Лекции.Орг


Поиск:




Екологічна безпека України: сучасний стан та проблеми




 

Проблема запобігання природно-техногенним надзвичайним ситуаціям, зменшення їх впливу на населення, природу й економіку має пріоритетне загальнодержавне значення. Актуальним є всебічне вивчення природної та техногенної безпеки життєдіяльності населення України всіма галузями науки, що має на меті розробку оптимальної стратегії, запобігання техногенним і природним катастрофам, зменшення негативного впливу на населення й економіку. Існує необхідність створення державної концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій (НС).

Проблема екологічної безпеки життєдіяльності населення України має велике практичне значення. Існує потужна загроза природно-техногенних надзвичайних ситуацій в нашій державі.

Методика досліджень. Проведений аналіз публікацій за темою дослідження (В.А. Барановський, П.П. Борщевський, С.М. Волошин, Б.В. Данилишин, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, В.В. Ковтун, С.М. Козьменко, В.С. Луцько, Н.А. Махутов, О.Н. Ральчук, А.В. Степаненко, Є.М. Шмандій та ін.) показав, що недостатньо розроблені та висвітлені питання оцінки та пріоритетних напрямів удосконалення управління екологічною безпекою.

За допомогою індексного методу порівнювались основні показники природно-техногенної безпеки в регіонах країни, проводилось їх ранжування та групування [1]. Методика оцінки ризику аварій базована на елементарній статистиці та дискретному розподілі Пуассона часто використовується і ґрунтовно описана [2,3,4]. Узгодження оцінок стану екологічної безпеки регіонів здійснено через графічне відображення їх положення у відповідній системі координат - їх визначає закріплення інтегральних індексів рівня небезпеки території великого міста щодо прояву НС та стану готовності до їх попередження та мінімізації негативних наслідків (відповідно осі х та y). На зазначених осях координат визначенні для досліджуваних крупних міст відповідні значення (при цьому центру відліку відповідає середнє значення індексів для усіх міст за певний період часу).

Дослідження має на меті визначення сучасного стану екологічної безпеки в Україні та обґрунтування шляхів підвищення її. Було поставлено та вирішено наступні завдання:

виявити регіональні відміни рівня екологічної безпеки в Україні;

визначити ризик виникнення надзвичайних ситуацій за регіонами країни;

здійснити узгодження оцінок рівня природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення регіонів України та рівня готовності до запобігання надзвичайних ситуацій та мінімізації їх негативних наслідків.

Результати досліджень. За 2011-2016 р. найбільше в нашій країні серед природних трапилось метеорологічних НС - 37,9% загальної чисельності таких ситуацій природного походження. 18% склали отруєння людей, 17,8% - пожежі в екосистемах, 10,8% - гідрологічні, інфекційні захворювання людей - 9,5%, геологічні - 8,7%, інфекційні захворювання с/г тварин та ураження с/г рослин шкідниками та хворобами - 3,2%.

На основі проаналізованих показників нами було проведено ранжування регіонів країни за рівнем природної безпеки.

Найбільш небезпечним щодо ризику НС природного походження є Карпатський регіон в складі Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей.

За останні 5 років в ньому трапились 26 НС пов'язаних із повенями та паводками (43% загальної кількості таких ситуацій в країні), 86 (відповідно 20%) - метеорологічних вказаних ситуацій, сейсмонебезпечні території охоплюють у регіоні площу в 38,5 тис. км2 (31% загальної такої площі в Україні), 15 (25%) - пов'язаних із зсувами (площа поширення їх у регіоні становить - 1875 км2, 82% такої площі по країні в цілому), ураженість території підтопленням переважає у Львівській та Закарпатській областях середній показник по країні на 8,3% та 1% відповідно. В межах регіону поширено 2331 тис. га пожежонебезпечних у відповідний період лісових масивів (28% загальної такої площі в Україні). На території Львівської області проживає найбільша з-поміж інших адміністративних одиниць України кількість жителів (1101 тис.) в зоні можливого поширення туляремії, в Чернівецькій (565,3 тис. жителів) - сибірської виразки. Загальна сума матеріальних збитків, яких завдали регіону НС природного походження за 2011-2016 рр. перевищила 632 млн. грн (25% таких збитків завданих країні в цілому).

