Поняття валюти та валютної операції.

Спеціальність: 5. 03040101 " Правознавство " Курс ІІІ

Дисципліна: "Фінансове право"

Лекція 12 (2 години)

Тема 12. Правові засади валютного регулювання

Навчальна мета: засвоїти cутність правовий статус НБУ, дослідити його структуру, проаналізувати заходи, які застосовуються Національним банком України до порушників фінансової дисципліни

Виховна мета: Формувати якості особистості студентів як майбутніх юристів та пізнавальний інтерес до вивчення фінансового права; прищеплювати повагу до національного права.

Розвивальна мета: Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення в правозастосовчій діяльності.

План

1. Поняття валюти та валютної операції.

2. Поняття та зміст валютного регулювання.

3. Валютний контроль.

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Самостійна робота:

1. Розкрийте поняття валютних цінностей та визначте, що охоплюється цим поняттям відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 № 15-93.
2. Охарактнризуйте зміст права власності на валютні цінності.
3. Назвіть суб’єкт та обєкт валютних правовідносин.
4. Яка відповідальність передбачена за порушення валютного законодавства?
5. Ознайомтесь із норами Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 № 15-93 щодо підстав та порядку надання ліцензій на здійснення валютних операцій.

 

Література

Основна:

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572.

3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

4. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.99 № 679-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

5. Про особливості здійснення деяких валютних операцій: Постанова Правління Національного банку України від 23 лютого 2015 року № 124 // Офіційний вісник України. – 2015. - № 19. – Ст. 522.

6. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

7. Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України: постанова Національного банку України від 07.06.2016 № 342// Офіційний вісник України. – 2016. - №53. – с.133.

8. Про особливості здійснення деяких валютних операцій: Постанова Правління Національного банку України від 23 лютого 2015 року № 124 // Офіційний вісник України. – 2015. - № 19. – Ст. 522.

9. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – С. 2707.

10. Фінансове право України (альбом схем): навч. посіб. / авт. кол.: Л. М. Касьяненко, А. В. Цимбалюк, Ю. О. Фоменко; Нац. ун-т держ. податкової служби України, рец.: Т. А. Латковська, Н. Ю. Пришва. - Київ: Алерта, 2014. - 271 с.

11. Фінансове право: навч. посібник: рекомендовано МОН України / Нац. акад. внутр. справ МВС України; за заг. ред.: А. Г. Чубенка, Д. М. Павлова, авт. кол.: С. М. Безрутченко, Н. А. Буличова, О. О. Котирло та ін. - Київ: КНТ, 2014. - 601 с.

12. Фінансове право: підручник / Ю. М. Жорнокуй, О. В. Кашкарьова, Т. В. Колесник та ін., за заг. ред. О. М. Бандурки та О. П. Гетманець. - 2-ге вид. доп. та перероб. – Харків: Екограф, 2015. – 500 с.

13. Фінансове право: підручник / за ред. М. П. Кучерявенка. - Харків: Право, 2016. - 440 с..

Додаткова

1. Веріга Г.В. Механізми регулювання валютного ринку та аналіз ефективності їх інструментів/ Г.В. Веріга// Money, finances and credit. — 2015. — 68—72.

2. Міщенко В. І. Гнучкий режим курсоутворення: етапи запровадження та можливі наслідки для економічного розвитку України: науково-аналітичні матеріали/Міщенко В. І., Нідзельська І. А., Кулінець А. П., Шульга С. О. – К.: НБУ ЦНД, 2010. –Вип. 15. – 124 с

3. Сулейманова С.Р. Валютне регулювання в Україні: су& часний стан і перспективи розвитку/ С.Р. Сулейманова// Право і суспільство. — 2015. — № 5. — Ч. 2. — С. 102—108.

4. Суторміна А.М. Особливості використання адмініст& ративних інструментів валютного регулювання/ А.М. Сутор& міна// Глобальні та національні проблеми економіки. — 2015. — № 3 — С. 795—800.

5. Сучасна валютна політика та особливості її реалізації в Україні. / Наук. ред. В.Юрчишин. – Київ: Заповіт, 2016. – 120с.

6. Чернадчук, Т. Щодо визначення поняття валютних правовідносин [Текст] / Т. Чернадчук // Публічне право: науково-практичний юридичний журнал. – 2014. – №4. – С. 87 - 92.

