів. Або це говорить, що полюс був в іншому місці, можливо він дійсно був в районі Паміру. Так чи інакше, в будь-якому випадку наше завдання – побачити спільність, і ця спільність простежується.

Згідно слов’янських Вед, спочатку не було ні росіян, ні білорусів, ні французів, ні німців, ні українців, були тільки слов'яни. Жили вони у підніжжя цієї гори Меру. Гора Меру також схожа на грецький Олімп, де на різних рівнях цього Олімпу жили істоти певного рівня; чим вище рівень, тим вище структура. Живучи біля підніжжя цієї гори, люди поклонялися Яру – богу Сонця, вони вважали себе його нащадками. На абсолютному рівні Всевишній Бог Єдиний для всіх, але якщо говорити про більш приземлений фізичний рівень, то різні людські раси мають різних предків. Арії – термін, який люди досить вільно використовують і в науковій літературі, і в політичній. Адольф Гітлер вважав німців єдиною арійською расою, і цей термін став політизованим і скандальним. В перекладі з санскриту «арія» означає людину, що знає вищі цінності життя, цивілізовану благородну людину. Якщо зараз почитати наукову літературу, то термін арій буде позначати якихось незрозумілих скотарів. В індійському священному писанні «Бгагавад-Гіта» термін арія трактується як цивілізована людина. Отже, слов'яно-арії - це не просто якісь племена, пов'язані з якимось етносом або національністю, це певна внутрішня, духовна кваліфікація людини. Слов'янин – це той, хто прославляє Бога, а арій – це людина, яка знає вищі цінності життя. Ця цивілізація жила на півночі, але ми знаємо про закон циклічного існування. Все, що має початок, має і кінець. В Слов'яно-Арійських Ведах описується причиною загибелі північного материка космічна війна між богами і демонами (ангелами і демонами в християнстві), в результаті якої був зруйнований один із супутників Землі, так як в той час у Землі було кілька супутників, і осколки цього супутника, впавши на Землю, спричинили зсув осі Землі і загибель цього північного материка. Можливо, відлуння цього потопу ми знаходимо в Біблії в Старому Завіті. Залишки тієї цивілізації, ті, хто зуміли врятуватися, стали нашими прапредками, які жили на території Північної Русі, потім пішли на південь, потім повернулися на територію нинішньої східної Росії. Цікаві паралелі дослідники проводять, пов'язані з міграціями з верху з Півночі у зв'язку з такою країною як Англія. В Англії є штат, що називається Уельс. Якщо ігнорувати англійську фонетику і прочитати це слово як пишеться, то ми отримаємо «Weles». Дослідники знаходять паралелі зі словом «Велес», який є головним героєм Велесової книги, якому вона присвячена. Слово «Анлія», яку називають «інгленд» має спільний корінь із словом «Інглія». Інглія – стародавньою слов'янською мовою означає світло [9, c.15].

Оскільки будь-яка культура в основі своїй завжди духовна, і лише зараз духовність з культури вихолощується, то основою культури завжди є поклоніння вищим силам. Зі старослов’янської слово «культура» перекладається як поклоніння світлу. У всякого світла, як відомо, є джерело. У більш строгому сенсі культура є поклоніння джерелу світла. Знання має джерело, також як і світло має джерело. Всяка культура спочатку, навіть якщо ми зараз спробуємо дослідити культуру якогось примітивного племені, ми побачимо, що ця культура заснована на ритуалі. Вона заснована на поклонінні вищим силам. Хоча це може виглядати примітивно, але насправді тут є правильне розуміння життя, розуміння того, що в світі є певна ієрархія, і ті, хто нижче, природно повинні шанувати тих, хто вище. Це саме те, що ми маємо у формі конфліктів батьків і дітей. Коли діти ще маленькі і безпорадні, вони хочеш не хочеш слухаються своїх батьків. Потім, пізніше, вони виходять з-під контролю і не слухаються. Все це тому, що самі старші не слухаються своїх старших. Будь-яка культура побудована на розумінні того, що в світі є ієрархія. Культура завжди пов'язана з поклонінням. Коли духовні ритуали йдуть, залишаються ритуали матеріальні. Людей змушують приймати вождів, їм будують пам'ятники, яким люди б'ють чоло, дають клятву. В минулі часи присвячували в піонери. Розглянемо паралелі, кому поклоняються досі в Індії, і кому поклонялися колись на Русі. В Індії є таке поняття, як «Трімурті» - три Божества, які створюють, підтримують і руйнують матеріальний космос. Все у Всесвіті створюється, якийсь час існує, і за тим руйнується. За ці три енергії творення, підтримки і руйнування відповідають три Божества згідно індійської концепції: Брахма творить, Вішну підтримує, Шива руйнує. На Русі існувало поняття Триглав. Їх звали: Вишній, який відповідає індійському Вішну; Сварог, що відповідає індійському Брахмі [9, c. 35, c. 82]. Сварог означає того, хто сварганив, створив світ; і Сива, який відповідає індійському Шиві. Далі, згадується ім'я, яке ми вже згадували – Сур'я. Індра – популярне ім'я в Індії, бог дощу, грому, блискавки. На Русі його називали також Індра або Дажбог. Наступне ім'я - Агні в Індії. На Русі його звали Огнебог. Огогь, Агні –схожі слова. Бог смерті в Індії називається ім'ям Мара. На Русі його також називали Мара. Популярне в Індії ім'я Крішна. На Русі Його звали Кришень. Коли ми перерахували таку велику кількість богів, виникає питання – чи означає це, що було язичництво, багатобожжя? Велесова книга дає відповідь на це питання. Цитата з Велесової книги: «Є ті, що помиляються, перераховуючи богів, розділяючи тим Сваргу. Вони будуть відкинуті родом, як безбожники. Хіба Вишень, і Сварог і інші суть безліч? Адже Бог Єдиний і численний. І хай ніхто не розділяє того множества і не говорить, що ми маємо багато богів» [«Криниця», розділ 9]. Сенс в тому, що єдність Бога і багатобожжя – це несуперечливі концепції. Можна провести простий приклад: існує один президент, і в цього президента може бути багато представників. Його воля і влада визначається через певну кількість. Не може одна людина все встигнути. Свою владу Він проявляє через своїх різних представників. Ми бачимо і одного і безліч. Це не суперечить одне одному. Той самий принцип – один промінь світла у воді розходиться в спектр або через призму заломлюється. Наївним буде протиставляти багатобожжя і єдинобожжя. Феномен язичництва включився пізніше. Він мав місце на Русі тоді, коли забули Вишнього або Вішну, Того, з Кого все виходить і до Кого все сходиться. Коли це було забуто, тоді стали вважати «ага, раз бог Сонця, бог дощу, того бог, бог цього – це язичництво все». Геть під корінь це все і затверджується єдинобожжя. Але, якщо ми більш діалектично помислимо, то тоді ідея єдинобожжя і багатобожжя не відкидається, тому що всі ці структури не представляють з себе верховної влади Вишнього, вони є Його представниками. Вишній, чи Верховний звичайно ж єдиний, єдине джерело. Всі інші являють Його владу, але вони не є рівними Йому за статусом. Лише пізніше, коли цей Вишній або Вішну був забутий, тоді це все дійсно перетворилося в язичництво, і була вже зовсім інша культура.

