Модуль 2.Теоретичний курс філософії.

Семінарське заняття №6

Філософське розуміння світу

План.

1. Світ як єдність обєктивної дійсності та дійсності людських сутнісних сил.

2. Філософське розуміння буття.

3. Матерія. Спосіб та форми існування матерії.

Література:

Бардонов С.М. Про множинність форм простору і часу. — Філ соціол. думка, 1990, №4.

Ковальзон М.Я., Енштейн Р.И. О специфике пространства и времени как категорий социально-философской теории — Философ.науки, 1988, №8.

Коган Л.Н.Человек и его судьба. — М., 1988. — С.107-127.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. / Навч. посібник— К., 1995. — Розділ 3.

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000.

Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 13,15.

Лекторский В,А. Субьект, обьект, познание. — М., 1980.

Ойзерман Т.И. К вопросу о практике как критерии истины./ Вопросы философии – 1987. - №10.

Питання для самостійної роботи.

1. В чому полягає філософський зміст категорії «буття»?

2. Як співвідносяться буття та матерія?

3. Охарактеризуйте таку властивість матерії, як відображення.

4. Що означає поняття «субстанція»?

5. Діяльність і практика.

6. Гуманістичний зміст та функції практики.

7. Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу.

8. Взаємозв’язок практичної та теоретичної діяльності.

Методичні вказівки

В першому питанні розглядаємо, що таке світ та як формувались уявлення людини про світ. Для цього аналізуємо сутнісні сили людини (праця як специфічно людський спосіб освоєння дійсності, спілкування та свідомість) та прослідковуємо їх вплив на об’єктивну дійсність в процесі історії. Підкреслюємо конкретно-історичний характер єдності об’єктивної дійсності та дійсності людських сутнісних сил.

В другому питанні підкреслюємо всезагальний характер категорії буття, яка охоплює все існуюче: як матеріальні, так і духовні феномени. Звертаємо увагу на те, що буття завжди має певну структуру, внаслідок чого можна виділити різні форми буття, які є відносно самостійними: буття природи, буття людини, буття суспільного, буття ідеального. Потрібно показати специфічні властивості та закономірності кожної із форм буття. Необхідно, також, порівняти категорії буття, суще, субстанція, дійсність, об’єктивна реальність та інші категорії онтології.

Розглядаючи третє питання, з’ясовуємо сутність категорії «матерія» шляхом розкриття її онтологічного та гносеологічного аспекту. Розкриваємо методологічне та світоглядне значення даної категорії. Далі досліджуємо спосіб та форми існування матерії. Говорячи про спосіб існування матерії, наголошуємо на абсолютності руху, його все загальності і необхідності і відносності спокою. З’ясовуємо співвідношення між поняттями рух і розвиток. Аналізуючи простір і час як форми існування матерії, звертаємо увагу на їх взаємозв’язок, на їх властивість поставати загальними принципами організації будь-якого об’єкта дійсності. Прослідковуємо специфічну залежність простору і часу від природи систем (з огляду на теорію відносності).

Реферат.

1.Культурний простір і час як форми буття людини.

2.Особливості буття духовного.

3.Рух і розвиток в світлі теорії самоорганізації.

4.Соціально-історичний час і простір.

Філософський словник до теми: буття, відображення, детермінізм, індетермінізм, закон, матерія, небуття, простір, час, розвиток, рух, субстанція, об’єктивна реальність, дійсність, універсум, мультиверсум.

Семінарське заняття №7

Свідомість

План.

1. Свідомість як пізнавальне і духовно-практичне відношення до дійсності.

2. Суспільно-практичний і культурно-історичний характер свідомості.

3. Індивідуальна і суспільна свідомість. Закономірності свідомості.

4. Структура суспільної свідомості.

Література:

Лекторский В,А. Субьект, обьект, познание. — М., 1980.

Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. Навч.посібник. — К., 1995. — Р.5.

Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972.

Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000.

Уледов А.К. Структура общественного сознания. — М., 1968.

Філософія Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 13,15.

Франк С. Духовнне основания общества. — М., 1992.

Законы и принципы материалистичекой диалектики. — К., С. 122-201.

Стешенко Н.И. Диалектика и идеология. — Философ. науки - 1991, №1.

Питання для самостійної роботи.

1. Охарактеризуйте визначальну роль соціального у виникненні свідомості.

2. Проаналізуйте основні концепції виникнення свідомості.

3. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме і підсвідоме?

4. Розкрийте взаємозвязок мови та свідомості.

5. Суть діалектики і догматизму. Основні принципи діалектики.

6. Основні закони діалектики.

7. Категорії діалектики.

Методичні вказівки

В першому питанні розглядаємо свідомість як сферу людської духовності, яка включає в себе світ думок, почуттів і волю, джерело яких коріниться в особливостях людського буття у світі. З цією метою прослідковуємо виникнення свідомості та її зв'язок не лише із здатністю пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом і суб’єктивним значенням, співставляти свої знання з цілями власного існування, оцінювати світ не лише в його об’єктивних характеристиках, а й як світ власного життя.

При розгляді другого питання звертаємо увагу на те, що свідомість породжується всім розвитком матеріального світу, його еволюцією. Але людська духовність виникає не шляхом стихійного розвитку матерії взагалі, а внаслідок розвитку такої форми матеріальності, як людська практична діяльність, що відбувається за певних соціальних умов. В процесі суспільної практики людина відображає закономірності об’єктивної реальності, сутність речей і явищ. Свідомість людина отримує завдяки включенню в суспільно-практичну діяльність, в певне суспільне середовище, в історію людської культури. Потрібно також підкреслити, що свідомість, будучи функцією мозку, знаходиться поза сферою біологічних закономірностей.

В третьому питанні відмічаємо, що свідомість, як уся сукупність духовної творчості людей, є єдністю індивідуальної і суспільної свідомості, оскільки в індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються та живуть у соціальному середовищі. Далі аналізуємо індивідуальну свідомість. Розглядаючи суспільну свідомість, звертаємо увагу на те, що вона не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей, а, пронизуючи індивідуальну свідомість, оформлюючи її набуває об’єктивної, незалежної від індивідів та їх свідомості форми існування. Вона втілюється в різноманітні об’єктивні форми духовної культури людства – в мову, науку, філософію, мистецтво, політику, мораль, релігію, народну мудрість.

В четвертому питанні, розглядаючи структуру суспільної свідомості, звертаємо увагу на її складність. Відтак, аналізуємо рівні суспільної свідомості за особливостями відображення суспільного буття – емпіричний і теоретичний; за здійсненням регулятивної функції безпосереднього життя людей – соціальна психологія та ідеологія; форми суспільної свідомості – міфологія, наука, естетична, політична, правова, моральна, релігійна свідомість. Прослідковуємо взаємозв’язок різних форм суспільної свідомості а також значення для ефективного функціонування і розвитку суспільства.

Реферат.

1.Свідомість і духовний світ людини.

2.Свідомість, самосвідомість, підсвідомість: форми вияву.

3.Індивідуальна і суспільна свідомість: спільне і відмінне.

Філософський словник до теми: віображення, відчуття, душа, дух, духовність, мозок, мова, несвідоме, підсвідоме, самосвідомість, свідомість, сприйняття, уявлення, ідеальне, рефлексія.

Семінарське заняття №8