Попередження кожного з окремих видів таких ситуацій має свою специфіку. Так, забезпечення інженерного захисту, який сприяв би подоланню погіршення стану існуючого інженерного фонду, захисних споруд, що є в незадовільному стані в межах Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Харківській, Чернівецькій, Хмельницькій та Чернігівській областях насамперед, необхідний для зниження ризику прояву та гостроти наслідків НС пов'язаних із зсувами, обвалами, паводками, повенями, селями, підтопленням територій. Удосконалення системи передбачення прояву природних загроз за рахунок впровадження нового обладнання та технологій; вивчення цих загроз особливо ефективне для попередження метеорологічних НС, землетрусів.

Покращення якості питної води, широка пропагандистська діяльність, освітні програми ефективні для кардинального поліпшення санітарно-епідемічної обстановки в країні. Втім, на нашу думку, вирішення пріоритетного (в системі національної безпеки) завдання попередження прояву загроз природного походження повинне мати комплексний характер, розв'язуватись насамперед на державному та регіональному рівнях.

Така діяльність передбачає посилення законодавчої бази щодо цієї проблематики, досягнення високого науково-практичного рівня державного моніторингу та передбачення можливості прояву досліджуваних ситуацій (зокрема, створення регіональних геоінформаційних баз розвитку небезпечних природних процесів та явищ). Необхідним є створення людських, фінансових та матеріально-речовинних ресурсів для ліквідації наслідків їх проявів, закладання в програми соціально-економічного розвитку держави та її регіонів відповідних стандартів безпеки життєдіяльності населення, налагодження взаємодії усіх складових системи попередження та мінімізації наслідків НС природного походження, зниження та стабілізація рівнів захворюваності в країні та регіонах, підготовка населення до раціональних дій в умовах вказаних ситуацій, вилучення територій із сфери людської діяльності визначених технолого-інженерною експертизою. В коло питань із забезпечення безпеки має бути включеною управлінців розвитком території. Виділення в межах України регіонів з найвищим ризиком прояву природних НС надає можливість розробляти державні та регіональні програми підвищення рівня безпеки в них за допомогою вказаних вище заходів. На основі проаналізованих показників, які в найбільш повній мірі відображають рівень техногенної безпеки України, нами було проведено ранжування регіонів країни за рівнем техногенної безпеки.

Найбільш небезпечні щодо можливості виникнення гострих техногенних НС є Львівська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська та Одеська області. Високий рівень виникнення таких ситуацій також у Київській, Полтавській області, АР Крим та усіх областей, які мають вихід до морів.

Для зниження гострих техногенних небезпек необхідно, насамперед, максимально точно оцінити техногенні загрози в країні на регіональному рівні, досягти високого рівня наукового передбачення проявів природно-техногенних НС, готовності спеціалістів та населення до дій в умовах НС. Для досягнення цих завдань потрібно чіткіше визначитись з найбільш універсальними показниками та стандартами безпеки населення та територій, прискорити напрацювання законодавчої бази в цій сфері, оптимізувати та уніфікувати відповідну систему моніторингу, створити універсальну інформаційну базу в розрізі регіонів та окремих територій, доступну для відповідних органів та громадськості, скоординувати та уніфікувати систему управління ризиками, оптимізувати розміщення ОПН в країні, накопичити матеріальні ресурси в регіонах України, необхідні для попередження та мінімізації негативних наслідків можливих техногенних НС, підготувати висококваліфікованих спеціалістів у сфері безпеки, в тому числі і у розрізі безпеки розвитку регіонів та територій, напрацювати та використати новітні технології для зниження ризику природно-техногенних НС. Серед інженерних заходів, які необхідно провести, найнагальнішими є - врахування в генеральних планах забудови населених пунктів та ведення містобудування схильності регіонів та окремих територій до проявів НС природно-техногенного походження, будівництво будинків, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданим високим рівнем безпеки та надійності. Найважливішими заходами є також розробка та впровадження регіональних та місцевих планів із запобігання та мінімізації наслідків НС, тощо.

Доцільно проаналізувати рівень безпеки об'єктів та джерел підвищеної небезпеки природно-техногенного походження в межах України та її регіонів, та гостроту можливих НС, які вони здатні продукувати.

