Алгоритм комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового стану підприємств

 

Для визначення рейтингу суб'єктів господарювання використовуються різні методи багатовимірного порівняльного аналізу. Спільним у них є те, що насамперед потрібно визначити перелік фінансових показників як чин­ників, які впливають на комплексне (рейтингове) оцінювання.

Отже, для проведення моніторингу фінансового стану підприємств, які розташовані на одній території, належать до однієї галузі або об'єднані якимось іншими ознаками (наприклад, належністю одному власнику), необхідно сформувати систему показників, які забезпечують сукупну комплекс­ну характеристику фінансового стану будь-якого підприємства. Кількість порівнюваних показників має бути оптимальною, що, з одного боку, створить передумови для оперативності і комплексності аналізу, а з іншого – дасть змогу уникнути надмірної трудомісткості та виключити супереч­ливість висновків. Крім того, має бути чітка і недвозначна інтерпретація значень показників. Іншими словами, потрібна така система ранжирування, в якій кожному значенню показника відповідає свій ранг, а сума рангів, отриманих за всіма показниками, дає однозначну характеристику фінансово-економічного стану підприємства та його перспектив.

Розглянемо методику порівняльного комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємств, запропоновану російськими вченими А.Д. Шереметом і Р.С. Сайфуліним¹. Комплексними етапами методики рейтингового оцінювання фінансового стану підприємств є:

· збирання та аналітичне опрацювання вихідної інформації за відповідний період оцінювання;

· обґрунтування системи показників, які використовуються для рейтингового оцінювання фінансового стану, рентабельності та ділової актив­ності підприємства, їх розрахунок;

· визначення підсумкового показника рейтингового оцінювання; ранжирування підприємств за значенням рейтингу.

Підсумкове рейтингове оцінювання враховує найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської діяльності підприємства та базується на даних публічної фінансової звітності. Ця вимога робить оцінювання об'єктивним, відкритим, масовим, дає можливість контролювати зміни у фінансовому стані підприємств.

А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулін для проведення порівняльного рейтингового оцінювання фінансового стану підприємств пропонують використову­вати чотири групи показників:

I група - показники оцінювання прибутковості господарської діяльності;

II група - показники оцінювання ефективності управління;

ІІІ група - показники оцінювання ділової активності;

IV група - показники оцінювання ліквідності та ринкової стабільності.

До першої групи включають найбільш узагальнені і важливі показники оцінювання прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства

· загальна рентабельність сукупного капіталу – відношення прибутку від господарської діяльності до середньорічної вартості капіталу, виражене у відсотках;

· чиста рентабельність сукупного капіталу – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості капіталу, виражене у відсотках;

· чиста рентабельність власного капіталу – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу, виражене у відсотках;

· загальна рентабельність виробничих фондів – відношення прибутку від господарської діяльності до середньорічної вартості виробничих фондів, виражене у відсотках.

До другої групи включають показники оцінювання ефективності управління підприємством – припадає в розрахунку на 1 грн чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), грн:

· чистого прибутку;

· валового прибутку;

· прибутку від операційної діяльності;

· прибутку від господарської діяльності.

До третьої групи включають показники оцінювання ділової актив­ності підприємства:

· віддача всіх активів, грн (коефіцієнт обертання активів) - відношен­ня чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості активів;

· віддача основних засобів, грн - відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів;

· оборотність оборотних активів (коефіцієнт обертання оборотних активів) -відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості оборотних активів;

· оборотність запасів (коефіцієнт обертання запасів) - відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості запасів;

· оборотність дебіторської заборгованості (коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості;

· оборотність високоліквідних активів (коефіцієнт обертання високоліквідних активів) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної величини грошових коштів і по­точних фінансових інвестицій;

· віддача власного капіталу, грн (коефіцієнт обертання власного капіталу) - відношення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості власного капіталу.

До четвертої групи включають показники оцінювання ліквідності та ринкової стабільності підприємства:

· коефіцієнт загальної ліквідності — відношення оборотних активів до поточних зобов'язань;

· коефіцієнт швидкої ліквідності – відношення суми грошових кош­тів, поточних фінансових інвестицій і поточної дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань;

· індекс постійного активу – відношення необоротних активів до власного капіталу;

· коефіцієнт автономії – відношення власного капіталу до валюти балансу;

· коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами – відношення власних оборотних коштів до запасів.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингового оцінювання лежить порівняння підприємств за кожним показником фінансового стану, рентабельності та діловій активності з умовним еталонним суб'єктом господарювання, що має найкращі результати за всіма порівнюваними показниками. Еталоном порівняння є підприємство, що має найкращі конкурентні показники. Якщо вибирається лише конкретний об'єкт діяльності (наприклад, для інвестування в ту чи іншу галузь промисловості, сільське господарство і т. ін.), то еталонне підприємство формується із сукупності однотипних.

