Зниження кількості випадків сказу серед лисиць та інших видів тварин свідчить про ефективність пероральної вакцинації. Важливе значення має оцінка ефективності цього заходу за короткий проміжок часу біля одного місяця після кожної кампанії. З цією метою застосовують три методи оцінки: облік споживання вакцини, виявлення антирабічних віруснейтралізуючих антитіл в сироватках крові лисиць, аналіз частоти випадків у лисиць та інших тварин до і після проведення вакцинації, який повинен проводитись протягом декількох років на великих територіях.
Облік споживання вакцини проводиться на контрольних ділянках на 4, 8, 15 день після розкладання приманок, а також за допомогою визначення біологічного маркера тетрацикліну, що вводять в приманку.
Для цього через місяць після вакцинації проводять відстріл лисиць із розрахунку 8 лисиць на 100 км2 вакцинованої території. У відстріляних лисиць відбираються нижні щелепи, щелепи заморожуються і відправляються для дослідження.
Одночасно відбираються із серця зразки крові для отримання сироватки, котра повинна зберігатись при t0 –20 0С, сироватку крові досліджують на наявність віруснейтралізуючих антитіл.
Мета вакцинації охопити щепленням не менше 75 % наявного поголів’я. лисиць За зоною вакцинації здійснюють постійний епізоотологічний нагляд. До цієї роботи необхідно залучати єгерів, лісників, досвідчених мисливців. При виявленні хворих, трупів тварин, що загинули при невизначених обставинах, необхідно обов’язково піддавати їх лабораторним дослідженням на сказ. В зоні вакцинації проводять боротьбу з безпритульними тваринами, а домашніх тварин (собак, котів) щеплюють проти сказу.
Частота кампаній по пероральній імунізації залежить від напруженості епізоотичної ситуації щодо сказу і щільності популяції лисиць та інших м’ясоїдних, а також тварин, котрі можуть з’їсти приманку.
Як свідчить світовий досвід застосування пероральної імунізації, для оздоровлення необхідно здійснювати по 2 кампанії на рік (весною та восени) і не менше 2‑3 років підряд. Для регіонів з високою напруженістю епізоотичної ситуації необхідно провести 10‑12 кампаній. Для захисту територій вільних від сказу створюються буферні зони шириною не менше 30 км. Згідно рекомендацій ВООЗ, статус території вільної від сказу надається при умові, коли протягом 2 років на площі не менше 5000 км2 не зареєстровано жодного випадку сказу.
ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Епізоотичне вогнище – місце виявлення джерела збудника інфекції – хворих на сказ або загиблих від сказу тварин (квартири, житлові будинки, двори громадян, господарства, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об'єкти) з навколишньою територією, на яку можлива міграція джерела збудника інфекції.
Неблагополучний пункт – населений пункт або частина великого населеного пункту за адміністративним поділом, окрема тваринницька ферма, фермерське господарство, пасовище, мисливський лісовий масив, на території яких, встановлене епізоотичне вогнище хвороби.
Загрозлива зона – населені пункти, тваринницькі господарства, пасовища, мисливські угіддя та інші території, де існує загроза заносу сказу або активації природних вогнищ хвороби.
Тварини, хворі на сказ – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та проявляють специфічні клінічні ознаки сказу.
Тварини, підозрілі у захворюванні – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті та проявляють мало виражені неясні клінічні ознаки захворювання.
Тварини, підозрілі у зараженні – тварини, що перебувають у неблагополучному пункті, не проявляють клінічних ознак сказу, але перебували в контакті з хворими або підозрілими у захворюванні тваринами.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. При мікроскопічному дослідженні тканин мозку від підозрілих у захворюванні на сказ тварин виявляють тільця:
А) Болінгера
Б) Пашена
В) Бабеша-Негрі
Г) Рубарта
2. Основним резервуаром збудника сказу в Україні є:
А) птахи;
Б) косулі;
В) дикі кабани;
Г) руді лисиці
3. Збудник сказу може виділятися з організму в період:
А) за 2–4 дні до загибелі
Б) у період найбільш вираженої клінічної картини захворювання
В) за 3–4 години до загибелі
Г) за 5–10 днів до появи перших клінічних ознак і до загибелі тварини
4. Який патологічний матеріал можна направляти в лабораторію при підозрі на сказ?
