· механічна – це просторове переміщення різних тіл: рух найдрібніших часток, рух великих тіл, включаючи і космічні об’єкти;
· фізична – охоплює електромагнетизм, гравітацію, теплоту, світло, звук, зміну агрегатного стану речовини;
· хімічна – включає різні хімічні реакції, процеси хімічного синтезу в неорганічній та органічній природі;
· біологічна – це різноманітні біологічні процеси в живих організмах;
· соціальна – охоплює багатоподібні суспільні зміни, а також процеси мислення
Р. ДЕКАРД «МІРКУВАННЯ ПРО МЕТОД»
Р. Декарт формулює "головні правила методу".
В основі першого правила лежать принципи очевидності, "ясності й виразності" в судженнях і уявленнях про предмети. Не слід приймати за істинне нічого такого, яке б не було попередньо визнаним безумовно істинним. Треба старанно уникати поспішності та упередженості у своїх судженнях. Друге правило передбачає розчленування на частини труднощів, що зустрічаються, щоб легше було їх подолати. Трете правило наукового методу полягає в керуванні ходом своїх думок, починаючи з предметів найпростіших і таких, що легко пізнаються, і підніматися поволі, як по східцях, до пізнання найбільш складних, від доведеного до недоведеного (рух від простого до складного). Четверте правило вимагає ретельного огляду поля дослідження і порядку його (дослідження) проведення, щоб не допустити ніяких втрат і випадіння логічних ланок. По суті, основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів.Проблематикою пізнання в філософії Декарта тісно пов»язане питання про метод досягнення найбільш істиного,достовірного знання. Цим иетодом є раціональна дедукція,яка і висвітлюється в творі «Міркування про метод», цінність якохї визначається такими правилами: достовірність, очевидність пізнання, аналітичність, вистовки з думок.
По суті, основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів. Для забезпечення виконання цих правил необхідна інтуїція, за допомогою якої схоплюються початкові факти дослідження, і дедукція, яка дає змогу отримувати наслідки з них.
Зі свого наукового методу Р. Декарт виводить правила моралі:
1) підкорятися законам і звичаям своєї країни, притримуючись невідступно релігії, тобто бути законослухняним;
2) залишатися найбільш твердим і рішучим в реалізації прийнятих рішень. Один раз прийнявши якусь думку, хоча б і сумнівну, слід дотримуватися її, немовби вона цілком правильна;
3) завжди прагнути перемагати скоріше себе, змінювати свої бажання, а не порядок світу. Слід змиритися з думкою, що в повній нашій владі перебувають тільки наші думки, і що після того), як ми зробили все можливе, те, що нам не вдалося, треба розглядати як щось абсолютно неможливе.
ЗМІСТ ФЕНОМЕНУ КУЛЬТУРИ
Культура – це складна система буття;сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.Культура – це складне ціле, яке включає продукти діяльності, вірування, мистецтво, звички людини.Культура включає в себе не тільки те, що знаходиться поза людиною, але і зміни, які людина здійснює в самій собі, в своєму фізичному і духовному обрисі.. Культура – це конфігурація засвоєної поведінки людини і її результатів, тісно пов’язана з духом, духовністю.
Отже,культура - це найбільш фундаментальний спосіб людського буття, базис реальності для людини Сутність кризи складає переоцінка складового духовно-змістового ядра культури.
