Сутність кошторисно-бюджетного фінансування.

Поняття, структура і значення кошторису бюджетної установи

Виділення коштів з бюджету здійснюється через кошторисно-бюджетне фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного та безвідплатного відпуску коштів із відповідного бюджету для забезпечення діяльності органів, установ, організацій, що утримуються за рахунок бюджетів різних рівнів, і який здійснюється на підставі фінансових планів — кошторисів доходів і видатків.

На кошторисно - бюджетному фінансуванні перебуває майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто органи, установи, організації, які не мають доходів і всі свої витрати на поточне утримання та розширення діяльності покривають за рахунок бюджету:

— установи освіти,

— установи охорони здоров'я,

— установи соціального захисту

— установи соціального забезпечення,

— установи культури та мистецтва,

— установи фізичної культури

— установи спорту тощо.

Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюються в бюджетах відповідних рівнів, державного та місцевих.

В кожній бюджетній установі складається кошторис видатків, який відповідає своєму рівню бюджету.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації -основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, організації, яким на бюджетний період встановлюються повно­важення щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асиг­нувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошториси складаються відповідно до економічної класифікації видатків. У дохідній частині кошторису доходів і видатків бюджетної установи визначаються планові обсяги асигнувань із загального та спеціального фондів бюджету. Отже загальна сума доходів установи визначається з урахуванням сум надходжень із загального та спеціального фондів бюджету.

У широкому змісті видатки бюджетів — це система розподілу наявних у розпорядженні держави доходів цієї держави [4]. Видатки бюджетних установ поділяються на дві групи:

— капітальні, що спрямовуються на розвиток установи (затрати на придбання, створення нових і відновлення, реконструкцію та розширення діючих основних фондів виробничого (будівлі, верстати, обладнання) і невиробничого (школи, лікарні, театри та ін.) призначення:

—поточні, що, у свою чергу, поділяються на:

—адміністративне-господарські, що спрямовуються на утримання апарату управління, обслуговуючого і технічного персоналу, видатки на відрядження та ін.;

—операційні, що пов'язані з характером діяльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекарям, бібліографам та ін.) [5].

Кошторис витрат бюджетної установи складається з чотирьох частин:

· Загальні відомості;

· виробничі показники;

· розрахунки за видами витрат;

· зведення витрат.

Кошторис складається на календарний рік і затверджується керівниками організацій вищого рівня не пізніше як через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи.

Кошторис включає в себе статті, кожна з яких містить однорідну групу видатків, що мають цільовий, незмінний та обов'язків характер, оскільки відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом або рішенням місцевої ради.

Бюджетне призначення — повноваження головного розпорядника бюджетних коштів БК України, законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Також, кошторис можна розглядати — як акт управлінської діяльності; як фінансовий план, як правовий акт. Як акт управлінської діяльності кошторис визначає виділення та використання державних коштів. Як фінансовий план кошторис є актом планування, на підставі якого установа фінансується з бюджету протягом року і в якому встановлюються граничні суми асигнувань, які заборонено перевищувати.

Кошторис як правовий акт відповідно до вимог законодавства визначає:

· конкретний розмір коштів на конкретні заходи і на визначений термін;

· права та обов'язки керівників бюджетних установ із використання встановленого обсягу коштів;

· права та обов'язки фінансових органів із виділення цих коштів і контролю за їх використанням.

Кошторис бюджетної установи є правовим актом, від моменту затвердження якого виникають фінансові правовідносини, «в цьому й полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, що хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання». Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації має дві складові:

— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною, класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

— спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном. План асигнувань загального фонду бюджету (за винятком надання кредитів з бюджету) — це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затвер­джених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

Асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету.

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи об­слуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Обсяги бюджетних асигнувань у кошторисі базуються на:

—показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності установи (оперативно-мережеві показники), що характеризують профільну діяльність установи (кількість студентів, ліжко-місць та ін.) і загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (площа та ін.);

—нормативах видатків у розрахунку на відповідний кількісний показник, коли статті видатків складаються на основі норм видатків, тобто єдиних типових вимірювачів кошторисних
видатків на однорідні установи (клас, академічна група та ін.).

У бюджетному плануванні використовують матеріальні, фінансові та бюджетні норми.

Норми витрат кошторису — це установлені уповноваженими державними органами розміри затрат на розрахункову одиницю. Матеріальні норми— це кількість матеріальних цінностей, які витрачаються на одиницю виміру (кількість палива для опалення 1 м³ площі, набір продуктів харчування на день тощо),

Матеріальна норма, переведена за діючими цінами у вартісну, є фінансовою нормою (наприклад вартість харчування одного хворого на день), яка є одночасно і бюджетною, якщо бюджет е єдиним джерелом фінансування. При наявності інших джерел фінансування її поділяють на дві частини — бюджетну і позабюджетну.

За методами побудови фінансові норми поділяють на індивідуальні комбіновані та укрупнені. Індивідуальні — встановлюють на окремі види витрат (опалення, освітлення, водопостачання) та використовують при складанні індивідуальних кошторисів бюджетних установ. Комбіновані — об'єднують різні види витрат (канцелярських, навчальних тощо). Укрупнені — відображають вартість утримання однієї установи (бібліотеки, клубу). Комбіновані та укрупнені норми застосовують при зведеному плануванні.