Поняття валюти та валютної операції.

Валюта - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

 

■ національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

 

■ іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав;

 

■ міжнародна (регіональна) валюта - це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

 

Стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України. До валюти також належать грошові знаки, вилучені або які вилучаються з обігу, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Другою складовою категорії — «валюта України» є платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Таким чином, валюта України складається з визначених законодавством України:

а) грошових знаків, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України;

б) платіжних документів, що виражені у валюті України;

в) інших цінних паперів, виражених у валюті України.

Іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Національна й іноземна валюта перебуває у відповідному співвідношенні, що відображає поняття «конвертованості». Це досить складне поняття. Саме конвертованість розуміється як гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну.

Види валюти:

1. За режимом використання валюта поділяється на конвертовану і неконвертовану.

Конвертована валюта в свою чергу поділяється на:

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічної діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. У даний час до числа ВКВ відносяться американський долар, національні валюти країн європейського співтовариства, валюта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу. Вільно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, оскільки в ній центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резервні кошти для міжнародних розрахунків.

 

Часткова конвертованість валюти означає, що на деякі галузі зовнішньоекономічноїдіяльності або на деякі категорії власників режим конвертованості не поширюється.

 

Замкнута (неконвертована) валюта - це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни. До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

 

 

Конвертованість валюти можна прокласифікувати (Рис. 6.1).

Внутрішня (резидентська) конвертованість національної валюти - це можливість обміну національної валюти на іноземну для резидентів даної країни.

Зовнішня конвертованість національної валюти спостерігається тоді, якщо в країні надано можливість обміну національної валюти на іноземну тільки нерезидентам.

Поточна конвертованість національної валюти - це можливість обміну для здійснення платежів за поточними статтями платіжного балансу (торгівля, транспортування, туризм).

Капітальна конвертованість - це конвертованість за капітальними статтями платіжного балансу (рух інвестицій, кредитів і т. п.).

Перехід до капітальної конвертованості, як правило, відбувається через деякий час після введення поточної конвертованості.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність певних умов:

■ реальний та єдиний курс валюти;

■ вільний доступ до іноземної валюти;

■ офіційний або вільний валютний ринок;

■ зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;

■ виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.

Котирування валюти - це встановлення курсу валют.

 

2. За сферою і цілями використання:

— валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

— валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

— валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта — валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги та ін. її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Валютні відносини — сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники валютних відносин: держави, міжнародні організації, юридичні особи, фізичні особи.

 

В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.

Учасники (суб'єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії - резидентів і нерезидентів.

До резидентів відносяться:

■ фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

■ юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

■ дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносяться;

■ фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають на території України;

■ юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави;

■ розташовані на території України зарубіжні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва.

Об'єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

■ іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);

■ інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;

■ дорогоцінні метали - золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

■ розрахунки за товари, роботи і послуги,

■ за експорт та імпорт,

■ перекази;

■ погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

■ прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

■ портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

■ довгострокове кредитування тощо.

 

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Види валютних курсів:

— офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну, і навпаки;

— ринковий (гнучкий) валютний курс — формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

— змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу і под.

Основу курсів становить співвідношення купівельних спроможностей. Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, котрі можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) — це співвідношення купівельної спроможності валют,

 

Номінальний валютний (обмінний) курс – це відносна ціна двох валют, яка визначається, скільки номінальних грошових одиниць однієї країни можна купити за номінальну грошову одиницю або за певну фіксовану кількість номінальних грошових одиниць іншої країни. Заходи валютної політики, спрямовані на загальне зниження вартості національної валюти, називаються девальвацією, а політика, спрямована на підвищення вартості валюти, – ревальвацією. Найчастіше обмінний курс визначається як вартість одиниці іноземної валюти у термінах національної. Тобто, зазвичай, ми говоримо про курс 24 грн. за один долар (а не про приблизно 4 центи за одну гривню). У цих припущеннях підвищення значення курсу означає ослаблення національної валюти, або її девальвацію (тобто, зростання вартості іноземної валюти), а зниження значення курсу – зміцнення національної валюти, або її ревальвацію.

