Поняття підсудності цивільних справ

Підсудність - це властивість цивільних справ, за допомогою якої їх розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду.

2. Види підсудності цивільних справ

Підсудність цивільних справ може бути функціональною, родовою і територіальною. В юридичній літературі також виділяють одноособову та колегіальну підсудність¹.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій.

Територіальна підсудність розподіляє компетенцію по розгляду і вирішенню цивільних справ між судами однієї ланки залежно від території, на яку поширюються їх повноваження. Значення територіальної підсудності полягає у тому, що вона допомагає визначити, який суд даної ланки судової системи компетентний розглядати і вирішувати конкретну цивільну справу.

Цивільно-процесуальне законодавство і юридична наука виділяють кілька видів територіальної підсудності: загальна, альтернативна, виключна, договірна, за зв'язком вимог і за ухвалою суду.

Загальна підсудність визначається за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб - за їх місцезнаходженням.

Процесуальне законодавство прямо не застосовує такого терміна як «загальна підсудність». Проте його використовують у судовій практиці та теорії цивільного процесу, оскільки більшість цивільних справ розглядається за правилами ст. 109 ЦПК України.

Загальна підсудність стоїть на захисті інтересів відповідача. Пред'явлення позову ще не свідчить про те, що він є винним у порушенні прав та інтересів позивача. Отже, правила загальної підсудності допомагають також попередити пред'явлення необґрунтованих позовів.

Якщо відповідач змінить своє місце проживання або місцезнаходження після пред'явлення позову до суду, це не змінить підсудності справи - вона буде розглядатися в тому суді до якого була подана позовна заява.

Альтернативна підсудність (підсудність за вибором позивача, заявника) визначається правом позивача (заявника) по деяких категоріях цивільних справ обирати між кількома передбаченими у законі судами, яким підсудна справа, один суд, до якого він буде звертатися.

При застосуванні позивачем (заявником) правил альтернативної підсудності суддя не має права відмовляти йому в прийнятті позовної заяви (заяви), посилаючись на можливість розгляду справи і в іншому суді.

У ст. 110 ЦПК України передбачено, до яких судів, крім суду за місцезнаходженням відповідача, може звертатися позивач по визначених категоріях цивільних справ.

Виключна підсудність визначається вказівкою закону про розгляд і вирішення окремих цивільних справ лише конкретними, прямо передбаченими у законі судами, тобто з деякими вимогами потрібно звертатися до чітко встановленого законом суду.

Виключною така підсудність називається тому, що законодавець виключає можливість застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені ним для цієї категорії справ.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної його частини пред'являються:

1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна;

2) позови про виключення майна з опису;

3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями.

4) крім того, позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

Для більшості справ окремого провадження законодавець також встановив виключну підсудність.

Так, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням закладу (ст. 236 ІЩК України).

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їх піклування, подається до суду за місцем їх проживання (ст. 251 ЦПК України).

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ст. 257 ЦПК України).

Заява про визнання цінного паперу на пред'явника або векселя недійсними і про відновлення прав на втрачений цінний папір подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем (ч. 2 ст. 260 ЦПК України).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених ЦК України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі (ст. 269 ЦПК України).

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 274 ЦПК України).

За умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу (ч. 1 ст. 279 ЦПК України).

Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місце проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу (ч. 2 ст. 279 ЦПК України

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК України).

Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою, визначається необхідністю сумісного розгляду кількох вимог з метою встановлення дійсних обставин справи.

Процесуальні правила підсудності за зв'язком вимог полягають у такому (ст. 113 ЦПК України):

1) позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача;

2) зустрічний позов, незалежно від його підсудності, пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Крім того, хоча це прямо в законі не закріплено, до правил про підсудність за зв'язком вимог належить положення про те, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'являють позов до суду, який розглядає такий спір.

Підсудність за ухвалою суду допомагає розмежувати компетенцію між судами по розгляду і вирішенню цивільних справ по першій інстанції залежно від суб'єктного складу справи.

Цивільно-процесуальним законодавством (статтями 108, 111 ЦПК України) встановлено такі правила підсудності за ухвалою суду:

1) підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Проте підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, особливостей немає і визначається за загальними правилами підсудності;

2) підсудність справи про спір між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України;

3) підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, також визначається ухвалою судді Верховного Суду України.