Сусп. свідом. – сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.
Суть свідомості полягає у тому, що вона може відображати суспільне буття лише при умові одночасного активно-творчого перетворення його.
Серед основних форм суспільної свідомості виділяють наступні: філософія, політика, право, мораль, естетична свідомість, релігійна свідомість та наука.
Всі, крім філософії, форми суспільної свідомості можна умовно розділити на два цикли. До першого відносяться політика, право та етика — в їх основі лежить єдиний смисловий стрижень, пов’язаний з виясненням різних модифікацій вихідного відношення між суб’єктами (це взаємовідношення між людьми — етика; між людиною та суспільством — право; між різними соціальними групами, аж до цілих держав — політика).
Політична свідомість виникла в античний період як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ як держава та державна влада, які вперше виникли із розподілом суспільства на антагоністичні класи. Політична свідомість — це відображення виробничо-економічних та суспільних відносин класів в їх сукупному відношенні до державної влади.
Моральна свідомість – основна ціннісна форма суспільної свідомості, в якій знаходять відображення загальноприйняті норми і оцінки людської діяльності. Вона відображає відношення між особистостями і позиції, з яких людина оцінює своє особисте “я”.
До другого циклу належать естетика, релігія та наука. Спільним стрижнем тут є вихідне відношення “суб’єкт-об’єкт”, тобто різноманітні форми відображення людською свідомістю її складних взаємовідношень із світом.
Естетична свідомість – формування у людській свідомості прекрасного. Це той духовний фундамент, який забезпечує гармонійну єдність та внутрішній взаємозв’язок різних проявів духовного буття людини та суспільства в цілому. Призначення естетичної свідомості – відображення людини та світу з позицій категорії прекрасного та потворного, високого та низького, героїчного та трагічного…
Релігія, як форма сусп. св.-сті охоплює реліг. ідеологію та реліг. психологію. Р. Ідеологія - си.-ма реліг. ідей, поглядів на світ, розроблена і розвинута теологами.. Р. психологія –складається стихійно, в процесі відображення повсякденних умов життя людини, включає несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення пов’язані з вірою у надприродне.
Межа між цими циклами умовна, особливо між етичними та естетичними категоріями.
Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
Важливе місце в духовному житті сус.-ва займає релігія, реліг. свідомість. Протягом історії розвитку людства реліг. св.-сть людей набула багатогранних форм, пройшла шлях становлення від примітивних культів до світових релігій сучасності. Р. як форма сусп. св.-сті охоплює реліг. ідеологію та реліг. психологію. Р. ідеологія - си.-ма реліг. ідей, поглядів на світ, розроблена і розвинута теологами. У сучасних релігіях у склад р. ідеологій входять теологія, релігіозно - філософські вчення, соц. теорії. Р. психологія –складається стихійно, в процесі відображення повсякденних умов життя людини, включає несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення пов’язані з вірою у надприродне. Суттєве місце у побутовій релігійній св.-сті відіграє культ. Крім віруючих є люди, які скептично відносяться до релігії, яких у середньовіччі назвали атеїстами (противники Бога). Атеїзм-це си-ма ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування надприродного, відкидають релігію. Атеїзм-це загальна характеристика світогляду, що сприймає світ таким яким він є без “додатків потойбічного”.
Свобода совісті - принцип – людина має обирати і пропагувати релігійну віру або не віру за умови, що ні перше ні друге не призводять до асоціальних наслідків, не руйнують право, мораль.
