Поняття та види судових витрат

Судовий збір.

Витрати, пов'язані із розглядом справи

Відстрочення, розстрочення і зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати. Повернення судових витрат.

Розподіл судових витрат.

 

Література:

1. Цивільний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями 2016 р.: – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 204 с.

2. Закон України від 07 липня 2010 р. “Про судоустрій і статус суддів” // Відомості Верховної Ради України. – 2010.

3. Закон України від 05 липня 2012 р. “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2012.

4. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С.С. Бич-кової. – К.: Атака, 2006. – 384 с.

5. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Тертишніков В.І. – Х.: Ксилон, 2011.

6. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.; за ред. В. В. Комарова. - X.: Право, 2011. - 1352 с. I8ВN 978-966-458-290-9

7. Цивільний процес України. Підручник / За ред. Є.О.Харитонова. - К.: Істина, 2012. – ст..536.

8. Цивільний процес. Навчальний посібник / С.В. Васильєв. - Х.: Эспада, 2012. – ст..464

9. Цивільні процесуальні документи. Посібник / С.О. Куринська. - К.: Прецедент, 2012. – ст..352

10. Цивільний процес України. Підручник / С.В. Ківалов, Р.М. Мінченко, С.О. Погрібний ін. - Х.: Одиссей, 2012. – ст.. 500.

Поняття та види судових витрат

Провадження у цивільній справі пов'язане з певними грошови­ми витратам, які отримали назву судових витрат. Отже, судовими є витрати, що несуть сторони, треті особи, які заявляють само­стійні вимоги щодо предмета спору, у справах позовного провад­ження, заявники і заінтересовані особи у справах наказного та окремого проваджень за вчинення в їх інтересах цивільних проце­суальних дій, пов'язаних із розглядом справи у порядку цивільно­го судочинства.

Існування цивільно-процесуального інституту судових витрат обумовлене певними цілями, а саме:

1) стимулювання сторін до врегулювання правових спорів без втручання судових органів, а, отже, і спонукання до добровільного виконання ними своїх обов'язків;

2) платежі, що сплачуються як судовий збір, витрати за інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи є частковим від­шкодуванням витрат держави на здійснення правосуддя.

Судові витрати складаються з двох видів:

1) судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати визначається законом. До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмі­рах, встановлених законодавством для державного мита (п. 5 Роз­ділу XI ЦП К України), тобто Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 p., Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою нака­зом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15. Розмір державного мита залежить від ціни позову та виду дій, за вчинення яких воно стягується.

2) витрат, пов'язаних із розглядом справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК Ук­раїни). До них належать витрати:

- на правову допомогу;

- сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

- пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаход­ження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розмір витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, крім ви­трат на інформаційно-технічне забезпечення, конкретно законом не встановлюється, а залежить від фактичних затрат.

Питання правового регулювання інституту судових витрат закріп­лені у статтях 79-89 ЦПК України та інших нормативно-правових актах.

Судовий збір

Об'єктами справляння судового збору (на сьогоднішній день у вигляді державного мита) є:

1) позовні заяви;

2) заяви у справах наказного та окремого провадження;

3) апеляційні та касаційні скарги на судові рішення тощо.

Ставки державного мита встановлюються ст. законом України про Судовий збір” та Декретом Ка­бінету Міністрів України «Про державне мито» в таких розмірах:

Ціна позову складається з грошової суми у гривнях, яка відо­бражає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача¹.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стя­гується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - су­купністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач -сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або дого­вору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що нале­жить фізичним особам на праві приватної власності,- дійсною вар­тістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юри­дичним особам,- не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог,-загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позо­ву встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення но­вих вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Якщо ж розмір позовних вимог зменшується, питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу - це витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Як правило, такі витрати несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ЦПК України).

До витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, відносяться їх витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, а також найманням житла. Такі витрати сторо­ни несуть самостійно.

Однак стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі пере­їзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втраче­ний заробіток (обчислюється пропорційно від розміру середньомі­сячного заробітку) чи відрив від звичайних занять (обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати) (ч. 2 ст. 85 ЦПК України).

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЦПК України до витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведен­ням судових експертиз належать: витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз. Ці витрати несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на п оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються сто­роною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру се­редньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату по­слуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призна­чення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціа­тивою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових ви­трат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодову­ються за рахунок Державного бюджету України (ч. 4 ст. 86 ЦП К України).

Порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагоро­ди особам, що викликаються до суду, та виплати державним нау­ково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, встановлюються Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та ви­плати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у прова­дженні яких перебувають справи про адміністративні правопору­шення, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 1 липня 1996 р. № 710.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх міс­цезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для роз­гляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинен­ня цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заяв­лено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведен­ням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 ЦПК України).