Політична діяльність Олівера Кромвеля

Незважаючи на свою демократичність, «Знаряддя управління» влаштовувало далеко не всі політичні сили республіки. Тому перша сесія парламенту протекторату, що проходила з 3 вересня 1654 по 22 січня 1655 була стурбована скоріше переглядом «Знаряддя управління», ніж розробкою і прийняттям нових законів. Хоча за умовами виборчого закону новий, правий парламент не був ні народним, ні представницьким органом, це не завадило йому відмовитися від ролі конституційної ширми для панування вищих офіцерських чинів, які керували в той час армією. Правий парламент виявився таким же непіддатливим, як і лівий, і 22 січня 1655 був розпущений Лордом-протектором. [12,245] Відразу ж після розпуску парламенту було повстання роялістів у березні. Хоча воно було швидко і жорстко придушено, але водночас у країні був розкритий цілий ряд роялістських змов. Агенти республіки повідомили Лорду-протектору, що Карл II підтримує зв'язки не лише з підпільною роялістською організацією «Запечатаний вузол», але і з пресвітеріанамі і з деякими левеллерами. [9,302] Розпустивши парламент,

3. Барг М. А. Кромвель и его время,- М.:1991.-397с.

9. Мортон А. Народная история Англии, 1979.-461с.

12. Штерн Альфред. История революции в Англии.- СПб.:Изд.Л.Ф. Пантелеева, 1900.-336с.

Кромвель протягом майже двох років не робив жодних спроб поставити свою владу на конституційні основи. Більш того, він фактично ввів в країні поліцейський режим. Була введена цензура. Країна була розділена на 11 військово-адміністративних округів на чолі з генерал-майорами, наділеними всією повнотою поліцейської влади. Головний обов'язок генерал-майорів - командування кінною поліцією і поліцейські турботи про порядок. У силу цього вони повинні були розганяти незаконні зборища, роззброювати папістів і роялістів, убезпечити дороги і стежити за незадоволеними. Для запобігання зборищ заборонялися навіть спортивні збори, як-то: перегони, ведмежі цькування і півнячі бої.

-Людей, які не мали певних занять, нова поліцейська влада мала право вислати з Англії в колонії. [3,107]

-На генерал-майорів покладалися і обов'язки релігійно-морального характеру. Поліцейська влада повинна насаджувати благочестя, боротися з пияцтвом і розпустою. Світові судді і місцева влада також підлягають нагляду поліції, а в серпні 1655 року в них поклали й обов'язок спостереження за кліром і поганими священиками. [3,107]

У вересні 1655 протекторат різко посилив боротьбу з роялістами. Лорд-протектор видав указ, за ​​яким роялісти були розділені на 3 розряди:

- I розряд - прямі учасники повстань і змов; вони каралися вигнанням з Англії та конфіскацією всього майна.

- II розряд - явні прихильники страченого короля або його сина. Їм загрожувало вигнання або в'язниця, але доходи з маєтків залишалися за ними.

- III розряд - люди підозрілі. Вони каралися позбавленням частини доходів.

3. Барг М. А. Кромвель и его время,- М.:1991.-397с.

8.Морлей Джон.Новое жизнеописание Оливера Кромвеля.- СПб.:Тип. А. С. Суворина,1900.-232с.

Крім того, указ забороняв роялістам тримати вдома зброю.

Негайно після виходу цього указу на генерал-майорів поклали й обов'язки по точному застосуванню законів проти роялістів. Таким чином, на нову поліцію покладалися дуже складні соціально-педагогічні та релігійно-моральні завдання. [11,209] Відкрита військова диктатура Кромвеля була досить ефективною, але не користувалася великою популярністю в англійському суспільстві. Використання солдатів для обходу приватних будинків у Лондоні з метою перевірки, чи не порушується субота, і чи дотримуються встановлені парламентом пости (а при таких обходах солдати зазвичай несли знайдену в кухні їжу), викликало найбільш різке обурення. Таке ж обурення викликав у багатьох місцях заборону обрядового звичаю, за яким напередодні травневого свята рубали молоді дерева для прикраси жител, а також заборону змагань в неділю після полудня. Незважаючи на англіканську таліберальну реакцію 1660 року, пуритани назавжди наклали свій похмурий відбиток на «англійську неділю». [8,189]

