Правила експлуатації електроприладів.

Кожного дня ми користуємося електроприладами, але інколи забуваємо, що вони криють у собі небезпеку. Через несправність та неправильну експлуатацію електронагрівальних приладів може виникнути пожежа. Окрім цього, існує небезпека ураження людини електрикою.

Кожний електричний прилад може мати притаманні тільки йому правила безпечного користування ним, але є також загальні прави ла, які варто знати і виконувати під час роботи з будь-якими електричними приладами, нехтування ними може призвести до непоправних наслідків.

Як не дивно, але причини нещасних випадків, які пов'язані з електрикою в побуті, залишаються практично незмінними протягом десятиліть – це порушення правил експлуатації або використання несправних приладів, необережність та неуважність під час поводження з електроприладами, спроби самостійного розбирання і ремонту електроприладів. Для того щоб уникнути багатьох неприємностей, слід завжди пам'ятати та дог римуватися загальних правил поводження з електричними приладами:

Передусім слід пам'ятати, що всі електроприлади потрібно включати в електромережу справними, і стан придатності для використання електроприладу повинні контролювати фахівці сервісних центрів або дорослі.

Не можна смикати за дріт, щоб витягнути вилку з розетки. Тим більше, що майже всі сучасні штепсельні вилки пристосовані для їх зручного утримування.

Переважна кількість побутових електроприладів є переносними, тому треба стежити за справністю ізоляції проводу, оскільки будь-який дотик до оголених проводів може мати серйозні наслідки.

Найчастіше пошкодження електричних дротів виникає в місцях їх кріплення до вилки або самого приладу, про що можуть свідчити занадто різкий згин дроту в цих місцях та іскріння.

Не можна торкатися мокрими руками та витирати вологою ганчіркою електричні проводи, штепсельні розетки, вимикачі, інші: електроприлади, ввімкнені в електромережу.

Ні в якому разі не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, торкатися води в ємкостях, у які занурено ввімкнутий кип'ятильник.

– не можна залишати без нагляду увімкненими в розетку електроприлади;

– не можна підвішувати речі навіть на ізольовані дроти, підключені до електрики;

– при виході з дому, необхідно вимкнути всі електроприлади;

– використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними можуть призвести до пожежі.

Стаціонарні освітлювальні прилади (люстри, стельові і настінні світильники, бра) рідко є причинами електричних травм або пожежі, тому для них основне правило – не залишати на тривалий термін включеними без нагляду і не розташовувати поруч легкозаймисті речі, щоб уникнути їх загоряння. Для переносних світильників небезпечним місцем є проводи: порушення їх ізоляції може призвести до ураження електрикою, а пошкодження електропроводів – до іскріння і спалаху.

Під час користування радіоелектронними приладами (телевізійні та радіоприймачі, програвачі, підсилювачі, комп'ютерна техніка тощо) треба суворо дотримуватися правил експлуатації, зазначених у технічному паспорті. Наприклад, телевізори часто стають причинами пожеж через недотримання таких умов: ні в якому разі не можна закривати вентиляційні отвори в корпусі приладу, допускати потрапляння всередину корпусу рідині металевих предметів, встановлювати телевізор у меблеву нішу, що перешкоджає вільному току повітря та відведенню тепла, залишати телевізор включеним без нагляду.

Електронагрівальні прилади (праски, електрочайники, електрообігрівачі тощо) споживають значну електричну енергію, тому не можна одночасно підключати кілька таких пристроїв до однієї розетки: це може призвести до надмірного нагріву проводів, руйнування їх ізоляції, розплавлення і загоряння розеток. Користуючись електронагрівальними приладами, слід бути особливо обережним, щоб уникнути опіків і спалаху навколишніх предметів. Залишені без нагляду нагрівальні електроприлади — одна з найчастіших причин пожеж.

Під час використання електроінструментів берегтися треба як механічних травм, заподіяних рухомими або ріжучими частинами пристрою, так і ураження електрикою.

Не можна використовувати електроприлади на вулиці під час дощу, туману, снігопаду. Ніколи не можна користуватися електроприладами у ванні чи під душем, оскільки вода добре проводить електрику, тому можна отримати електричні травми та пошкодження.

Зазвичай зараз всі електричні мережі будинків та квартир обладнано спеціальними запобіжними засобами, які відключають електричне живлення квартири в разі виникнення перевантаження чи короткого замкнення електричного кола.

Багато випадків ураження електричною енергією стається через зіткнення людей з обірваними та провислими проводами. Тому треба знати, що небезпечно не лише торкатися, але й підходити до обірваного проводу повітряної лінії електромережі, що лежить на землі, ближче ніж.5–8 м.

Слід бути дуже обережним і під час прогулянки. Суворо забороняється:

– підходити до оголених проводів і чіпати їх руками;

– розводити багаття, запускати повітряних зміїв під лініями електропередач;

– гратись поблизу підстанцій.

