V. Регулювання фінансового ринку в країнах з розвинутою ринковою економікою

Фінансові ринки різних країн функціонують за різними моделями, але організаційна будова системи регулювання в переважній більшості держав ґрунтується на концепції дворівневої системи органів регулювання. Перший рівень становлять органи державного регулювання, другий – утворюють саморегульовані організації (СРО), створені професійними учасниками ринку цінних паперів.

У світові практиці розрізняють дві основнімоделірегулювання фінансового ринку.

Перша модель – регулювання фінансового ринку зосереджується переважно в державних органах і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення обов’язкових правил поведінки передається державою саморегульованим організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід застосовується в США, Франції.

Друга модель – максимально можливий обсяг повноважень передається саморегульованим організаціям, значне місце в контролі посідають не жорсткі правила, а переговорний процес, узгодження і при цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції (Великобританія).

На даному етапі розвитку світового фінансового ринку міжнародними регулюючими організаціями є:

1) Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO);

2) Форум Європейських Комісій з цінних паперів (FESCO);

3) Група 30.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO) з штаб-квартирою в Монреалі була створена в 1974 році як Міжамериканська асоціація Комісій з цінних паперів. На початку 90-х років ця організація виконувала функції інформаційнокоординуючого центра, сьогодні – це впливова та авторитетна міжнародна організація, яка координує діяльність світового ринку капіталів та об’єднує комісії з цінних паперів понад 120 країн світу. Україна є членом IOSCO з 18 вересня 1996року.

Головними завданнями IOSCO є: - розробка стандартів регулювання діяльності на фондових ринках; - обмін інформацією для прискорення розвитку національних ринків; - розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами.

Форум Європейських Комісій з цінних паперів (FESCO) – міжнародна регулююча організація, яку заснували у грудні 1997 року 17 Європейських наглядових органів з метою покращення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу. Головним досягненням у роботі FESCO з координації тісної співпраці між Європейськими наглядовими органами є підписання Меморандуму Взаєморозуміння між членами FESCO, який є основою для співробітництва та обміну інформацією з питань ринкового нагляду.

Група 30 – незалежна недержавна некомерційна організація, що була створена у 1978 році експертами 30 фінансових ринків з метою усунення бар’єрів у міжнародній торгівлі цінними паперами. У березні 1989 р. «Група Тридцяти» вперше опублікувала звіт, в якому оприлюднила дев’ять рекомендацій щодо підвищення ефективності розрахункових і клірингових систем та зменшення ризиків при операціях з цінними паперами.

На сьогодні в світі нагромаджено значний досвід регулювання фінансових ринків як розвинутих, так і таких, що розвиваються. Для України важливим є як правильно і раціонально використати цей досвід стосовно регулювання фінансового ринку відповідно до міжнародних рекомендацій. В країнах з розвинутою ринковою економікою здійснюється процес постійного вдосконалення системи регулювання фінансового ринку.

ВНімеччині, де особливу роль в економіці та на фондовому ринку відіграють банки, приймаються заходи до посилення регулювальної ролі держави на ринку.

В Японії Рада з цінних паперів та бірж, Рада з питань бухгалтерії підприємств, Рада з вивчення фінансової системи та інші на період з 1996 року до 2001 року розробили план комплексної реформи фінансової системи, яка включає і питання регулювання фінансового ринку.

У США найбільший фондовий ринок у світі, який характеризується постійними фінансовими інноваціями, де переважають акції, що має надзвичайно важливе значення для національної економіки. Регулюється фінансовий ринок федеральними і місцевими законодавчими актами.

Фінансовий ринок Великобританії регулюється різними Державними установами. Міністерство фінансів займається питаннями, пов’язаними зі знанням Закону про фінансові послуги, визнанням закордонних інвестиційних бірж, контролем над виконанням фондовою біржею своїх функцій як офіційної установи, що займається лістингом цінних паперів, надає допомогу закордонним регулюючим установам.

У регулюванні фінансового ринку України існує багато проблем і труднощів: відсутність послідовної виваженої політики держави, недостатність політичної волі та ресурсів для забезпечення державного регулювання. Тому на сучасному етапі становлення фінансового ринку перед органами регулювання стоїть багато завдань, із яких першочерговим стратегічним завданням є розробка і розвиток державної програми щодо «створення» вітчизняного інвестора – основного учасника будь-якого сегмента ринку.

Отже, регулювання фінансового ринку України має здійснюватися на принципах створення гнучкої та ефективної системи управління, надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань і злочинності на ринку цінних паперів, на основі відповідної законодавчої бази.

ВИСНОВКИ З п’ятого ПИТАННЯ:

висновки З ТЕМИ:

Основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних та державних інтересів, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об’єднань.

Принципи регулювання фінансового ринку –це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між всіма учасниками ринку для підтримки їх рівноваги.

Державне регулювання фінансового ринку та його складових – це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників.

Внутрішнє регулювання фінансового ринку здійснюється недержавними інститутами регуляторами (саморегульованими організаціями СРО) за окремими напрямами та видами професійної діяльності.

Саморегульована організація (СРО) – недержавний інститут-регулятор фінансового ринку, що створюється як добровільне неприбуткове об’єднання професійних учасників ринку, яке має на меті захист інтересів своїх членів.