Культура мовлення та мовна ситуація в Україні в наш час

ВИСТУП

У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ НА ТЕМУ: "Поняття про мову та її місце в житті народу"

 

Виконала Нишпорська Дарія,11-Б

План

Вступ.

Історія формування української мови.

Культура мовлення та мовна ситуація в Україні в наш час.

Висновок.

Використана література.

 

 

Вступ

Мова є найбільшим, найціннішим надбанням як людського суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. За допомогою мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам. Немає і не може бути мови без суспільства, без народу, який є її творцем. Також немає і не може бути суспільства без мови. Мова є характерною ознакою сучасної нації. Коли мова перестає виконувати свою основну функцію - бути засобом спілкування і мислення, вона стає мертвою, не розвивається і не вдосконалюється. Розвиток мови тісно пов'язаний з розвитком суспільства. Як живий організм, вона з часом зазнає змін під впливом історичних, економічних та політичних умов. Відмирають одні слова, а замість них виникають нові, старіють іноді морфологічні та синтаксичні конструкції, поступаючись перед новими, що більше відповідають вимогам часу.

Понад 3 тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Рідною мовою української нації є українська мова. Поняття рідної мови невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов і повага до неї мають бути в центрі уваги кожної нації.

Українська мова формувалася на основі середньонаддніпрянських говорів, які раніше від інших і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі.

Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: "Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла".

Історія формування української мови.

Склавшись у надрах культури Київської Русі, до кінця XVIII століття мова, яку нині називають староукраїнською, долала багато перешкод у своєму розвитку: це і засилля латинської мови, через яке українська вважалася непрестижною; і політика насильницької полонізації українців, які змушені були в державних установах говорити лише польською мовою; і знищення писемних пам'яток, які засвідчували її самобутність і давнє походження, та багато-багато інших.
Справжні утиски розпочалися наприкінці XVIII століття. Саме тоді була написана «Енеїда» І. Котляревського, поема, яка засвідчила повноправне існування неповторної української літературної мови, а отже - і неповторної української нації, що прагнула ствердити свою оригінальність і незалежність від інших «великих націй». Тоді російський цар усвідомив, що це небажаний розвиток самого українського народу, нескореного і непоборного. Відтоді розпочалася так звана цензурна боротьба з українською мовою (свідченням цього стали Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року). Лише в 1989 році (і це при майже двотисячолітньому існуванні!) наша мова нарешті набула статусу державної, закріпившись юридично в Законі «Про мови в Українській РСР»

Культура мовлення та мовна ситуація в Україні в наш час

 

Мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до неї. Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці: зміст й послідовность, точність й доречность висловлювання, багатство словника, досконале уміння поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати синоніми,фразеологізми тощо. Чистота мовлення вимагає уникати вульгарних і лайливих слів, які не відповідають нормам літературної мови і людської поведінки.

До речі,вже у наш час гостро постає питання змішування мов,так званного «суржику». В якості гарного прикладу ми можемо розглянути все українське суспільство. Держава Україна має державну мову. При цьому наша українська мова по-справжньому велика, вона використовувалася багатьма поетами, прозаїками, українською мовою розмовляли знаменитості минулого, нею розмовляють багато хто із сучасних відомих і визнаних особистостей. В той же час не можна не звернути увагу на той факт, що українська мова зовсім не є єдиною в Україні, адже багато людей чомусь використовують російську мову,а в більшості випадків комбінує їх. Про таке мовлення дуже влучно сказав В. Сухомлинський: "Говорити такою скаліченою мовою - це все одно, що грати на розстроєній скрипці. Все одно, що з дерева красуню різьбити тупою щербатою сокирою. Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива" На мою думку,ця мовна проблема є одною з причин нинішнього становища в суспільстві,бо держава-це сім'я,а сім'я має бути одним цілим,дотримуватись однакових звичаїв та ідеологій,інакше вона геть розпорошиться дужчим народом...

 

Висновок

Мова - це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу і красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди.
Отакі квіти вплели в той вінок і Т.Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші. Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами.

Я вважаю,що українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості,вона така ж прекрасна,хоч і вистояла не просту боротьбу за існування.Саме тому я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок. Треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і по-справжньому багатим.

Використана література

1. Ольга Олійник. Світ українського слова.

2. М.І. Пентилюк. Культура мови і стилістика.

3. Т.Г. Шелехова, Я.І. Остаф, Л.В. Скуратівський. Рідна мова.