Таких об'єктів та джерел в Україні нараховують 14562. Лідером за такою кількістю є Харківська - 1264 таких об'єкти, що складає 8,7% від загальнодержавної кількості - та Донецькій областях (1232, 8,7%). Дуже багато таких об'єктів та джерел також у Дніпропетровській (904, 6,2%), Запорізькій (884, 6,2%) та Львівській (823, 5,7%) областях.

Отже в 5 областях сконцентровано 35,7% таких об'єктів та джерел України.

Виділяються три регіони з надвисокою концентрацією ОПН з найвищим рівнем ризику прояву природно-техногенних НС в майбутньому. Перший - Східний, у складі Луганської та Донецької (40 найбільш небезпечних об'єктів та джерел природного і техногенного походження) областей, в якому зосереджено 20,5% досліджуваних об'єктів та джерел - переважно хімічно-, вибухо-, пожеженебезпечні, небезпечні об'єкти гідродинамічного комплексу. Другий Придніпровський, у складі Кіровоградської, Черкаської, Полтавської (43 найбільш небезпечних об'єктів та джерел природного і техногенного походження), Дніпропетровської (40), де сконцентровано 19,6% небезпечних об'єктів та джерел - переважно хімічно-, пожеженебезпечні, небезпечні об'єкти магістральних трубопроводів, транспортних комунікацій, комунального господарства. Таке положення на цій території обумовлене надмірною індустріалізацією прилеглих до Дніпра територій, непродуманою зарегульованістю його стоку. Прояв тут НС, більшість з яких можуть мати ланцюговий характер, ведуть до загибелі Дніпра, величезних промислових потужностей, найцінніших сільськогосподарських угідь. Останній, Прикарпатський, у складі Львівської та Івано-Франківської областей, де сконцентровано 17% зазначених об'єктів та джерел - переважно хімічно-, пожеженебезпечні, небезпечні об'єкти магістральних трубопроводів, транспортних комунікацій, комунального господарства. Таке положення речей обумовлене концентрацією тут видобувної, хімічної галузей промисловості, наявністю джерел виникнення небезпечних геологічних та гідрологічних явищ, які можуть викликати природно-техногенні НС без налагодження усього комплексу їх попередження та мінімізації збитків від них.

Отже в трьох регіонах, восьми областях України сконцентровано 601 об'єкт і джерело підвищеної небезпеки природного та техногенного походження, з найбільшим ризиком виникнення НС на них (57,6% загальної їх чисельності в Україні). Рівень територіальної концентрації таких об'єктів та джерел в їх межах слід вважати неприпустимим. Серед них: 36,8% зазначених радіоактивних об'єктів, 57,9% хімічнонебезпечних, 80,8% пожежо - і вибухонебезпечних, 59,7% таких об'єктів гідродинамічного комплексу, 62,2% таких об'єктів енергетики, 70,2% таких об'єктів на магістральних трубопроводах та транспортних комунікаціях, 37,9% таких об'єктів в комунальному господарстві, 52,6% небезпечних об'єктів в природі внаслідок метеорологічних явищ 47,1% таких об'єктів внаслідок гідрологічних явищ.

Таким чином в Україні виявляється значна міра концентрації найбільш небезпечних об'єктів та джерел щодо ризику виникнення природно-техногенних НС у визначених нами районах, що посилює загальну негативну ситуацію з природно-техногенною безпекою в країні, яка потребує негайних суттєвих заходів щодо свого поліпшення.

Наша країна лише стала на шлях аналізу та управління ризику, як основи регулювання безпеки населення і території.

На основі проаналізованих показників, які в найбільш повній мірі відображають рівень природно-техногенної безпеки України, нами було проведено групування регіонів країни за рівнем екологічної безпеки (рис.1).

 

Рис.1. Рівень небезпеки екологічної загрози за регіонами України

 

З метою узгодження оцінок стану екологічної безпеки життєдіяльності населення у регіональному розрізі оцінки рівня природно-техногенної небезпеки скористаємось алгоритмом складання графічного відображення положення регіонів у відповідній системі координат. Виходячи із можливостей аналізу, особливостей збору інформації відповідними службами та доступом до неї, рівень природно-техногенної небезпеки регіону можна відобразити в узагальненому вигляді через обрахований індивідуальний ризик загинути внаслідок НС природно-техногенного походження у регіоні, а інтегральну оцінку може бути вираженою через суму обсягу субвенцій, використаних на фінансування та стимулювання організаційних заходів, спрямованих на попередження виникнення НС у 01.010.2012 р. та обсягу накопичених резервів матеріально-технічного забезпечення попередження та мінімізації наслідків НС природно-техногенного характеру розрахованих на 1 мешканця регіону співвіднесених із ризиком виникнення НС природно-техногенного характеру у розрахунку на одиницю території в 1км2 регіону. Найбільш небезпечним є Карпатський регіон країни, зокрема, Львівська область. Найбільш гострі НС природного характеру в країні вражали територію Закарпатської області.

