Показники, джерела і завдання аналізу діяльності

Дніпро - 2016

Лекцію підготувала Іванова М.І., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат економічних наук, доцент.

 

 

Рецензенти:

Галабурда Н.А., доцент кафедри адміністративного та кримінального права Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, кандидат юридичних наук, доцент

Савко В.В., адвокат

 

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

I. Показники, джерела і завдання аналізу діяльності підприємств.

II. Алгоритм комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового стану підприємств.

III. Платоспроможність і ознаки банкрутства підприємства

рекомендована література:

 

1. Господарський кодекс України. - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua/go/436-15.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». / Голос України від 07.09.1999

3. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Фінансово-экономический аналіз. – Х.: Изд-во Харьк.ун-та внутр дел, 2009. – 394с

4. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства /М. Я. Коробов. – К.: Знання, 2013. – 276 с.

5. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: Вид. 3-е, перероб. та доп. / Мних Є.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 472 с

6. Соколова Г.Н. Информационные технологии экономического анализа. / Соколова Г.Н. - М.: Экзамен, 2012. - 320 с.

7. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. /І.М.Бойчик.– К.: Атіка, 2012. – 543 с

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Проведення фінансово-економічного аналізу підприємств різних галузей національної економіки має свої особливості. Особливо це стосується чинників, які впливають на господарську діяльність досліджуваного підприємства. Оскільки необхідною умовою раціонального та ефективного проведення фінансово-економічного аналізу є економічно обґрунтований вибір методів, який буде залежати від галузевої належності підприємства.

ВСТУП

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середови­щі, обумовлює ефективність і ризикованість ділових відносин із ним комер­ційних банків, постачальників, потенційних інвесторів.

Аналізуючи позиції підприємства, виникає пробле­ма порівняльного оцінювання діяльності суб'єктів господарювання. Аналі­тик повинен мати таку оцінку, що забезпечує можливість порівняння фі­нансового стану різних підприємств незалежно від галузі та виду їх діяль­ності, місця розташування, форми власності або масштабу бізнесу. При цьому йдеться про пошук узагальнюючого показника, за яким підпри­ємства можна ранжирувати.

 

ПИТАННЯ

ПОКАЗНИКИ, ДЖЕРЕЛА І ЗАВДАННЯ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції.

Під собівартістю продукції розуміють витрати на її виробництво, виражені у грошовій формі. Собівартість продукції відображують показниками величини витрат на всю продукцію, на одиницю продукції фізичної ваги, на 1 тис. грн валової продукції.

Собівартість продукції впливає на підвищення прибутковості кожного підприємства, збільшення виробничого нагромадження, що набуває особливого значення в умовах ринкову і посилення внаслідок цього ролі економічних стимулів розвитку сільськогосподарського виробництва.

У собівартості виробництва продукції відображуються ступінь використання виробничих ресурсів, рівень організації і технології виробництва, обсяг виробленої продукції. Тому собівартість вважають важливим якісним показником роботи підприємства, який значною мірою впливає на рівень рентабельності виробництва та величину чистого доходу.

Собівартість виробництва продукції як одна з важливих сторін діяльності господарства відображується системою показників. У процесі виробництва формується технологічна собівартість, яка складається з таких видів витрат: основних прямих виробничих, пов’язаних безпосередньо з технологією виробництва продукції, матеріальних (на придбання насіння і садивного матеріалу, добрив, кормів, сировини), на оплату праці та інших прямих витрат.

Крім технологічних витрат до складу собівартість виробництва продукції входять загальновиробничі витрати з організації виробництва та управління, які безпосередньо не належать до технології виробництва окремого виду продукції і мають характер накладних витрат. Собівартість продукції з урахуванням прямих і накладних витрат називають виробничою собівартістю. При цьому слід враховувати, що величина накладних витрат у собівартості одиниці продукції залежить від їх абсолютної суми, а також від розподілу цих витрат між окремими видами виробництва продукції, особливо значні відхилення по накладних витратах на одиницю продукції можна спостерігати при порівняльному аналізі собівартості продукції різних господарств. Такі відхилення на одиницю продукції приховують величину прямих витрат, пов’язаних з технологією виробництва, і, таким чином, не точно відображують собівартість виробництва продукції.

Щодо реалізованої продукції визначають повну собівартість, яка складається з виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат з реалізації продукції (витрат зі збуту). Витрати з реалізації включають витрати вантажні і транспортні, із сортування та упаковки, приймання і реалізації продукції, не відшкодовані закупівельними організаціями тощо.

На рівні підприємства зазначені показники використовують при аналізі собівартості виробництва та реалізації продукції за окремими її видами та загального рівня собівартості продукції по господарству в цілому.

