Види загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

До складу загальнодержавних податків і обов’язкових платежів належать:

1). податок на прибуток підприємств;

2). податок на доходи фізичних осіб;

3). податок на додану вартість;

4). акцизний податок;

5). збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6). екологічний податок;

7). рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8). рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9). плата за користування надрами;

10). плата за землю;

11). збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12). збір за спеціальне використання води;

13). збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14). фіксований сільськогосподарський податок;

15). збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16). мито;

17). збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18). збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (відповідно до ст. 9 Податкового Кодексу України).

До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;2. єдиний податок. До місцевих зборів належать:1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір(відповідно до ст. 10 Податкового Кодексу України). Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17).

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Це: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на землю та інші.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. До непрямих податків відносять податок на додану вартість, акцизи, мито.

Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Податкова система – це сукупність різних видів податків, які справляються в державі.

Побудова податкової системи повинна спиратися на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як систематичність. Встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава, для виконання покладені на неї функцій.

Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності, а вихідними принципами побудови податкової системи є:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов’язковість;

- рівнозначність;

- пропорційність;

- недопущення будь – яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівність сплати;

- єдиний підхід;

- доступність;