Проблема людини в філософії

План

1. Людина як предмет філософського аналізу.

2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального та духовного в людині.

3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства.

Література

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

Філософія // За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків, 2000.

Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. — М., 1992.

Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: онтологія людини. Навч. посібник. — К., 1995. — Розділ 4.

Франкл В. Человек в поисках смнсла. — М., 1990.

Шелер М. Положение человека в космосе. — В кн.: Проблема человека в западной философи. — М., 1988.

Філософія Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 14.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консул, 2000.

Питання для самостійної роботи.

1. В чому полягає сутність людини?

2. В чому виявляється багатоманітність людського бутя?

3. Як розуміти тезу, що людина є більше, ніж вона про себе знає?

4. Біологія і культура в генезисі людини.

5. Сфери буття людини.

Методичні вказівки

В першому питанні звертаємо увагу на те, що головним предметом філософських міркувань є людина та її буття в світі. Людина є складним і цілісним утворенням, яке належить і до природи, і до суспільства і до культурно-історичного та духовного світу. Проте за межами конкретних наук, які досліджують людину, залишаються світоглядні, суто філософські проблеми про сутність людини, про її походження, про сенс життя, долю та призначення, про можливості та межі її свободи і творчості. Тому далі здійснюємо історичний екскурс з метою з’ясування як дані проблеми вирішуються на певних етапах історії людства, в ту чи іншу епоху, тією чи іншою філософською школою.

В другому питанні з’ясовуємо як виникла людина та як відбувався процес її розвитку як соціальної істоти. Звертаємо увагу на основні чинники антропосоціогенезу (праця, як специфічно людський спосіб доцільної діяльності), спілкування (колективний характер діяльності) та мова. Далі розглядаємо сутність природного в людині та його вплив на життя людини в біологізаторських концепціях, соціальне в людині (в соціологізаторських концепціях, зокрема в марксизмі) та духовне в людині (безкорисливий пошук істини, здатність до морального вибору, до переживання прекрасного, до творчості, наявність свободи волі та глибинної самосвідомості)

Відповідаючи на третє питання, потрібно перш за все вияснити, звідки постає проблема сенсу життя людини. Для цього доцільно з’ясувати вплив на смисложиттєві пошуки такого чинника людського життя, як усвідомлення власної смертності. Попри розмаїття поглядів на цю проблему необхідно узагальнити їх у вигляді певних концепцій смислу життя, як вони склались у сучасній філософії. Відтак розглядаємо концепцію життя як продукування смислу, концепцію життя як втілення смислу, діалог як здобуття життєвого смислу та життя як дарунок і відповідь. При цьому вказуємо на недоліки та достоїнства даних концепцій.

Реферат.

1.Філософія і проблема генезису людини.

2.Ідеал людяності і цінність людського життя.

3.Духовність як засіб життєдіяльності людини.

Філософський словник до теми: антропологія, антропоцентризм, індивід, індивідуальність, особа, особистість, ментальність, менталітет, соціальна норма, життєва позиція, конформізм, нонконформізм, сенс життя.

Семінарське заняття №9

Філософське розуміння суспільства

План

1. Поняття «суспільство» в філософії. Особливості соціальної детермінації.

2. Поняття суб'єкта суспільного розвитку. Соціальна структура суспільства.

3. Основні сфери життєдіяльності людей і суспільні відносини. Функції суспільства.

Література

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консул, 2000.

Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. ТТ.1-2. — К., 1993.

Вебер М. Избраннне сочинения. — М., 1990.

Нестеренко В.Г. Вступ, до філософії: онтологія людини. Навч.посібник. — К., 1995. — Р.6,7.

Сорокин П. Человек, цивилиция, общество. — М.,1992.

Філософія Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994.— Лекція 25.

Філософія: Підручник. — К,„ 1995. — С.247-259.

Франк С. Духовнне основы общества. — М., 1992.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991

Питання для самостійної роботи.

1. Чим соціальна дійсність відрізняється від природної?

2. З яких складових утворюється духовне життя суспільства?

3. Яким чином суспільна свідомість впливає на суспільне життя?

4. Основні чинники суспільного розвитку та їх взаємозв'язок.

5. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація».

6. Глобальні проблеми людства і соціальне прогнозування.

7. Ідея прогресу в історії. Сенс історії.

Методичні вказівки

Приступаючи до вивчення першого питання, звертаємо увагу на те, що соціальна філософія визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони функціонування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства. Проте для вирішення даних проблем необхідно зрозуміти сутність і специфічність суспільства, зокрема відмінність його від первісних форм колективності. Тому звертаємо увагу на фактори, які обумовлюють розвиток суспільства (праця, спілкування, свідомість) а також – виміри суспільства (індивідуальний і соціальний) та обумовлену ними специфіку соціальної детермінації.

В другому питанні аналізуємо аспекти, які має структура суспільства: сукупність мікросоціумів, соціальних груп, спільнот, котрі є суб’єктами суспільного життя; систему основних сфер життєдіяльності суспільства. Далі аналізуємо фактори, що обумовлюють формування соціальних спільнот та груп – природні, соціальні, соціально-територіальні, соціально-демографічні, соціально-етнічні тощо. Далі розглядаємо індивідів і соціальні спільноти, які є суб’єктами суспільного розвитку, і формуються на засадах єдності історичної долі, обставин життя, інтересах та цілях індивідуального та суспільного розвитку.

