Процесс воспитания предполагает определенную последовательность этапов, знание особенностей которых дает воспитателю возможность спланировать воспитательную работу, предусмотрев ее содержание и методику проведения. Таких этапов выделяют четыре:
- Определение совокупности черт и качеств личности, которые следует сформировать у воспитанника (идеал). Когда речь идет о воспитании коллектива класса (группы), то имеют в виду достижение таких результатов, которые бы отвечали эталона, выработанном на основе цели воспитания, поставленной обществом перед учебным заведением.
- Изучение индивидуальных особенностей воспитанника (коллектива), его положительных черт, недостатков в характере и поведении, определение черт, которые еще не сформированы или находятся в зародыше. Знания личности воспитанника (коллектива), сравнение с идеалом позволяет спрогнозировать ее развитие. Несмотря на это, планируют воспитательную работу, знакомят питомца (коллектив) с запланированным и добиваются принятия предлагаемого образца для подражания.
- Реализация программы воспитания путем привлечения воспитанников к различным видам деятельности, участие в которых способствует формированию опыта поведения согласно идеалу.
- Самостоятельная работа ученика (студента) над собой. Начало такой работы свидетельствует о достижении цели этого этапа.
Все этапы процесса воспитания требуют умелого педагогического управления. Оно предусматривает прежде всего определение содержания воспитательной работы согласно требованиям общества к уровню воспитанности молодого поколения. Реализация содержания воспитания возможна при условии, что формы, методы ИИ приемы воспитательной работы импонировать тем, на кого она направлена. С этой целью используют воспитательные возможности семьи, общественности, культурно-образовательных учреждений, средств массовой информации. Не менее важна и соответствующая организация коллективной и индивидуальной жизни и деятельности воспитанников, создание условий для обогащения их опыта. Большую роль играют гармонические демократические отношения между воспитанниками и воспитателями.
Неотъемлемыми аспектами воспитания является постоянное изучение его результатов, имеющегося уровня воспитанности молодых людей и коллектива, воспитательных возможностей педагогического коллектива и общественности и корректировки содержания и методики воспитательного процесса с целью ее усовершенствования.
Управление воспитательным процессом следует направлять на развитие самостоятельности, инициативы воспитанников. Это достигается при условии, что педагоги нацеливают их на самостоятельный поиск интересных видов деятельности и создания для них благоприятных условий. Воспитатель должен оставаться мудрым старшим другом и наставником молодого человека, но на условиях сотрудничества с ней, которая предусматривает, что его воспитательное воздействие дополняться ее работой над собой - самовоспитанием.
4) Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів - наявність у них високих моральних якостей. Ці якості особистості школяра є результатом інтеріоризації (перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні) зовнішніх впливів на внутрішні, вираження єдності зовнішніх і внутрішніх чинників виховання та розвитку.
Для практичної діяльності педагога учнів класу залежно від рівня їх вихованості поділяють на такі групи:
а) група дуже низького рівня вихованості. Зараховані до цієї групи учні характеризуються негативним досвідом поведінки, що важко піддається педагогічному впливу, саморегуляція і самоорганізація у них не розвинуті;
б) група низького рівня вихованості. Характеризується слабким виявом позитивного, ще не стійкого досвіду поведінки, зривами. Поведінка учнів регулюється переважно вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, саморегуляція та самоорганізація у них - інтуїтивні;
в) групи середнього рівня вихованості. їм властиві стійка позитивна поведінка, наявність регуляції та саморегуляції, організації та самоорганізації, однак активна позиція щодо діяльності і вчинків однокласників ще не виявляється;
г) групи високого рівня вихованості. Для учнів, які належать до них, визначальними є стійкий і позитивний досвід поведінки, саморегуляції, прагнення до організації та регуляції діяльності поведінки інших людей, вияви активної позиції.
Основними показниками рівня вихованості школяра є зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку, прилучення до національної та світової культури, фізичне здоров'я, захоплення фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
