Конкуренція та ринкове змагання приводять одні підприємницькі структури до розквіту, інші — до занепаду.
Падіння та стагнація — один з етапів розвитку підприємства. Приблизно вісім з десяти новостворених підприємств у перші п’ять років існування зазнають банкрутства і краху.
Ліквідацію субекта підприємництва потрібно здійснювати планомірно з тим, щоб урахувати економічні інтереси засновників, кредиторів і працівників.
Ліквідацію підприємства не можна пускати на самоплив!
Підприємство саме вирішує свої проблеми, враховуючи питання ліквідації. Припинення діяльності — болючий і малоприємний процес, але якщо провести його економічно обґрунтовано, то втрати й негативні наслідки будуть менші.
Припинення підприємницької діяльності може відбуватися реорганізацією або ліквідацією підприємства
Ä Підприємство реорганізовується у разі:
Ä злиття підприємства з іншим з утворенням нового;
Ä приєднання одного підприємства до іншого;
Ä поділу підприємства на кілька;
Ä виділення нового підприємства зі складу іншого;
Ä перетворення одного підприємства на інше.
Найчастіше реорганізація відбувається виділенням з великих підприємницьких структур дрібніших. Часті випадки злиття або приєднання фінансово слабких підприємств до більш потужних.
При реорганізації підприємства його права та зобов’язання (обов’язки) переходять до правонаступника.
Правонаступництво — це перехід від одного суб’єкта до іншого безпосередніх та опосередкованих прав і зобов’язань відповідно до закону та угоди сторін.
Ліквідація підприємства відбувається:
Ä за ініціативою засновників (власників, співвласників);
Ä за рішенням суду або арбітражного суду;
Ä після досягнення мети, поставленої перед його створенням;
Ä після закінчення терміну, на який створювалося підприємство;
Ä за рішенням вищого органу управління господарського товариства;
Ä за рішенням інших уповноважених законом органів управління у разі грубого і систематичного порушення вимог закону та установчих документів (лише щодо окремих видів діяльності).
Крім ліквідації за рішенням суду всі інші варіанти вважаються добровільною ліквідацією.
Частою підставою ліквідації підприємства в судовому порядку є вимога банківських установ щодо визнання його банкрутом.
Банкрутство. Процедура банкрутства є одним із способів реалізації ринкового принципу припинення існування (ліквідації) неефективних суб’єктів підприємництва.
Банкрутство — встановлена законом процедура примусового задоволення претензій кредиторів, які не можуть бути задоволені юридичною особою у встановлені законом терміни з огляду на брак грошових засобів та ліквідних активів.
Процедура банкрутства сільськогосподарських підприємств має певні строкові обмеження. Вона може бути порушена лише після 1 січня 2004 р. Така процедура не є надзвичайною економічною подією. Це звичайний спосіб елімінації з економічного життя неефективних підприємств.
Процедура банкрутства може розпочатися лише за рішенням арбітражного суду на основі письмової заяви самого підприємства, кредиторів, уповноважених органів державного управління (як правило,ДПА, КРУ, органи пенсійного фонду, фонду соціального страхування), прокуратури в інтересах одного з кредиторів (у тому числі держави). Провадження у справі про банкрутство не може здійснювати орган управління підприємства.
Процедура банкрутства складається з таких кроків:
A. Подання зацікавленою особою заяви в арбітражний суд.
Б. Прийняття арбітражним судом ухвали про порушення справи щодо банкрутства.
B. Попереднє засідання арбітражного суду у справі про банкрутство.
Г. Виявлення кредиторів та можливих санаторів.
Д. Скликання зборів та створення комітету кредиторів.
Є. Прийняття арбітражним судом рішення про визнання підприємства банкрутом.
Ж. Створення ліквідаційної комісії і передача їй управління підприємством.
З. Розгляд і затвердження ліквідаційного балансу, ліквідація підприємства.
Розглянемо окремі кроки процедури банкрутства.
Б. Ухвала про порушення справи приймається упродовж п’яти робочих днів з дня надходження письмової заяви. Копія рішення надсилається ініціатору банкрутства, підприємству, відомим кредиторам, відповідній банківській установі.