 

Блискавкозахист будівель.

Блискавка – одне з самих руйнівних природних явищ, з якими повсюдно стикається людина. На земній кулі щорік відбувається до 16-і мільйонів гроз, тобто близько 44 тисяч за день. Прямий удар блискавки є найбільш небезпечним зі всіх її проявів. Для будівель і споруд унаслідок безпосереднього контакту каналу блискавки з цим об'єктами є можливість спалаху або руйнування, а також пошкодження чутливого устаткування унаслідок супутнього блискавці імпульсного електромагнітного поля. Переважне число пожеж і руйнувань викликане саме цією дією. Прямий удар блискавки також дуже небезпечний для здоров'я людей. Блискавкозахист розділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній блискавкозахист забезпечує захист будівель від прямих ударів блискавки.

Склад зовнішнього блискавкозахисту:

1. Блискавкоприймач – пристрій, що переймає на себе розряд блискавки. Виконується з металу (неіржавіюча або оцинкована сталь, алюміній, мідь);

2. Блискавковідвід(струмовідвід, спуск) – частина системи, призначена для відведення струму блискавки від блискавкоприймача до заземлювача;

3. Заземлювач – провідна частина або сукупність сполучених між собою провідних частин, що знаходяться в електричному контакті із землею безпосередньо або через провідне середовище.

Внутрішній блискавкозахист призначений для зменшення імпульсних електромагнітних ефектів дії струму блискавки на людей і устаткування, що знаходяться усередині будівлі.

Склад внутрішнього блискавкозахисту:

1. Система зрівнювання потенціалів всіх провідних конструкцій, що входять в об'єкт – з'єднання з низьким опором між провідними конструкціями і заземленням;

2. Пристрій захисту від імпульсного перенапруження (ПЗІП) – забезпечує обмеження занесення високого потенціалу по повітряних, кабельних лініях, лініях зв'язку і інших інженерних комунікаціях.

Сучасна система блискавкозахисту може бути пасивною або активною.

Пасивна система блискавкозахисту – це, по суті, класичний спосіб відведення розряду блискавки, передбачає використання металевого блискавкоприймача, змонтованого на даху.

1) Штирьова система. Металевий блискавкоприймач монтується на покрівельному підвищенні і заземлюється. На нього доведеться удар блискавки. Від блискавкоприймача, в напрямку землі, відходить струмовідвід, який представляє собою дріт з діаметром перетину не менше 6 мм. Струмовідвід кріпиться до закладеного в землю заземлювача. Ця система недорого коштує, але в той же час охоплює невеликий сектор, як правило, такий захист актуальний на невеликих будівлях.

2) Тросова система. У цьому випадку, металевий трос простягається уздовж покрівельного коника, розташовуючись на двох дерев'яних підпорах по всій довжині. До цього тросу приварений струмовідвід, який уздовж даху спускається в напрямку землі і кріпиться до заземлювача. Подібна система ефективно захищає будівлі з великою площею покрівельної конструкції. Нерідко, система застосовується для захисту від блискавки комерційних павільйонів, тимчасових споруд і т.д. Але слід враховувати, що застосування такої системи важко на об'єктах зі складною і великою покрівлею, не тільки з технічної, але і з естетичної точки зору.

3) Сітчаста система. Ця система являє собою поєднання металевих провідників і металевих струмовідводів, які заземлені окремо.

Це найбільш ефективна система пасивного блискавкозахисту, оскільки вона здатна захистити від прямого попадання блискавки, практично всі конструкційні елементи будівлі. Більше того, ця система відрізняється високою надійністю, але складна в монтажі і помітна при детальному розгляді будівлі. Грамотно розрахована система являє собою комбінацію з сітчастого і стрижневого блискавкоприймачів. Для більшої ефективності, можлива установка декількох штирів на одній покрівельній системі. Така система перевірена часом і дуже надійна, незважаючи на деяке порушення екстер'єру будівлі.

Активний блискавкозахист – це результат сучасних розробок. В основі активного блискавкозахисту лежить застосування іонізації повітря навколо штанги. Результатом такого заходу, є істотне збільшення захищеної зони. Пристрій не потребує мережевого підживлення і безпечний для навколишнього середовища і людини. Іонізатори створюють періодичні серії електричних імпульсів, між пристроєм і грозовою хмарою, за допомогою використання в якості підживлення, напруженості електромагнітного поля. Іонізатор в даному випадку, так чи інакше, провокує попадання блискавки в блискавкоприймач. Така система не вимагає періодичного експлуатаційного обслуговування, працює автономно. Монтаж активного блискавкоприймача здійснюється на відстані 1 метра від найвищої точки будинку. Відведення розряду здійснюється двома спусками. Система активного блискавкозахисту компактна, не помітна, має, велику захисну зону (не менше 80 метрів).