Зовнішня політика в період протекторату мала дещо інший характер. При вступі в свої обов'язки Кромвель відправив свого церемоніймейстера до всіх іноземних послам «з дорученням запевнити їх, що ця зміна не змінить ні відносин, ні дружби, що існують між їх государями і Англією». Державна рада доручила п'яти своїм членам продовжувати дипломатичні справи, розпочаті раніше парламентом. Війну з Голландією Англія закінчила вже при новій формі правління. Лорд-протектор домігся, щоб мирний договір, який містив вимоги визнання умов«Навігаційного акту»одночасно з Голландією підписали і її союзники: Данія, протестантські кантони Швейцарії, міста Ганзи і деякі протестантські князівства Північній Німеччині. Ще в 1653 році, тобто в період війни з Голландією, але коли всьому світу було очевидно, що її капітуляція не за горами, Кромвель відправив до Стокгольма англійського 8.Морлей Джон.Новое жизнеописание Оливера Кромвеля.- СПб.:Тип. А. С. Суворина,1900.-232с. 11.Савин А. Н. Лекции по истории английской революции. М.:1989.-412с.

дипломата Уайтлока із завданням укласти договір зі Швецією. Упередження шведського дворянства проти республіканської Англії було дуже велике, але, тим не менш, Уайтлоку вдалося 28 квітня 1654 підписати зі Швецією не тільки мирний, але і союзний договір. [3,37] Через кілька місяців після підписання мирного договору з Голландією, у вересні 1654 року, був підписаний договір з Данією. За цим договором Англія отримала право проходу через Зунд на тих же умовах, якими раніше користувалася Голландія.

У цей же час з пропозицією про укладення торгового і союзного договору до Англії звернулося католицьке Португальське королівство. Кромвель змусив Португальських послів очікувати свого рішення кілька довгих місяців, однак, підписав з ними договір. Договір з Португалією був початком економічного поневолення Англією Португалії. Як завжди, Кромвель в якості основного виділив не економічний, а релігійний зміст результатів, досягнутих під час переговорів з католицькою Португалією. Він говорив з цього приводу: «Ми уклали мир з двором португальським; купці наші, там торгують, будуть мати право вільного віросповідання і повну свободу славословити Всевишнього у власних своїх церквах». Висновок торгових договорів з низкою великих європейських держав, таких як Швеція, Данія та Португалія в істотному ступені зміцнило міжнародні позиції англійської буржуазії, а, отже, і внутрішньополітичні позиції республіканського уряду. [2,230] У республіки (а формально Англія, незважаючи на переворот Кромвеля, продовжувала називатися республікою) в зовнішній політиці залишалися дві великі проблеми - відносини з католицькою Іспанією, яка в цей час була найбільшою колоніальною державою, і з Францією, яка дала притулок і неофіційно надавала допомогу Карлу II. Підготовка договорів з державами просувалося вкрай повільно.

2. Английская буржуазная революция XVII века. В двух томах. Том 1./ ред. Е. А. Коминского.

3. Барг М. А. Кромвель и его время,- М.:1991.-397с.

Як тільки Кромвель проголосив себе Лордом-протектором, Кардену, посол Іспанії в Англії, боячись, що Франція його випередить, запропонував Кромвелю допомогу Іспанії для зміцнення нового режиму. Від імені іспанського короля Кардену обіцяв, що Іспанія не буде підтримувати ніяких зв'язків з сином страченого короля. В обмін на ці поступки Кардену запропонував Англія вступити в союз з Іспанією проти Франції. Зовнішню політику французької корони в цей період визначав кардинал Мазаріні, який був фактичним правителем Франції. Він теж почав активно шукати союзу з Кромвелем. Франція запропонувала Англії союз і гроші, і більше того, Мазаріні натякнув, що, якщо знадобиться, він готовий випровадити з країни родину страченого короля. Лорд-протектор давно вирішив питання на користь Франції. Франція була сильна і війна з нею могла спричинити за собою великі неприємності. Іспанія, навпаки, перебувала в стані занепаду і не розглядалася Кромвелем в якості серйозного противника. Крім того, ненависть англійців до цієї великої колоніальної католицької державі була давньою і зрозумілою. Іспанія не дозволяла Англії торгувати зі своїми колоніями, а англійські купці-пуритани, яких в Іспанії вважали єретиками, піддавалися переслідуванням інквізиції. Кромвель вибрав дуже ефективну тактику: він вислуховував пропозиції обох країн і ставив їм все нові умови, Кромвель зажадав від Іспанії свободи плавання у Вест-Індії та припинення інквізиційного переслідування. Це було занадто навіть для іспанського посла. Кардену з обуренням заявив: «Вимагати звільнення від інквізиції і вільне плавання у Вест-Індії - все одно, що вимагати обох очей мого государя». [5,321]Завжди необхідна в очах Кромвеля війна з Іспанією стала тепер неминучою.