В Індії видима частина Всесвіту ділиться на три світи: світ вищий, світ середній, де ми знаходимося, і світ нижчий. На Русі це мало таке уявлення: вищий світ називався світом Прави, середній світ – це світ Яви, те, що зараз явлено, проявлено, і нижчий світ – це світ Нави. Нава означає недійсність, тонкий смертний світ, світ духів і т. п. Звідси випливає така філософія: ми всі знаємо слово правда. Який його корінь? Корінь – Прав. У цій філософії Прав відповідає вищій сфері світу, Право, правильно. Правда – це те, що дає нам Прав. Тому виправити, направити, управління, напрям. Ці всі слова мають своїм коренем Прав, вищу реальність, вище знання. Справжній правитель той, хто дає людям напрямок вгору, духовний розвиток. Це справжнє управління, це справжнє правління. Все, що йде вниз до деградації – це не уряд і не виправлення, це помилка.

Свастика. Всім відомий символ Свастики був зіпсований Гітлером. В другій книзі Слов'яно-Арійських Вед отець Олександр пише: «Мало хто зараз пам'ятає, що на радянських грошах в період з 1917 по 1923 роки була зображена Свастика, що на нарукавних нашивках солдатів і офіцерів Червоної Армії в цей же період, то була Cвастика в лавровому вінку, а всередині Свастики були літери Р. С. Ф. С. Р. Існує навіть така думка, що Свастику, як партійний символ, Адольфу Гітлеру подарував сам товариш В. В. Сталін в 1920 році. Навколо цього древнього символу накопичилося стільки легенд і домислів, що ми вирішили більш детально розповісти про цей найдавніший солярний культовий свастичний символ, оберегову Силу й образне значення.

При археологічних розкопках Свастичну символіку найчастіше знаходили при різних деталях архітектури, зброї, хатнього начиння багатьох народів Євразії. Свастична символіка повсюдно зустрічається в орнаментиці як знак Світла, Сонця, Життя. Найстаріші археологічні артефакти із зображенням свастики датуються приблизно 10-15 тисячоліттям до н. е. За матеріалами археологічних розкопок найбагатшою територією по застосуванню свастики як релігійного і культурно-побутового символу є Росія – ні Європа, ні Індія не можуть зрівнятися з Росією в достатку свастичних символів, що покривають російську зброю, стяги, національний костюм, будинки, предмети повсякденного побуту, будинки та храми. Розкопки стародавніх курганів і поселень говорять самі за себе – багато стародавніх слов'янських городищ мали чітку форму Свастики, зорієнтовану по чотирьох сторонах світу. Свастичними символами позначали календарні знаки ще в часи Великого Скіфського царства.

Свастика і Свастичні символи були головними і, можна сказати, майже єдиними елементами найдавніших праслов'янських орнаментів. Але це зовсім не означає, що слов'яни були поганими художниками. По-перше, різновидів зображення Свастичних символів було дуже багато. По-друге, в давнину жоден візерунок не наносився просто так, кожному елементу узору відповідало певне культове або оберегове значення.

Але не тільки Арії і Слов'яни вірили в магічну силу цього візерунка. Цей символ виявлений на глиняних посудинах з Самарри (територія сучасного Іраку), які датуються 5-м тисячоліттям до нашої ери. Свастичні символи в лівообертальній і правообертальній формах зустрічаються в доарійській культурі Мохенджо-Даро (басейн річки Інд) та стародавньому Китаї близько 2000 р. до н. е. У Північно-східній Африці археологи знайшли похоронну стелу царства Мероз, яке існувало у 2 – 3 століттях нашої ери. Фреска на стелі зображує жінку, яка вступає в загробний світ, на одязі покійної красується Свастика.

Обертальний хрест прикрашає і золоті гирьки для ваг, що належали жителям Ашанти (Гана), і глиняний посуд давніх індійців, прекрасні килими, виткані персами і кельтами.

Свастична символіка була Обереговою майже у всіх народів на території Європи і Азії: у слов'ян, німців, поморів, скіфів, сарматів, удмуртів, башкирів, чувашів, індусів, ісландців, шотландців і багатьох інших народів.

У багатьох стародавніх Віруваннях і релігіях, Свастика є самим важливим культовим символом. Так, у давньоіндійській філософії та буддизмі Свастика – символ вічного круговороту всесвіту, символ Закону Будди, якому підвладне все суще. В Індії та Тибеті Свастика зображується повсюдно: на воротах храмів, на кожному житловому будинку, на тканинах, в які загортають священні тексти, на похоронних покривалах.

Як релігійний символ Свастику завжди використовували послідовники Індуїзму, Джайнізму і Буддизму на Сході, Друїди Ірландії, Шотландії, Скандинавії, представники Натур-релігійних конфесій Європи та Америки на Заході.

В Росії Свастичні символи і елементи зустрічаються у прихильників Давніх Родових і Ведичних культів, а також у Православних Старовірів-Інглінгів, які сповідують Віру Першопредків – Інгліїзм, в Слов'янських і Арійських громадах Родового Кола. Цей символ наші Предки зображували на зброї, стягах, одязі, предметах побуту і культу. Всі знають, що Віщий Олег прибив свій щит на ворота Царгорода (Константинополя), але мало кому з сучасного покоління відомо, що на щиті було зображено. Тим не менш опис символіки його щита і обладунків можна знайти в історичних хроніках.