 

 

2. Поняття та зміст валютного регулювання.

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій.

Валютні операції - це господарські операції, вартість яких виражено в іноземній валюті або розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті.

Одним із найважливіших засобів реалізації валютної політики держави є валютне регулювання, яке може здійснюватися як на національному, так і на міждержавному рівнях. Валютний ринок — це одна зі складових грошового ринку держави, і тому потребує державного регулювання.

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій. Валютне регулювання охоплює групу правових відносин, які утворюють окремий інститут фінансового права.

Основи організації та здійснення валютного регулювання в Україні визначені Конституцією України, у ст. 92 якої закріплено, що статус національної валюти, а також статус іноземної валюти на території України встановлюється винятково законами України.

До основних елементів системи валютного регулювання можна віднести:

– визначення переліку об’єктів, що мають статус валютних цінностей;

– закріплення статусу суб’єктів валютного регулювання;

– встановлення порядку здійснення валютних операцій;

– визначення порядку формування валютних резервів;

– валютний контроль;

– підстави відповідальності за порушення валютного законодавства.

Здійснення валютного регулювання чинним законодавством покладається на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику. Зокрема, Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування та виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються в торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються в неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Центральне місце у сфері валютного регулювання належить НБУ, який:

• визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

• організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками й іншими кредитними установами, що одержали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

• здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

• складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

• визначає способи встановлення та використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного регулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які поширюється режим ліцензування.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну валюти, зокрема і на основі агентських угод з іншими юридичними особами — резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. За допомогою індивідуальних ліцензій виконуються такі операції:

1) вивезення, переказування та пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

• вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

• вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними до України на законних підставах;

• платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межами України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страхування життя;

• платежів у іноземній валюті за межами України у вигляді процентів за кредити, доходу від іноземних інвестицій;

• вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встановлених законодавством;

3) надання й одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо строк та суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

• відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

• відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

• відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами;

6) здійснення інвестицій за кордон, зокрема і шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суб’єкти валютних відносин в Україні поділяються на резидентів і нерезидентів.

Резидентами є:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, зокрема і ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

– фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що не мають постійного місця проживання на території України, зокрема і ті, які тимчасово перебувають на території України;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходженням за межами України, що створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, зокрема і юридичні особи й інші суб’єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб й інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

– іноземні дипломатичні, консульські, торговельні й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Використання іноземної валюти в Україні обмежене. Вона може застосовуватися тільки в порядку і цілях, установлених чинним законодавством України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов’язань.

Порядок ввозу, переказу і пересилання через кордон, а також вивозу, переказу і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

Фізичним особам — резидентам дозволяється переказувати іноземну валюту зі своїх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб — резидентів виключно в межах коштів, що є на відповідних рахунках. Без відкриття поточних рахунків фізичним особам — резидентам дозволяється переказувати на користь інших фізичних осіб — резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1000 дол. США, в один операційний день. Такі перекази здійснюють при поданні документів, що підтверджують джерело походження коштів.

Фізичним особам дозволяється вивозити за межі України валюту України:

1) за умови усного декларування митному органу фізичними особами — резидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 1 тис. грн;

2) з обов’язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами — резидентами та нерезидентами на одну особу коштів у сумі, що не перевищує 10 тис. грн.

Вивезення валюти України фізичними особами — резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії НБУ, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ до Державної митної служби України. Аналогічний порядок передбачений і для ввезення готівкової гривні назад до України.

Що ж стосується іноземної валюти, то з обов’язковою вказівкою в митній декларації дозволяється вивіз за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами:

а) іноземної валюти, що раніше була завезена в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на її ввіз);

б) коштів на загальну суму до 6000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день перетинання митного кордону, при цьому:

• за умови усного декларування митному органу іноземної валюти готівкою та (або) дорожніми чеками фізичні особи — резиденти можуть вивозити кошти на суму до 3 тис. дол. США й фізичні особи — нерезиденти на суму до 1 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

• якщо ця сума більша, для її вивезення необхідно отримати довідку уповноваженого банку на вивезення іноземної валюти (довідка видається про зняття коштів із власного рахунку фізичної особи або придбана через касу уповноваженого банку (тільки для фізичних осіб — резидентів), і (або) дорожніми чеками, купленими через касу уповноваженого банку, і (або) карткою Visa Travel Money за довідкою уповноваженого банку на вивіз іноземної валюти і чеків, виражених в іноземній валюті.