З урахуванням зазначеного вище, при аналізі собівартості виробництва продукції господарства доцільно застосовувати такі показники:

1. Виробнича, у тому числі й технологічна, собівартість одиниці окремого виду продукції по галузях господарства.

2. Показники загального рівня витрат на одиницю вартості валової продукції по господарству в цілому, виробничих підрозділах, галузях (рослинництву і тваринництву).

3. Повна собівартість одиниці окремого виду реалізованої продукції.

4. Показники загального рівня витрат на одиницю вартості товарної продукції по господарству в цілому, виробничих підрозділах, галузях (рослинництву і тваринництву).

5. Показники загального рівня матеріальних витрат на одиницю вартості валової продукції орендних підрозділів, фермерських господарств тощо.

6. Цехова собівартість окремих видів продукції орендних підрозділів і фермерських господарств.

При аналізі можна вивчати усі ці показники, проте основну увагу приділяють дослідженню виробничої собівартості, особливо в частині технологічних витрат, а також показників цехової собівартості продукції по внутрішньогосподарських підрозділах. Це дає можливість з’ясувати основні причини зміни собівартості і виявити резерви зменшення витрат на виробництво.

Планові дані про виробничу і повну собівартість продукції за видами, витрати на виробництво, собівартість валової і товарної продукції для аналізу беруть з відповідних таблиць плану господарства.

Аналіз собівартості проводять для оцінювання досягнутих результатів і здійснення контролю за формуванням витрат. Аналіз зміни собівартості у звітному році, який передує обґрунтуванню її показників у планах підприємства, передбачає вивчення факторів організації виробництва, поліпшення організації обслуговування виробництва, удосконалення управління виробництвом, поліпшення використання основних засобів, організації матеріально-складського господарства, зменшення транспортних витрат, запобігання зайвим витратам.

При аналізі виявляють вплив на собівартість зміни структури та якості продукції, відносне скорочення постійних витрат на 1 тис. грн валової продукції, що зумовлено зростанням обсягу виробництва. Особливу увагу звертають на співвідношення зростання продуктивності та оплати праці, використання виробничих ресурсів і потужностей, форми організації виробництва й праці.

Під час аналізу з’ясовують причини відхилень фактичних витрат від планових за елементами і статтями, галузями виробництва і основними видами продукції.

Результати аналізу використовують для розробки заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, робіт і послуг, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в майбутньому періоді.

Таким чином, аналіз собівартості виробництва продукції є важливим засобом виявлення резервів підвищення ефективності виробництва. Завданнями аналізу є оцінювання досягнутого рівня і виконання плану із собівартості кожного виду продукту і продукції в цілому, виявлення сум економії і перевитрат коштів, причин їх утворення, пошук невикористаних можливостей і додаткових резервів зменшення витрат на виробництво.

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції. Під собівартістю продукції розуміють витрати на її виробництво, виражені у грошовій формі. Собівартість сільськогосподарської продукції складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва сільськогосподарських угідь, машин, механізмів та інших основних засобів, матеріальних і трудових виробничих ресурсів. Собівартість продукції відображують показниками величини витрат на всю продукцію, на одиницю продукції фізичної ваги, на 1 тис. грн валової продукції. Собівартість продукції впливає на підвищення прибутковості кожного підприємства, збільшення виробничого нагромадження, що набуває особливого значення в умовах ринкову і посилення внаслідок цього ролі економічних стимулів розвитку сільськогосподарського виробництва. У собівартості виробництва продукції відображуються ступінь використання виробничих ресурсів, рівень організації і технології виробництва, обсяг виробленої продукції. Тому собівартість вважають важливим якісним показником роботи підприємства, який значною мірою впливає на рівень рентабельності виробництва та величину чистого доходу. Собівартість виробництва продукції як одна з важливих сторін діяльності господарства відображується системою показників. У процесі виробництва формується технологічна собівартість, яка складається з таких видів витрат: основних прямих виробничих, пов’язаних безпосередньо з технологією виробництва продукції, матеріальних (на придбання насіння і садивного матеріалу, добрив, кормів, сировини), на оплату праці та інших прямих витрат.

Крім технологічних витрат до складу собівартість виробництва продукції входять загальновиробничі витрати з організації виробництва та управління, які безпосередньо не належать до технології виробництва окремого виду продукції і мають характер накладних витрат. Собівартість продукції з урахуванням прямих і накладних витрат називають виробничою собівартістю. При цьому слід враховувати, що величина накладних витрат у собівартості одиниці продукції залежить від їх абсолютної суми, а також від розподілу цих витрат між окремими видами виробництва продукції, особливо значні відхилення по накладних витратах на одиницю продукції можна спостерігати при порівняльному аналізі собівартості продукції різних господарств. Такі відхилення на одиницю продукції приховують величину прямих витрат, пов’язаних з технологією виробництва, і, таким чином, не точно відображують собівартість виробництва продукції.