Простий народ, і в Європі і в Азії, протягом тисячоліть використовував Свастичні орнаменти у побутовому вжитку, і лише на початку нинішнього століття, інтерес до Свастичних символів з'явився у можновладців. У молодій Радянській Росії нарукавні нашивки бійців Червоної Армії Південно-східного фронту з 1918 р. прикрашала свастика.

Після повалення в Росії самодержавства, Свастичний орнамент з'являється на нових грошових купюрах». [6, с. 155-184].

На санскриті свастика означає чисте буття. На Русі Свастику називали Коловоротом – рухом Сонця. Давньоіндійські гімни починалися зі вступу «ом свасті ом свасті ом свасті», що означає «нехай всюди пошириться доброта, нехай всі будуть щасливі, нехай все буде сприятливо». Це споконвічний зміст цього слова. В Індії досі в храмах, на воротах, на будинках цей символ зустрічається постійно. Не пройшло 100 років, як Свастика була центральним символом на наших купюрах. В Слов'яно-Арійських Ведах докладно представлені ескізи, експонати, документації, доказ застосування свастики скрізь і всюди слов'яно-аріями. Цей символ на Русі вважався дуже популярним. Жест, який Гітлер також використовував, також взято з слов'яно-арійської культури, який виглядав так: людина прикладає руку до серця, потім підіймає на верх. Цей жест відбувався з такими словами: «слава Богам і Предкам нашим». Бог і в серці, і на небесах. Такий початковий сенс цього жесту. Пізніше це все було перекручено.

Також спільними в обох культурах є безсмертя душі. Загальним також є те, що можна потрапити не тільки в рай, але і в пекло.

Цікавими були привітання, які описує Юрій Миролюбов в книзі «Сакральне Русі». Миролюбов виріс на півдні Росії, в Ростовській області, і його бабуся була суворою прихильницею дохристиянської слов'яно-арійської традиції, і він теж виріс в ній. Він також жив у Індії і вивчав індійську традицію, він був вражений такими подібностями. Миролюбов пише, що ще на початку 20-го століття в староросійських селах, де трималися дохристиянської слов'яно-арійської традиції, як люди вітали один одного. Він наводить приклади: люди зустрічаються один з одним, і говорять – «слава Вышньому, слава Крышнему, Яро слава, слава Коляді». 100 років не пройшло, як ці вітання звучали на російській землі. Цікаво описує Миролюбов, що слов'янські волхви ходили в білому одязі, носили посох з дерева вишні, і срібну статуетку Кришеня. Вишня на Русі вважалася священним деревом. Їх головною приказкою було: «Будемо веду знати, людям допомагати». Веди – це знання, які допомагають людям жити. Їх індійські колеги брамани-саньясі, відчужені особистості, теж ходили з Вішну-дандою. Якщо в нас волхви ходили з палицею з вишні, то в Індії брахмани ходили з Вішну-дандою. Людина може піти по житті правильно і мудро тільки спираючись на Вішну, Верховного. Цікава паралель – дерево Вішну і Вішну-данда.

Жертвопринесення. Зазвичай жертва у людей асоціюється з якоюсь кров'ю, жертовним ножем, жертовним вівтарем. Спочатку жертва означає підношення, дар. Як індійські, так і Cлов’яно-Арійські Веди рекомендують [9, 92] безкровні жертви. Теж саме описано в книзі Велеса. У розділі «Троянові віки» написано: «Боги не беруть в жертву ні людей, ні тварин, тільки плоди і овочі, квіти і зерна, молоко, сур’ю (квас), мед і ніколи живу птицю або рибу. Це варяги і греки дають богам жертву іншу і страшну». Це говорить про те, що культура була гуманною. Теж саме говориться в Бхагавад-Гіті, де Крішна каже: «Запропонуй мені плід, листок, квітку або воду і Я неодмінно візьму це». Ніде не говориться про якусь кров. Знаючи закон причинно-наслідкового зв'язку, люди в давнину в якості жертв використовували вегетаріанські жертви.

Полярна зірка. Полярна зірка – це те, що є в цьому світі є єдиним нерухомим світилом, такою точкою, навколо якої все обертається. На санскриті її називають Дхрува-лока. Лока буквально означає місце, планета. Звідси слово локаль, місцевий. Дхрува означає нерухомий. Дхрува-лока – нерухома планета, єдине світило в цьому світі, що не рухається. Власне кажучи, всі на нього орієнтується. В індійських Ведах цьому світилу приписується особливий статус «Шветадвіпа», що означає білий острів. Це місце, згідно індійських Вед, вважається посольством духовного світу в нашому матеріальному всесвіті, куди ми вселені з більш високої реальності. В обох традиціях цій зірці відводиться статус посольства. У Книзі Велеса про неї сказано так: «Трон Всевишнього недоступний навіть для думки. Вхід до нього доступний лише точки дотику вершини світової гори «Меру» і небосхилу. Цю гору-вісь видно лише духовними очима, але сама точка дотику видна всім – це Полярна Зірка». Полярна зірка - незвичайне місце, в обох традиціях вона згадується як представництво Всевишнього в цьому світі.

Кремація. В обох традиціях, коли людина помирала, найчастіше її кремували. Дві основні причини, чому кремації віддавали перевагу. Перша – суто утилітарна – щоб не оскверняти землю трупними отрутами. Друга причина – оскільки тіло пов'язане з душею певними зв'язками. Якщо людина не досягла повного очищення, звільнення, то щоб допомогти їй розірвати стосунки зі своїм мертвим неробочим тілом, це тіло кремували.

Санскрит. У всіх слов'янських мовах дуже багато схожого з санскритом. Матрі (санскрит) – матір. Паті – батько. Братри – брат. Джива – живий. Двара – двері. Суха – суха. Хима – зима.Снеха – сніг. Васанта – весна. Плава – плавати. Нава – новий. Тава – твій. Этат – цей. Тада – тоді. Світла – світло. Тама – тьма. Сканда – скандал. Свакар – свекер. Дада – дядько. Дура – дурень. Мадуведах – ведмідь (той, хто знає мед). Вака – говорити (вякати). Адха – пекло. Рада – радість.