В. Попереднє засідання проводиться упродовж місяця з дня порушення справи про банкрутство. На цьому засіданні арбітражний суд заслуховує пояснення і клопотання сторін, розглядає подані документи та висновки аудитора. За рішеннями засідання підтверджується або спростовується рішення про початок процедури банкрутства. У разі підтвердження банкрутства приймається рішення про публікацію офіційних повідомлень (обов’язково — у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр») та надання повноважень іншим особам щодо управління та контролю за майном підприємства— боржника.
Д. Через місяць з дня публікації офіційного повідомлення про початок процедури банкрутства складається список кредиторів, які висунули письмові претензії до боржника. Скликаються збори кредиторів, формується повноважний комітет представників, кредитори знайомляться з пропозиціями санаторів щодо оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника.
У разі оголошення потенційних санаторів визначається їх список та запропоновані умови оздоровлення фінансовою стану підприємства-боржника. Якщо умови санації задовольняють кредиторів, то процедура банкрутства припиняється, якщо ні — продовжується. І
Є. Арбітражний суд оголошує боржника банкрутом. З цього моменту не виголошені претензії кредиторів не приймаються, нарахування пені та штрафних санкцій за простроченими платежами припиняється. Визначаються ліквідатори та ліквідаційна комісія з числа їхніх представників. Ліквідаційна комісія бере на себе управління майном підприємства та приймає заходи щодо забезпечення його схоронності. З майна підприємства вилучаються об’єкти та ресурси, що є предметом юридично підтвердженої застави (крім застави оголошеним кредиторам).
Дотримання процедури банкрутства є важливим для забезпечення законності його здійснення. Формальне порушення процедурних питань, навіть на перший погляд неістотних, може стати причиною її оскарження.
З. Ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо планомірної ліквідації підприємства-боржника в інтересах оголошених кредиторів. При цьому вона проводить комплексну інвентаризацію, складає ліквідаційний баланс, стягує дебіторську заборгованість, реалізує майно банкрута та інші активи. Ліквідаційна комісія підзвітна комітету представників кредиторів. Саме цей комітет затверджує ліквідаційний баланс і дає дозвіл на реалізацію майна.
Отримані кошти направляються на покриття витрат і претензій у такій черговості: витрати, пов’язані зі здійсненням процедури банкрутства та діяльності ліквідаційної комісії; зобов’язання щодо оплати праці в підприємстві-боржнику; сплата податків і обов’язкових платежів; задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог засновників щодо дивідендів, паїв, часток тощо; задоволення інших претензій.
Якщо після ліквідації підприємства у нього залишається майно та ресурси, достатні для здійснення підприємницької діяльності, то вона може розпочатися після проведення нової процедури створення та реєстрації.
Підприємство вважається ліквідованим з моменту внесення запису про це в державний реєстр.
У разі загрозливого погіршення показників роботи підприємства, загрози банкрутства або значних збитків засновники (власники) часто вдаються до його санації.
Санація — система спеціальних заходів та прийомів поліпшення показників роботи, оздоровлення фінансового стану підприємства.
Санацію часто проводять на вимогу кредиторів з тим, щоб уникнути банкрутства. Адже потенційні вигоди від ефективного та надійного партнера є вищими, ніж результати задоволення частини претензій при ліквідації підприємства. За згоди кредиторів на санацію та наявності санатора процедура банкрутства не застосовується.
Основними прийомами санації є:
Ä призначення зовнішнього керівництва;
Ä розроблення санаційного плану (бізнес-плану);
Ä реалізація санаційного плану.
У перебігу санації знаходять причини, що призводять до погіршення фінансового стану підприємства, та визначають можливі заходи щодо їх усунення. Для з’ясування причин кризового стану підприємства проводять:
а) комплексний загальний аналіз виробничої, комерційної та фінансової діяльності, після якого у разі потреби здійснюють:
Ä аналіз маркетингової ситуації та відповідності їй продукту підприємництва;
Ä аналіз комерційної діяльності, відповідності партнерів, рівня та характеру розрахунків, ціноутворення;
Ä аналіз виробничої діяльності та її економічних наслідків;
Ä фінансовий аналіз;
б) аналіз менеджменту, діяльності персоналу та інших чинників, вплив яких на кризовий стан виявлено.
Санація є надзвичайно складною та комплексною процедурою, яку здійснюють, як правило, спеціалізовані консалтингові підприємства або групи фахівців.