Аналіз рисунка дає підстави для твердження, що лише у Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській областях при порівняно невисокому рівні природно-техногенних загроз досить потужною є система протидії їх прояву та мінімізації негативних наслідків НС. З поміж інших регіонів України вони належать до відносно сприятливих щодо імовірності природно-техногенних загроз.

Рис.2. Узгодження оцінок рівня природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення регіонів України та рівня готовності до запобігання надзвичайним ситуаціям та мінімізації їх негативних наслідків

 

М. Київ, Закарпатська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Полтавська та Тернопільська області потрапили до групи низького рівня розвитку системи попередження НС та мінімізації їх наслідків при низькому порівняно із іншими регіонами країнами показнику індивідуального ризику загинути внаслідок НС природно-техногенного походження. Вкрай незадовільний стан розбудови системи протидії НС та мінімізації їх наслідків є тривожним сигналом щодо перспективності подальшого суспільного розвитку регіонів, особливо зважаючи на підвищення рівня вірогідності прояву масштабних НС природного походження у Закарпатській, Львівській, та Одеській областях та техногенних загроз у м. Києві та Львівській та Одеській областях.

Житомирська та Херсонська області потрапили до групи регіонів України індивідуального ризику загинути внаслідок НС природно-техногенного походження та відносно високим рівнем розвитку системи забезпечення запобігання прояву та мінімізації їх негативних наслідків НС природно-техногенного характеру. Але при цьому основна складова, яка визначила їх приналежність до групи регіонів з найбільш сприятливим для життя людини станом природно-техногенної безпеки в країні став не стан готовності запобігати та протидіяти НС, а порівняно низький рівень загроз.

Вкрай загрозливий стан природно-техногенної безпеки в Україні характеризує той факт, що третина регіонів країни, для яких визначався рівень природно-техногенної небезпеки життєдіяльності населення та рівень готовності до запобігання НС та мінімізації їх негативних наслідків потрапили до групи міст, небезпечних для життєдіяльності населення - АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Сумська області та м. Севастополь. До цієї групи загрозливо близькі за своїми показниками також Кіровоградська, Полтавська, Рівненська та Одеська області. Достатньо високий рівень розвитку системи запобігання прояву НС та мінімізації їх наслідків визначив їх місце на межі між цією групою та групою регіонів з високою загрозою виникнення масштабних НС та готовності протидії їм. Отже, якщо врахувати і ці регіони, то половина 44,4% регіонів України потребують термінового запровадження ефективної стратегії подолання гострої загрози виникнення масштабних природно-техногенних катастроф. Існує гостра потреба у розробці та впроваджені цільової комплексної програми заходів спрямованих на зниження ризику НС у цих регіонах. Така програма мала б передбачати наукове обґрунтування та комплексну експертизу об'єктів та джерел природних і техногенних небезпек, проведення їх паспортизації, налагодження системи моніторингу небезпечних об'єктів. Програма має передбачити проведення комплексу превентивних заходів для попередження прояву та розвитку небезпечних природних явищ. Важливою складовою програми має стати також забезпечення найбільш раціональних дій населення та відповідних служб в умовах НС, забезпечення регіонів матеріальними, фінансовими та людськими резервами, які залучалися б до попередження НС та мінімізації впливу їх негативних наслідків. Важливим є формування відповідного потребам забезпечення безпеки мислення керівників ОПН, представників регіональних управлінь шляхом впровадження спеціальних курсів підготовки нових управлінських кадрів та фахівців у галузі безпеки життєдіяльності.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-12-04; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 548 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Наука — это организованные знания, мудрость — это организованная жизнь. © Иммануил Кант
==> читать все изречения...

610 - | 541 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.