Географічні назви, топоніми живуть найбільше. Топоніми переживають століття. Наведемо назви на території сучасної Росії та СНД: Арія – місто Єкатеринбурзькій і Нижньогородської областях. Мокша і Кама - річки в Мордовії. Мокша означає на санскриті звільнення, кама – любов або пристрасть. Притоки Ками – Кришнева і Харева. Річка Сома біля Вятки. Сома означає напій богів. Індра – озеро в Єкатеринбурзькій області. Рамани – населений пункт в Айзербайжані. Майа – місто біля Іркутська. Падма (означає лотос) і Ганга – річки в Архангельській області. Аркаїм – у 1986-му році на Уралі було знайдений таке цікаве місто, яке було побудоване за ведичним принципом. Ведичні міста будувалися у формі свастики, або у формі розкручування спіралі. Спіраль три з половиною обороту є символом Вішну. Аркаїм - місто сонця. Одна з назв сонця на санскриті – арка. Дослідження і розкопки в цьому місті показали багато культурних паралелей між індійською ведичною і слов’янською ведичною культурами.

На всіх теренах, де проживали, або проживають зараз етнічні українці, збереглася величезна кількість слів, назв, імен, прізвищ, гідронімів, топонімів повністю в їх первісному санскритському варіанті. Слова із санскриту засвідчують (а відкриття археології і інших наук підтверджують і доводять), що в Україні до Трипільської культури, з часів ранньої Трипільської культури VII – ІV тисячоліття до н.е. уже було все своє високорозвинене – від абетки до багатющої досконалої мови з охопленням у мові витоків усіх галузей науки: астрології, астрономії, математики, філософії, основ козацьких бойових мистецтв, сільського господарства та ремісництва. В санскриті зберігся найдавніший (задовго до Мізинської епохи) зразок первісної односкладової, однозвучної лексики як засобу словесного спілкування: такі як а, ка, та, па, на, су, ку, я, ю, суд, мід, мед, лід, хід, но, га, ха, дар, багато з яких дійшло і до наших днів. Крім того, у Санскриті маємо дуже багато слів однакового звучання і значення в сучасній українській мові. Наприклад: біда, мана, доля, їван, василь, тарас, пан, панна, дяка, мука, шістка, двічі, борис, дума, ліки, матка, тата, діді, дарма, догана, нарада, шваґер, каліка, шуба, ломота, цар, год, радіти, казати, каві, мудра, любити, калина, кутя, пошана, гомін, бодай, лаяти, брама, буза, коза, уста, ріка, гопак, галава, барін, барада, барана, рута, руда, рух, ріпа, ріка, гопак, бандура (означає «чарівна, прекрасна»). Гуцулія – «шумні, веселі люди».

Базовий та основний лексичний фонд санскриту і української мови виявляється спільним. Про спільність і спорідненість української мови і санскриту говорять учені Англії, Франції, США, Канади, Австралії, Литви, Чехії, Польщі.

Про давність орійської (праукраїнської) мови стверджують: англійці Вуллі, Кларк, Піггот, Чайлз, французи Бовле, Ру, американці Велс, Гімбутас, поляки Воланський, Красуський, росіяни Чертков, Классен та ін. Професор Річард Вілсон у статті «Англійська мова» у Британській енциклопедії пише: «Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять із прамови, що нею розмовляли десь 5000 років тому на території сучасної України».

Англійський учений, філолог та історик професор Л.Ведел у своєму порівняльному «Шумерсько-арійському словнику» доводить велику спорідненість між мовою шумерів і мовою праукраїнців. Те саме доводить американський історик В.Рен-Бойкович у книжці «Колиска культури людства» (Нью-Йорк, 1983). Англійські дослідники Роберт Макрам, Уїльям Крен і Роберт Макнійл доводять походження англійської мови і всіх індоєвропейських мов з мовного середовища Середньої Наддніпрянщини (“The Store of English”, 1986 – перше видання).

До захоплення в 1762 році Індії англійськими загарбниками ніхто з учених світу найменшого уявлення не мав про якусь спільну мову для європейських і всіх мов світу – санскриту. Таку роль визнавали за латинською та грецькою мовами, хоча ці мови похідні від праукраїнської через фракійську, гетитську-фінікійську й етруську. Це значною мірою доводить французький учений Ж.Шампольйон, який у 1822 році знайшов ключ до розкодування та вичитування єгипетських ієрогліфів тільки завдяки праукраїнській мові, яку тоді називали давньоскіфською, сколотською чи давньорусинською.

Давність праукраїнської мови засвідчують також археологічні знахідки. В 1959 році проф.О.Черниш, відомий український археолог і вчений-історик, виявив в с. Молодове Чернівецької області скам’янілу сопілку на одну гаму. Таку сопілку нині називаємо “гуцульською”. Цій знахідці учені світу налічують 150 тисяч років. Крім того, виявлено музичні інструменти типу флейти з рогу північного оленя. Зарубіжні вчені визначили їхню давність: близько 44600 років. «Хто слів не має, той на сопілці не грає» – кажуть гуцули. Представники «офіційної науки» чомусь роблять все можливе і неможливе, щоб українці не збагнули правду про себе, про свою мову, праісторію. Цим займаються поважні фахівці: академіки, доктори філологічних наук, професори. Виходить, що всі згадані вище знані представники світової наукової громадськості дискредитують українську суспільствознавчу науку перед світовою громадськістю.

Золотийй вік в Ведах. Як в російських, так і в індійських Ведах прогнозується або передбачається епоха "Золотого Віку", епоха 10000 років духовного прогресу людства і повернення до його витоків, епоха відродження моральності, етичності. За слов’янськи календарем з 392 р. до 2012 р. людство жило в Епоху Лисиці під заступництвом Богині Марени (Мари), яка супроводжується розквітом брехні і обману. Її символом є хрест з двома поперечинами (руна Мари). З 2012 року настала епоха Вовка, санітара природи, під заступництвом Бога Велеса. Її Символ – руна Велеса. Це є космічним процесом і пов'язане з рухом Сонячної системи (Сонця Ярила) по Чумацькому Шляху (Сварзі Пречистій). В епоху Лисиці найбільш успішними людьми, як правило, стають брехуни, при цьому совість і честь людей проходить жорстку перевірку на міцність. Слов’янські народні казки ясно описують Енергію Епохи Лисиці в образах і алегоріях. [30]. За слов’янським ведичним календарем в епоху вовка успіх чекає лише чесних і справедливих людей, які дотримуються чистоти честі і зберігають свою гідність, продовжуючи домагатися поваги і успіху в цьому світі». [30]. За індійськими Ведами, щоб застерегти майбутнє людство від загрози, що насувається, В’ясадева записав Веди і розкрив їх зміст в Упанішадах, Веданта-Сутрі, в різних Пуранах, Махабхараті та інших творах ведичної літератури. Через них він хотів передати людству про те, як буде змінюватися наш світ по мірі просування в майбутнє, і донести до людей те знання, яке захистить їх від майбутнього падіння і проблем.

