Список використаної літератури. Кафедра загальнотеоретичних правових дисциплін

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ

 

Кафедра загальнотеоретичних правових дисциплін

 

 

Контрольна робота

з дисципліни:

Кримінальне право

Варіант-14

 

Виконав:

студент I курсу

групи Пзі-11

Федас Ігор

Олександрович

 

Перевірив:

Ст. викладач

Боровець Марія

Анатоліївна

 

Рівне-2016

 

1. Порушення правил екологічної безпеки. Склад злочину (ст. 236 ККУ)

Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки

Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину — злочинне порушення правил еко­логічної безпеки, яке охоплює суспільне небезпечні діяння (дії чи бездіяльність), які призводять до порушення екологічного балансу в довкіллі, встановленого порядку використання природних ресурсів.

Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля.

Екологічна безпека нашої держави як явище входить до складу загальної безпеки разом з іншими її видами, формуючи систему національної безпеки України. До національної безпеки України входять екологічна, військова, суспільна (охорона громадського порядку тощо), соціально-політична, еко­номічна, особиста та інші види безпеки. Вони об'єднані в загальну систему на основі національної програми забезпечення безпеки держави і народу Ук­раїни. В пост чорнобильській Україні екологічна безпека поряд з військовою та особистою має стати основним напрямом розвитку права, у тому числі кримінального. Це пов'язано з актуальністю збереження генотипу народу, недопущення виродження нації за умов триваючої екологічної катастрофи, що недостатньо контролюється, забезпечення необхідного фізичного та мо­рального здоров'я населення.

Аналіз свідчить, що поняття екологічної безпеки за змістом неоднорідне і використовується принаймні в двох значеннях: як певний стан природно­го об'єкта і як система соціальних норм, найважливіша цінність, що гарантується державою громадянам для їх нормального існування. У статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначається, що екобезпека «є таким станом навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення еко логічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей», що вона «гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу... заходів».

Відповідно до «Концепції (основ державної політики) національної безпеки України» від 16 січня 1997 р. (ВВР. - 1997. - № 10. - Ст. 85) напрямами державної політики у сфері екологічної безпеки є: впровадження та контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля; контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки; зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище; впровадження у виробництво екологічно безпечних технологій, реалізація заходів щодо зменшення наслідків Чорнобильської катастрофи; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів.

Екологічна безпека забезпечується системою організаційно-правових, економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів екологічного характеру, яка передбачена Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів; охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами; екологічна безпека транспортних засобів тощо).

2. Предметом злочину є порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні вимог, що визнача­ють порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів.

Порушення правил екологічної безпеки може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

4. Екологічна експертиза — вид експертної науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.).

Екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша перед планова і перед проектна документація;

б) техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будів­ництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, у тому числі військового призначення;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація щодо створення нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи та об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки і негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, у тому числі військового та оборонного призначення. Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування.

Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

6) встановлення відповідності перед проектних, перед планових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

в) оцінка повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охоро­ни навколишнього природного середовища та здоров'я населення, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів разом із спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є обов'язковим для виконання.

Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» в Україні може проводитися також і громадська екологічна експертиза, яка може здійснюватися незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їхніх власних коштів або на громадських засадах. Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватись органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що зацікавлені в реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.

Проте, зважаючи на те, що тільки порядок проведення та висновки дер­жавної екологічної експертизи є обов'язковими для дотримання та виконання, висновки громадської експертизи не мають сили обов'язковості, тому кримінальне караним діянням, передбаченим цим складом злочину, є порушення порядку проведення тільки державної екологічної експертизи.

Порушення порядку проведення екологічної експертизи може бути вчи­нене шляхом як дії, так і бездіяльності. Це може бути, наприклад: надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізацію проектів і програм, які можуть негативно впливати на стан довкілля і здоров'я людей.

5. Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров'я та майна громадян, а також для навколишнього природного середовища.

Проектування — складання та затвердження документації для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визнача­ють містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури (ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р.).

Експлуатація будівлі або споруди — використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, за якого вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Реконструкція — комплекс операцій з відновлення стану об'єкта та (або) збільшення його довговічності.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів має забезпечуватись екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання норма­тивів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому мають передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охо­рони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію мають бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на довкілля.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Усі будівлі (споруди), незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей, підлягають періодичним обсте­женням з метою оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також вжиття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації). Обстеженню (оцінці) підлягають такі критерії:

- техногенні зміни навколишнього середовища; хімічний склад ґрунтових вод;

- конструкції та споруди, що захищають будівлі (споруди) від небезпечних геологічних процесів; стан повітряного середовища в будівлі (споруді) та на­вколо неї (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря);

- теплотехнічні, сантехнічні та вентиляційні системи та обладнання.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування пересувних засобів, установок, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво та експлуатація пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.

Керівники транспортних організацій та власники пересувних засобів не­суть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих ви­кидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізич­них впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.

6. Як обов'язкова ознака складу цього злочину передбачена наявність наслідків, що настали в результаті неправильно проведеної експертизи і недотримання необхідних при цьому правил, які можуть виявлятися в загибелі людей, екологічному забрудненні значних територій або інших тяжких наслідках.

Під загибеллю людей варто розуміти настання смерті хоча б однієї людини.

Екологічне забруднення значної території передбачає погіршення еко­логічної обстановки, пов'язаної із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в даному регіоні. Забруднення може мати різноманітні джерела — радіоактивне, хімічне, бактеріологічне (значне задимлення або запилення атмосферного повітря) тощо. Причому, як зазначено в статті, — на значній території або площі, що становить, у свою чергу, і реальну загрозу для життя і здоров'я людей.

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти різноманітного роду шкоду екологічному стану, значні руйнації та ушкодження.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: до дії — умисел або необережність, до наслідків — необережність.

8. Суб'єктом злочину є службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво та експлуатацію підприємства та інших виробничих об'єктів без необхідної перевірки.

 

 

Задача

Дану ситуацію можна кваліфікувати за ч.2 ст. 109 ККУ Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Кваліфікація злочину:

1. Об'єктом злочину є встановлений Конституцією і законами України порядок створення і діяльності вищих органів державної влади, порушення якого створює загрозу безпеці держави у політичній сфері.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється у формі розповсюдження матеріалів із закликами не дотримуватися окремих положень законодавства про релігійні культури.

Засобами вчинення злочину є звернення Варсюка, його листи та листівки, які він розповсюджував.

3. Суб'єкт злочину загальний віком з 16 років(ч.1 ст.22 ККУ)

4. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Мета: закликати людей не виконувати законодавство про релігійні культури.

 

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001 - №25-26 - Ст. 131.

3. Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.

4. Закон України Про підприємництво Верховна Рада УРСР; Закон від 07.02.1991

5. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища

6. Верховна Рада УРСР; Закон від 25.06.1991

 

Підручники, навчальні посібники, наукові статті, тези наукових доповідей

1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 936с.

2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2007. - 1184с.

 

Електронні ресурси

1. http://zakon2.rada.gov.ua/laws