Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, – лексикографія.

Лексикографія (від грец. лексикос – словник, графо – пишу) як галузь мовознавчої науки поряд із розв’язанням важливих теоретичних проблем словникової роботи задовольняє практичні потреби суспільства в словниках різних типів і різного призначення. Тобто лексикографія – це наука, що займається не лише розробленням теорії вкладання словників, але й добиранням, упорядкуванням та описом різноманітних словникових (лексикографічних) матеріалів. У цій науці нерозривно пов’язані й взаємно зумовлені два аспекти – теоретичний та практичний, прикладний. Між лексикографією та іншими мовознавчими дисциплінами існує тісний зв’язок. З одного боку, лексикографія становить матеріальну базу лінгвістичних досліджень, а з другого – своїми досягненнями лексикографія завдячує розвитку суміжних із нею галузей науки про мову. Словники виконують інформативну і нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.

Про важливість такої довідкової літератури свідчить давність її походження. Практичне словникарство виникає 4 тисячі років тому. Так, перші перекладні словники з’являються в Китаї (ХV ст. до н.е.), в Давньому Єгипті (ХVІІІ ст. до н.е.). Перші тлумачні словники створено в Китаї (ІІІ ст. до н.е.), в Японії (VІІІ ст. до н.е.). Перші словники східних слов’ян – їх називали в той час лексиконами, алфавітами або тлумаченнями – були здебільшого зібраннями іншомовних і застарілих слів. Словники української мови почали з’являтися у ХVІ ст. Першими такими словниками були „Лексис” Лаврентія Зизанія та словник Памви Беринди „Лексикон словенороський”, видані 1627 р. в Києві, в якому слова старослов’янської мови перекладалися на тогочасну українську книжну мову.

Першим словником, що фіксував лексику нової української літературної мови, був невеличкий (близько 1 тис. слів) словничок, доданий до першого видання „Енеїди” І. Котляревського (1798 р.). Подібний словничок під назвою „Краткий малороссийский словарь” (1130 слів) було додано до першої граматики української мови О.Павловського (1819 р.).

Чимало словників видано у ХІХ – ХХ ст. Сьогодні вони – пам’ятки минулого в історії розвитку мови, її лексичного складу.

Визначним явищем української лексикографії був ґрунтовно підготовлений 4-томний „Словарь української мови” (1907 – 1909 рр.), упорядкований Б.Грінченком. У ньому понад 70 тис. слів. Цей словник не втратив свого значення і нині.

Сучасна лексикографія представлена численними й багатоплановими словниками.

Словникова продукція залежно від складу лексичного матеріалу й способу його опрацювання буває різних типів. Слід розрізняти енциклопедичні словники та словники філологічні (лінгвістичні). Енциклопедичні фіксують і пояснюють не слова, а відомості з різноманітних галузей знання, науки, мистецтва, виробництва, політичного життя тощо. До великих енциклопедичних словників належить „Українська Радянська Енциклопедія” (в 17-и томах).

Що ж стосується філологічних словників, то вони мають кілька різновидів, але об’єктом опису в них завжди є слово, яке може аналізуватися з погляду походження, семантики, правопису, наголошування тощо. Вони бувають одно-, дво- та кількамовними.

У перекладних словниках до кожного слова, що перекладається, подається відповідне слово іншої мови.

Тлумачні словники з’ясовують основні прямі та переносні значення слів певної мови, належність їх до певних стилів, частоту вживання тощо.

Етимологічні словники з’ясовують походження слів, їх найдавніші корені, а також розвиток значення слів, зміни у їх будові.

Історичні словники подають у текстах і пояснюють слова, що вживалися у мові раніше й зафіксовані в її писемних пам’ятках.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів.

Словник іншомовних слів дає пояснення слів і термінів іншомовного походження, що ввійшли до складу української літературної мови.

Синонімічні словники подають згруповані в синонімічні ряди слова – синоніми.

Фразеологічні словники пояснюють значення і вживання стійких сполучень слів.

Термінологічні словники подають значення термінів із певних галузей знань. Так, від 1991 р. до сьогодні в Україні опубліковано близько 600 термінологічних галузевих словників, у яких уперше в термінологічному форматі представлено терміно-підсистеми багатьох наук, окремих галузей знань сфер професійної діяльності, для яких раніше не існувало спеціальних термінологічних словників.

Термінологічні словники різняться за:

- охопленням сфер наук (загальнонаукові, багатогалузеві, галузеві, вузькогалузеві словники);

- за кількістю залучених мов (одно-, дво-, три- і багатомовні словники);

- за призначенням (навчальні, інформативні, довідкові тощо).

Відомі й інші типи словників: мови письменників, власних імен, прізвищ, топонімічні словники, словник антонімів, паронімів тощо.

Для студентів різних профілів навчання серед словників особливо важливими є:

- тлумачні словники, оскільки вони універсальні за своїм змістом. У них можна довідатися про значення слова та його відтінки, правопис і наголошення, особливості сполучуваності слова й ін.

- Словник технічної термінології / упор. Ю. Трихвилів, І. Зубков – К.: Інститут енциклопедичних досліджень, 2008.

- Російсько-український науково-технічний словник / укл. В. Перхач, Б. Кінаш. – Львів, 1997.

- Російсько-український словник з інженерних технологій / уклад. М. Ганіткевич, Б. Кінаш. – Львів: Ліга - Прес, 2005.

-Українсько-англійський науково-технічний словник / уклад. М. Савлук – К.: Наукова думка, 2008.

- Новий російсько-український політехнічний словник / уклад. М. Зубков – Харків: Гриф, 2005.

Клименюк Т. М., Проскуряков В. І., Ковальчук Х.І. Ілюстрований словник архітектурних термінів. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.

Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури в 2 тт. Том 1: Російсько-український словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В.Базилевич / за ред. Р. Кінаша – Львів: Ліга-Прес, 2005.

Економічний словник-довідник / за ред. проф. С.В. Мочерного. – К., 1995.

Словник фондового ринку / автори-укладачі: А.Т. Головко, В.Ф. Кобзар, О.О. Науменко та ін. – К., 1999.

Словник термінів інформаційних систем та технологій / В.Д. Дербенцева, Д.Є. Семьонова, О.Д. Шарапова. – К.: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2008.

Словники відіграють величезну роль у піднесенні мовної культури, саме тому при засвоєнні норм української літературної мови, оволодінні українською лексикою та стилістичним багатством мови, кращому висловленні своєї думки слід працювати зі словниками.