Ніщо не викликає такої поваги і довіри до джерела, як пророцтва, що містяться в ньому, які стали реальністю. Ведична література рясніє пророцтвами. Багато з них вже збулися, інші збуваються на наших очах.

Приведемо опис, взятий з різних ведичних творів - Пуран, що стосується пророцтв про наше майбутнє і містить опис епохи, в якій ми зараз живемо – в епоху Калі Юга. Особливо відома своїми передбаченнями Бхавішья Пурана, що містить 14 тис. текстів. Бхавішья означає "те, що буде". Велика частина цих передбачень описує часи після закінчення битви на Курукшетрі між Кауравами і Пандавами. Після цієї війни, з відходом Господа Крішни, приблизно в 3102 року до н. е. почалася епоха Калі. Цікаво, що в останніх частинах Бхавішья Пурани Калі Юга вельми недвозначно описана як епоха зла. У Бхавішья Пурані передвіщений прихід Будди, Ісуса, Мухаммеда та інших великих особистостей. З приводу новітньої історії йдеться, наприклад, про розпад великої імперії (СРСР), про те, що люди з жовтою шкірою заповнять своєю технікою весь світ. Крім усього цього в Бхавішья Пурані містяться висловлювання, які відносяться до таких особистостей, як Адам, Ной, Аллах, Шанкарачарья, Джаядева, Кабір, Нанак, Аурангзеб, Шіваджі - аж до часу правління Королеви Вікторії. Там написано навіть, як британці будуть будувати фабрики в Калькутті.

Згідно індійським Ведам, наша Земля вже неодноразово проходила процес руйнування, а потім і подальшого відродження. Так одна епоха змінює іншу, а розділяє їх пралая - процес часткового або повного руйнування Всесвіту. Останній раз це був біблійний потоп, коли Двапара Югу змінила нинішня Калі Юга. Черговий природний колапс очікується через 427 тис. років. Під кінцем світу мається на увазі повне зникнення Людства на нашій планеті на багато тисячоліть. До тих пір поки не настане новий цикл Сатья Юги. Але це не виключає можливостей катастроф та лих, які чекають людство в найближчі роки Калі Юги - Залізного Століття, самого порочного по своїй суті. Адже людство, як і будь-яка жива істота має свою карму, яка буде впливати на розвиток подій.

В Падма Пурані (7.26.15-17) говориться, що Калі Юга є обитель гріха, коли всі зайняті гріховною діяльністю. Люди відкидають духовну істину і займаються грою і злодійством. Всі прив'язані до сексу і руйнуючих розум напоїв. На перший план висуваються єретики і атеїсти. Шрімад-Бхагаватам (12.3.39-40) продовжує: В епоху Калі розум людей буде перебувати в постійному збудженні. Їх буде мучити голод і високі податки, постійно мучити страх, виснажувати засуха. В них не буде ні достатку в одязі, їжі і питті, ні здатності правильно відпочивати. В Брахманда Пурані (1.2.31.31-35) говориться, що основні характерні ознаки Калі Юги - це жорстокість, ревнощі, брехня, шахрайство і обман, крах релігійних і моральних засад, смертельні хвороби, голод і страх. У Нарада Пурані (1.41.22-88) говориться, що знання людей в різних областях прийдуть у занепад, внаслідок чого зростуть гріховність і неврівноваженість. Люди стануть пихатими і будуть обманювати один одного. Вони будуть намагатися піднятися, принижуючи інших. У Ваю Пурані (58.31-68 і 59.5-9) підтверджується, що жінки перестануть цікавитися релігією; вони полюблять вино й м'ясо. Без величезних зусиль стане неможливо вижити. Люди будуть легко впадати в гнів, здійснювати жорстокі вчинки. Правителі стануть неблагородними і брехливими. Не вагаючись, люди будуть вбивати дітей в утробі матері. Лінга Пурана стверджує, що в Калі Югу царі будуть нічим не краще злодіїв. Царі будуть відбирати власність у громадян і присвоювати суспільну власність, вони перестануть бути захисниками і покровителями. В Шрімад-Бхагаватам (12.2.7-11) сказано, що в Калі Югу влада буде належати тим, хто продемонструє свою перевагу пригніченому населенню. Дійсно, вже зараз політики приходять до влади за допомогою реклами та пропаганди, використовуючи своє і чуже багатство. Детальніше про це можна знайти у Вішну Пурані (4.24): протягом всієї Калі Юги правителі будуть брехливими і хибними; вони будуть відбирати власність у своїх підданих, а свої закони будуть так само легко встановлювати, як і скасовувати. Їх благочестя буде мізерно, а бажання ненаситними. В далекому майбутньому люди будуть не в силах більше терпіти гніт жадібних правителів і підуть в гори, де будуть харчуватися травами і корінням, диким медом і плодами.

Передбачається, що цей процес занепаду буде тривати багато тисячоліть, поки людство не повернеться до простих кам'яних знарядь, оскільки у нього вже не буде ні матеріалів, ані колишньої винахідливості. Деградація призведе до того, що люди стануть відсталими і нерозвиненими істотами. Тому цілком можливо, що останки "наших прабатьків", виявлені палеонтологами, належать людиноподібним істотам, звироднілим під час попередньої Калі Юги.

З Вед відомо, що одна доба на землі змінюється іншою і що чергуються вони в строгій циклічної послідовності, подібно до часів року, протягом всієї історії світобудови: спочатку Сатья Юга, потім Трета Юга, Двапара Юга і, нарешті, Калі Юга, потім знову Сатья Юга і так далі по колу.

