Гуманістична теорія особистості за Е.Фроммом

БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ

Еріх Фромм народився в 1900 році у Франкфурті, Німеччина. На формування поглядів Фромма справила величезний вплив вивчення праць Зигмунда Фрейда і Карла Маркса. Праці Фрейда допомогли йому зрозуміти, що люди не усвідомлюють причин своєї поведінки. Читаючи Маркса, він засвоїв, що соціально-політичні сили істотно впливають на життя людей.
Еріх Фромм не мав медичної освіти. Він вивчав психологію, соціологію та філософію, отримав ступінь доктора філософії в Гейдельберзькому університеті в 1922 році; продовжив своє психоаналітичну освіту в Берлінському психоаналітичному інституті. У 1934 році Е. Фромм, рятуючись від нацистської загрози емігрував до США і почав вести приватну практику в Нью-Йорку.

Поглади Фромма на особистість

Як представник гуманістичного спрямування, Фромм стверджував, що може бути зрозуміле тільки у світлі впливів культури, що існують у даний конкретний момент історії. Він був переконаний, що потреби, властиві тільки людині, еволюціонували в ході історії людства, а різні соціальні системи, у свою чергу, впливали на вираження цих потреб. З точки зору Фромма, особистість є продуктом динамічної взаємодії між вродженими потребами та тиском соціальних норм і приписів. Він першим сформулював теорію типів характеру, засновану на соціологічному аналізі того, як люди в суспільстві активно формують соціальний процес і саму культуру.
Фромм, будучи послідовником Фрейда, тим не менш не замикався в рамках фрейдівської психоаналітичної концепції. Його погляди на функціонування особистості в сучасному суспільстві набагато більше всеохоплюючі. Прагнучи розширити горизонти психоаналітичної теорії, Фромм підкреслюючи роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних і антропологічних факторів у формуванні особистості. Його інтерпретація особистості починається з аналізу умов існування людини та їх змін, починаючи з кінця Середньовіччя (кінець XV століття) по наш час. На підставі свого історичного аналізу Фромм зробив висновок про те, що невід'ємною рисою людського існування в наш час є самотність, ізоляція і відчуженість. У той же час він був упевнений в тому, що для кожного історичного періоду було характерне прогресивне розвиток індивідуальності в міру того, як люди боролися за досягнення більшої особистої свободи у розвитку всіх своїх потенційних можливостей. Однак значна ступінь автономії і свободи вибору, якими насолоджуються люди, що живуть в сучасному західному суспільстві, були досягнуті ціною втрати почуття повної безпеки і появи відчуття особистої незначущості. З точки зору Фромма, перед сьогоднішніми чоловіками і жінками варто хвороблива дилема. Небачена свобода від жорстких соціальних, політичних, економічних і релігійних обмежень зажадала компенсації у вигляді почуття безпеки і почуття приналежності до соціуму. Фромм вважав, що ця прірва між свободою та безпекою стала причиною безприкладних труднощів у людському існуванні. Люди борються за свободу і автономію, але сама ця боротьба викликає почуття відчуження від природи та суспільства. Люди мають потребу в тому, щоб мати владу над своїм життям і мати право вибору, але їм також необхідно відчувати себе об'єднаними і пов'язаними з іншими людьми. Інтенсивність цього конфлікту і способи його вирішення залежать,відповідно до Фромма, від економічних і політичних систем суспільства.

ВТЕЧА ВІД СВОБОДИ

Люди долають почуття самотності, власної незначущості і відчуженості, супутні свободі, різними шляхами. Один шлях - відмовитися від свободи і придушити свою індивідуальність. Фромм описав кілька стратегій, що використовуються людьми, щоб «втекти від свободи».
1.Авторитаризм, визначається як «тенденція з'єднати самого себе з кимось або чимось зовнішнім, щоб знайти силу, втрачену індивідуальним«Я».

Авторитаризм проявляється як в мазохістських, так і в садистських тенденціях. При мазохістської формі авторитаризму люди виявляють у відносинах з оточуючими надмірну залежність, підпорядкованість і безпорадність. Садистська форма, навпаки, виражається в експлуатації інших, домінуванні і контролі над ними. Фромм стверджував, що в одного й того ж індивідуума зазвичай присутні обидві ці тенденції. Наприклад, в високоавторітарной військовій структурі людина може добровільно підкорятися командам вищих офіцерів і принижувати або жорстоко експлуатувати підлеглих.
2. Деструктивність. Дотримуючись цієї тенденції, людина намагається долати почуття неповноцінності, знищуючи або підкоряючи інших. За Фроммом, борг, патріотизм і любов - загальнопоширені приклади раціоналізації деструктивних дій. Слід звернути увагу на те, що дана концепція деструктивності з'явилося в 1941 році, тобто в розпал Другої світової війни, у цих умовах пов'язувати поняття обов'язку і патріотизму з явищами деструктивності було щонайменше незвичайним вчинком.
3. Конформність. Люди можуть позбутися від самотності і відчуженості шляхом абсолютного підпорядкування соціальним нормам, що регулюють поведінку. Конформність автомата, по Фроммом, призводить до того, що людина стає абсолютно таким, як всі інші, і веде себе так, як загальноприйнято. Індивідуум припиняє бути самим собою, він перетворюється на такий тип особистості, якого вимагає модель культури, і тому стає абсолютно схожим на інших - таким, яким вони хочуть його бачити. Фромм вважав, що подібна втрата індивідуальності міцно вкоренилася в соціальному характері більшості сучасних людей.

Відповідно до Фромма, на противагу трьом перерахованим механізмам втечі від свободи, спосіб, завдяки якому можна позбутися відчуття самотності і відстороненості. Він називав вид свободи, при якій людина відчуває себе частиною світу і в той же час не залежить від нього, позитивної свободою. Фромм вважав, що люди можуть бути автономними і унікальними, не втрачаючи при цьому відчуття єднання з іншими людьми та суспільством. Досягнення позитивної свободи вимагає від людей спонтанної активності в житті. Фромм зазначав, що спонтанну активність ми спостерігаємо у дітей, які зазвичай діють у відповідності зі своєю внутрішньою природою, а не відповідно до соціальних норм і заборон. У своїй книзі «Мистецтво кохання» (1956/1974), однієї з найбільш відомих, Фромм підкреслював, що любов і праця - це ключові компоненти, за допомогою яких здійснюється розвиток позитивної свободи за допомогою прояви спонтанної активності. Завдяки любові і праці люди знову об'єднуються з іншими, не жертвуючи при цьому своїм відчуттям індивідуальності або цілісності.