Щодо реалізованої продукції визначають повну собівартість, яка складається з виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат з реалізації продукції (витрат зі збуту). Витрати з реалізації включають витрати вантажні і транспортні, із сортування та упаковки, приймання і реалізації продукції, не відшкодовані закупівельними організаціями тощо.

На рівні підприємства зазначені показники використовують при аналізі собівартості виробництва та реалізації продукції за окремими її видами та загального рівня собівартості продукції по господарству в цілому.

З урахуванням зазначеного вище, при аналізі собівартості виробництва продукції господарства доцільно застосовувати такі показники:

1. Виробнича, у тому числі й технологічна, собівартість одиниці окремого виду продукції по галузях господарства.

2. Показники загального рівня витрат на одиницю вартості валової продукції по господарству в цілому, виробничих підрозділах, галузях (рослинництву і тваринництву).

3. Повна собівартість одиниці окремого виду реалізованої продукції.

4. Показники загального рівня витрат на одиницю вартості товарної продукції по господарству в цілому, виробничих підрозділах, галузях (рослинництву і тваринництву).

5. Показники загального рівня матеріальних витрат на одиницю вартості валової продукції орендних підрозділів, фермерських господарств тощо.

6. Цехова собівартість окремих видів продукції орендних підрозділів і фермерських господарств.

При аналізі можна вивчати усі ці показники, проте основну увагу приділяють дослідженню виробничої собівартості, особливо в частині технологічних витрат, а також показників цехової собівартості продукції по внутрішньогосподарських підрозділах. Це дає можливість з’ясувати основні причини зміни собівартості і виявити резерви зменшення витрат на виробництво.

Джерелами даних для аналізу є форми річного звіту № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 50-с-г І. «Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції». Через відсутність у річному звіті даних про витрати по статтях і видах продукції останні беруть для аналізу з аналітичного обліку витрат по рахунку № 23 та інших.

Дані щодо витрат і продукції по орендних підрозділах господарства містять форми № 82-АПК «Книга обліку доходів і витрат орендаря», № 83-АПК «Особовий рахунок орендаря», «Договір трудового колективу на виробництво продукції при орендних відносинах».

Планові дані про виробничу і повну собівартість продукції за видами, витрати на виробництво, собівартість валової і товарної продукції для аналізу беруть з відповідних таблиць плану господарства.

Аналіз собівартості проводять для оцінювання досягнутих результатів і здійснення контролю за формуванням витрат. Аналіз зміни собівартості у звітному році, який передує обґрунтуванню її показників у планах підприємства, передбачає вивчення факторів організації виробництва, поліпшення організації обслуговування виробництва, удосконалення управління виробництвом, поліпшення використання основних засобів, організації матеріально-складського господарства, зменшення транспортних витрат, запобігання зайвим витратам. При аналізі виявляють вплив на собівартість зміни структури та якості продукції, відносне скорочення постійних витрат на 1 тис. грн валової продукції, що зумовлено зростанням обсягу виробництва. Особливу увагу звертають на співвідношення зростання продуктивності та оплати праці, використання виробничих ресурсів і потужностей, форми організації виробництва й праці. Під час аналізу з’ясовують причини відхилень фактичних витрат від планових за елементами і статтями, галузями виробництва і основними видами продукції. Результати аналізу використовують для розробки заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, робіт і послуг, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в майбутньому періоді.

Таким чином, аналіз собівартості виробництва продукції є важливим засобом виявлення резервів підвищення ефективності виробництва. Завданнями аналізу є оцінювання досягнутого рівня і виконання плану із собівартості кожного виду продукту і продукції в цілому, виявлення сум економії і перевитрат коштів, причин їх утворення, пошук невикористаних можливостей і додаткових резервів зменшення витрат на виробництво.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Під собівартістю продукції розуміють витрати на її виробництво, виражені у грошовій формі. аналіз собівартості виробництва продукції є важливим засобом виявлення резервів підвищення ефективності виробництва. Завданнями аналізу є оцінювання досягнутого рівня і виконання плану із собівартості кожного виду продукту і продукції в цілому, виявлення сум економії і перевитрат коштів, причин їх утворення, пошук невикористаних можливостей і додаткових резервів зменшення витрат на виробництво.

ІІ. ПИТАННЯ