Наведені вище описи можуть здатися занадто похмурими. Однак вони досить точно вказують загальний розвиток подій у Калі Югу. Вважається, що теперішня Калі Юга буде тривати 432 тисячі земних років. Ми знаходимося в самому початку цієї грізної епохи: минуло лише 5 тис. років. Тут ми навели лише малу частину тривожних подій і фактів нашого часу. До початку Калі Юги розвиток у світі йшов шляхом доброти, тобто стабільності, рівноваги, довговічності, гармонії з Всевишнім і природою. Цей еволюційний прогрес - це не просто поліпшення технології, а розвиток духовності і мудрості всередині нас.

За зведеннями новин ми можемо бачити, що пророцтва Вед збуваються на наших очах. Люди, що володіють знанням Законів Всесвіту можуть бачити причини того, що відбувається і які нас очікують наслідки людської діяльності.

Але все ж серед 432 тисяч років Калі Юги є особливі десять тисяч років, коли все може змінитися на краще. Це дуже важливий період, тому що, згідно з пророцтвом Вед, він має особливу перевагу. В цей період в духовній свідомості людей, в освіті, в пошуках знання та єдності - будуть спостерігатися підйом і гармонія. Цей період підйому називається Золотим століттям Калі Юги, і саме в цей час,за індійськими Ведами, ми з вами живемо. В Брахма Вайварта Пурані Господь Крішна говорить Ганзі деві, що через 5000 років після настання Калі Юги почнеться особливий період - Золотий вік Калі, який триватиме 10000 років. Весь світ стане єдиним. Він буде складатися з відданих Всевишнього Господа. І оскільки віддані Господа дуже чисті, будь-хто, стикаючись з ними, буде очищатися від наслідків своїх гріхів. Згідно з астрономічними розрахунками Калі-юга почалася в 3102 року до н. е., отже, до теперішнього часу від її початку пройшло 5104 роки, і, значить, Золотий вік вже настав, а ми живемо в самому його початку.

Ведична традиція - не єдина, в якій вважається, що народження в цю епоху жадають багато душ. Так, тібетські лами, містики Східнюї Індії і індіанці племені Майя також стверджують, що багато душ чекають втілення саме в цю епоху, щоб скористатися всіма перевагами її майбутніх змін. Незважаючи на хаос і війни, Золотий вік Калі Юги володіє найважливішою перевагою - дає можливість стрімко просуватися в духовному осягненні світу. Існують і конкретні методи духовного вдосконалення, визначені Ведами для цієї епохи. В Падма Пурані наводиться бесіда Господа Шиви з його дружиною Парваті, в якій він зауважує, що Калі Юга не владна над тими, хто звертається до Всевишнього, повторюючи Його імена - Харі, Крішна і Рама. Калі Сантарана Упанішад зазначає: - "У всій ведичній літературі не знайти релігійного методу для епохи Калі більш піднесеного, ніж повторення Харе Крішна". Шрімад Бхагаватам (11 пісня) пророкує, що розумні люди епохи Калі будуть поклонятися Всевишньому, прославляючи імена Господа, і Сам Господь, Шрі Крішна, з'явиться на землю, щоб поширити цей метод поклоніння Всевишньому в вигляді спільного співу та індивідуального повторення імен Всевишнього в вигляді мантри: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе.

В Шрімад-Бхагаватам ще за кілька тисячоліть до реальної події – явлення Шрі Чайтанья Махапрабгу (1486 - 1534) були передбачені місце і час Його народження, описана зовнішність Шрі Чайтаньї і вказані найближчі Його родичі. Там говориться, що Шрі Чайтанья з'явиться як сама милостива аватара Бога. Шрі Чайтанья являв приклад чистого відданого служіння Крішні, хоча насправді був Самим Крішною. Шрі Чайтанья невпинно повторював імена Крішни і стверджував, що поширення методу повторення і спільного співу мантри Харе Крішна (Маха-мантри) є найважливіший в епоху Калі способом зміни мислення людства і пробудження духовної свідомості. Цей метод покликаний створити людину нового типу. В Брахма Вайварта Пурані-Господь каже, що через 5 тисяч років від початку Калі Юги в світ з'явиться Його мантра-упасака (відданий, що поклоняється Його святим іменам). З появою цього святого пов'язується початок Золотого століття, який триватиме приблизно до 12 000 року н. е.., тобто приблизно ще 10 тисяч років». [31]

Як на мене, немає потреби сперечатися про те, хто на кого вплинув – Русь на Індію або Індія на Русь. Зараз давньо-слов'янська традиція відроджується. Через відсутність ясної історіографії вся проміжна історія представляється в тумані, не зрозуміло де був полюс – там чи тут, хто куди пішов, хто на кого вплинув. Проміжна історія дуже складна. Внаслідок катаклізмів і зміни географії Землі дуже важко відновити проміжну історію Землі. Але, не дивлячись на цю проміжну неясність, початкове походження людини і цивілізації ясно. Життя походить від життя, а не від сполучення матеріальних елементів. Душа походить від вищої душі. Як індійська Бгагавад-Гіта, так і слов’янські Саньтії Веди Перуна стверджують, що життя дароване вищими силами.

Історія не повинна бути наукою, яка своїми фактами і хронологією просто розбурхує нам мізки. У всього має бути свій висновок - що тепер нам робити. Оскільки мене здебільшого цікавить духовна частина життя, то так само мене більше цікавить духовна історія, історія походження душі, а хто коли і де жив, які племена, які народи, хоча це може бути дуже цікаво, але через відсутність ясної історіографії, кліматичних змін, деякі ланки випадають. Рухаючись шляхом духовної еволюції, душа або дух повернутися в абсолютний світ вічності, знання і блаженства. Таке твердження притаманне багатьом релігіям, які відіграють виховну, культуро-виховну функцію в суспільстві.

Сучасне знання – це знання, яке, на жаль, не веде нас до єдиної цілісної картини світу. Нинішнє знання гіперсоніфікує або знеособлює світ. Наука вивчає енергії і закони, але вона не вивчає джерело, вона не вивчає законодавця. Зараз люди відривають закони від законодавця. Хоча не буває закону там, де немає законодавця. Якщо якась річ повторюється, це називається законом. Для того, щоб у нашому мінливому світі речі з періодичністю, з постійністю повторювалися, повинен бути гарант закону. Якщо все відбулося з якогось хаосу, то який сенс в законах? Закони регулюють відносини. Наука вивчає закони, а духовне знання вивчає законодавця. Наука вивчає енергії, а вища духовна наука вивчає джерело енергій. Справжнє знання показує нам, що у всього, навіть у часі, є свої особистісні джерела.

