Теоретична модель психограми командирів відділень навчальних пожежно-рятувальних частин

Психологічні відмінності між людьми можуть бути настільки значні, що деякі співробітники, незважаючи на достатню здоров'я і активне прагнення оволодіти певною діяльністю, фактично не можуть досягти необхідного мінімуму професійної майстерності. Досвід показує, що пожежники-рятувальники, що не володіють достатніми здібностями до роботи в протипожежній службі, не тільки значно довше інших опановують цим видом діяльності, а й працюють гірше інших, найчастіше припускаються помилок, мають меншу надійністю в роботі [5].

Психограмма командирів відділень навчальних пожежно-рятувальних частин в яку входять наступні психологічні якості:

· сміливість;

· здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях;

· впевненість у собі;

· здатність приймати правильне рішення при нестачі необхідної інформації, при відсутності часу на її осмислення;

· здатність об'єктивно оцінювати свої сили і можливості;

· здатність до тривалого збереження високої активності;

· вміння розподіляти увагу при виконанні кількох дій, функцій, завдань;

· врівноваженість, самовладання при конфліктах;

· здатність до швидкого встановлення контактів з новими людьми;

· здатність розташовувати до себе людей, викликати у них довіру;

· здатність знайти потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника;

· схильність до ризику.

Зазначені якості проявляються в залежності від специфіки виконуваних завдань і пов'язані з успішністю професійної діяльності [8].

Управлінські якості:

· Здатність організовувати діяльність підлеглих, ставити конкретні завдання, згуртовувати колектив, виявляючи при цьому вимогливість і критичність;

· здатність брати на себе відповідальність за прийняті рішення та дії; здатність до активності, ініціативності, розпорядливості;

· здатність досягати успіху у вирішенні службових справ;

· здатність формувати мотивацію у підлеглих до виконання поставлених задач.

Інтелектуальні якості:

· здатність розглянути проблему в цілому;

· аналітичний склад розуму, прогностичні здібності

· уміння вибирати з великого обсягу інформації ту, яка необхідна для вирішення завдання;

· здатність прийняти правильне рішення при нестачі необхідної інформації або відсутності часу на її осмислення;

При всьому різноманітті професійно важливих якостей можна назвати ряд з них, які виступають як професійно важливі практично для будь-якого виду трудової діяльності. До таких якостей відносяться: відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка і декілька специфічних - емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику і т. д. [18].

Важливу роль у професійній діяльності відіграє самооцінка, її неадекватність зменшує надійність роботи в нестандартних умовах, Під раптово виниклої складній обстановці. Самооцінка багато в чому визначає формування інших професійно важливих якостей. Так, схильність до ризику часто породжується неадекватно завищеною самооцінкою [8].

Особливості нейродинаміки і деякі властивості темпераменту також виявляються значущими в багатьох видах професійної діяльності. Встановлено, що особи з сильною нервовою системою з боку порушення мають велику схильність до напруженої діяльності, ніж особи зі слабкою нервовою системою, для яких характерна більш висока тривожність і більш низька самооцінка. Залежність ефективності діяльності від властивостей нервової системи очевидна. Стан стресу, що виникає у працівників пожежно-рятувальної служби в екстремальних умовах, різко погіршує дії осіб із слабкою нервовою системою і не робить впливу на людей з сильною нервовою системою. Пожежники-рятувальники зі слабкою нервовою системою досягають більш високих результатів у профілактичній роботі [9].

Емоційна стійкість дозволяє більш ефективно справлятися зі стресом, впевнено і холоднокровно застосовувати засвоєні навички, приймати адекватні рішення в обстановці дефіциту часу. Стійкі до стресу особи характеризуються як активні, неімпульсівние, наполегливі в подоланні труднощів. Протилежно цього емоційно нестійкі особи егоцентричні, песимістичні, дратівливі, сприймають навколишнє середовище як ворожу і мають схильність акцентуватися на подразники, пов'язаних з небезпекою. Емоційна стійкість може бути обумовлена ​​мотивацією і рівнем домагань на досягнення високих результатів, а також знаком емоційного переживання, його тривалістю, глибиною [11].

Професійно важливими для пожежників-рятувальників якостями є також інтроверсія і екстраверсія. Екстраверти найбільшою мірою переживають монотонність, схильні до втоми у порівнянні з інтровертами під час роботи, коли обмежені зовнішні контакти і в роботі настає одноманітність [19].

Як суб'єкти діяльності, пожежники-рятувальники розвивають особистісні якості, що виражаються у схильності до ризику та стресостійкості. При цьому в міру професійного становлення відбувається зменшення схильності до ризику. У той же час підвищується стресостійкість працівників пожежно-рятувальних формувань як розвиток адаптації до професії, до умов професійної діяльності.

Схильність до ризику і стресостійкість знаходяться у взаємозв'язку з ергічних і пластичністю, що характеризує рівень потреби співробітника в освоєнні предметного світу, спрагу професійної діяльності, прагнення і ступінь залученості до розумової та фізичної праці під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і легкість перемикання з одного предмета на інший в екстремальних умовах. При цьому наголошується швидкість переходу з одних способів мислення на інші в процесі взаємодії з наочним середовищем [7].

Отже, для роботи на посаді командира відділеня навчальних пожежно-рятувальних частин необхідний цілий комплекс професійно важливих якостей, як індивідуально-динамічних (швидкість реакції, емоційна стабільність і т.д.), так і особистісних: сміливість, готовність до ризику, рішучість і т.д. Водночас професійна діяльність працівників ДСНС призводить до розвитку їх професійно важливих якостей: розвитку особистісних (стресостійкість; мужність; соціальна інтроверсія).

 

 

ВИСНОВКИ

1. Розкрито теоретичні аспекти поняття професіографія, зокрема встановлено, що професіографіяє технологією вивчення вимог, які пред'являються професією до особистісних якостей і психофізичних можливостей людини, її використовують з метою розроблення інформаційних, діагностичних, корекційних і формуючих методичних посібників і практичних рекомендацій для забезпечення взаємовідповідності людини і професії. Виокремлюють основні види професіографії: інформаційна, корекційна, діагностична, формуюча. Професіографія забезпечує формулювання практичного завдання й організацію його вирішення з метою оптимізації і підвищення ефективності професійної праці.

2. Проаналізувавши мотиви професійної діяльності як психологічну проблему встановили, що мотивація є психологічною серцевиною організації професійного середовища і складає основу управління виробничим процесом. Від особливостей внутрішнього та зовнішнього мотивування залежить ефективність організації продуктивної професійної діяльності як особистості, так і трудового колективу в цілому.

3. Висвітлено особливості професійної діяльності професійної діяльності командирів відділень навчальних пожежно-рятувальних частин з’ясовано, що до специфічних психологічних особливостей діяльності відносяться: особливі умови діяльності, різний зміст бойової задачі за за ступенем важкості, небезпечні фактори пожежі, небезпека за власне життя та здоров’я, не нормований робочий день, велика відповідальність і т.д.

4. Описано теоретичні підходи до розробки психограм командирів відділень навчальних аварійно-рятувальних частин, виділяють: сміливість; здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях; впевненість у собі; здатність приймати правильне рішення при нестачі необхідної інформації, при відсутності часу на її осмислення; здатність об'єктивно оцінювати свої сили і можливості; здатність до тривалого збереження високої активності; вміння розподіляти увагу при виконанні кількох дій, функцій, завдань; врівноваженість, самовладання при конфліктах; здатність до швидкого встановлення контактів з новими людьми; здатність розташовувати до себе людей, викликати у них довіру; здатність знайти потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника; схильність до ризику.