Таким чином, базою відліку для одержання рейтингового оцінювання фінансового стану підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а сформовані в умовах конкуренції найвищі результати серед сукупності порівнюваних об'єктів.

У загальному вигляді алгоритм порівняльного комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового стану підприємств становить послідовність таких дій.

1. Вихідні дані формуються у вигляді матриці показників рейтингового оцінювання (аij), тобто таблиці, де за рядками відображаються номери показників (і = 1,2,3,..., п), а за стовпцями

- номери підприємств j = 1,2,3,...,m);

2. Для кожного показника вибирають максимальне значення (мах аij) і заносять у стовпець умовного еталонного підприємства.

3. Вихідні дані матриці стандартизують відносно відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

Rj = ²

5. Підприємства розміщують (ранжирують) у порядку зростання рейтингового оцінювання. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням Rj.

Під час застосування наведеного алгоритму немає обмежень щодо кількості порівнюваних показників і підприємств.

Викладений алгоритм рейтингового оцінювання фінансового стану, рен­табельності та ділової активності підприємства може застосовуватися для порівняння підприємств на визначену дату або в динаміці.

У першому випадку вихідні показники розглядають як моментні показники, що розраховуються за даними фінансової звітності відповідного періоду (в середньому або на кінець періоду).

У другому випадку вихідні показники розраховують як темпові показники у вигляді коефіцієнтів зростання, що характеризують динаміку фінансового стану підприємства. Таким чином, оцінюють не тільки поточний стан підприємства, а і його зусилля, спрямовані на зміну цього стану в динаміці, на перспективу.

Можливе також одночасне включення до розрахунку як моментних, так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників). Це дає змогу одержати узагальнене рейтингове оцінювання, що характери­зує як фактичний стан, так і динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Особливістю системи показників є те, що майже в усіх них однакова змістова спрямованість (за винятком індексу постійного активу, динаміка якого має складний характер). Це означає, що чим більше значення показника або чим вищий його темп зростання, тим краще комплексне оцінювання фінансового стану підприємства. Тому за розширення системи показ­ників за рахунок включення до неї нових параметрів необхідно стежити, щоб ця умова не порушувалася.

На підставі викладеної методики можна сформулювати вимоги, які має задовольняти система фінансових показників з погляду ефективності рейтингового оцінювання фінансового стану підприємств:

· показники мають бути максимально інформативними, мати най­більш повне змістове наповнення для цілісної характеристики фінансового стану підприємства;

· за економічним змістом фінансові показники повинні мати однакову спрямованість, тобто зростання показника означає поліпшення фінансово­го стану підприємства, і навпаки;

· фінансові показники мають розраховуватися тільки за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств;

· для всіх показників мають бути зазначені числові нормативні параметри або діапазони їх коливання;

· фінансові показники повинні давати можливість проводити порівняльне рейтингове оцінювання фінансового стану підприємства як у про­сторі (тобто порівняно з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів).

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Для визначення рейтингу суб'єктів господарювання використовуються різні методи багатовимірного порівняльного аналізу. Спільним у них є те, що насамперед потрібно визначити перелік фінансових показників як чин­ників, які впливають на комплексне (рейтингове) оцінювання. Розглянута методика порівняльного комплексного (рейтингового) оцінювання фінансового стану підприємств має такі переваги:

1) методика базується на комплексному підході до оцінювання такого складного явища, як фінансовий стан підприємства;

2) рейтингове оцінювання здійснюється на основі даних публічної звіт­ності підприємства;

3) для її одержання використовують найважливіші показники фінансової діяльності, що застосовуються у практиці ринкової економіки;

4) рейтингове оцінювання є порівняльним і враховує реальні досягнення конкурентів;

5) для одержання рейтингового оцінювання використовується гнучкий алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльного комплексного оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємств і передбачає розроблення комп'ютерних програм.

 

ІІІ.ПИТАННЯ