За правилами етимології Слово «Всевишній» містить дві складові – це приставка «все» і прикметник «вишній», що по суті ближче всього до поняття «вищий у всьому». Якщо взяти до уваги вчення Слов'яно-Арійських Вед, можна припустити, що поняття Всевишній ближче всього підходить опису Бога Вишеня зі слов'яно-арійського пантиону богів та сил, які керують світобудовою: «Всякий таємний або явний сумнів серця, Бог Вишень, хранитель світів, батько Сварога і дід мій, найкращий серед всіх мудрих, вирішить» - Саньтіі Веди Перуна, Саньтия 1, т. 5. В основному Спочаткова Особистість або Абсолют інглінгами, тобто послідовниками Слов’яно-Арійських Вед, трактується як вищий розум, який тече подібно вітру через всі істоти, не застигаючи ні в кому, що в порівнянні з вченнями мусульманства і вайшнавизма, по суті подібно Аллаху-Вішну-Параматмі. В Слов'яно-Арійських Ведах йдеться про Всевишнього, ім'я якому Рамха. Індійський священний трактат Шрімад-Бхагаватам, складений мудрецем В’ясадевом, і зазначений ним же як коментар до Веданта-сутри і квінтесенція усіх ведичних писань, стверджує верховне становище Всевишнього, описує Його обитель, Його зовнішність, Його оточення, Його якості, і називає головними іменами Всевишнього імена Кришна або Крішна, що означає всеприваблюючий, і ім'я Рама, що означає всерадуючий. Писання В’ясадева містять в собі алегорії, у випадку з птахами – космічними кораблями, але завжди мають особистісний підхід розвитку відносин із Всевишнім як з Особистістю. У традиції інглінгів ім'я Рамха означає творчу силу сяючих світів, що більше схоже на безособове, безособистісне розуміння Абсолюту. Тобто про Верховну Особу в інгліізмі, як і в християнстві, нічого не сказано.Самі Слов'яно-Арійські Веди, за твердженням представників давньоруської церкви православних старовірів-інглінгів, мали місце на чолі життя суспільства, практикувалися в повсякденному житті слов'яно-аріїв з незапам'ятних часів, були записані рунами на золотих пластинах більше 40 тис. років тому, і з приходом насильницького християнства вилучалися, будь то вишивки або книги, в результаті чого вчення Саньтій Вед Перуна і Рамха-ІНТИ потрібно було переховувати і передавати особопосвяченим в своєму внутрішньому родинному колі з покоління в покоління. З 1992 року православна церква православних старовірів-інглінгів в м. Омську була офіційно зареєстрована як окрема релігія, а Слов'яно-Арійські Веди були офіційно видані і почали поширюватися і переводитися на інші мови.

У Ведах В’ясадева йдеться про Всевишнього Вішну. Сам термін і опис якостей і властивостей Бога Вішну збігається з описом якостей і властивостей слов'яно-арійського Вишеня або Всевишнього. Згідно індійських Вед, Вішну є експансією або еманацією Абсолюту, тобто Кришни, в творенні Брахми для підтримки та нагляду за життям всього сущого, і, також, як і за вченням Слов'яно-Арійських Вед, перебуває в області серця всіх живих істот і є наддушою всього сущого. Якщо порівнювати становище серед богів індійського пантиону зі слов'яно-арійським пантионом, можна провести наступне порівняння: Вішну – Вишень, - збігається і за назвою, і за описом. Хто ж такі індійські Брахма, Кришна, і слов'яно-арійські Кришень, Рамха? В індійському Шрімад Бхагаватам Початковим Джерелом Абсолюту є чоловіче начало в образі Кришни, і жіноче начало в образі Радхарані. У Слов'яно-Арійських Ведах про Кришеня написано небагато, про Радхарані – зовсім нічого. Слов'яно-Арійські Веди, інгліїзм: «Бог Кришень - Небесний покровитель давньої Мудрості. Він Бог, керуючий звершеннями ритуалів, обрядів і свят. Він дивиться, щоб під час приношення безкровних Треб і Дарів на підношення вогню не було кровавих жертвоприношень. В мирні часи Кришень проповідує в різних Землях Сварги Пречистої Давню Мудрість, а в важкі для Потомків Раси часи Він береться за зброю і виступає як Бог-Воїн, що захищає жінок, стариків, дітей, а також всіх слабких і знедолених. Так як Кришень є Богом-Покровителем чертога Тура в Сварожому Колі, Його називають Небесним Пастухом, що пасе стада Небесних Корів і Биків». Можливо, в Слов'яно-Арійських Ведах йдеться про одну з експансій Початкового Кришни, описаного в індійських Ведах. В індійських трактатах Шрімад Бхагаватам і Шрі Чайтанья Чарітамріта про Кришну і Радхарані можна дізнатися чимало.

 

Автор офіційного видання Слов'яно-Арійських Вед О. Хіневич, у збірнику-біблії під назвою «Слов'яно-Арійські Веди» по-своєму віднісся до питання харчування, внісши м'ясоїдство в свою філософію, а також внісши коментарі, що стосуються вайшнавского проповідника Абхая Чаранаравинди Бхактіведанти Свамі Шріли Прабхупади, що не добре позначається на авторитеті Хіневича з боку вайшнавів, що, в свою чергу, дає підстави сумніватися в можливості поєднання традицій в одну релігію, а також дає підстави вважати, що є інші помилки, пов'язані з перекладом рунічних текстів чи коментарів до них. Сьогодні є достатньо відомостей про те, що предки слов'яно-аріїв харчувалися вегетаріанською їжею, а плоть вбитих тварин в раціон не входила. Докази того можна отримати в книгах Стівена Роузена «Вегетаріанство в світових релігіях», «Так написано в Біблії», «Реінкарнація в світових релігіях», в книзі Е. В. Нартова і М. М. Лобанової «До гармонії через вегетаріанство».