За способом застосування норми поділяються на обов'язкові та розрахункові. До обов'язкових належать норми забезпечення інвентарем, норми харчування, ставки заробітної плати тощо. Розрахункові норми визначає сама установа, виходячи зі звітних даних за минулі періоди [7].

Класифікація норм витрат здійснюється:

I. За юридичними властивостями поділяються на:

— обов'язкові, що не підлягають зміні під час їх застосування. Встановлюються, як правило, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (посади, ставки заробітної плати, витрати на відрядження та ін.);

— необов'язкові (факультативні або розрахункові) — середні витрати на розрахункову одиницю. Ці норми встановлюються бюджетними установами за погодженням із фінансовими органами.

II. За змістом норми поділяються на:

— фінансові (грошові) — мають грошовий характер, оскільки ці норми характеризують обсяги витрат на одну розрахункову одиницю (витрати на навчання студента, аспіранта (докторанта);

— натуральні, в основі яких — розмір витрат у натуральній формі на одну розрахункову одиницю (витрати електроенергії на одиницю площі, що освітлюється).

III. Залежно від бази розрахунку розрізняють нормативи:

—узагальнені, що характеризують обсяг витрат за всіма статтями видатків на відповідний виробничий (за профілем установи) показник (наприклад, норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя);

—постатейні, що характеризують обсяг витрат у розрізі окремих статей (норми видатків на харчування в лікарнях одного хворого).

За методом вирахування (підрахунку):

—розраховані на основі фізіологічних потреб (харчування в лікарнях одного хворого);

—розраховані на основі статистичних спостережень (витрати на інвентар та ін.).

Кошториси відрізняються за колом охоплюваних їм установ іза типом:

1. індивідуальні — містять видатки і доходи лише однієї установи і дозволяє враховувати всі особливості її призначення, характеру і масштабу діяльності. Індивідуальні кошториси установ, що належать до однієї галузі чи сфери діяльності, об'єднуються відповідними міністерствами і відомствами, відділами органів місцевого самоврядування у зведені. Останні, в свою чергу, надаються у відповідні фінансові органи для включення у бюджет [8].

Установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

План надання кредитів із загального фонду бюджету — це помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у за­гальному фонді кошторису, за класифікацією кредитування бюдже­ту, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) —- це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), затверджених у спеціальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань, в розрізі доходів за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації" фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання, повернення кредитів до спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і класифікації кредитування бюджету.

План використання бюджетних коштів — це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, в розрізі видатків, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.

Помісячний план використання бюджетних коштів — це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою економічною класифікацією видатків, який регламентує для вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації та наукових установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов'язань.

План асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із загального фонду бюджету, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, помісячний план використання бюджетних коштів е невід'ємними частинами кошторису і затверджуються разом із цим кошторисом. Форми зазначених планів затверджуються Мінфіном. Затверджені форми плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів можуть бути доповнені іншими показниками.

2. Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фон­ду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду — це зведення по­казників індивідуальних кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

Зведені кошториси не затверджуються.

Зведеш плани використання бюджетних коштів і зведеш помісячні плани використання бюджетних коштів — це зведення показників індивідуальних планів використання бюджетних коштів та індивідуальних помісячних планів використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу —.розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником коштів, через якого вони отримують бюджетні призначення, для подання цих показників Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допо­могу, також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Кошторис діє протягом фінансового року — зі січня по 31 грудня, визначаючи при цьому обсяг, цільове спрямування та поквартальний розподіл бюджетних асигнувань, що забезпечують фінан­сування бюджетної сфери.

Кошторис за формою містить у собі: загальні відомості про бюджетну установу {код і назва бюджетної установи; вид бюджету з зазначенням коду й назви відо­мчої класифікації видатків головного розпорядника коштів, коду й назви програмної класифікації видатків державного бюджету, коду й назви тимчасової класифікації видатків місцевих бюдже­тів; показники надходжень коштів із загального та спеціального фонду бюджету; показники видатків та надання кредитів (поточні видатки, капітальні видатки, нерозподілені видатки, кредитування з вирахуванням погашення).

Кошторис має економічне значення, оскільки: впливає на діяльність бюджетних установ, організацій; забезпечує ефективне і цільове використання грошових коштів; мобілізує внутрішні резерви; дає можливість контролювати виконання фінансових показників. Окремо слід визначити правове значення кошторису бюджет­ної установи: кошторис визначає права та обов'язки розпорядника бюджетних коштів щодо цільового використання коштів, що відпускаються з відповідного бюджету, а також обов'язки фінансових органів щодо виділення цих коштів та їхні права на здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів; на підставі відповідним чином затвердженого кошторису в учасників цих правовідносин (розпорядників бюджетних коштів) виникають права та обов'язки; кошторис є одним із важливих важелів керів­ництва соціально-культурною сферою держави, органів місцевого самоврядування; кошторис є частиною державного і місцевого планування економічного та соціального розвитку.

3. Кошторисний процес