Класифікація основних засобів

Тема 4. Облік використання основних засобів

1. Завдання обліку основних засобів, їх класифікація, оцінка, індексація

2. Документальне оформлення обліку основних засобів

3. Облік зносу та амортизації основних засобів

4. Облік основних засобів в оренді

5. Облік ремонту та поліпшення основних засобів

6. Переоцінка та зменшення корисності основних засобів

7. Облік вибуття основних засобів

8. Облік незавершених капітальних інвестицій

 

Завдання обліку основних засобів, їх класифікація, оцінка, індексація

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-куль­турних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Визначення основних засобів згідно Податкового кодексу:

О сновні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструк­тивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс кон­структивно з'єднаних предметів однакового або різного при­значень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає вмайбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

– контроль за зберіганням основних засобів;

– своєчасне правильне документальне оформлення, відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення, вибуття;

– своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів;

– відображення витрат на ремонт основних засобів;

– визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списування неповністю амортизованих об‘єктів основних засобів;

– виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Класифікація основних засобів

Основні засоби в Україні можна згрупувати:

За функціональним призначенням розрізняють:

виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні,

сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.

У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-вироб­ничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів нале­жать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насад­ження, меліорація земель і водойми, Інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, облад­нання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на: діючі (всі основні засоби, що використовуються у господар­стві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

Залежно від характеру, стану ОЗ, часу оцінки розрізняють такі види вартості:

- первісна вартість;

- переоцінена вартість;

- залишкова вартість;

- справедлива вартість;

- вартість, яка амортизується;

- ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова, вартість - різниця між первісною (пере­оціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'я­заних з продажем (ліквідацією).

Придбані (створені) ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку ОЗ є об'єкт ОЗ.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, щоздійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт ОЗ;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск ОЗ;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування креди­том не включаються до первісної вартості ОЗ, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикових коштів.

Первісна вартість об'єктів ОЗ, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта ОЗ.

Первісна вартість безоплатно отриманих ОЗ = їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю ОЗ, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до ОЗ з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

Первісна вартість об'єкта ОЗ, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта ОЗ. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедли­ву вартість, то первісною вартістю об'єкта ОЗ, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта ОЗ, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта ОЗ, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що належить до сплати (отримання) за обмінною операцією.

Первісна вартість ОЗ збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модер­нізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість ОЗ зменшується у зв'язку з частко­вою ліквідацією об'єкта ОЗ.

Мінімальний строк корисного використання визначений в Податковому кодексі (ст. 145.1), і станове від 2 до 20 років в залежності від групи. Відповідно, всі основні засоби з метою податкової амортизації виділяються у 16 груп (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Класифікація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Групи	Назва	Мін. срок
Основні засоби		земельні ділянки	-
	капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
	будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
	машини та обладнання
з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
		транспортні засоби
	інструменти, прилади, інвентар (меблі)
	тварини
	багаторічні насадження
	інші основні засоби
Інші необоротні матеріальні активи		бібліотечні фонди	-
	малоцінні необоротні матеріальні активи	-
	тимчасові (нетитульні) споруди
	природні ресурси	-
	інвентарна тара
	предмети прокату
	довгострокові біологічні активи

 

Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством

Підприємства можуть проводити індексацію основних засобів:

Кі = (Іін –10):100

де Кі – коефіцієнт індексації;

Іін – індекс інфляції (береться за той рік, по результатам якого проведена індексація).

Якщо Кі не перевищує 1, то індексація не проводиться.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість:

ППВоз = ПВ х Іп

де ППВоз – переоцінена первісна вартість основних засобів;

П – первісна вартість;

Іп – індекс переоцінки.

П∑Зоз = ∑З х Іі

де П∑Зоз – переоцінена сума зносу об‘єкта основних засобів;

З – сума зносу.

Іп = CВ / ЗВ

де СВ – справедлива вартість

ЗВ – залишкова вартість основних засобів.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об'єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

Можливість переоцінки не означає її обов’язковість. Остаточне рішення залишається за керівником підприємства.