Повертаючись до космології, можна припустити, що слов'янський Рамха відповідає індійському Брахмі, а індійські світи Вайкунтхи відповідають «старим дійсностям», з яких проявляються Рамхи і всі ув'язнені живатми даного космосу, про яких йде мова в Слов'яно-Арійських Ведах. На початку першого розділу першої пісні Шрімад Бхагаватам мудрець В’ясадева висловлює свою пошану Богу Кришні: «О мій Владика Шрі Кришна, о всепроникна Особистість, я шанобливо схиляюся перед Тобою. Я медитую на Владику Шрі Кришну, бо Він є Абсолютна Істина і причина всіх причин творення, збереження і руйнування існуючих всесвітів. Прямо і побічно Він створює всі прояви і незалежний, бо не існує іншої причини, крім Нього. Саме Він спочатку вклав знання в серце Брахми – першої живої істоти у цьому Всесвіті».

 

Вплив на суспільство

Вайшнавізм, як центральна гілка ведичної традиції, що збереглася в Індії, ставить за мету розвиток любові до Всевишнього, а також до всіх живих істот. Ця практика передбачає поступовий духовний розвиток, який починається з дотримання правил «ями-ніями», які практично збігаються з 10-ма християнськими заповідями; з дотриманням 4-х регулюючих принципів, а саме: 1) відмови від неосвяченої їжі, такої як риба, м'ясо і яйця, 2) секс тільки для зачаття дітей, 3) відсутність крадіжництва, 4) відмова від інтоксикацій і одурманюючих речовин (в ідеалі життя поза містом); а також зі слухання Махамантри, тобто святих імен Всевишнього; із спілкування зі святими людьми; з вивчення ведичної філософії.

Інгліїзм, як центральна гілка ведичної культури, що збереглася в слов'янських народів, ставить на меті виконання обов'язків у суспільстві-роді на благо суспільства-роду, або, мовою Вед, практику варна-ашрама-дхарми. Філософське розуміння Спочаткової Особистості, тобто Всевишнього або Початкового Джерела, інгліїзм дає більш розмито, ніж вайшнавізм.

В обох традиціях філософська основа має загальну основу – це виконання обов'язків у системі варна-ашрама-дхарми, культивування в собі і в інших благородних якостей характеру, розвиток любові до Всевишнього і співчуття до всіх живих істот. У розвитку любові до Всевишнього і в співчутті до всіх живих істот вайшнавизм випереджає інгліїзм. У поданні космогенезису інгліїзм обширніший, ніж вайшнавизм. Заборона на незаконні сексуальні відносини в вайшнавизмі доповнюється стародавніми законами Ріта інгліїзму. Як Саньтії Веди Перуна, так і Бхагавад-Гіта, культивують добрі якості характеру особистості, пояснюють процес деградації і розвитку особистості.

Прихильники теорії арійського вторгнення і принесення ведичної культури в Індію слов'яно-аріями, серед яких більшість інглінгів, вважають, що предки слов'яно-аріїв принесли в Індію Веди, санскрит на основі рунічного письма і встановили культуру. Противники цієї теорії, серед яких більшість вайшнавів, відкидають цю теорію і вважають, що Веди на території Індії спочатку були даровані Всевишнім.

Наступний спірний момент стосується заборони на расове змішання. Прихильники інгліїзму, посилаючись на заповідь Слов'яно-Арійських Вед «Не беріть дружин з чорною шкірою, бо ви свій будинок знечистите і кров роду втратите, ви беріть дружин з білою шкірою, ви свій будинок прославите і свій рід продовжите», заперечують можливість міжрасових сімейних союзів. Більшість вайшнавів нейтрально ставляться до заборони на міжрасове змішання, приділяючи більше уваги забороні на змішання осіб, що належать до різних каст або варн, що відрізняються різним рівнем розвитку і різними якостями характеру, вважаючи, що всі живі істоти мають екзистенційно єдину духовну природу, і відрізняються лише зовнішні тіла і карма особистостей.

Щодо Початкового Джерела, ні в одній релігії та культурній традиції ми не знайдемо більш чіткого та обширного опису Всевишнього, Його якостей, Його Обителі, Його оточення і Його діяльності, крім як в вайшнавізмі.

Цікаво, що слово «язичник» прихильниками слов'яно-арійської ведичної традиції трактується як іновірець, інородець. Тобто для інглінгів «язичник» - це той, хто дотримується іншої віри, іншої культури, наприклад християнської чи мусульманської).

 

Висновки

В цілому, якщо послідовники як слов’янської, так і індійської традиції не будуть впадати в фанатизм, то суспільство від цих течій матиме велику користь, яка міститься в високоетичній ідеології, і в практиці, практичному дотриманні принципів Ведичної культури. Дотримуючись принципів Ведичної культури, люди отримують: розуміння перспективи життя на власній земельній ділянці, в гармонії з природою; бездоганне здоров'я завдяки дотриманню ведичних норм харчування, дотримання правильного режиму дня, завдяки лікуванню травами, знаючи їх корисну властивість, не купуючи невідомо яку хімію в аптеці, яка невідомо як впливає на організм; повноцінну освіту з тими предметами, які їм реально знадобляться в житті. Це краще, ніж вивчати закони хімії чи фізики, і не знати, як собі приготувати борщ, або як вилікувати застуду. Ідеологія ведизму не суперечить будь-якій релігії. Було б непогано щоб поряд з тими предметами, які зараз вивчаються в школі, діти вивчали аюрведу та астрологію; вчилися будувати дерев'яні зруби для чоловіків; щоб жінки вчилися бути гарною господинею, бути гарною матір'ю. Заслуговує уваги відновлення інститутів сім’ї, сімейних відносин. Що буде більш практичним і корисним для суспільства. Ведичні течії вайшнавізма і інгліїзму домінують по швидкості проповіді, розповсюдження знань серед мас, як в інтернеті, так і прямо на вулиці, у випадку з вайшнавскою «санкіртаною», коли вайшнави поширюють ведичні книги прямо на вулиці. Вайшнави виявляють жвавий інтерес до інших традицій, знайомляться з ними з перших, компетентних уст, вчаться знаходити в них Бога. Узагальнюючи, можна сказати, що є реальні перспективи на нормальний розвиток діалогу вайшнавів практично з усіма конфесіями, які представляють світові релігії.