В третьому питанні звертаємо увагу на те, що суспільне життя відбувається в трьох основних сферах: матеріально-економічній (виробничі відносини, технологічні, відносини розподілу і обміну), соціально-політичній(політичні, правові, моральні, класові, національні, соціально-групові відносини) і духовно-культурній (моральні, релігійні, художньо-естетичні, наукові відносини). Далі, аналізуючи кожну із сфер, звертаємо увагу на те, що реальна людська життєдіяльність – це тісний взаємозв’язок і взаємовплив цих сфер і абсолютизація якоїсь однієї із них веде до створення деформованої моделі суспільства. Далі розглядаємо наступні функції суспільства: забезпечення і відтворення матеріально-економічних умов життя, регулювання і організацію суспільних відносин, духовно-культурний розвиток людей.

Реферат.

1.Різноманіття суспільних форм і проблема єдності соціального процесу.

2.Суперечності в соціальних спільностях людей та шляхи їх вирішення.

3.Особливості соціальної структури українського суспільства.

Філософський словник до теми: суспільство, цивілізація, цінності, суспільне буття, суспільна свідомість, прогрес, регрес, прогнозування, духовне життя суспільства, культура, людство, держава, соціальна детермінація, духовне виробництво, соціальна група, суспільно-економічна формація, аксіологія.

Семінарське заняття №10

Суспільство і особистість

План.

1.Співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».

2.Історичний характер взаємозв'язку суспільства і особистості.

3.Історична необхідність і свобода особистості.

Література:

Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. ТТ.1-2. — К.,1993.

Бичко И.В. Познание и свобода. — М., 1988.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. Навч. посібник. — К., 1995. — Р.6,7.

Сорокин П.Человек, цивилизация, общество. — М., 1992.

Філософія Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 24.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000.

Бердяев Н. Смисл истории. — М., 1990.

Волков Г. Три лика культури. — М., 1985.

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

Причепій Є.М., Черній А.М.Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Академія», 2001. (Альма-матер)

Філософія: навч.посіб./Л.В.Губерський, І.Ф.Надольний та ін.; 5 вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. (Вища освіта ХХІ ст.)

Питання для самостійної роботи.

1. Взаємодія інтересів суспільства та особистості.
2. Розкрийте сутність і мету гуманістичного виховання особистості.
3. Розкрийте діалектику взаємодії суспільства та особистості.
4. Філософське розуміння культури.
5. Цінності і ціннісні орієнтації.
6. Культурно-історична обумовленість творчості.

Методичні вказівки

В першому питанні наголошуємо, чому саме проблема взаємозв’язку суспільства і особистості є в наш час однією з найгостріших. Звертаючи увагу на конкретно-історичний характер взаємозв’язку, обґрунтовуємо залежність міри свободи людини, її самореалізації від двох взаємообумовлених факторів: внутрішнього – від ступеню розвитку особистісного начала в людині і зовнішнього – від типу і характеру суспільних відносин. Далі аналізуємо поняття «індивід», «індивідуальність», «особистість», які використовуються у соціальній філософії для усвідомлення особистості та її зв’язку з суспільством.

Приступаючи до вивчення другого питання, звертаємо увагу на те, що з плином історії змінюються суспільні відносини, типи взаємозв’язку людини і суспільства, а звідси – і соціальні типи особистості, ступінь її розвитку. В зв’язку з цим аналізуємо три основних типи соціальності, що визначають історичний тип особистості: відносини особистої залежності (притаманні традиційним суспільствам періоду докапіталістичного розвитку); відносини речової залежності (притаманні техногенній цивілізації, що виникає разом з формуванням буржуазних відносин і ґрунтується на мобілізації творчого потенціалу, ініціативи, заповзятливості окремого індивіду); вільна асоціація індивідів (притаманна постіндустріальному суспільству).

В третьому питанні розглядаємо найфундаментальнішу з потреб людини – потребу в творчості, в свободі самореалізації, в прагненні вийти за межу суспільної необхідності, самовизначитись в своєму житті. Звертаємо увагу на те, що володіння свободою є критерієм розвиненої особистості, критерієм розвитку суспільства. Далі аналізуємо різні концептуальні підходи до визначення свободи (негативне визначення свободи «свобода від» та позитивне визначення «свобода для»). Особливу увагу звертаємо на позитивне визначення свободи, її зв'язок з внутрішньою необхідністю, в ролі якої можуть виступати совість, власна позиція в світі, принципи моральності, ідеали, вічні заповіді і цінності, які людина сповідує і утверджуючи які, здатна виходити за межі конкретної соціальності, даного соціуму в простір всієї історії і культури людства.

Реферат.

1.Роль особистісного начала у суспільному житті.

2.Індивідуальне і соціальне в людському бутті.

3.Суспільний характер людського буття.

Філософський словник до теми: історичний поступ, потреби, інтереси, життєва позиція, соціальна норма, індивід, індивідуальність, особистість, автономія особистості, свобода, відносини особистої залежності, відносини речової залежності, вільна асоціація індивідів.