А) труп тварини, що загинула, або голову тварини
Б) печінку і селезінку
В) трубчасту кістку
Г) лімфовузли
5. Які застосовують профілактичні засоби для імунізації тварин проти сказу?
А) алергени
Б) антибіотики
В) вакцини
Г) вітамінні препарати
6. Вказати термін спостереження за підозрілими тваринами на сказ:
А) 2 дні;
Б) 3 дні;
В) 5 днів;
Г) 10 днів
7. Що роблять з тваринами, хворими на сказ?
А) лікують із застосуванням вакцини
Б) забивають і м’ясо піддають промпереробці
В) лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамаглобулінів
Г) забивають і спалюють
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бусал В., Горжеев В., Постой В., Козаченко А. Епiзоотологiчний монiторiнг // Ветерiнарна медицина - № 4. - 2002. - С. 8 - 11.
2. Вирусные болезни животных / В.Н. Сюрин, А.Я. Самуйленко, Б.В. Соловьев, Н.В. Фомина. – М.: ВНИТИБП, 1998. - С. 300‑319.
3. Герценштейн Г.М., Бешенство / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). ‑ СПб., 1890‑1907.
4. Джупина С.И., Заводских А.В. Клиническое проявление бешенства у животных // Ветеринария. - № 6. – 2002. – С. 9‑10.
5. Каришева А.Ф., Спецiальна епiзоотологiя: Пiдручник. - К.: Вища освiта, 2002 - С. 86 - 96.
6. Лаптева О.Г., Горшкова Т.Ф. Хранение клеточного субстрата и вирусного полуфабриката при производстве антирабических вакцин // Ветеринария - № 10. - 2004. - С. 26‑28.
7. Лаптева О.Г., Горшкова Т.Ф., Жестерев В.И., Недосеков В.В. Инфекционная и антигенная активность вируса бешенства, выращенного в суспензии клеток ВНК - 21 // Ветеринария - № 3. - 2003. - С. 18 - 20.
8. Гришок Л, Падалка о. Эпiзоотологiчний монiторiнг. Сказ тварин // Ветеринарна медицина - № 8. - 2003. - С. 21 - 24.
9. Недосеков В.В. Современные вакцины против бешенства животных // Ветеринария. - № 8. ‑ 2003. ‑ С. 23‑25.
10. Ничик С.А. Характеристика епiзоотичної ситуацiї щодо сказу в Українi // Вiсник нацiонального аграрного унiверситету - № 1‑2 (13‑14) ‑ 2005. ‑ С. 109‑111.
11. Пероцька Л.В. Особливостi перебiгу эпiзоотичного процессу сказу тварин в пiвденному регiонi Украiни // Аграрний вiсник причорномор’я. Збiрник наукових праць. - № 33. - 2006. - С. 7‑13.
12. Потоцький М. Сказ (Rabies, Lyssa) // Ветеринарна медицина. - № 2. 2000.
13. Равилов А.З., Хизматулина Н.А., Юсупов Р.Х., Чернов А.Н., Иванов А.В., Королева Л.В., Рафиков Р.К. Комплексное изучение бешенства животных и меры борьбы с ним // Ветеринария № 6. - 2000. - С. 7‑9.
14. Хрипунов Е.М. Бешенство диких плотоядных / Ветеринария - № 2. -2002. - С. 6‑8.
15. Rabies / Alan C. Jackson, William H. Wunner. ‑ 2-е изд, иллюстрированное. ‑ Academic Press, 2007. ‑ 660 p.
