Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності певних умов, передбачених ст. 224 ЦПК України. Законодавець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи зі змісту наведеного положення, можна виділити такі умови проведення заочного розгляду
1) неявка відповідача;
2) належне його повідомлення;
3) відсутність поважних причин неявки;
4) згода позивача на заочне провадження.
Перші три умови відносно позивача є об'єктивними, оскільки від нього не залежать, а четверта - суб'єктивною, адже вона обумовлюється його волею.
Неявка відповідача означає дійсне його не з'явлення в судове засідання. У випадку, коли відповідач не з'явився, однак завчасно заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, справа не може розглядатися в порядку заочного провадження. При надходженні до суду такого клопотання, відповідач вважається присутнім у залі судового засідання незалежно від причини неявки, тобто така ситуація є правовою фікцією. Також не можна постановити заочне рішення у разі явки в судове засідання представника відповідача, через якого відповідач бере участь у справі (ч. 1 ст. 38 ЦПК України).
У справі, як відомо, може брати участь кілька співвідповідачів, тому виникає питання, як діяти, якщо в судове засідання з'являться не всі відповідачі, чи можна постановити в такому випадку заочне рішення. Відповідь на це питання чітко сформульовано в ч. 2 ст. 225 ЦПК України, в якій вказано, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів. Однак у певних випадках суд може роз'єднати позови стосовно кожного з відповідачів (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) і розглядати ці справи за різними процедурами відповідно до норм процесуального законодавства.
Друга умова заочного розгляду справи - належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду, тобто йому було надіслано повістку про виклик або його повідомлено в інший спосіб, про що в матеріалах справи наявні відповідні відомості. Якщо невідомо, чи був відповідач належним чином проінформований про час і місце судового засідання, заочне рішення постановляти не можна.
Відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання може мати місце в двох випадках:
1) якщо відповідач завчасно не повідомив суд про причини своєї неявки;
2) якщо суд визнає неповажними причини неявки відповідача, про які він повідомив.
У випадку, коли відповідач повідомить суд про причини своєї неявки і суд визнає їх поважними, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України розгляд справи відкладається в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України.
Ще однією умовою проведення заочного провадження є згода на це позивача. На перший погляд, така умова може здатися абсурдною, адже процедура заочного провадження прискорює розгляд справи і тим самим сприяє оперативнішому захисту прав та інтересів позивача, а заперечення проти неї призводить до відкладення розгляду справи, а отже, і до його затягування. Проте слід мати на увазі, що заочний розгляд надає відповідачу додаткові способи захисту, зокрема він може подати заяву про відміну заочного рішення, що призведе до відновлення провадження у справі. Тому, даючи згоду на заочний розгляд справи, позивач повинен бути впевненим у правильності своєї позиції, законності та обґрунтованості своїх вимог, а також мати незаперечні докази, що їх підтверджують.
У разі неявки відповідача суддя повинен роз'яснити позивачу його право вибору між звичайним і заочним провадженнями, а також вказати на найбільш вагомі особливості та правові наслідки кожного з них. Суд не має права вимагати від позивача обґрунтування його рішення про порядок розгляду справи. Згода позивача на заочний розгляд справи має бути чітко виражена і зафіксована у журналі судового засідання та (або) в окремій заяві, що приєднується до матеріалів цивільної справи.
Оскільки згода позивача є обов'язковою умовою заочного розгляду справи, таке провадження не може відбуватися у випадку неявки обох сторін. Однак, якщо відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому висловив свою згоду на заочний розгляд справи, на наш погляд, суд може розглянути цивільну справу в такому порядку.
Якщо буде встановлена наявність всіх вищевикладених умов, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Закон не висуває особливих вимог до такої ухвали, тому вона виноситься судом не виходячи до нарадчої кімнати, негайно оголошується і заноситься до журналу судового засідання.
Заочний розгляд справи проводиться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими гл. 8 розділу III ЦПК
України.
Суд не може постановити заочне рішення, якщо позивач змінить предмет, підставу або розмір позовних вимог. В цьому разі судовий розгляд відкладається, про що повідомляється відповідач. Розглянути таку цивільну справу заочно можна лише у випадку неявки відповідача на новий судовий розгляд.
Винесення заочного рішення здійснюється на підставі доказів, наявних у справі.
Спрощена процедура заочного розгляду справи практично не впливає на форму та зміст заочного рішення. Воно повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК України. Особливістю заочного рішення є те, що у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Не пізніше п'яти днів з дня проголошення заочного рішення його копія направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з'явилися в судове засідання.
У статті 233 ЦПК України вказується, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України (ст. 223).