Характерним напрямком валютного регулювання є формування Державного і місцевих валютних фондів, передбачене ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Формування Державного валютного фонду здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України в межах сум витрат, затверджених Верховною Радою України, шляхом придбання валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за узгодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку і за рахунок одержання кредитів в іноземній валюті в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів формують відповідно місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Республіки Крим, Радами народних депутатів сум витрат, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і є розпорядниками коштів цих валютних фондів.

 

Національний банк України, згідно п. 14 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що Національний банк України забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Структура золотовалютного резерву Національного банку України містить такі активи:

• банківське золото;

• спеціальні права запозичення;

• резервну позицію в МВФ;

• іноземну валюту у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном;

• цінні папери (крім акцій, що оплачуються в іноземній валюті);

• будь-які інші міжнародно визнані активи за умови забезпечення їхньої надійності й ліквідності.

Але національна й іноземна валюта не охоплюють цілком коло валютних цінностей у державі. Крім національної й іноземної валюти у вигляді грошових знаків і коштів на рахунках у банківських та інших кредитнофінансових установах до валютних цінностей належать:

• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Міністерство фінансів України формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів України з метою забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних й інших нестатків, що фінансуються з державного бюджету.

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

До валютних операцій, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», належать:

– операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

– операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

– операції, пов’язані зі ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України і вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій є: НБУ; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми.

 

Валютний контроль.

Валютний контроль — це діяльність держави й уповноважених органів щодо забезпечення дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій. Держава не тільки встановлює правила поведінки суб’єктів у формі правових норм під час використання валютних цінностей, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. У цьому полягає принцип законності діяльності суб’єктів валютних відносин.

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому властиві всі загальні риси фінансового контролю. Доцільно вирізнити характерні риси, які надають йому зміст власне окремого виду фінансового контролю, а саме:

1) метою валютного контролю є контроль за дотриманням валютного законодавства під час здійснення валютних операцій;

2) окрема сфера дії цього виду контролю, що визначена ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Так, до валютного контролю належать валютні операції за участі резидентів і нерезидентів, зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та будь-якого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень;

3) специфічні напрямки валютного контролю. До них можна віднести:

• відповідність валютних операцій діючому валютному законодавству;

• наявність відповідних ліцензій і дозволів щодо діяльності, пов’язаних з використанням валютних цінностей;

• перевірка виконання обов’язків резидентів у сфері валютного регулювання;

• перевірка виконання обов’язків нерезидентів щодо валютного регулювання.

Валютний контроль здійснюється двома типами суб’єктів:

1. Органами валютного контролю:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Національний банк України:

• здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до компетенції інших державних органів;

• забезпечує виконання уповноваженими банками функцій здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Посідаючи центральне місце серед органів валютного контролю, НБУ має право відкликати видані ліцензії. Зокрема, встановлені підстави відкликання індивідуальної ліцензії:

– за порушення фізичною особою — резидентом України терміну подання до податкового органу податкової декларації й інших документів, обов’язковість подання яких передбачена чинним законодавством України (за поданням податкового органа);

– за порушення фізичною особою — резидентом України умов наданої ліцензії;

– під час встановлення факту подання фізичною особою — резидентом України документів для отримання ліцензії, що містять недостовірну інформацію.

в) Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України;

г) Державна митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

д) Міністерство зв’язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

2 . Агентами валютного контролю. Відповідно до п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2002 року, № 49, функції агента валютного контролю — це обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведення резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій і своєчасне інформування цими банками у випадках і в порядку, установленому законодавством, відповідні державні органи про здійснені валютні операції. Відсутність в уповноважених банках документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п’яти років, кваліфікується як невиконання цими банками функцій агента валютного контролю.

Слід зазначити, що однією з головних відмінностей повноважень органів і агентів валютного контролю є саме повноваження щодо видання нормативних актів. Так, тільки органам валютного контролю належить повноваження щодо видання нормативних актів, обов’язкових для виконання як резидентами, так і нерезидентами в Україні.